ваши дii коли б вiдновився СССР?

О! Член КПСС Ирина Фарион...
Или комсомолец Олег Тягнибок...

 

Що б зробив автор теми насправді у разі відновлення СССР? Припускаю:

- Здав би органам всіх україномвних форумлян як буржуазних націоналістів.
- Про всяк випадок Василя МТ, Бамбука, Миха, Мартіні здав би окремо ще раз як мєлкобуржуазних елємєнтів і спєкулянтів
- На тій самій підставі здав би Чітатєля Обкома
- Здав би органам Дальнєвосточніка як ідєологічєскі нєблагонадьожного.
- Здав би органам Фоура, Фауста, Артобстрєла, Полковніка - для галочки.
- Подав би на отримання державних нагород чи підвищення у званні Прокопа та Дзеко за активну підривну діяльність у середовищі буржуазних націоналістів...

 

http://www.youtube.com/watch?v=GzYBe77vWo8

 

Хто такий Кривобокий?...ТО не ви часом, Фаусте?

 

Простите, не понял?

 

Ви ролик свій не дивились Назва сподобалась

 

Євразійський союз = збіговисько режимів третього світу де Україні не місце.

 

Тю! Тож наш Кривобоков.
В темi виборiв я викладав його "пестню" про космос...

 

Багата луганська земля талантами....

 

Если только по этому определению судить , то Украине там самое место сейчас

 

Це якщо змиритися з тим що є і не хотіти кращого життя.

 

Хотеть мало , работать надо. А с этим напряг.

По-крайней мере , в пределах Украины , а не в шабашках за кордоном

 

Вот почему интересно, все любители режима триждысудимого проффесора, настоятельно всем советуют работать ( хотя сами при этом, как правило, не работают или создают видимость работы в госучереждениях, или что еще более вероятно - "работают не на одну зарплату")?

 

В якомусь совковому фільмі часів застою був такий епізод: молодий російський психіатр був на симпозіумі в Штатах і вирішив не повертатися до совка. Американський колега взяв його своїм асистентом і довірив провести сеанс з однією заможною панночкою. Та увімкнула "потік свідомості", а екс-совковий лікар каже їй: "Перш за все вам слід піти працювати..."
Панночка з криком "Шарлатан! Шарлатан!" вибігла з клініки.

Особливо милує, коли радять "працювати" москалі. Особливо ті, котрі "з очка".
Самі живуть (поки що) з нафтодоларів, панікують з приводу "понаєхавших" мусульман, а працювати мабуть не вміють? Ханку жеруть, на балалайці грають, а Заходу дають поради. Цирк один!

"Хто вміє - той працює, хто не вміє працювати - той вчить як треба працювати, а хто не вміє вчити - той вчить, як треба вчити."

 

Знаю у Львові одного чоловіка, який все життя не працював, бо не вмів, нікого не вчив, бо нічого не знав, але жив і живе в повному достатку. Йому на сьогодні вже минуло 60, отримує мінімальну пенсію і проживає в кількох квартирах, при чому кожній лише по кілька днів.
Всього-навсього він умудрявся і умудряється знаходити довірливих одиноких жінок, вішає їм лапшу на вуха з додатковими секс-послугами і ті його одівають, годують і грішми помагають. 2-3 дні живе в однієї, а потім на 2-3 тижні "їде у відрядження" заробляти гроші. Звичайно в більшості випадків грошей не привозить, бо кругом "повно злодіїв, аферистів, кидалів або просто недобросовісних роботодавців". Якщо випадково одна їз них побачить його на вулицях Львова з іншою, то нічого страшного в тому немає, це партнер по бізнесу, знайома або просто співробітниця. От так і живе чудило.

 

Ну - не совсем ТАК...
Кто умеет - тот делает, кто не умеет делать - тот учит, как делать. Кто не умеет ни делать, ни учить - тот руководит.

 

Якось на одному з телеефірів ведучий запитав, чи в разі розбудови нинішньою владою репресивного апарату і "загвинчування гайок" не втратить Україна кінцево власного сувіренітету і всього того, що визначає в нас українців.
Відповідь була така: якщо протягом 300 років під царем, а потім 70 років під комуністами українці зберегли і власну національну ідентичність і прагнення до створення власної держави, навряд чи нині ці прагнення щось переборе. При всій сер`йозності Януковича, він - далеко не Сталін. А Партії регіонів так само далеко до ВКП(б)-КПРС.

Дійсно, якщо навіть в часи тотального контролю за засобами масової інформації, жорсткої цензури, і добре вибудованого репресивного апарату знаходилися люди, які наважувалися виступати проти СИСТЕМИ, то в нинішні часи пригнітити суспільство і "нагнути" загал "під себе" - марні сподівання.
Це переконання висловимо саме сьогодні, в річницю, коли почалася агонія Радянського Союзу, коли Партія, хай ще лише на рівні підсвідомості зрозуміла: це - початок кінця.
Саме в цей день, 4 вересня 1965 року в приміщенні кінотеатру "Україна" І. Драч, В. Стус та В. Чорновол на прем'єрі фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" Виступили з прилюдним зверненням засудити масові репресії проти інтелігенції, які прокотилися цього року по країні.
З квітня по вересень цього року було заарештовано таких нині відомих людей, як Богдан Горинь, Михайло Горинь, Ярослав Менкуш, Михайло Косів, Іван Світличний, Святослав Караванський...
Зауважимо, що прем`єра кінофільму в найбільшому кінотетрі України - захід державної ваги, на якому були присутні не лише партійно-номенклатурні боси, - не до них зверталися Стус та його товариші - а верхівка української інтелігенції, якщо можна пишномовно сказати - розум і честь народу.
То й була іскра, яка зрештою породила полум`я. Незважаючи на репресії. На концтабори, які в СРСР чомусь іменували виховно-трудовими таборами, на психушки і убивства з-за рогу. Питань немає - дисидентський рух почався в Україні раніше, з початком "Хрущовської відлиги" , але він все --таки носив дещо спорадичний характер. Тепер він набув обрисів організованості. Ось про це власне і було за великим рахунком задекларовано 4 вересня 1965 року.
Десятиріччя потому (9 листопада 1976 року) в Україні буде створено Українську Гельсінгську групу, до якої увійшли багато хто із тих, кого заарештовували ще в 60-х. І репресії не могли нічого вдіяти. На місці одного зарештованого поставало двое нових.
І зрештою перемогли вони. Де зараз потужний, здавалося б, СРСР з його КДБ, "найгуманішим в світі Судом" та п`ятимільйонною армією?
А все починалося з Василя Стуса, Царство йому небесне і вічна пам`ять...
Тим, хто зараз вбачає якусь перемогу антиукраїнських сил порадимо пильніше придививтися до дійсності.
Червоні прапори 9 травня, прийняття постанов окремими обласними радами щодо статусу російської мови, підкреслено зневажливе ставлення окремих міністрів з пещеними борідками а-ля інтелігент до України і її громадян - то все насправді - лише агонія. Як загонізував Радянський Союз, так поступово загонізує і "совок", який ще є в Україні.
Не вірите? Але навіть наш звитяжний Прем`єр-міністр говорить українською. Нехай не завжди, і лише на камеру; нехай ламаною, але говорить. Скрипить зубами, та вдіяти нічого не може. Якби міг, давно вже щось зробив би.
За нинішнього Президента багато хто на Донбасі голосував лише тому, що сподівався на те, що той поведе їх в "русскій мір". Тепер матюкаються. Але - все тихше. Навіть беспросвітні "романтики" відродження "великого і могутнього" починають розуміти: хто б не прийшов до влади в Україні - вороття її в імперію вже не буде. І дуже добре, що цю сентенцію почали реальними справами доводити якраз Віктор Федорович та його оточення з Партії регіонів. Дракон помирає тяжко, це всі знають. Але все одно - помре. Тут пряма анологія із тим, наскільки важкою була боротьба за надання ДОНЕЦЬКОМУ національному університету імені Стуса. Але ж він - є!
Якщо раніше український бізнес дивився на Схід, то тепер в більшості своїй він чітко зорієнтований в інший бік. І ми бачимо, як поступово на цьому виростає конфлікт з тими (і у нас, і в сусідній країні), хто бажав би законсервувати Україну в стані "Малоросії". Цей конфлікт інтересів неодмінно призведе до того, що наш бізнес почне усвідомлювати себе саме як національний, УКРАЇНСЬКИЙ бізнес, безвідносно того, якою рідною мовою говорять власники заводів, газет, пароплавів в побуті. А там напівзгнила пуповина, яка пов`язує нас із "совком" кінцево трісне.
Завдання ж патріотів України допомгти владі, аби вона швидше перетворилася на українську. Це навіть не стосується окремих особистостей. Мається на увазі сам інститут.
Завдання патріотів України - допомогти громадянам стати громадянами. І навіть починаючи із себе: припинити мірятися у кого любов до Неньки більше зашкалює і питатися хто якою мовою говорить і до якої церкви ходить. Зрозуміти, що не це зараз головне. Головне - перефразовуючи Чехова, краплинами вичавлювати із себе і "малороса", і "совка".
А так буде. Бо відомий український дисидент, генерал майор Радянської Армії Петро Григорович Григоренко дисидентом і правозахисником не народився. Достатньо сказати, що почав він зі створення "Спілки боротьби за відродження Ленінізму", а вже через кілька років був представником Української Гельсінгської групи в Москві...
Дракон помирає тяжко...
Надто якщо той дракон - всередині кожного із нас.
Це як у Лесі: сontra spem spero...

Агонія СРСР і агонія "совка": сontra spem spero

 

Молодцы, ребята. Только с такими призывами будет понятный и взаимовыгодный результат: Граница 1939 года по Збручу и Серету.

---------- Додано в 15:36 ---------- Попередній допис був написаний в 15:35 ----------

Вот Львовские хотели нагнуть Малороссию под себя как совок Галицию под себя -развалился совок развалится и Украина. Потому что потомки не усваивают уроков своих предков.

---------- Додано в 15:40 ---------- Попередній допис був написаний в 15:36 ----------

Малороссы, кацапы, донецкие, слобожанские на мове говорить НЕ БУДУТ. Для них это иностранный язык. Более того, из-за Свободы ещё и вражеский язык. А в СССР была дружба народов. Мы учили мову в школе и не ныли. Сейчас же за мову в Крыму можно и получить в табло. Опять же, потому что Львов копирует совок.

 

Тьху...ше один. Вас шо, на львівський форум тягне як мух?

 

Не треба казати за всіх. Більш того - не треба намагатися відігратися на мові - прекрасна українська мова не винна, що її використовують професійні українці для своїх збочених цілей.