ваш характер...

Розповідаю,@Gyppsy)
3кімн. квартиру, де ми живемо, я виміняла - розміняла 6 кімнатну комуналку в центрі, де в нас були 2 кімнати по 20кв.м.(я їх отримала по черзі на роботі). Дача теж на мене - брала ділянку на роботі. Навіть машина...Тобто я нічим не зобов'язана тим родичам. Крім того, що чоловік в мене непоганий).
Родичі живуть в районному центрі, 60км від Харкова. Ми туди їздимо, провідуємо, возимо...от більше не хочу)В мене і без того багато клопоту: дача, робота, онуки - ще поїхати та послухати як хтось гарний, а хтось не дуже).
Я десь чула важливу заповідь: відходь подалі від людей, які несуть тобі негатив. От я поїхала і третю добу не можу переварити, і лаю себе, що я промовчала, як завжди. Тобто що? Треба не бути мішенню. Не треба туди їздити.

 

Чия була 6 кімнатна комуналка в центрі?
Хто її заробив?

 

Я, тільки не 6кімнатну, а 2 в 6кімнатній комуналці.

 

@Gyppsy, шо Ви ржете, як кінь троянський? Краще подивіться повністю фільм - отам дійсно ржака.




Це Вам для затравочки

 

Поїхати ще разок. Поводити себе чемно, а вже прощаючись на порозі чемно подякувати за гостину та ЧЕМНО ж сказати, що Ви себе тут дуже некомфортно почуваєте, що відчуваєте до себе лише негатив, тому не "до побачення", а "прощавайте", "більше я сюди не приїду".

 

@Capitoshechka, а ви кобилку бачили?
Її десь на днях @mypucm показував;

)))

 

дякую за пораду,@manur, але це зайве - ще раз їхати.
Якщо перестану там з'являтися, то не треба буде жодних пояснень, бо всі чули і бачили, як я вийшла з-за столу і далі сиділа во дворі - свіжим повітрям дихала)).
До речі, бабуся свою дочку гризе так, що не дай боже, як той вампір.
Але ж я не її дочка, і мене мати ніколи не гризла, а тем паче зараз мені цього точно не треба, тим більше я не заслуговую.
Он @Gyppsy каже, що характер - зброя. А як починаєш з кимось як з писаною торбою носитись, то чекай на гаплик.

 

То не я кажу, я лиш скопіював готове;

До речі, @Silver bullet, а звідки ви знаєте, чого ви заслуговуєте?

 

Пригадалася фраза, дослівно не пам'ятаю, якось так:

Свобода - це коли ви можете спокійно відмовитися від запрошення на обід, і при цьому вас нічого всередині не гризе...

 

1. Інтроверти - також люди.

2. Не всіх гризуть у дитинстві, є інші види мотивації.
(бувають, правда, неприємні моменти, пов'язані з адаптацією в суспільстві)

3.Навіть коли поруч гризуть когось іншого - це неприємно.

4.Можна або вийти з неприємної ситуації, (дорослим це зробити легше...)

5.Або, якщо змушують обставини, або є якась зацікавленість... змінити ситуацію... якщо є мотивація та знання людей

6. Часто виручає гумор...

"Перетворіть драму на комедію, і доведіть її до абсурду..."

 

це ж не взагалі,@Gyppsy, а відносно конкретної людини.
Я могу нічого не заслуговувати зі сторони, зате носитися як дурень с писаною торбою з однією людиною - вона це вважає як само собою - а я вважаю, що на її спроби подіяти мені на нерви не заслуговую).
Чоловік на це каже "это чисто нервное").Його ж люба мати...Я теж пишаюся її ясним розумом в такі роки, її працездатністю. Та я своє вичерпала. хочу спокою..
Взагалі чоловіки зовсім по-іншому зконструйовані психічно. Тому мені питатися у чоловіків поради напевно не треба)

Я люблю гумор, добрий анекдот, але в цій ситуації, я, мабуть, стомилося слухати та мовчати. Не хочу бачити навіть.

 

Я ж написав п.4 - коли знаходишся на чужій території, і нема бажання щось там міняти... треба йти додому... коли є куди )

радійте, що є можливість жити у власній хаті...
що ваша мама не гризла вас усе дитинство
і т.д.
(але казати іншим про це не обов'язково)))

 

я на роботі не люблю авторитарних керівників...

тут є варіанти:
1)коли робота цікава, і зарплата хороша, і люди приємні... тобто в мене є якась мотивація тут бути -
тоді з начальством налагоджуються робочі стосунки на оптимальній дистанції - виключно ділові розмови у рамках поточної роботи...

2)якщо все тяжко - треба звільнятися і не мучити себе... і начальство )

 

Щодо роботи, то є дієва приказка " це усього лише робота" - і спокійно переносити якісь робочі непереливки. Але не хамство і образи.
Моя подруга робить в фірмі, де хазяї доларові мільйонери, так там мат-перемат і істерики кожного дня, вони заробляти хочуть все більше...але вона якось звикла. Каже мені, що це я не робила в бізнесі, тому дивно. Для мене була б така атмосфера незносна, не дивлячись на їх непогані гроші.