Варто почитати

Я завжди буду вважати, що навіть людина, що в принципі не читає детективи, має почитати Рекса Стаута. Культова сага і плюс до того дуже багато фірмового витриманого стилю!

 

А мені недавно до рук потрапила книжчина Адель Фабер, Елейн Мазліш, Брати-сестри без суперництва.
Якраз в тему бо мої "спиногризи" постійно чубляться )))
Всім раджу прочиттаи.

 

о.Володимир Серемчук.Божий палець.А Бог все бачить.

...варто прочитати...

 

Надибала кілька днів тому біля Федорова на збірку оповідань Валеріана Підмогильного. Зачиталася. Читала й раніше його твори - "Місто" і ще щось - мабуть не вчасно, не так проймало. Пройняло... А мова яка! Почуваю гордість - гордість за те, що є у нас своя сильна екзистенціальна проза і неймовірний жаль - жаль, що стільки наших молодих письменників з таким потенціалом знищили ні за що ...
Оповідання "За день" (мороз по шкірі ...) - чоловік написав у 20 років!!!

 

А почитайте Скотта Фитцджеральда - "Великий Гэтсби"... Кто читал, в меня камень не кинет. Столько добра и света, которого иногда нам не хватает...

 

А еще лучше "Ночь нежна"

 

Злочин і Кара
крута книжка...

Єдино чого я ніколи не прочитаю то є "Війна і Мир" ))

 

а ще- "останній магнат" Теж проймає....

 

"Дженні Герхадт " Драйзера.Дуже захоплює!
"Джейн Ейр" Ш. Бронте
"Буремний перевал" Е. Бронте.
"11 хвилин " Коельо

---------- Додано в 21:17 ---------- Попередній допис був написаний в 21:15 ----------

вражаюче,згідна.))

 

http://top.rbc.ru/society/10/02/2012/637257.shtml

То, что Чехов в десятке удивило и порадовало!

 

Почему не включили Шевченка и Франко????

 

.
тому що це автентичні майстри слова, генератори ідей , гідні виразники дум свого народу, прості роботяги-українці.
Весь цитований семітський набрід їм і до коліна не годиться. Та й судді ,здається, до сприйняття реального світу не готові.... а тільки на наволоч типу Джонатана Літтела...

 

я раджу "12 обручів" Андруховича. Оце недавно знайшла на полиці, перечитала. Розкішний текст!

 

Хочу порадити одну книгу Марини Аромштам, яку "проковтнула" за день. Раніше вона була тільки російською. Але тепер є можливість читати українською. Називається "Коли відпочивають янголи". Тем дуже багато піднімається: дитяча самотність при розлученні батьків, психологічні складнощі перехідного віку (навіть про те, як складно дитині звикнути до тілесних змін, набути нової само ідентифікації), як вибирати першого вчителя та й взагалі тих, хто буде поряд з дитиною в якийсь період часу. Чимось нагадало Бел Кауфман "Вверх по лестнице, ведущей вниз". Але "Коли відпочивають янголи" більш сучасна і якась інтимніша.

 

Совет от Куркова:
"ababagalamaga, 13:18 Андрій, кого взагалі зараз варто читати?

Ответ: Сергія Жадана, Іздрика, Галину Вдовиченко. А серед тих, хто менш відомий, я би порадив Євгена Положія, Тетяну Малярчук, Наталку Чибісову, Катерину Хінкулову, Ларису Денисенко, Ірен Роздобудько, Марію Матіос, особливо останній її роман "Москалиці". Можна додати ще двох россійських письменників - Захара Прилєпіна та Андрія Геласимова.
http://www.glavred.info/archive/2009/02/09/174113-0.html

 

Непогана книга "Дзвінок" К. Судзукі (4 частини)

 

Щиґел Маріуш "Ґоттленд"

Сподобається всім, хто цікавиться психологією людської зради у "смітні часи". Написано про чехів, але ж так подібно до того, що відбувалося в Совєцькому Союзі часів застою. Проте, все повторюється й нині, з іншими персонажами. Шукайте у вид-ві "Грані-Т" або у «Экситон» (з доставкою)

 

а мене з усіх книжок найбільше зачепила "цветы для Элджернона" Даніеля Киза.
сумна, оптимістична, десь жорстока історія про добро. звісно що добро видно лиш на темному фоні.
рекомендую

 

А я для себе продовжую відкривати "дорослого" Льюїса. Нарешті знайшла час дочитати його "Космічну трилогію".
Жанр - начебто, фантастика. Але насправді - дуже майстерна християнська проповідь.
Ми звикли сприймати віру і релігію зі сторони. Начебто і віримо, але по-справжньому переживають присутність Бога, по-справжньому приймають Біблійне життя без огляду на умовності сучасного суспільства - одиниці. Для нас безумовним є матеріальний світ з його законами і умовностями. А віра і Бог - це щось зовнішнє, до чого мають дотичність окремі люди, що певним чином впливає на суспільство, однак не є його невід'ємною частиною. Ми говоримо про "поступ Церкви в ногу з часом", що, якщо вдуматися в суть Церкви, мало би бути нонсенсом. Ми говоримо про консервативність чи радикальність у вірі, тим самим порівнючи позачасове з часом.
Льюїс пропонує змінену систему координат. В його світах Бог, віра, любов - це те, що є безумовним, заледво не матеріальним, а все решта - побічне, ефемерне, нетривке, часто - нелогічне.

— Я была такая молодая, вся моя жизнь была как сон… Я-то думала, меня ведут или несут, а я шла сама…
Рэнсом спросил ее, что это значит.
— То, что ты показал мне, — продолжала она, — это ведь ясно, как небо, но раньше я не видела. А это происходит каждый день. Я иду в лес, чтобы найти там еду, и уже думаю об одном плоде больше, чем о другом. Но я могу найти другой плод, не тот, о котором думала. Я ждала одну радость, а получила другую. Раньше я не замечала, что в тот самый миг, когда я нахожу этот плод, я что-то… ну, выбрасываю из головы, о чем-то забываю. Я еще вижу тот плод, который не нашла. Если б я захотела… если б это было возможно,.. я могла бы все время глядеть только на этот плод. Душа отправилась бы искать то, чего она ждала, и отвернулась бы от того, что ей послано. Так можно отказаться от настоящего блага, и вкус плода, который ты держишь, покажется пресным по сравнению с тем плодом, которого нет.
Рэнсом перебил ее:
— Ну, это не то же самое, что найти незнакомца, когда надеешься встретить мужа.
— Именно так я все и поняла. Ты и Король различаетесь куда больше, чем два плода. Радость встречи с ним и радость от нового знания, которое ты мне дал, меньше похожи друг на друга, чем вкус разных плодов. Когда разница так велика и благо, которое ты ждешь, так важно, первая картинка держится в уме гораздо дольше, сердце бьется много раз, после того, как уже пришло иное благо. Вот это чудо, эту радость ты и показал мне, Пятнистый, я сама отвернулась от того, чего я ждала, и приняла то, что мне послано, сама, по своей воле. Можно представить себе иную волю, иное сердце, которое поступит иначе — будет думать только о том, чего оно ждало, и не полюбит то, что ему послано.
— В чем же здесь чудо и радость? — спросил Рэнсом.
Мысль ее была настолько выше его мыслей, глаза сверкали таким торжеством, что на Земле оно непременно обернулось бы презрением, но в этом мире презрения нет.
— Я думала, — сказала она, — что меня несет воля Того, Кого я люблю. А теперь я знаю, что по своей воле иду вслед за Ним. Я думала, благо, которое Он посылает, вбирает меня и несет, как волна несет острова, но это я сама бросаюсь в волну и плыву, как плывем мы, когда купаемся. Мне показалось, что я попала в ваш мир, где нет крыши, и люди живут прямо под обнаженным небом. Это и радостно и страшно! Подумать только, я сама иду рядом с Ним, так же свободно, как Он Сам, Он даже не держит меня за руку. Как сумел Он создать то, что так отделено от Него? Как пришло Ему это в голову? Мир гораздо больше, чем я думала. Я думала, мы идем по готовым дорожкам, а дорожек нет. Там, где я пройду, и будет тропа.
—А ты не боишься, — спросил Рэнсом, — что когда-нибудь тебе будет трудно отвернуться от того, что ты хотела, ради того, что пошлет Малельдил?
— И это я понимаю, — ответила она. — Бывают очень большие и быстрые волны. Нужны все силы, чтобы плыть вместе с ними. Ты думаешь, Малельдил может послать мне и такое благо?
— Да, такую волну, что всех твоих сил будет мало.
— Так бывает, когда плаваешь, — сказала Королева, — в этом-то и радость, правда?
— Разве ты счастлива без Короля? Разве он тебе не нужен?
— Не нужен? — переспросила она. — По-твоему, что-то в мире может быть не нужно?

 

Скорбь Сатаны почитайте обязательно.Я была в восторге.