Бажаю всім форумлянам веселих свят у радості, здоров'ї та ласці Божій! Христос воскрес! Радіє світ, Бо вже прийшла весна життя. ---------- Додано в 17:52 ---------- Попередній допис був написаний в 17:51 ---------- Воістину воскрес!
Весна розквітла наче казка, І сяє сонцем височінь небес. Вітаю з світлим святом Пасхи! Христос Воскрес! Вітаю вас, шановні форумчани!!!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес, зійшов з небес, приніс усім надію. Буяє все і квітне все, і люди всі радіють. В душі у кожного весна, у серці-мир і ласка. Нехай смачна і запашна довершить свято паска!
Поздоровляю усіх форумлян зі світлим святом Великодня. Усього найкращого Вам, Вашим рідним та близьким. Веселої забави!
Дорогі мої друзі,форумчани,вітаю вас з світлим святом Божого Воскресіння.Бажаю всім щастя,здоровя,розуміння і Божої благодаті.Всім веселих свят!!!
А я во тьощу ґратулюю з дньом мєждународной солідарности трудящихся. Співаю їй: - Вставай прклятьєм заклєймйонний! А воно,чудачиско за мнов зо шматов гонит....
А ведь могла бы помолиться за души Гамериканских рабочих, погибших 122 года назад от полицейских пуль... Не?
День міжнародної солідарності трудящих — свято, що відзначається в 142 країнах, в тому числі Україні 1 травня!!! 1 травня 1886 року американські робітники організували страйк із вимогою 8-годинного робочого дня. Страйк і демонстрація закінчилися кровопролитним зіткненням з поліцією. У липні 1889 року Паризький конгрес II Інтернаціоналу в пам'ять про виступ робітників Чикаго прийняв рішення про проведення 1 травня щорічних демонстрацій. Уперше день міжнародної солідарності трудящих був відзначений у 1890 році в Австро-Угорщині, Бельгії, Німеччині, Данії, Іспанії, Італії, США, Норвегії, Франції, Швеції і деяких інших країнах.
Тре її ше сказати,де тота Гамерика. Знає,жи десь за Годинями,тамкай,як від уборної звернути налєво...де тотой глухий жив,жи го поїзд переїхав. Може потім оповім. як з лісу прийду.
Умгу.... Як спит. вершика мені оповіла: - говоріла баба дєду,я в Гамерику уєду.Ах ти стара....там нє єдут поєзда. Знає,кулєра....
Я закохалася. І слів не вистачає. Розгублено дивлюся на твій слід. У моїй пам’яті. Щоразу виринають години із тобою. Мов граніт З якого зроблені твої несірі стіни. Закарбувалися і в’їлися в думки Оті всі площі, вулиці і вікна А ще твій дух. Я заздрю тим, з ким ти Проводиш ранки сонячні і теплі. І тим, хто падає з тобою в глиб снігів. Хто ловить дощ. Осінній і замерзлий, І тим, хто каже: «Це – мій рідний Львів». Я так чекаю, що одного ранку. Чи ввечері, коли уже туман спада. Я буду серед тих, кому у очі Твоя краса і щирість загляда. Я буду там… Це незвичайне місто. Але чомусь мені не вистачає слів. Там навіть небо є якесь занадто чисте. Я закохалась в тебе, місто Львів Марина Кузьменко ---------- Додано в 13:32 ---------- Попередній допис був написаний в 13:31 ---------- Вітаю милих львів*ян і гостей міста! ---------- Додано в 13:34 ---------- Попередній допис був написаний в 13:32 ---------- Słowa: Emanuel Schlechter, muzyka: Henryk Wars Niech inni sy jadą, dzie mogą, dzie chcą, Do Widnia, Paryża, Londynu, A ja si zy Lwowa ni ruszym za próg! Ta mamciu, ta skarz mnie Bóg! Bo gdzie jeszcze ludziom tak dobrze, jak tu? Tylko we Lwowie! Gdzie pieśnią cię budzą i tulą do snu? Tylko we Lwowie! Czy bogacz czy dziad jest tam za „pan brat" I każdy ma uśmiech na twarzy! ... A panny to ma, słodziutkie ten gród,. Jak sok, czekolada i mniód! Więc gdybym miał kiedyś urodzić się znów- Tylko we Lwowie! Bo ni ma gadania i co chcesz, to mów- Ni ma-jak Lwów! Możliwe, że więcej ładniejszych jest miast, Lecz Lwów jest jedyny na świecie! I z niego wyjechać, ta gdzież ja bym mógł! Ta mamciu, ta skarz mnie Bóg! Bo gdzie jeszcze ludziom ... ---------- Додано в 13:40 ---------- Попередній допис був написаний в 13:34 ---------- Марічка Львівська Львівська брама Розбризкане сонце в калюжах Веселка сміється у шибах, умитих дощем. Каміння слизьке – вічність у миті. У синій парасолі – сльози неба, Сонце всміхає – мені, розтане цукром в горняті кави. Легкими кроками – назустріч вітру Крізь браму. Надвечір падають сутінки плащем на плечі. Сходами – в тінь. Днями – у вічність. Крізь браму. Львів після дощу Крізь браму на схід – до дня народження плівка – ретро. Чорно-білий фільм про мене. Мокре хлюпання – плач по нездійсненним бажанням повернення до себе – трамваї теж весь час по колу. У калюжах – сонце – надія на краще і йдучи розбризкую перевернуті вежі костельні і ся всміхаю. Всміхаю тобі – у кожному обличчі. я полюбила всіх – бо у них твій усміх! Моє кохання золотоволосе! Тобі личить чорне – тоді ще блакитніше очі виглядають з-під вій. а мені до тебе пів-погляду відведу, а мені до тебе – півкроку затримаю ходу. Затримаю ходу вклякну. дванадцята. відпускаю ангела свого по тебе. залишусь на бруківці – зіллюсь із сірим мороком відпущу пісню, най птахом впаде у твої долоні. У твої долоні Ліг Бог. Такий малий як крижинка. Лагідний доторк до дочасного пекучим вугіллям Правди. Пізнаєте Істину і вона визволить вас! ти сам став крижинкою, розчинився до повної несхожості на себе. Тільки так можна бути схожим на Нього.
ПРосто супер!Кожне слово як ковток гарячої кави.....і навертаються сльози.... Вітаю тебе,найкраще місто на Землі!