В чому суть доцільності існування релігії.

якщо людина до релігії відносить тільки свята, обряди, неділі, Біблію то однозначно вона здичавіє, але релігія це дещо більше

 

Поява релігії є ознакою закінчення дикості. Але відмова від релігії не є ознакою повернення дикості; навпаки, це часто буває ознакою тверезого мислення.

 

все так просто?
отже - СРСР було світочом "тверезого мислення"?
(тільки!!! перед тим як відповідати - врахуйте, що були різні періоди!!! узагальнена відповідь "не пройде"! = краще відмовтеся від вашої не зовсім безглуздої - але таки недолугої тези)

 

Ви просто погано зрозуміли мою тезу.

Повторюю:

Часто, але ж не завжди.

 

о - це вже краще
крім того - напевно йшлося не про "тверезе мишлення" - а таки про певний рівень знань

наступне запитання - що вважати дикістю?
наприклад, релігії, що потребують людських жертвоприношень - то дикість чи ні?
Далі - відмова від релігії на загальнодержавному рівні - я знаю тільки один прецедент. І той теж супроводжувався масовими жертвоприношеннями на вівтар "ідеї" - це теж "не дикість"?

 

а що таке релігія?
підозрюю, що не всі тут під одним і тим же термін розуміють одне і теж поняття...

http://ebk.net.ua/Book/philosophy/prichepiy_filosofia/part4/4302.htm

 

Строго кажучи, я під дикістю розумів зовсім первісну дикість. Це колись десь такий критерій придумали, як відрізнити стадо тварин від суспільства розумних істот (на випадок відкриття якихось гуманоїдів): якщо вже є релігія, значить розумні.

Мова не тільки про державний рівень. Але навіть якщо про це, то можна говорити також про відмову від державного статусу релігії; це прогресивні кроки, продемонстровані багатьма демократичними державами.

 

По-Вашому, ті що вірять не мають тверезого мислення, чи просто не бувають тверезими? Як то зрозуміти?

 

Знову перекручують. У тому, що Ви процитували, нічого не сказано про віруючих. Сказано лише про невіруючих, та й то твердження розпливчасте: "часто буває".

 

Якщо так, то до якої категорії Ви відносити віруючих людей: тверезо мислящих, чи ні?

 

пропоную замість двозначного "тверезо мислячі" застосовувати однозначне "здоровий глузд"

 

Вони можуть бути і такими, і такими, причому навіть одна й та сама людина може бути різною при різних обдумуваннях.

 

Що ж робити прагматикам із сумнівами...

насправді тема може буди втиснута в одне єдине питання: чому більшість дописувачів цього підфоруму є рабами релігії?

 

я тут хотів відкрити окрему тему, але мій допис, що зараз висить вище був переміщений сюди... я ж акцентував вашу увагу на тій релігійній заангажованості, котра буяє "стагнаційним" цвітом у темах цього підфоруму... куди не кинься всюди йде мова про християнство і на жаль дуже часто все зводиться до банальностей... наприклад на півночі нашої країни такого не побачиш... чому львівщина на цьому форумі так сильно знаходиться під впливом церкви та фанатиків??????

 

В моєму розумінні ,релігія- для того,щоб поставити людину в якісь прийняті рамки поведінки, моралі і т п.Бо людина-це такий широкоформатний поведінковий і почуттєвий організм,що ймовірність контролю ,ужитковості при великому скупченні-надто мала.А релігія дає такий важливий інструмент,як самоконтроль,що набагато збільшує вищевикладені ймовірності.

 

Все вірно, додам тільки, що релігія взяла початок з тотему батька. Тому її сприйняття некритичне.

 

На жаль, справді, на цьому форумі яку б філософську тему не почали, все рівно все зведеться до суперечки (чи як кажуть росіяни "срача") "Свідки vs християни". Можливо, варто попросити відкрити ще один підфорум і якимось чином відокремити загальнофілософські теми від релігійних?

 

Підтримую на всі 100%.

 

Здається на першій сторінці говорилось про духовність . Висловлювалось твердження, що людина сама може виховати її у собі. А також про те, що може сама самоудосконалюватися і т.д. По-перше - духовність не може бути відділена від релігії..будь-якої..навіть древньої слов"янської!!! Релігія головним чином слугує орієнтиром для духовності людини, її внутрішнього світу. І навіть вивчаючи правознавство, юриспруденцію неможливо виховати у собі достатню правову культуру без усвідомлення, що вона бере свої витоки з певних звичаїв, норм, що були зумовлені саме РЕЛІГІЄЮ! Інакше б цих норм як таких не було!
Щодо самовдосконалення.. Ми хочемо зробити себе кращими у будь-якому випадку і за всіх наявних зручних способів. Ми ВІРИМО в себе, стараємось ДЛЯ КОГОСЬ і врешті решт просимо терпіння у себе і тієї частинки душі, яка просить терпіння.. вже у кого - Аллаха, Будди чи Стварога - немає значення для інших. Адже будь -які найтвердіші циніки у щось та вірили!

 

Оп-па! Яка класна тема. А я там зі Свідками "ковбашуся" Все, повернусь з відрядження і сюди..