Увага!!!!!!!Небезпечні люди

А як влучно кидати,і в голову-точно не прийде

 

Можно вприсядку перед ним пуститься :dance2:, потом отбить чечётку!

Вы только представьте себе эту картину: только он на ваш порог, а вы ему такое шоу, причём всё это молча, но - экспрессивно!

Тогда он подумает, что хозяева чокнулись - и сам перестанет приходить, даже если приглашать будете

..........................
А если серьёзно, то я, например, неприятных мне людей, с которыми так или иначе приходится общаться , стараюсь жалеть. Ну, хотя бы как каких-то несчастных (или бомжей) жалеют.
Вы совершенно по-другому себя почувствуете: Вы - сильны, а он - слаб, потому и жалеете его.

Попробуйте! Думаю, получится.

P.s. Главное - не бойтесь, будьте спокойны!

 

Мила Поетко!Все відбувається на рівні Ваших думок і Вашої віри.Людина дійсно може бути неприємною,але лише Ваша уява може наділити її **вампіричними**якостями.Якщо вже говорити про способи як позбутися таких думок,то найкраще завжди молитва.Молитва за цю людину і за себе.*коли зі мною Бог,чого мені боятися*(довільна цитата).
Не приділяйте людям і речам ті властивості,які їм непритаманні.
Бажаю Вам душевної міці і спокою!

 

Цікава логіка. В силу молитви вірите а в банальне керування людиною невивченими наукою хвилями чи коливаннями ні . То ж одне і то саме

 

Підтримаю Peri... і додам, знайдіть собі щось, що могло б вас заспокоювати. Наприклад: він за двері, а ви собі тиху музичку і чайок з мятою... чи горнятко гречки перебрати від сміттячка, чи душ...ну байдуже, лиш би вспокоїло. А ще, подумки побажайте йому чогось доброго. Вперше буде важко, але воно діє

 

То правда,буууууууде дууууууже важко..............особливо знаючи,шо він тобі того доброго,точно не бажає.Але я спробую

Дякую всім,всім,всім

 

Я перепрошую... Якщо добряча така дубова гілка, чи як хто потрафить підняти - діжечка з височеньким фікусом, то має допомогти... А туйки чи горобину - це вже після, біля місця вічного спочинку йому посадити... А лаврик - потім собі на голову!...
Все, все годиться!

 

Вчора з Зоряною.як завжди вертали з лісу...через цвинтар...по баюрах...
Йдем мимо церкви...
А там виходять люди всі вибрані...такі файні...жіночки...вочі додолини...варги підтиснуті....
Ми їх пропустили...йдем зозаду...на поважній віддалі...жиби не осквернити...часом

(були прецеденти...колись замість на опівнашесту до церкви,стрімголов летіли в посадку дивитись,хто там кричить,або звертали увагу,мовляв правиться,відійдіть подалі...заголосно кричить...).

Зоряна щось собі вигукнула...всі.як по команді обернулись...
І пішли далі - вони нас знають..все ж звикли...
А їдна пані так озиралась...озиралась...озиралась...що з розмаху пластом булькнула в вееееоличезну баюру...
Я си отак подумав...хм......а нєфік...

 

О нагадали ви мені про цвинтар! В нас тут в четвер, на місцевому цвинтарі мав бути звичний похорон. Родина та ксьондз прийшли з труною, а яма не викопана Виявилось, що грабар був п'яний і думав, що похорон у п'ятницю...Справою відразу зацікавились газети та телебачення, от тільки родину шкода..їм певне не до сміху було

 

Взагалі-то я написала,що знайшла це в газеті,як приклад.

 

Спробуйте почитати 90 Псалом, дуже заспокоює у таких випадках.

 

Та так їм і тре...................Най ся дивлют попід ноги,а не мотиляють головами.На нас як так ся дивлют..................я скручую їм ну дулю,або ся дивлю в глибочінь вочей їхніх,і тогди вони відстають.А одного разу якась цьоця,звернула увагу на мого малого,шо він нечемний......................а потім здогадалась,і то так вже сти почала нас жаліти,з кривими губами і "сумними вочами" же я її післала до кідрєні бабці
Висновок: ДІСТАЛИ!!!!!!!!!!!!!!!
А особливо,коли настає літечко я сі трохи починаю кремпувати........................хоч знаю же то не моя вина і не його,а людські вочі встромляють жало прямо в серце.Йой!!!!!!!!!!!!!І як його бути?

 

Я си найшов вихід. Сокирчину в рюкзак - і до лісу... На прощу.Сокирчина - то є велика річ... І лазим. Зараз менше,бо баюри,а буде тепліше - і далі підем. Зазвичай йдем лісом до Брюхович,обходимо їх....лісом, обходим військову частину,видремся на пагорбок,подивимся на поїзди(далі 30-ка і видно місто Львів) Потім назад,вздовж тієї ж військової частини,попри дачі....лісом...лісом...і до Рясного. З сокирчиною. А нині зайшлисьмо в Рясне 2...і зараз чимчикуєм лісом в Брюховичі. І так вже 4 роки.Щодня."І в снєг,і в зной,і в дождік пролівной".З сокирчиною. О...