УПА

Відповідь: УПА

Не добавил шестое. Ваш народ РОмко - это те кто сейчас живут на Украине.

 

Відповідь: УПА

УКРАИНСКИЕ УЧЕНЫЕ - О ПЕРЕЯСЛАВСКОЙ РАДЕ
+, можна гуглити И.Лосев

 

Відповідь: УПА

В бій пішло 300 чоловік. Але ніде в офіційних документах не повідомляється, що всі вони загинули. Тим паче, що при тодішній тактиці бою і озброєнні в швидкоплинному бою це малоймовірно. Суть їх подвигу в іншому. І я преклоняюсь перед їхньою хоробрістю як і перед хоробрістю тих, хто поліг "...не ради славы а ради жизни на земле..."

 

Відповідь: УПА

тож в кого і як Ви вважаєте мали взяти українці зброю щоб відстоювати свою (!) землю?!....

 

Відповідь: УПА

Я про легенду говорю которая сейчас ходит и про желание изменять цифры, а значение для украинских патриотов этого события понятно.

На мой взгляд идея с отстаиванием земли ЗУ была не очень удачная погибла масса народу, до провидныков со временем дошло что их использовали разные спецслужбы в своих целях и от ситуативных союзов мало пользы, а до простых людей не дошло и до сих пор как их настроения использовали провидныки для попытки достижения политической власти.

 

Відповідь: УПА

саме за це прості українці і боряться: за політичну владу українців на Україні!

 

Відповідь: УПА

Так проти кого ж воював Шухевич у Білорусі?
13.11.2007 15:27 ___ Сергій Грабовський, для УП
http://www.pravda.com.ua/news/2007/11/13/66774.htm

Можна не сумніватися: під час візиту президента Віктора Ющенка до Ізраїлю криків з приводу офіційного вшанування "фашиста Шухевича" вистачатиме.
Як у пресі та під час прес-конференцій, так, цілком можливо, і під час офіційних заходів, скажімо, попередньо запланованого програмою цього візиту виступу у Кнесеті.

Хоча насправді, звісно, головний командир УПА і його сподвижники навряд чи більші "колаборанти", ніж, скажімо, керівники юденратів (органів єврейського самоврядування) на окупованій нацистами території, і не більші "фашисти", ніж голлісти часів французького Опору, але напрацьовані стереотипи стосовно українського націоналізму діяли і будуть діяти – і не лише в Ізраїлі – ще впродовж тривалого часу.

Тим більше, що їх активно підживлюють деякі "дослідники" та журналісти з України, які в фабрикації нісенітниць давно перевершили барона Мюнхгаузена і всіх його ідейних нащадків. Новини ТаблоID

Щоправда, критику ці "дослідники" оперативно зважають, хоч і дуже своєрідно. Так, вони спершу "присвоїли" Роману Шухевичу звання "капітана СС", але після того, як їм нагадали, що таке звання не існувало, вони одразу "перерядили" його на "гауптштурмфюрера".

І пішла гуляти чергова дурниця сторінками газет та Інтернет-сайтами, включно із офіційним сайтом Партії регіонів - можна припустити, якраз із розрахунку на те, що цей текст прочитають і в Ізраїлі.

При цьому автори "історичної довідки" виявили просто-таки катастрофічне незнання теорії та практики нацизму: щоб стати 1942 року офіцером СС, треба було довести чистоту своєї арійської крові щонайменше з кінця XVIII століття!

Це вже десь із 1944 року можна було до "чорного ордену" нацистів потрапити і без купи довідок, бо смажені півники дзьобнули Третій Райх туди, куди треба, але ж Шухевичу приписують не лише "залізний хрест", а і наявність СС-івського звання саме в 1942 році…

Так от: саме про 1942 рік і піде мова. Про службу українських націоналістів із розформованих легіонів "Роланд" та "Нахтіґаль" у 201-му поліцейському батальйоні, який ніс службу на території Білорусі.

Адже саме з цим періодом життєвого шляху головного командира УПА пов'язано чимало міфів, які виникли не тільки внаслідок їхнього продукування добре оплачуваними "контрпропагандистами" різного штибу, як у минулому, так і зараз, а й у результаті банального незнання широким загалом історичних фактів.

Слово білоруським дослідникам:

Як бачимо, згадки про будь-які німецькі нагороди у сув'язі з Шухевичем немає. Так само, як і про "звірства" і "сотні спалених сіл та хуторів".

До цього можна додати, що 201 дивізія перебувала у складі 3-ї танкової армії, тобто Вермахту. Цікаво, втім, що зараз сайт, на якому був опублікований цей текст, - а саме – з відомих тільки громадянам Лукашенколенду причин не працює…

От тільки щодо "великої кількості партизан…" Пармен Посохов, який позиціонує себе як "незалежний дослідник", пише: "…В начале 1942 года партизанское движение Белоруссии в основном представляли, во-первых, окруженцы и бывшие военнопленные, во-вторых, диверсионные группы НКВД вроде Заслоновской, и, в-третьих, группы разведуправления Генштаба типа Линьковской, заброшенной поначалу в соседний с Лепельским Чашниковский район. Местное население пошло в лес, начиная со второй половины 1942 года, а массовый характер это приняло в 1943 году".

Теза ця цінна тим, що Посохов налаштований не лише проти українського націоналізму, а і, схоже, проти українців як таких. Власне, про відсутність серйозного народного партизанського руху та бойових дій між "справжніми" партизанами (а не розвідниками й диверсантами НКВД) та поліцією й частинами Вермахту до 1943 року говорять майже всі серйозні дослідники.

Що ж стосується 201-го батальйону, то науковці і публіцисти з діаметрально протилежними ідеологічними поглядами сходяться на тому, що він не рвався у бій, часом ішов на домовленості про нейтралітет з партизанами (це робив, зокрема, і Шухевич), хоча, безумовно, були й бойові зіткнення та жертви з обох боків.

 

Відповідь: УПА

(ПРОДОВЖЕННЯ)

Проте чи кидає участь у таких боях апріорі якусь тінь на Шухевича та інших вояків 201-го батальйону?

Досі більшість українських громадян за інерцією бачить радянських партизан народними месниками і захисниками народу від ворожої навали. Дійсність була незрівнянно складніша і жорстокіша за ці уявлення.

Як в Україні, так і в Білорусі. Ось красномовний фрагмент спеціальної інструкції, розробленої Центральним штабом партизанського руху і присвяченої боротьбі з проникненням до партизанських загонів нацистських агентів:

"10 августа 1943 года командир Осиповичского партизанского соединения Королев докладывал в Москву: "В последнее время гестапо использует евреев в целях шпионажа. Так, при Минском и Борисовском гестапо были открыты 9-месячные курсы для евреев.

Шпионы рассылались по квартирам в городе и засылались в партизанские отряды, последние снабжались отравляющими веществами для отравления партизан и командиров.

В Минской зоне был разоблачен целый ряд таких шпионов". Ось таке твердження. І висновок, він же – вказівка для партизан: "Для забрасывания в партизанские отряды в качестве разведчиков немцы используют евреев, надеясь на то, что партизаны, зная, что немцы евреев жестоко преследуют, будут оказывать им больше доверия..."

Уявіть тепер, яка доля у світлі цієї інструкції чекала на нещасних євреїв, котрим вдавалося втекти з концтаборів та ґетто і добратися до партизанів?

А тим часом головна "основа" таких "цінних вказівок" - тупа шпигуноманія, яка панувала в усіх радянських структурах як до війни, так і після неї, а особливо – під час війни.

І хоча ця інструкція датована 1943 роком, але нема підстав вважати, що роком раніше радянські партизани були налаштовані інакше; власне, враховуючи загальну військово-політичну ситуацію, вони мусили ще більш недовірливо ставитися і до євреїв, і до власної тіні…

Тепер другий сюжет, пов'язаний із радянськими партизанами в Білорусі. Він також датований 1943 роком, та знов-таки, така практика була й раніше.

Йдеться про те, що тактика "випаленої землі" була проголошена Сталіним 3 липня 1941 року й у широкому масштабі вперше застосована у битві під Москвою наприкінці цього ж року, коли численні диверсійні групи палили у німецькому тилу російські села разом із їхніми мешканцями, а німецькі війська нерідко захищали селян від паліїв, одним із яких, до речі, була й Зоя Космодем'янська…

У наступні роки радянські партизани і на території Білорусі, і на території України не раз палили "поліцайські" села, а поліцаї – "партизанські".

Часом це виливалося у страхітливі гекатомби, одну з яких описав у книзі "Кровь и пепел Дражна" білоруський краєзнавець Віктор Хурсик. Ось фрагмент діалогу автора книги з одним із уцілілих мешканців села, котрий дожив до наших часів:

"Выстрелы разбудили нас около четырех утра 14 апреля 1943 года. Мама кричала: "Дзетко, гарым!" Голые выскочили на двор, смотрим: все хаты горят, стрельба, крики…

Мы побежали спасаться на огород, а мама вернулась в дом, хотела что-то вынести. Соломенная крыша хаты к тому времени уже пылала. Я лежал, не двигался, долго не возвращалась мама.

Повернулся, а ее человек десять, даже женщины, колют штыками, кричат: "Получай, сволочь фашистская!" Видел, как ей перерезали горло. - Старик снова сделал паузу, его глаза были опустошены, казалось, Николай Иванович снова переживал те ужасные минуты. - Катя, сестра моя, вскочила, просила: "Не стреляйте!", достала комсомольский билет.

До войны она была пионервожатой, убежденной коммунисткой. Билет и партийное удостоверение отца во время оккупации зашила в пальто и носила с собой. Но высокий партизан, в кожаных сапогах, обмундировании начал целиться в Катю. Я закричал: "Дзядзечка, не забевайце маю сястру!"

Но раздался выстрел. Пальто сестры вмиг набрякло кровью. Она умерла на моих руках. Я навсегда запомнил лицо убийцы.

Помню, как я отползал. Смотрю, соседку Феклу Субцельную вместе с малюткой-дочкой три партизана живьем бросили в огонь. Свою кроху тетка Фекла держала на руках. Дальше, у дверей пылающей хаты, лежала старушка Гриневичиха, обгоревшая, в крови…

…Позже мы узнали, что ни одного полицая партизаны не застрелили. Дома, которые находились за их укреплениями, тоже уцелели. В деревню приехали гитлеровцы, оказали пострадавшим медицинскую помощь, кого-то отвезли в госпиталь, в Старые Дороги".

Ось таку "операцію" провели радянські партизани загону імені Кутузова, яким командував Ізраїль Лапідус. Персонаж з розряду тих, хто, як і Лазар Каганович, патетично наголошував: "Я не єврей, я більшовик!" То ж чи мали моральне право українські націоналісти воювати з такими партизанами?

…Звичайно, серед радянських партизанів і серед ОУНівців були різні люди. Звичайно, не можна представляти вояків УПА і їхніх командирів янголами – як казав останній головний командир повстанців Василь Кук, "нас убивали і ми убивали".

Моя мета – не "виправдати" Романа Шухевича - зрештою, його програмні політичні принципи, зафіксовані рішеннями ІІІ ВЗУНу, сьогодні втілені в Конституції України, а більшовицькі ідеологеми – викинуті на смітник, а показати неймовірну складність історії і ницість т. зв. "контрпропагандистів", вітчизняних чи зарубіжних.

І закликати політиків та журналістів, у тому числі ізраїльських, не спокушатися простими рішеннями щодо "українських фашистів"…

 

Відповідь: УПА

Президент Украины также заявил, что ОУН-УПА отождествляется с понятием освободительного движения и никоим образом не была причастна к антисемитским действиям, и уставные документы этой организации не несут никаких антисемитских положений. Напротив, заявил Президент, в рядах ОУН-УПА было много евреев
Джерело

Додам, що читав про це ось тут, таке:

Окрему сторінку УПА становить праця для українського народу єврейських лікарів. Більшість із них разом з родинами були викрадені з гетто. Особливою увагою користувались лікарі-євреї із Стрия Кляйн і Кум.

 

Відповідь: УПА

Наверное много это "легкое" преувеличение, но как всегда с историей УПА никто не объясняет в каких годах и почему их там было. А если бы потрудились то стало бы ясно что причина была той же что и вступления евреев в ряды еврейской полиции из простого желания не быть уничтожеными немцами.

Вообщем статья полуправда полуложь с целью обелить Шухевича, Грабовський часто пишет всякую ерунду в которой не разбирается.
Это болезнь всех национал-патриотических журналистов вместо того чтобы нарисовать красивый образ диверсанта и военного командира пусть даже на службе у фашистов, пишут про евреев и комунистов- злодеев и что делал главный командир целый год об этом ни слова, наверное коныкив лепил из подручного материала.
http://guralyuk.livejournal.com/848178.html
Вот человек который попробовал разобратся в этом вопросе, но материала там очень много.

 

Відповідь: УПА

хотілось би почу ти Ваш варіант виключно правдивої історії в стислому викладі

 

Відповідь: УПА

Правда состоит в том что деятельность 201-го полицейского батальйона не изучена. По поводу отношения белорусов к ним сам командир батальйона Побигущий писал :
"Не дивно, що з бігом часу нам населення щораз менше зголошувало про рухи партизанських частин, щораз менше було вісток, слабла наша співдія з населенням. Ми знали, в чому причина, й добре розуміли, що перестаємо бути в очах населення борцями за їх мир, за їхнє життя й майно, чого це населення сподівалося від нас.
А що ми могли вдіяти супроти брутальної безглуздої політики німецьких нацистів?!"

Там же можна почитать его описание деятельности батальйона, к этому можна добавить что антипартизанская тактика включала уничтожение сел на которые опирались отряды, а также выселение или уничтожение их жителей, что имело место быть в том районе. Но прямых доказательств участия батальйона в этом нету также как и данных о его боевых операциях. Причина в секретности всего происходившего.

 

Відповідь: УПА

Ось сповідь одного очевидця подій на Волині в 1944-46, якого було прислано туди разом з окупаційними силами.
Раджу почитати всім "таваріщам" (Майку, Чорнобильцю і т.д.).

Анатолій ДІМАРОВ: «НА ЖАЛЬ Я НЕ БУВ БАНДЕРІВЦЕМ!»

За що відомий письменник хотів би поклонитися... Сталіну?
З подружжям Дімарових – Анатолієм Андрійовичем та Євдокією Нестерівною – мене зв'язує недавня у часовому вимірі, але щира приязнь. Починалася вона з творів письменника. А років п'ять тому познайомилися особисто, і двері затишної квартири у письменницькому будинку по вулиці Суворова (неподалік Києво-Печерської лаври) мені відкрили слова «Я – з Волині!»



"На Волині я став українцем!"
Ці слова любить повторювати Дімаров, якого у наші краї привела Друга світова війна. Ще ішли бої за Ковель, коли Анатолій Андрійович разом з Юхимом Лазебником, призначеним редактором «Радянської Волині», військовим літаком приземлилися у Луцьку. Прибувши сюди «совєтом» і «окупантом» (хоч, як каже Дімаров, «окупантом гуманним», бо ж у місцевих не стріляв), через кілька років він переїхав у Львів «переконаним націоналістом».
Дімаров першим з українських письменників написав про голодомор, який сам пережив, про колективізацію з-під нагана. У полтавському селі, де жив з братом і мамою (батька розкуркулили), люди їли людей. Проте ці сторінки з роману були нещадно вирізані цензурою і відновлені лише через 45 років.
Та ніколи у його численних творах не звучала тема ОУН – УПА. Але ж Дімаров перебував на Волині у час, коли тут «зродилась армія УПА»! Про це й запитала під час останньої зустрічі у Києві.
– Нічого, Наталонько, не написав, бо я сам, на жаль, не був бандерівцем чи мельниківцем. Тільки тому! Я пишу про те, що знаю сам, а не з чужих уст.
http://www.viche.lutsk.ua/view.php?art=2388

 

Можно я попробую? "обелить". хотя Шухевич он в этом и не нуждается.
http://d-i-a-s.livejournal.com/430885.html

 

Шановний,і на цій гілці,і в періодиці дуже багато матеріалів про Шухевича,тому не варто повторюватись.Не сумніваюсь,що є факти,як він у 4 роки обкакав штани,що однозначно характеризує його,як майбутнього "посібника" німецько-фашистських загарбників.
Питання стоїть в тому,чи достойний Шухевич визнання його національним героєм України.Які можуть бути сумніви в тому?Він був Героєм України,тому що боровся за волю України з ворогами України,на території України.І крапка.

 

Відповідь: УПА

Я С вами абсолютно согласен. Только слишком много расплодилось идиотов которые уверенны что он предатель. Однако когда задаёшь им простой вопрос "предатель чего"? Они невнятно бормочут что то про славянскую общность в борьбе, против карателей и мучителей в лице немецких оккупантов.

 

Відповідь: УПА

Те ж саме донині тумкають про Мазепу....і т.д і т.п

 

Відповідь: УПА

То что он 9 месяцев в 42 году в Белоруссии служил наемником вы отрицаете?

Мазепа да предатель, а Шухевич нет.

То что вы глубоко разобрались в вопросе отсуствия доказательств это впечатляет, но вот как быть с простыми вопросами из области логики которые не примет во внимание суд, но которые могут помочь понять события.
Вопрос первый чем занимался Нахтигаль с 30 июня по 7 июля во Львове, и до 13 августа в Украине какая боевая задача стояла перед ним и почему они были в городе 7 дней для первых дней войны очень большой срок.
Может они ходили по улицам города и подбадривали горожан песнями, в то время когда фашисты и украинские националисты устраивали еврейские погромы во Львове и СС ловило профессоров?
Сам Шухевич после того как вошел в город нашел убитого брата какой могла быть его реакцией на это событие?
Вопрос второй кем могли быть (каким подразделением) украинцы одетые в немецкую форму во Львове? Учитывая наличие у вас источников по подразделениям вошедшим во Львов вы наверное могли бы ответить на этот вопрос.

Ваш тезис что "УПА боролись за суверенную Украину" несколько идеологизированый и не совсем точный. Но в понимании Ющенко и тех людей кто также воспринимает историю Украины, он однозначно герой Украины это безспорно даже если и имели место те события.

 

Відповідь: УПА

Я нє "отріцаю",навіть того,що він у 7 років лазив до сусідського саду красти ябка.
Факт є фактом:Роман Шухевич боровся і віддав життя за Україну.
А давайте не будем:"А гдє ви билі с18 до 18:30?"

То Ви хочете переконати нас,що Шухевич,на чолі УПА ходив походом на Урал,з метою загарбати срср?

 

Відповідь: УПА

Це з розряду -"тату , де море?"
Шановний gm , читайте "СС ГАЛИЧИНА" на ЛФ , там Ви знайдети відповіді на ваші запитання.
А в літі 41р. єврейські погромкоми влаштовували міські люмпени - кримінал і блатота , які повиходили з тюрем. На Збойщах була їхня одна з "малин".Інша була на Левандівці в старій частині- к-р "Супутник", приблизно там.
Говорили вони суржиком - жаргон з українськими словами на польській основі.За ціль вони ставили наживу - ніякої політики.
Тут варта сказати , що такі погроми були і в 1939р. в вересні , коли Польська армія покинула місто , а совєти ще не зайшли.
В книжці " Шоя" у Львові"( автора не памятаю) там про ці погроми все написано.
В 41р. , ще німці не почали винищувати євреїв. Тоді ще була єврейська поліція.
З 42р. почалося з обовязкового носіння жовтих зірок Давида. Потім добровільним ,яке перейшло в примусове переселенням в ґетто( приблизно це район Краківська-Таманська -Котельна). Потім тайним, яке перейшло в явне винищення старших осіб. Потім наказ губернатора Галичини , що за переховування євреїв - смертна кара.І повним знищенням гетто. Район окружили пожежними машинами на випадок пожару.Цим займалися спеціальні підрозділи СС , які складалися виключно з німців. Іншим націям вони просто не довіряли.