УПА

Ось знайшов віршок:

:eek:

 

Почему не на Мове????

 

Це питання до автору вірша, а не до мене.

 

Так історики і розбираються, тільки певна група форумчан вперто читає лише радянських істориків. А ви почитайте хоча б російських, але істориків, напр. Гогуна. (Не читав усієї теми, багато букв, якщо повтор-викиньте, але судячи з останніх сторінок, цього автора http://lib.oun-upa.org.ua/gogun/pub04.html чомусь не знають...
Виктор Суворов Автор книг "Освободитель", "Аквариум", "Ледокол", "День – "М"", "Последняя республика", "Очищение", "Самоубийство", "Тень победы" и др:
"…Через 13 лет я стал офицером и получил назначение в Карпаты. В 24-ю Железную дивизию…
…В моем 145-м полку командир 1-го батальона подполковник Протасов и заместитель командира полка подполковник Ситников в молодости лейтенантами тут воевали, в стороженецких лесах. И рассказывали в часы полигонного офицерского подпития вещи удивительные и страшные... Самое главное, что я понял в этих рассказах: бандеровцы в плен не сдавались. Вопросов я в те годы уже не задавал. Отучили. Вернее, задавал, но только самому себе. Но где ответы?
Почему они хранили верность своему делу до последнего дыхания? И чем объяснить разницу: в 1941 году Красная армия в этих краях разбежалась, бросив горы оружия, боеприпасов, продовольствия. А потом тут воевали украинские повстанцы. Те же самые мужики, которые разбегались по лесам еще до появления немцев. Но вот теперь они воевали упорно и грамотно. Они воевали несколько лет. Без танков, без авиации, без артиллерии, без гигантских запасов. Без союзников, и с ничтожной надеждой на успех. Воевали до последнего патрона, до последней капли крови.
Ждать мне пришлось долго. Почти всю жизнь. Пока в руки мне не попала книга Александра Гогуна "Между Гитлером и Сталиным. Украинские повстанцы".
Этот петербургский автор уже известен – в узких кругах историков. В этот раз ему удалось историческое исследование превратить в захватывающий детектив, не теряя и не умаляя при этом чисто научной ценности своей работы. Приведенные цифры потрясают: из семи миллионов западных украинцев в УССР за 1944-52 гг. убито в ходе боев и карательных операций 152 тысячи человек. Арестовано 134 тысячи. Выслано навечно за пределы Украины более 200 тысяч. А ещё более полумиллиона украинцев выслали в 1944-47 гг. из мест своего постоянного проживания в ПНР. Автор считает, что речь идет о всенародной борьбе против оккупационного режима коммунистов. И тут любой самый недоверчивый читатель будет вынужден согласиться. Тем более, что автор использует официальную статистику Президиума ЦК КПСС.
Да, это была оккупация. Это была война против народа. Только органы НКВД на земле Западной Украины в 1945 году имели 175 резидентур. Тут меня сразу тянет в сравнения. В самый разгар холодной войны ГРУ имело в США 3 резидентуры под дипломатическим прикрытием и несколько (не больше пяти) нелегальных резидентур. Такое же количество резидентур на территории США имели и "боевые товарищи" из КГБ. Вопрос: кто же был более опасен коммунистическому режиму, – "американский империализм" или собственный народ в одной из "братских республик" "нерушимого Союза"?
Так ведь это не все. Помимо НКВД войну против украинского народа вёл ещё и НКГБ. А у этих товарищей с холодными сердцами, горячими головами и чистыми (от локтя и выше) руками в каждой из областей было почти столько же резидентур, как у НКВД по всей Западной Украине. Например, в Станиславской области в том же году действовало 142 резидентуры НКГБ, независимо от агентурной сети НКВД. А еще – Советская армия. У нее свои разведывательные структуры.
Разведка, – это сбор и обработка сведений о противнике. Выходит, что народ Западной Украины рассматривался коммунистическими вождями в десятки раз более опасным противником, чем весь "американский империализм" и все вооруженные силы США, которые в то время уже имели атомное оружие, стратегические средства его доставки и опыт боевого применения.
Но даже статистика меркнет, когда от цифр автор переходит к примерам. И примеры эти – из тех же источников: из оперативных отчетов НКВД, НКГБ, прокуратуры, органов коммунистической партии, которая и была организатором и вдохновителем истребительной войны против народа. Нас давно приучили не удивляться подлости и жестокости режима. И к звериному оскалу коммунистической власти мы все давно привыкли. Но книга Гогуна поднимает нас на новые высоты понимания. Автор, неуклонно опираясь на документы, описывает такие приемы и методы чекистов, до которых не доходили самые лютые гитлеровские головорезы. Читатель, хочет он этого или нет, вынужден снять шапку, и пальму первенства по части подлости и садизма преподнести чекистам, далеко обогнавшим своих коллег из СС и Гестапо".
(Також багато букв я написав )
Гогун дає відповіді на багато питань:
Чи була УПА армією
Як воювали УПА і червоні партизани
Ск. партизан було на Україні
Чи було визволення окупацією
і багато іншого

 

Вот видео ролики от польской молодой поросли (очень интересно) http://www.youtube.com/watch?v=ibS6H2nWzo4

Вот свежая литература:


В Польше принято Постановление, в котором осуждена преступная деятельность ОУН и УПА, а уничтожение мирного населения названо ГЕНОЦИДОМ.

Текст документа, переведённый на русский язык:



Копия документа на польском языке:


Память о 17 людях, убитых бандами УПА в августе 1944 года и в следующем году, была сохранена в Новинах (Nowinach) в течение лет. В воскресенье (7-го сентября) им отдана дань памяти, рядом с могилой открыт памятник, на котором все названы по имени и фамилии. Открытие произвёл войт гмины Горынец Здрой (Horyniec Zdrój) Рышард Урбан (Ryszard Urban), а также любачовский староста Юзеф Михалик (Józef Michalik) и проф. Ян Палиньски (Jan Paliński), председатель Stowarzyszenia Rozwoju Nowin Horynieckich...




Самому младшему из убитых - 7 лет, а самому старшему - 91 год! И чем помешали эти люди? Какую угрозу они представляли "строительству неависимого украинского государства"?



Фотографии с церемонии открытия Памятника можно посмотреть здесь (31 фотография, 15 Мб):
http://picasaweb.google.pl/radio.lubaczow/NowinyHorynieckie#

Источник информации об открытии Памятника жертвам УПА:
http://www.radiolubaczow.iap.pl/index.html?id=wiadomosci&nrwiad=356501

В Польше далеко не все знают о преступлениях, совершённых членами УПА. Результаты исследования, проведённого польским Центром Изучения Общественного мнения по этой теме в 2003 году, показали:
- 49 % поляков «вообще не слышали о тех событиях»;
- 17 % «что-то слышали, но точно не знают, о чём речь»;
- 20 % «знают, но мало»;
- только 14 % респондентов ответили, что «знают много о тех событиях».
Усугубляют это незнание поляков школьная программа, которая не рассказывает о геноциде на Волыни, совершённом УПА, деятельность польского Института Национальной Памяти (ИПН), отдельных журналистов и публицистов.

 

...просто задля інформації нагадаю, що в ті часи на Волині проживало 80% українського населення і 20% – польського. Тож, якщо говорити про право націй на самовизначення, українці мали повне право на те, щоб розпоряджатися своїм життям на цій землі.
Коли німці дізналися, що українські поліцаї були однією з форм конспіративної мережі ОУН(Б), вони почали її роззброювати. Окупаційна адміністрація замінила всіх українців у допоміжній поліції поляками, що одразу відчуло на собі українське населення Волині. Разом з цим це дало привід крайовому проводу ОУН(Б) на ПЗУЗ покласти всю відповідальність за загострення міжнаціональних відносин на поляків. У відозві-ультиматумі крайового проводу до польського населення від 18 травня 1943 р. зазначалося: «У теперішній час наша адміністрація полишила свої пости, щоб німці не мали доступу до наших сіл і не могли б нас нищити, як це було досі. Ви першими добровільно зголосилися зайняти її місце і допомагаєте німцям проводити їхню бандитську роботу. Зараз ви є сліпим знаряддям в німецьких руках, яке спрямоване проти нас. Але пам’ятайте, якщо польська громадськість не вплине на тих, котрі пішли в адміністрацію, поліцію та інші установи з тим, щоб вони їх помітили, то гнів українського народу виллється на тих поляків, які мешкають на українських землях. Кожне наше спалене село, кожна наша жертва, що будуть з вашої вини, відіб’ються на вас».
Поляки не пішли з німецької служби. Навпаки, вони всілякими шляхами старалися закріпитися на ній.
У липні 1943 р. у відозвах ОУН(Б) до польського населення перед кожним польським селом була поставлена вимога, щоб його мешканці «за 48 годин вибралися за Буг або Сян – інакше смерть!» Польське підпілля видало наказ: «Сидіти на місці, бо Польща втратить Волинь». 11 липня відбулися скоординовані напади загонів ОУН(Б) одночасно на 167 польських поселень. У акціях брало участь також цивільне населення з косами і сокирами.
Восени 1943 р. по всій території Генерального губернаторства, за винятком дистрикту «Галичина», почалися винищувальні дії польського підпілля, спрямовані проти німецьких колоністів і українців. Вони були ініційовані наказом головного коменданта Армії крайової генерала Коморовського від 4 серпня 1943 р. про початок загальної «відплатної акції» за участь українців у німецьких пацифікаціях. На території Хрубешувського і Томашівського повітів було спалено до червня 1944 р. близько півтори сотні українських сіл, в в яких мешкало до 15 тис. осіб.
Постає питання, чому ж польські структури не звернули увагу на попередження УПА цим самим свідомо дозволили звершити справедливу помсту над своїми ж братами??? Можливо тому що зайвий клаптик чужої землі був дорожчий??? Тепер коли втратили надію на ці землі, слід згадати і своїх братів, не звертаючи уваги на те що їх кров на совісті їх предків!!!

 

НЕ НАДО выдумывать!
Я лично был в Историческом музее города Львова.
И там на ватмане нарисовано когда и где УПА громили советские и гитлеровские дивизии. Никаких Поляков на карте НЕТ!

 

http://www.stankiewicz.e.pl/ludobojstwo/tarnopolskie_a.html

от тудова

Вырезана вся семья в том числе малые диты!

Вот перевод книги про трагедию на Волыни.

Władysław Filar.
«WOŁYŃ 1939 - 1944. Eksterminacja czy walki polsko-ukraińskie».
Издательство Adam Marszałek: ul. Przy Kaszowniku 37, 87 - 100, Toruń.
Tel./fax (0-56) 660-81-60, 623-22-38.
http://www.marszalek.com.pl

 

еще один пример того , что правды бывают разные , а истину никто так и не узнает ....

 

Тому, що ви з мови постаралися зробити у нащадків багатьох героїв УПА Язык. Багато їх живе по воркутах, нікалаєвих, донєцках. Живуть, бо вже там обжилися, але пам"ять і передане батьками не стирається. Знаю що говорю. Багато таких бачила в степах України.

 

Робоча група співробітників
Служби безпеки Укрвїни:
Бурлаков В.М., Василенко М.Г., Вижак В.А., Лябах О.Д., Цімох М.П., Шевцов В.Д.
Очень бы хотелось почитать документы,которые бы опровергли эту публикацию. Будте добры, если вас не затруднит.

В архівах містяться тільки матеріали, трофейні документи ОУН-УПА та німецьких спецслужб, які свідчать лише про дрібні сутички між підрозділами УПА та німцями в 1943 році. Ніяких значних наступальних чи оборонних операцій, масштабних боїв в документах не зафіксовано. Тактика боротьби підрозділів УПА з німцями в зазначений період зводилася до нападів на пости, дрібні війскові підрозділи, оборони своїх баз, засідок на дорогах. В пропагандистському оунівському документі «Два етапи УПА» повідомлялося про «кілька сот відбутих боїв і сутичок з німцями…» (Арх. спр. № 376, т. 60, арк. 49).
Разом з тим, значна кілкість трофейних і оперативних матеріалів, що знаходяться в архівах, свідчать про випадки співробітництва керівництва ОУН – УПА з німецькою окупаційною владою і спецслужбами.
В матеріалах поліції безпеки і СД в Галичині, які були виявлені в колишньому приміщенні СД м. Львова після вигнання німецьких окупантів, є ряд цілком таємних документів цієї поліції щодо їх переговорів навесні 1944 року про спільну діяльність з ОУН – УПА на території західних областей України в боротьбі проти Червоної Армії і Радянської влади. Згідно цих документів «…немецкие охранно-полицейские власти обязуются освободить всех политических украинских пленных и арестованных, чтобы физически сохранить их для решительной борьбы против большевиков…
…ОУН – бандеровская группа представляет в распоряжение немецкой договаривающейся стороны собранные своей разведкой агентурный материал против поляков, коммунистов и большевизма и предоставляет немецкой договаривающейся стороне возможность использовать этот материал и проводить карательные операции соответствующим немецким интересам способом…
… ОУН – бандеровская группа получает свободу действи в своей организационной деятельности.
Обеспечение свободной деятельности касается: пропагандистской, организаторской и военно- подготовительной работы с категорическим ограничением затрагивания немецких интересов… Подготовительная и военно-организационная работа распространяется исключительно на будущую борьбу против большевизма или на боевые задания, поставленные и указанные организацией со стороны немцев… с немецкой стороны будет предоставлена бандеровской группе возможность вводить свои войсковые единицы против советских банд и против советских военных мероприятий». (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 1-10).
В зв'язку з зазначеною домовленістю командир поліції безпеки генерал – майор Бренер 06.04. 1944 видав наказ «Обращение со служащими националистической повстанческой армии (УПА)», в якому повідомив, що «…начатые некогда переговоры с руководителями украинкой повстанческой армии в районе Деражне успешно проводятся сейчас также в районе Вербы.
Пришли к согласию:
Солдаты УПА не будут нападать на немецкие подразделения. УПА засылает лазутчиков, преимущественно девушек, в районы, занятые врагом, и сообщает результаты 1-Ц (разведотделу) боевой группы. Пленные Красной Армии, а также советские банды передаются 1-Ц для допроса, местные чуждые элементы используются боевой группой на работах. Чтобы не мешать этому необходимому для нас сотрудничеству, приказываю:
1) Разрешить беспрепятственный переход агентам УПА, имеющим пропуска, подписанные капитаном Феликсом, или выдающим себя за члена УПА. Оружие у них не отбирается. По требованию агентов представлять им быстрейший доступ к 1-Ц боевой группе.
2) При встрече с немецкими отрядами, члены частей УПА дают себя узнать знаком –держат левую руку с растопыренными пальцами перед лицом, таковых не задерживать, это означает их взаимопонимание…»
(Арх. спр. № 372, т. 37, арк. 335-336).
У звіті штурмбанфюрера СС доктора Вітіска від 5.2.1944 р., відправленому командуванню в Берлін і Краков повідомлялось: «…никакой помехи немецкому подвозу не должны чинить УПА на территории ХІІ – АК на основаниии договорённости полицейских служб с руководителями банд…
Даю для сведения запись оперативной группы Ц полиции безопасности СД от 5.3.44г., направляемую в войсковую группу Юга, касающуюся переговоров с УПА. Запись была доставлена упомянутой сетью связистов в распоряжение местных органов.
До сих пор в различных местностях происходили успешные переговоры с УПА. Целый ряд агентов был до сих пор расставлен УПА и они доставляли полноценные сведения. Гарантируется активная борьба. В некоторых случаях сообщения об успехах отрядов УПА перепроверили. Из высказываний пленных выясняется, что Красная Армия направила ряд батальонов для борьбы с националистическими украинскими бандами и что их войска несут большие потери от нападений УПА.
В советском тылу группы УПА успешно мешают подвозу. С местными группами была до сих пор договорённость о доставке советских пленных для допроса, о борьбе с советскими бандами и насаждении агентов. Уполномоченный Центра, начальником связи ко мне посланный (капитан Феликс), просил, чтобы независимо от этого положения дел договорённости с УПА как с военной организацией оставались в силе. УПА утверждает, что она в состоянии поднять общеукраинское восстание против Советов, если последует договорённость с немецким руководством, и может выставить 10 000 человек. В остальном УПА будет выставлять требования в каждом случае отдельно» (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 46-49).
Окружний керівник Нерінг у радіограмі із Каменка-Струмилова повідомляв губернатора Галичини 2.4.1944 р.: «…После предыдущего соглашения меня посетил сегодня на квартире руководитель организации УПА в районе Каменка. Он носит псевдоним «Орёл» (Адлер), 26 лет, служил в дивизии СС «Мёртвая голова». Железный крест 1–степени, знак отличия участников пехотных штурмовых атак и серебряный знак отличия раненых. Во время обсуждения, в котором временно принимал участие и здешний полевой комендант полковник Мейлер, были вынесены конкретные решения о сотрудничестве в разведке и тактике в борьбе с большевистскими бандами. Командир УПА получил оружие и боеприпасы…» (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 61-62).
У рапорті від 4.4.1944 р. «Сотрудничество с УПА в районе Равы-Русской», повідомлялось, що під час переговорів з бандерівцями, вони «объяснили командиру разведывательного звена, что они нашли со стороны Вермахта полное понимание их дела и сожалеют, что с полицией ещё не достигнуто единство. Их планы направлены не к тому, чтобы работать во вред немецким интересам, а против действующих на всём пространстве русских… Чтобы подчеркнуть своё сотрудничество с немецкими силами, бандиты упомянули о том, что они ни коем образом не нарушали коммуникации и подвоза на восток, хотя имели возможность производить взрывы на железнодорожных путях и нападения на немецкие колонны…» (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 67-72).
В інформації від 4.4.1944 р. командиру поліції безпеки і СД повідомлялося із Рави-Руської: «4.4.1944г. в местной службе стало известно, что вблизи деревни Бутыни 687 обойдена, окружена и заключена в мешок людьми УПА большая группа советских русских, около 60 человек. Русские засели в траншее, так что людям УПА при недостатке тяжелого оружия стало невозможным уничтожить русских, даже взять в плен. Последние вступили в переговоры с людьми УПА с целью добиться свободного отхода, но люди УПА не пошли ни на какие условия и объяснили русским, что они будут расстреляны при любых условиях. Одновременно через связных было высказано мнение, что немецкие власти, особенно полиция, больше заинтересованы в УПА, которая по той же линии, как и немцы, борется с советскими…» (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 73-75).
В німецькому трофейному документі від 4.4.1944 р. зазначено, що до німецької влади в Сокалі звернулися з пропозиціями представники УПА про те, що «…они готовы отдать себя в распоряжение немцев при следующих условиях:
1) Им должна быть разрешена борьба против большевистских и польских банд.
2) Им необходимы вооружение и боеприпасы для приблизительно 4000 чел., которые им должен был поставить Вермахт. Их силы составляют сейчас около 800 человек, вооружённых карабинами…
Командиры банд сообщили, что они уже уничтожили группу в 30 человек и захватили много советских русских агентов, некоторых из них ликвидировали…» (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 99-101).
У документі від 8.4.1944 р. повідомлялось, що штурмбанфюрер СС Шлиптц 1-Ц (розвідвідділу) бойової групи інформував командування про те, що він «…из-за потребности расширения сети связистов вступил в связь с малыми группами – бандитами УПА, чтобы использовать их против советских банд и Красной Армии в разведке и диверсионных группах, первые попытки сопровождались успехом… В общем выдано с ведома служб Вермахта 70-80 винтовок, 4 пулемёта и около 10000 патронов…» (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 118-119. Переклад документа віддрукований російською мовою).
У документі - «кратком докладе о переговорах между офицерами УПА, организацией «Адлер» с одной стороны и оберлейтенантом Пютцер – с другой» повідомлялося, що 6.4.1944 р. під час переговорів «…с украинской стороны присутствовали высший украинский командир, которому среди других подчинены группы Бобрика, Перемышель, Полюканы, Бжезаны, Подъясы, и другие лица УПА (9 человек). Переговоры касались возможности сотрудничества и совместной борьбы против польских и большевистских банд и очень бы приветствовали, если бы с немецкой стороны, как например в районе Вислое, в их распоряжение были даны тяжёлые орудия. О деятельности банд в районе Злочев – Бобрика – Подъясы они сообщили о еврейской банде в Свирце, о польской банде в Висине и о русской банде в районе Подъясы…» (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 120-124. Переклад документа віддрукований російською мовою).

 

Лично я постарался?

 

...У квітні 1944 року на ім'я Головнокомандуючого німецької армії в Галичині надійшов лист від командира групи української повстанської армії «Охрима» з пропозицією «боротися проти більшовиків і звільняти область від Червоної армії». Ставився ряд умов, зокрема «…об освобождении из тюрьмы и возвращении на родину вождя украинцев и руководителя украинских организаций (ОУН) Степана Бандеры и всех политических заключённых, …немецкие части поставляют согласно указаний их командования со своих складов для вооружения частей УПА: 10000 пулемётных лент, к ним 250 000 патронов, 200 скорострельных ружей марки «Кольт», к каждому по 4 диска патронов, 20 полевых орудий, 30 гранатомётов марки «Штокезнор», 10 зенитных пушек, 500 большевистских «финок» или немецких пулемётов-пистолетов, 500 бельгийских пистолетов, 10000 гранат, 100 мин и известное число снарядов для орудий и патронов для пистолетов…
Немецкие войска, управление и полиция не мешают нам в борьбе с элементами, которые сотрудничают или хотят сотрудничать с большевиками» (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 127-138. Переклад документа віддрукований російською мовою).
В інформації від 29.04.1944 р. повідомляється про зустріч 29 квітня представників німецького командування «с вожаками банды УПА», в ході якої вони «заявили о своём намерении постепенно отдать в распоряжение немцев членов УПА силой до одного батальона, которые, будучи снабжены заданиями немцев, могли бы проникать за линию советского – русского фронта. Там прежде всего должны были бы эти люди саботировать советско-русское снабжение фронта, уничтожать уполномоченных НКВД и вести разведывательную деятельность для немецкого Вермахта. Для последней цели УПА предоставит несколько приспособленных для этой цели радистов. Они поставили условия, чтобы отданные в распоряжение немцев люди из УПА были вооружены немцами и снабжены радиоустановками..» (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 173-174. Переклад документа віддрукований російською мовою).

В трофейному німецькому документі від 15 травня 1944 року, який був надісланий у Головне управління державної безпеки, а також в інші органи поліції і СД (в Берліні, Кракові, Львові) повідомляється про зв'язки УПА з німецькою окупаційною владою і стверджується: « …со стороны УПА не предпринимается чего-либо против рейхсдойче… у них с немцами общий враг – большевизм. Они успешно борются с ним за советской линией фронта… Находившиеся в лесах части УПА препятствуют высадке большевистских парашютных десантов за немецкой линией фронта. УПА громит также большевистские банды…» (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 229-244. Переклад документа віддрукований російською мовою).
В німецькому трофейному документі від 1.6.1944 р. також повідомляється про попередні переговори між «двома вожаками УПА» і представниками поліції безпеки в Раві-Руської, де було зазначено: « УПА требует немедленного прекращения действий против УПА и ее подразделений.
а) УПА обязуется передавать полиции безопасности всех русских, равно как и других вражеских парашютистов.
б) УПА обязуется немедленно доставлять полиции безопасности все русские секретные шифры.
в) УПА обязуется немедленно сообщать полиции безопасности относительно стоянки или постоянного места пребывания русских или польских банд и бороться с этими бандами совместно с немецким Вермахтом или полицейскими подразделениями.
г) общий обмен пленными между УПА и полицией безопасности за исключением лиц, не принадлежащих к УПА.
д) УПА обязуется выдавать полиции безопасности всех дезертиров немецкого Вермахта, членов СС и стрелковой дивизии СС-Галиция…
УПА и полиция безопасности обязуются соблюдать в строгой тайне все сведения о переговорах…» (Арх. спр. № 372, т. 36, арк. 256-259. Переклад документа віддрукований російською мовою).
Про факти співробітництва з УПА у спільній боротьбі проти Червоної Армії і радянських партизан дав свідчення в 1946 р. на попередньому слідстві і в суді Лазарек Ю., який в період окупації України займав посаду референта ІІ відділу угруповання «Південь». Зокрема, він показав, що за вказівкою командування під час переговорів: « Мы пришли к соглашению о совместной борьбе с УПА против Советской власти, о снабжении УПА оружием, деньгами и другим. Мы договорились, что из Львова и из Кракова будем направлять в УПА оружие, а Криницкий (один из руководителей УПА) предложил его доставлять в Чёрный лес. В течение марта-апреля 1944г. из Львова через своего подчиненного направил в Чёрный лес три раза по две гружённых машины с оружием. Там было всего 15 тонн разного оружия… Приблизительное количество переданного УПА оружия с марта 1944 г. выражалось в 20 000 с лишним экземпляров» (Арх. спр. № 372, т. 38, арк. 318-340. У справі свідчення Лазарека віддруковані російською мовою).
В архівних матеріалах містяться також інші численні документальні дані про факти співпраці УПА з німцями та про їх спільну збройну боротьбу проти Червоної Армії і радянських партизан.
Факти співпраці з німцями підтверджують також документи УПА. Так, в «Надзвичайному звіті» від 14.03.1944 р. зазначалося:
«Курінь УПА стаціонував в с. Черниця (Брідщина).
Почалися переговори…що німці не будуть стріляти до УПА, ні УПА до німців.
Німаки зараз видали 200 крісів, 2 міномети, 6 максимів, 20 лент, 2 легкі кулемети, 12 дисків, 32 000 амуніції, карти.
Німці в двох повітах: Злочів і Броди заборонили української поліції та всім своїм частинам зачіпати наші відділи та стріляти до них, якщо вони проходитимуть» (Арх. спр. № 376, т. 66, арк. 244).
Подібні угоди укладалися також з представниками війскових влад і спецслужб Румунії і Угорщини, союзників Німеччини. Як повідомлялось НКДБ УРСР Наркому іноземних справ УРСР і Наркомату державної безпеки СРСР 3 січня 1946 р., Центральний Провід ОУН в жовтні 1943 р. через Семчишина і Павлишина-Лісовського зв'язався з керівниками румунського розвідувального центру в м.Одесі полковником Пержу і капітаном Аргіром. В ході переговорів була досягнута домовленість, що ОУН не буде вести роботи проти Румунії, а румуни погодились звільнити з в'язниці арештованих оунівців і надати допомогу УПА зброєю, боєприпасами і обмундируванням.
25 грудня 1943 р. в с. Дермане Мізоцького району Рівненської області відбулися переговори між делегацією ОУН на чолі з членом Центрального Проводу Логушем Омельяном і представниками командування окупаційної армії Угорщини. Угорці зобов'язались не чинити перепон УПА і допомагати ії зброєю, а оунівці обіцяли не проводити операцій проти мадьярів і надавати їм всебічну допомогу. Потім представники ОУН літаком були доставлені в Угорщину, де мали зустріч з начальником угорського Генштабу та рядом офіцерів вищого командного складу. В результаті була досягнута домовленість про сумісні дії проти СРСР, за що мадьяри зобов'язалисьнадати при необхідності можливість емігрувати керівникам ОУН в Угорщину. (Арх. спр. № 372, т. 35, арк. 73-76).

 

Эх, ЗАБАНЯТ, забанят Вас, Уважаемый......

 

Ваші прєдкі. Ви лічно тут на ЛФ стараєтеся. І не тільки щодо мови. Чого тільки плюси тролям-бригадникам варті!

 

Хто такие??????

 

А Ви гляньте кому Ви недавно плюси ставили найчастіше. З новеньких.

 

Глянул.
Кроме Вас - НИКОМУ!!!!!

 

Пані Оля! Та Полковник тих плюсів має мішок!
Кому хоче ,тому й дає.Та нехай...
Он я йому зараз дам зо пять!
Тов.Полковні-і-ік,Вам 5 плюсом прішло-о!
Получітє.Ось вони:
+++++

 

Мабуть дехто дивується, що майже не дописую до цей гілки... і принципяльно далі не буду, оскільки рівень емоції залишається неадекватним до рівня знання. І на польському і на українському боці.

Буво отаке опитування CBOS, були і новші. У тому в 2008 році результати є набагато кращі: 59% біль-менш чуло, 41 % - ні.

Це є передусім спадщина половини століття коммунизму, напів-морвчання, напів-відвертої брехні в школьнону навчанні.
У Польщі історія «Кресів» кінчилась у 19 столітті, а української історії не буво взагалі крім еміграції. Що залишалось – годувати кожному пам\ять свойого терпіння і свої міфи (доречі – стан нинішний набагато не змінився).
Та і ще джерела – ніщені, багато з них фальсифікувані.
Словом – складно.

І на жаль це що написав artobstrel:

стосується до багатьох події

Пишете, Муравьедъ, про IPN (Інститут національної пам’яті).
Не знаю звідку ваше знання, але саме ІПН-у дякувати можна і треба за збереження національної свідомості.

Є публікації ІПН ... є їх ціла купа. І про УПА.. і про ОУН, СБ-ОУН і про радяньської і німецької политики на території колишної східної Польщі. Тільки оті кніжки і статті до читання трохи складні – в кіосках і на століках їх не продають.

І накінець щось більше оптимистичного.
В грудні 2004 року буво і інше опутування, коли 81% поляків визнало можливість (!!!) тривалого примирення між поляками і українцями...