УПА

Відповідь: УПА

А чо' ж лінка не дасте, звідки витягли?

Пішов мити руки і клавіатуру...:babruysk:

 

Відповідь: УПА

Наслишани...
Вам відомо,що таке СБ ОУН?

"СЛУЖБА БЕЗОПАСНОСТИ ОУН(б)
Уничтожение агентов-провокаторов польской Дефензивы, проникновение в немецкие военные штабы, Гестапо и Абвер, борьба с засылаемыми в ряды ОУН-УПА агентами НКВД, ведение агентных игр, многократное раскрытие попыток физического устранения лидеров ОУН(б) позволили подпольно ОУН(б) продолжить борьбу с советской властью вплоть до начала 60-х годов. Все эти действия входили в функции Службы безопасности Организации украинских националистов (СБ ОУН(б)), самой большой и единственной из спецслужб многочисленных украинских партий 30-50-х годов, которая, не имея государственной поддержки, сумела подняться с любительского до профессионального уровня и в целом успешно противостоять польской, немецкой и советской разведкам."
СЛУЖБА БЕЗОПАСНОСТИ ОУН(б)

 

Відповідь: УПА

Это не ответ.

Если приведенные материалы вызывают Ваше сомнение, или вы с чем-то не согласны, приводите альтернативные источники, которые опровергают вышеуказанные.

По статистике я пока никаких цифр от Вас не увидел, по опровержению германского источника - тоже, по опровержению приведенного выше фотоскана - тоже.

С таким подходом никакого прогресса не будет - каждый скажет "а, вы приводите это - я пошел мыть руки!"
Здесь же, в конце концов, не детский сад, верно?

Давайте манипулировать документами, либо подтверждать или опровергать их подлинность - как с фальшивкой в экспозиции голодомора, которую я приводил в соседней ветке.

 

Відповідь: УПА

Ліниво...
Скільки ж можна..?

 

Відповідь: УПА

Демагогія, шановний, це робити з однобокої статистики висновки. Всьо одно, що виключно за дебетом оцінювати фінанси підприємства.

Прошу ще раз характеризувати бандитизм. Ковпаківці - бандити? Петлюрівці - бандити? Щорсівці - бандити? Власівці - бандити? Білоруські партизани - бандити? Адже вони всі нищили "мирне" населення за політичними мотивами. Ні?

Вибачте, не маю довіри до жодного "доказу" з даного "джерела".

 

Відповідь: УПА

Вы знаете.... точно также стали отвечать защитники ОУН-УПА на одесском форуме, причем на любые просьбы предоставить документы, опровергающие приведенные, стало молчание...

Хорошо, вот выписки на основе архивов СБУ:

ДОВІДКА СБУ про діяльність ОУН-УПА (№113 від 30 липня 1993 р.)

Арх. спр. №376, т. 6, арк.294-302

Арх. спр. № 376, т. 49, арк. 411

Арх. спр. № 372, т. 49, арк. 210-211. //***У справі копія документа перекладена російською мовою



Про борьбу УПА с немцами:

Арх. спр. № 372, т. 37, арк. 335-336

Арх. спр. № 376, т. 66, арк. 244


Еще кое что:

Арх. спр. № 372, т. 35, арк. 73-76

Как-то все это не вяжется с отважной партизанской борьбой против захватчиков, вам не кажется?

 

Відповідь: УПА

Ви начебто щось довести збиралися? А натомість копі-пейстом займаєтеся.
Ви начебто збиралися питати лвів'ян про їхню думку щодо цього? А лінуєтеся прочитати неодноразово висловлені тут думки.
Ви прийшли сюди диспутувати, чи самостверджуватися?

Добре, назвіть мені власний приклад "отважной партизанской борьбы". А потім, будьте ласкаві, доведіть що вони не бандити, у Вашому розумінні цього слова.

 

Відповідь: УПА

ТАК "отважна партизанська..." - це в Мєдвєдева і К...
А в дійсності - йшла війна. кривава, брудна, як і всі інші війни.

Додано через 5 хвилин

Добродію!
Нет просто мерехтить від "битв цитат" на тему "хто був нелюдяніший в 2-й Світовій".
Ви переплутали двері. У нас на ЛФ написано "Кав'ярня", "Салун"...
Каву будете? - сідайте, поп'ємо, побалакаємо...
А ні - то ні...

На серійні запитання "тату, де море?" є серійна відповідь:

 

Відповідь: УПА

Вся історія перебування срср на ЗУ - це відвертий бандитизм.
Отже СССР з метою захоплення все нових і нових територій, розв’язує агресивну війну проти Польської держави в процесі війни було взято в полон, а згодом ростріляно декілька тисяч польських військовополонених, що є порушенням п. “а” та “в” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу, а саме: вбивства, застосування тортур, увід у рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованих територій; вбивства, тортури військовополонених; вбивство заручників; безглузда руйнація міст, сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю.

2. Масові репресії на окупованих територіях, що їх за спільною угодою планово проводили НКВД та гестапо.

На окупованих теритоторіях НКВД та гестапо здійснювались масові репресії та розстріли української і польської інтелігенції, державних службовців, військових, духовенства. У березні 1940 року на спільному симпозіумі гестапо-НКВД сторони обмінялися списками осіб які підлягали знищенню та обговорювали подальшу долю польських військовополонених. Навесні і влітку цими службами, на території Польщі була проведена “Акція АБ”, в ході якої було знищено близько 3500 польських діячів науки, культури, мистецтва. Також за спільною угодою відбулась передача СС і гестапо 800 німецьких та австрійських антифашистів, що спочатку переховувалися в СССР, а потім стали мешканцями ГУЛАГу.

Треба відзначити, що під час цих спільних “акцій” радянські карателі діяли набагато маштабніше ніж німці. За нещодавно розсекречених матеріалів “Особой папки” дізнаємось, що в “комитете государственной безопасности при совете Министров СССР с 1940 года хранятся учетние дела и другие материалы на расстреляных в том же году пленных и интернированых офицеров, жандармов, полицейских, осадников, помещиков и т. п. лиц бывшей буржуазной Польши. Всего по решениям специальной тройки НКВД СССР было расстреляно 21857 человек, из них: в Катынском лесу Смоленская область 4421 человек, в Старобельском лагере близ Харькова 3820 человек и 7.305 человек были расстреляны в других лагерях и тюрьмах Западной Украины и Беларуссии.

Вся операция по ликвидации указаных лиц проводилась на основании Постановления ЦК КПСС от 5-го марта 1940 года.”

Дії більшості засуджених до страти кваліфікувались за статтею діючого на той час Кримінального кодексу СССР як “Зрада Батьківщини”, однак населення окупованих територій не можна було вважати громадянами Радянського Союзу , оскільки приєднання західноукраїнських територій відбулося насильницьким шляхом, в односторонньму порядку і в загальному носило фіктивний характер. В той же час мирне населення , яке з приходом неприятеля взяло в руки зброю, не можна розглядати як зрадників країни-завойовника.

Вказані злочини Компартії підлягають відповідальності згідно п. “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу і кваліфікується як злочини проти людства, а саме: вбивства, знищення, уведення в рабство, заслання або інші жорстокості, вчинені відносно цивільного населення до або під час війни, або переслідування з політичних, расових або реліґійних мотивів з метою здійснення або в зв’язку з іншим злочином.

3. Репресії комуністичного режиму на Західній Україні 1939-40 рр.

Масові репресії були застосовані також до населення Західної України та Західної Білорусі. Навесні 1940 року звідти до Казахстану були депортовані близько 25 тис. сімейств, а також тисячі біженців. Про маштаби репресій можна судити з того, що для перевезення депортованих виділили 81 ешелон по 55 вагонів у кожному. В Західній Україні в 1939-1941 роках було репресовано 1 мільйон 70 тисяч осіб, що, в основному, передбачало виселення за межі України без права повернення або на тривалий строк.

В порушення ст. 102 Конституції СССР, згідно якої правосуддя мало б здійснюватися виключно судами, депортація проводилася за рішеннями органів НКВД та вироками позасудових органів („трійок”). Таким чином державні органи Компартії порушували навіть власне законодавство, не кажучи вже про норми міжнародного права.
У відповідності із наказами працівників НКДБ у в’язницях Львівської області було розстріляно 2464 в’язні, звільнено 808 в’язнів, переважно звинувачуваних у побутових злочинах. У двох в’язницях Дрогобицької області, у містах Самбір і Стрий розстріляний 1101 в’язень; у в’язницях Станіславської області розстріляно 1000 в’язнів, міста Луцька - 2000, у Ковелі - 194, у Дубно - 260; із Чорткова було евакуйовано 954 в’язні, по дорозі розстріляно 123, а у місті Умані - 767 в’язнів; у Перемишльській в’язниці розстріляно 267 в’язнів, у Вінниці – 22756 в’язнів, у Києві – 150000 в’язнів, в Заліщиках – 2500 в’язнів.

Такі дії, що були вчинені за наказом радянського керівництва, є нічим іншим як масові вбивства, що здійснювались в порушення загальної процедури кримінального судочинства, з перевищенням владних повноважень та порушенням основних прав людини, а також статті 102 Конституції СССР 1936 року за якою „правосуддя в совєтському союзі здійснюється виключно судами.” Такі дії кваліфікуються згідно п. “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу як злочини проти людства, а саме: вбивства, знищення, уведення в рабство, заслання або інші жорстокості, вчинені відносно цивільного населення до або під час війни, або переслідування з політичних, расових або реліґійних мотивів з метою здійснення або в зв’язку з іншим злочином.
Коли Червона армія 1944 року витіснила німців з частини території Волині, партизанське з’єднання С. Ковпака відповідно до рішення Компартії більшовиків України було розформоване і на його базі утворена партизанська дивізія ім. Двічі Героя Радянського Союзу С. Ковпака, якою командував П. Вершигора. Подальшим завданням партизанської дивізії, згідно радіотелеграми № 991 за підписом М. Хрущова була боротьба з “немецко-украинскими националистическими бандами”. Тоді ж дивізія була передана під командування НКВД УССР. Організаційним моментом, що поклав на державну основу політичні провокації та замаскований фізичний терор українського населення, необхідно вважати лист тодішнього наркома внутрішніх справ УРСР Рясного за № 2070/сп від 20 вересня 1944 року на адресу секретаря ЦК КП(б) України Д. Коротченка. В цьому документі нарком мотивував необхідність розформування партизанської дивізії імені С. Ковпака для створення з її особового складу, тобто з колишніх партизанів, спеціальних малих груп, що діяли під виглядом національних українських формувань - окремих загонів УПА, а потім боївок СБ ОУН - протягом 1944-53 років для провокативної діяльності.

Загони НКВС-МДБ здійснювали масові депортації мирного населення Західної України в глибинні райони радянської імперії протягом 1944-1953 років.

Ці дії, а саме: вбивства, знищення, заслання та інші жорстокості, застосовані до цивільного населення в мирний та воєнний час, злочини з політичних, расових чи релігійних мотивів, у відповідності до п “с”, ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу повинні кваліфікуватись, як злочин проти людства.

 

Відповідь: УПА

ще документ
Цілком таємно.
Військовий прокурор військ МВС Українського округу
15 лютого 1949 р. № 4/001345
Секретареві Центрального Комітету КП(б)У тов. М.С.Хрущову
Доповідна записка про факти брутального порушення радянської законності в діяльності спецгруп МВД

Міністерство Держбезпеки УРСР і його управління в західних областях України з метою виявлення українського національного підпілля широко застосовують т. зв. спецгрупи, що діють під виглядом УПА.

Одначе, як свідчать факти, брутально-провокаційна та нерозумна робота спецгруп і недопустима їх учасниками жорстокість над місцевими людьми не тільки не полегшують роботу в боротьбі з підпіллям, але й ускладнюють її, підриваючи авторитет радянської законності, завдають шкоди справі соціалістичного будівництва в західних областях Украни. Наприклад:

1. У березні м-ці 1948 року спецгрупа, очолювана агентом МДБ “Крилатим”, двічі навідувалася до 62-річного жителя с. Грицьки Дубровицького району Рівненськоїї області Паламарчука Гордія Сергійовича. Спецгрупа видавала себе за бойовиків УПА і жорстоко катувала Паламарчука Г.С. та його дочок – Паламарчук А.Г. і Паламарчук З.Г., звинувачуючи їх у співпраці з КДБ.

“Крилатий” і учасники його групи підвішували дівчат, вливали в носи воду і тяжко били. Тим примусили дівчат признатися, що вони з КДБ не були зв’язані, а , навпаки, були зв’язані з учасниками укранського підпілля. Спецбоївкарі попередили Паламарчуків, що при спробі заявити органам радянської влади про їх відвідини, вони негайно будуть покарані найжорстокішим способом.

На основі отриманих провокаційним способом матеріалів 18 липня 1948 року Дубровицьким РВ МДБ Паламарчук З. Г. і Паламарчук А.Г. були арештовані. При тім працівники РВ МДБ під час слідства теж жорстоко били сестер, примушували довго стояти на ногах, вимагаючи тим признатися про зв’язок з підпіллям ОУН. Завдяки втручанню військової прокуратури провокаційна кримінальна справа на сестер Паламарчук була припинена.

2. Вночі 22 липня 1948 року спецгрупа МДБ із села Підвисоке Козинського району Рівненської області забрала в ліс Котловського Федора Леонтійовича. У лісі його жорстоко катували, звинувачуючи в тому, що до його оселі часто навідувалися працівники радянського партапарату і він видавав органам влади повстанців. Внаслідок катування Котловський пролежав у лікарні з 27 липня до 27 серпня 1948 року. За визнанням лікарів, Котловському завдано тілесних пошкоджень із струсом мозку й омертвінням м’яких тканин тіла.

3. Вночі на 22 червня 1948 року та ж спецгрупа забрала до лісу мешканця села Рідків Михальчука С. В., інваліда Вітчизняної війни. В лісі Михальчука жорстоко били й підвішували, домагаючись зізнання про зв’язки з повстанцями. Протримавши Михальчука дві доби в лісі, учасники спецбоївки пустили його додому. Опісля Михальчук перебував на стаціонарному лікуванні.

4. Вночі на 23 липня 1948 року та сама спецгрупа забрала до лісу Репницьку Ніну Яківну, 1931 р. народження. У лісі Репницьку били, підвішували вверх ногами на дереві, засували в статеві органи палицю, а потім почергово гвалтували. У безпомічному стані Репницьку залишили в лісі, де її знайшов чоловік і відвіз до лікарні. Там вона довго лікувалася.

Не маючи достатньо матеріалів, спецгрупи МДБ діяли наосліп. В результаті їх жертвами ставали не причетні до укранського націоналізму люди. Одночасно треба сказати, що такий метод роботи МДБ добре відомий оунівському підпіллю. Про це засвідчує знайдений при вбитому підпільникові “Гонті” матеріал про дію спецгруп МДБ, в тому числі з Котловським.

Не є таємницею такі “операційні комбінації” і для тих осіб, над якими учасники спецбоївок чинили насильства. Наприклад, у серпні 1948 року військова прокуратура припинила кримінальні справи арештованих Львівським обласним МДБ Стоцького Степана П. Та Дмитрук Катерини Григорівни. Ці особи до незаконного арешту в 1947 році побували в руках спецбовок МДБ. Таким чином вони були змушені наговорити на себе всіляких небилиць. Наскільки жорстоко повелися з ними спецбоївкарі МДБ, засвідчує те, що Стоцький перебував на лікуванні з 22 вересня 1947 року по січень 1948 р. в стаціонарі внутрішньої тюрми МДБ і в Лопатинській лікарні. У квітні 1948 року Львівський обл. МДБ звільнив від охорони Зацерковну Марію, 1921 року народження. Під час слідства стало відомо, що вона пройшла крізь сито спецбоївки МДБ. Жорстоко пообита та під загрозою повішення, Зацерковна наговорила про себе, що була членом ОУН і станичною.

10 жовтня 1948 року Здолбунівський РВ МДБ арештував мешканця хутора Загреблі Дембицького Петра Устимовича. Його звинувачували в тому, що він за завданням ОУН збирав зерно для підпілля. Слідство встановило, що у вересні 1948 року до Дембицького прийшли озброєні люди й вимагали, щоб він зібрав для них з хуторян 30 центнерів зерна. Боячись рапресій за невиконання тої вимоги, Дембицький звернувся до людей з проханням дати зерно. Але йому в цьому відмовили. Через кілька днів до нього знову прийшли вимагачі й дали годину на збір зерна і доставку в умовлене місце. Дембицький запряг коня, поклав на віз три мішки власного зерна і повіз на вказане місце. Невідомі, як з’ясувалося, учасники спецбоївки МДБ, привели Дембицького у РВ МДБ. Там був складений протокол про затримання Дембицького із зерном для ОУН. Після затримання Дембицького до військової прокуратури прийшла дружина Дембицького і при відвідувачах прокуратури розповіла, що під виглядом бандерівців діяли працівники МДБ. Вони й спровокували її чоловіка.

Виступаючи в ролі вояків УПА, учасники спецбоївок МДБ займаються антирадянською пропагандою і агітацією. Одначе серйозна небезпека в такій діяльності ховається в іншому. Виступаючи в ролі українських націоналістів, учасники спецбоївок ідуть далі по лінії штучного провокаційного створення антирадянського націоналістичного підпілля. Як показало розслідування, проведене управлінням охорони МДБ Ковельської залізниці за справою Ногачевського Ф., спецгрупа Рівненського обласного МДБ в складі “Степового”, “Верхового” та інших проводила серед населення Козинського району антирадянську агітацію, обробляла їх у націоналістичному дусі, створила групу з 9 чоловік і з їх допомогою збирала гроші, продукти харчування, нібито для потреб ОУН.

Таким чином, вночі 13 вересня 1948 року в с. Ставки Рівненського району учасники ствоорено спецгрупою МДБ антирадянської націоналістично організації роззброїли охоронника Ковалишина і вбили мешканку села Ставки Кучинець Лідію Тадеївну, яка таємно працювала з МДБ.

Учасники спецбоївок грабують місцеве населення. За повідомленням Козинського райпрокурора Рівненської області, в липні 1948 року на території району вони пограбували Швейку Йосипа, Грабовського Івана та інших. Такі факти мали місце й в інших областях та районах. Грабунки й інші порушення радянських законів виправдовують з оперативного розуміння не тільки рядові працівники МДБ, але й міністр тов. Савчеко. У розмові зі мною він сказав: “Не можна боївки посилати в ліс з консервами. Їх відразу розшифрують”.

Злочинні факти, про які я Вам розповідаю, були викриті в процесі розслідуваня конкретних слідчих справ. Одначе не кожний випадок порушення радянських законів знаходить своє відображення в слідчих справах і розслідується. Більше того, якщо військова прокуратура ставить перед МДБ УРСР питання про покарання злочинців, які порушують радянські закони, то МДБ УРСР всіляко намагається приховати ті злочини і захищає злочинців.

Військовий прокурор військ МВС
Українського округу
Полковник юстиції Кошарський.

 

Відповідь: УПА

Довідка УНКДБ Львівської області

про розслідування грабіжницьких дій,

вчинених бандою НКДБ

Червень 1945 р.

Справка по материалам расследования о нарушении советской законности работниками Подкаменского РО НКГБ Львовской области

Произведенным расследованием установлено:

С марта 1945 года начальник Подкаменского РО НКГБ Булгаков содержал группу бойцов содействия в количестве 5 человек из числа местных жителей, проживающих на временно оккупированной территории, по национальности поляки, которых использовал для охраны здания РО НКГБ и для проведения операций совместно с оперсоставом. Указанная группа совершила в течении апреля—мая 1945 года 4 грабежа жителей Подкаменского района, из них 2 грабежа совершили без участия оперсостава и 2 грабежа в присутствии ст. оперуполномоченного Черных и пом. оперуполномо¬ченного Юматова.

25 апреля 1945 года указанная группа в х. Бендасы самовольно произвела обыск у гр—на Бойцун и изьяла его личные вещи, закопанные в земле, и вместе с Бойцун доставила в РО НКГБ, доложила начальнику РО НКГБ Булгакову, что Бойцун имеет связи с бандой, и все вещи были зарыты в земле двора Бойцун.

РО НКГБ никакими материалами на Бойцун не располагало, однако начальник РО НКГБ Булгаков незаконно содержал Бойцун в течении 2 суток под арестом и при его допросах применял физические меры воздействия вместе со ст. оперуполномоченным Черных; освободил его только на третьи сутки.

За время нахождения Бойцун под арестом изъятые у него вещи частично были присвоены бойцами группы содействия: Малиновским — 1 платок женский и 4 метра мануфактуры, Левицким — 10 метров сукна домашнего изделия, ст. оперуполномоченным Черных и вахтером Улановым — 10 метров холста.

Что изъято пом. оперуполномоченного Юматовым, установить в связи с его исчезновением не удалось.

Все остальные вещи при освобождении Бойцун были ему возвращены.

В апреле с/года бойцы группы содействия Малиновский, Кохманский и два брата Левицких, находясь в х. Микиты, несмотря на запрещение ст. оперуполно¬моченного Черных, в его отсутствии у проезжающей жительницы Кременецкого района отобрали 2 лошадей и изъяли корзину с 70 штук яиц, самовольно объездным путем выехали в райцентр. Лошадей оставили в своих хозяйствах, а яйца принесли в РО НКГБ.

О факте изъятия лошадей скрыли от оперсостава РО НКГБ. Отобранные яйца разделили между бойцами группы содействия и оперсоставом.

6 мая с/года бойцы группы содействия Малиновский, Кохманский, Левицкий Геннадий и Олендер в х. Микиты самочинно произвели обыск у гр. Щерба, где изъяли: костюм мужской, дамские ботинки, дамскую рубашку. Костюм передали пом. оперуполномоченного Юматову, а ботинки и рубашку присвоили себе.

16 мая с/года бойцы группы содействия Малиновский, Кохманский и два брата Левицких совершили ограбление жителя с. Немяч — Мартынюк Ивана Пантелеевича. В том ограблении участвовал пом. оперуполномоченного Юматов, который направил бойцов в хату Мартынюка, а сам находился на улице. В этом грабеже всего было изъято у Мартынюка 19 предметов носильных вещей, которые разделили между всеми участниками ограбления, в том числе часть взял себе Юматов.

Пом. оперуполномоченного Юматов в ряде других случаев при проведении операций изымал продукты питания и присваивал их себе.

О всех этих грабежах было известно нач. Подкаменского РО НКГБ Булгакову, который в предотвращении их никаких мер не принимал и только лишь в июне с. г. после ареста всей группы бойцов содействия направил Юматова в УНКГБ со следственными делами, вместе с ним прислал рапорт, указав в нем о перечисленных фактах незаконных действий бойцов группы содействия и участие в них пом. оперуполномоченного Юматова.

По ознакомлению с рапортом нач. Подкаменского РО НКГБ Булгакова и после допроса пом. оперуполномоченного Юматова, было дано указание следователю особой инспекции Бурлакову выехать на место, в Подкаменский район, для расследования изложенных материалов по рапорту Булгакова.

Однако пом. оперуполномоченного Юматов сдал след. дела, получив расписки, выехал в Подкаменское РО НКГБ, передав расписки о сдаче дела нач. РО НКГБ Булгакову, сам скрылся в неизвестном направлении.

После этого были приняты меры розыска Юматова через всю имеющуюся агентуру в райотделе НКГБ.

Однако путем допроса свидетелей и через агентуру установлено, что Юматов ушел в бандгруппу, и еще по не совсем уточненным данным Юматов, якобы убит этой же бандой при попытке, в первом случае, убит руководителя СБ "Садовой", а в другом случае — при попытке бегства самого из банды.

Кроме того, расследованием установлено, что нач. Подкаменского РО НКГБ Булгаков развалил агентурно-оперативную работу, по сути дела не занимался ею, не руководил подчиненным ему оперсоставом, в результате Подкаменское РО НКГБ не имеет никаких показателей в работе, а личный состав в моральном отношении разложился, ст. оперуполномоченный Черных сожительствовал с несколькими женщинами, заразился венерической болезнью и до сих пор находится на излечении.

Ст. уполномоченный Калиниченко так же сожительствовал с работницей зам. отдела, имея жену, которая поставила вопрос перед РК КП(б)У о распущенности своего мужа Калиниченко.

На основании изложенного нами приняты следующие меры:

1. Нач. Подкаменского РО НКГБ Булгаков Тимофей Алексеевич с должности нач. Подкаменского РО НКГБ снят, арестован на 20 суток без исполнения служебных обязанностей и понижен в должности до ст. оперуполномоченного, отозван в распоряжение ОК УНКГБ Львовской области.

2. Ст. уполномоченный Подкаменского РО НКГБ Черных Степан Алексеевич — арестован на 20 суток без исполнения служебных обязанностей, понижен в должности до оперуполномоченного и как скомпрометировавший себя отозван в распоряжение ОК УНКГБ Львовской области.

3. Ст. уполномоченный Подкаменского РО НКГБ Калиниченко Павел Филипович — арестован на 20 суток без исполнения служебных обязанностей, понижен в должности до оперуполномоченного и как скомпрометировавший себя отозван в распоряжение ОК УНКГБ Львовской области.

4. Вахтер Подкаменского РО НКГБ Уланов Александр Дмитриевич — арестован на 10 суток без исполнения служебных обязанностей и отозван из Подкаменского района.

5. По делу Юматова Михаила Петровича материалы выделены в отдельное производство, объявлено во всесоюзный розыск.

Обязали нач. Подкаменского РО НКГБ капитана Ананьина продолжать розыск Юматова через агентуру и свидетельское показание с тем, чтобы точно установить его местонахождение, преследуя как главную цель — захватить его живым.

Булгаков, Калиниченко, Черных и Уланов предупреждены, что если они допустят повторение подобных фактов нарушения Советской законности и дисциплины, будут немедленно переданы суду Военного Трибунала.

Зам. начальника УНКГБ

Львовской области по кадрам,

подполковник В. Шаповалов

ГАЛО, Фзп, оп. 1, д. 222, стр. 182-185.

 

Відповідь: УПА

Romko, уважаю ваши посты, вы приводите реальные документы. Это очень хорошо.

Давайте внимательно изучим их вместе.
Мы видим отчеты о списке преступлений, которые совершили провокаторы из спецгрупп НКВД.

Там приводятся факты краж, пыток и изнасилования.
Это позор - каждый преступник должен отвечать за свои преступления.

Но один момент - там нет убийств.

Поэтому, хоть указанные действия спецгрупп безобразны и заслуживают хорошего тюремного срока, но указанные действия не относятся к убийствам гражданского населения.

Поэтому вопрос к ОУН-УПА про вину в убийствах гражданского населения по-прежнему остается открытым.

 

Відповідь: УПА

Який період Вас цікавить?

Розстрільний список

6 липня 2006 р. ЛОТ "Пошук" отримав можливість зробити фотокопію з документу, що називається "Список заключённых тюрьмы №4 г.Львова, расстреляных всвязи с началом войны 1941-1945 г.г.". Висловлюємо щиру подяку керівництву СБУ Львівської обл. та архіву СБУ і пропонуємо ознайомитися з виглядом 1-ї сторінки (усього їх 12).
Розстрільний список

Список военнопленных и интернированных лиц (немецкой армии), погибших в лагерях МВД Западной Украины в 1945-1949 гг. *

Мартиролог політв'язнів Львівської області за 1944-1954 р.р

 

Відповідь: УПА

Romko, вы не совсем поняли смысл предыдущего сообщения.

Мы в данной ветке рассматриваем ОУН-УПА - верно?
И в контексте темы поднялся вопрос о вреде либо пользе действий ОУН-УПА для Украины.

И на данные о том, что были указы об уничтожении гражданских лиц, на данные статистики, по которым выходит, что ОУН-УПА на каждого одного военного уничтожала двух гражданских, вы привели аргументы в том, что кроме боевок ОУН-УПА в Украине действовали и группы НКВД.

Эти аргументы справедливы, но не подтверждают того, что уничтожение гражданских лиц от имени УПА совершено группами НКВД.

О чем я вам и написал:

Если же вы приводите расстрельные списки в качестве примеров злодеяний советской власти, почему у вас действует двойной стандарт?

Если брать справедливо, то раз советская власть совершала злодеяния, уничтожая своих граждан, то и ОУН-УПА совершала злодеяния, уничтожая своих сограждан.

А сейчас почему-то выходит, что одни - злодеи, а другие - герои.

 

Відповідь: УПА

Як я розумію,що ви не підтримуєте їх дій?

 

Відповідь: УПА

Правильно понимаете, преступных действий - не поддерживаю, независимо от цвета флага...

Знаете, в случае вашего "расстрельного" списка однозначного мнения дать не могу - статьи, по которым сидели расстрелянные, очень серьезные.
Если статьи даны правильно, то расстрелянные - не гражданское население, а вооруженные группы...

 

Відповідь: УПА

В розстрільному списку тюрми НКВС №2 1941 р. немає "вооружонних груп". Ці люди арештовувалися, у більшості випадків, ще 40-го року. Ми досліджували архівні справи.

 

Відповідь: УПА

Звичайно,злочини,за які їх заарештовували були ДУЖЕ серйозні.
Ці люди ДУМАЛИ.
І були УКРАЇНЦЯМИ.

 

Відповідь: УПА

Наведена цідулка є повним фальсифікатом. Доказ: діалект "писанины" не відповідає місцевому!!! Навіть зара, попри усю русифікацію та уніфікацію норм української мови, на Західній Україні такою мовою не розмовляють...

 

Відповідь: УПА

Я теж про це подумав, але опонентам це пояснити неможливо...