УПА, Українська Повстанська Армія

знала, и ваши герои помогали большему злу .... но комуняк по сути защищать не буду, тот еще пздець ....

избавьте от рогуле-нацистских прокламаций у которых в одной куче и голодомор (куда ж без него) и американские бабки и рассуждения тупорылого младенца о том как фронт вести надо .... впрочем мы отошли от темы ...

 

Спорити в цій темі, хто такі воїни УПА між західними українцями і сходом чи росіянами - це так само, як із свідками Єгови. Для Західної України УПА завжди була і залишилась героями. Про них пам"ятали навіть тоді, коли було заборонено. Вони воювали проти зла комуністів і фашистів, населення їх підтримувало і підтримує по цей день. На сході - зовсім інша ідеологія. Пройде ще не мало часу, перш ніж вони це зрозуміють.

 

мы понимаем кто они для вас - никаких возражений, кипеш подымается когда начинаю рассказывать кем они были для нас ...

 

І Ви припиніть викрикати оті тупі совдепівські лозунги про "звєрства" УПА і схожі бздури.

 

Думаю, з часом Ви побачите, що вони поганими для вас не були. В одній книзі знайшов приблизно такі слова - "побачив, що те, до чого з ненавистю ставились комуністи, насправді таким не було для звичайних людей. Вирішив почати пошук правди від зворотнього.Вияснив, що факти навмисно перекручувались, поширювалась звичайна брехня. А все було навпаки".

 

Не розумію, чим т-щ Арт Обстрєл незадоволений?
Улюблене бидло при владі, комуняки успішно шестерять, покращення життя по повній програмі - живіть і радійте!
Чи ... сільна кушать хоцца?

 

я не говорю что так уж плохими, но они помогали немцам в войне на выживание - для нас это хорошим не станет ...

а где я их кричал?, что до зверств то хиба их не было? были, поменьше чем у РККА но были, я вообще не за лозунги а за здравую осмысленную беседу ...

---------- Додано в 16:13 ---------- Попередній допис був написаний в 16:08 ----------

Борис ) мое вам категорическое - здрасте )

эх как в старые добрые времена .. нелепо и беспощадно ... аж прослезилси ...

 

Не розумію, Що Ви намагаєтеся писати у гілці, де Ви зовсім не володієте предметом. Копіпастите ремінісценції своєї божевільної вчительки новітньої історії?

 

Це викривлено радянською пропагандою. Спочатку на заході німців зустрічали з квітами, так бо за два роки в"їлась радянська влада своєю жорстокостю, якої не було за жодної попередньої влади. Німці не виправдали сподівань на Українську державу і створена УПА розпочинає з ними збройну боротьбу.
Як би УПА допомагали німцям, то мого діда німці б не розстріляли за допомогу УПА, коли радянською армією і не пахло, а німці тріщали, що її переможено.

 

30 липня 41-го і 1943-й рік... Довгенько чуваки збирались. Так довго, що дочекались повернення ЧА на територію України. Чого б це?

У бабулі моєї, на Житомирщині, квартирував німець. Сидів він якось, під яблунею, пив свій ерзацкакавовий напій... Проходив вулицею чоловік, простягнув руку, та зірвав яблуко із гілляки, що нависла над дорогою. Вийняв визволитель свій Парабеллум, і ще на одного злодія стало менше...

 

Історію читайте, від якого часу почали діяти проти німців та радянських партизанів збройні загони ОУН, які потім прийняли назву УПА.

---------- Додано в 16:42 ---------- Попередній допис був написаний в 16:40 ----------

Жорстоко, але дисципліна. На заході про німців кращі відгуки, ніж про радянських "визволителів".

 

Було би цікаво почути від такого освіченого пана...

 

Не маю бажання витрачати на Вас час, Ви в цьому не зацікавлені, тільки би покпити

 

У Різдвяну ніч

Довелось нам у морозну Різдвяну ніч сидіти в Бахмачі на залізничній станції і ждати на поїзд. Прикро було дивитися на сірі ваґони, брудні бараки почекальні. Прикрий контраст нашої подорожі з перспективою завтрішнього ув'язнення, з непевною долею наших родин, нашого цілого народу. В тих умовинах пропонує сотник Шухевич таки не забувати про нашу гарну традицію і за звичаєм по змозі відсвяткувати тут у дорозі Свят-Вечір. Святкувати його по-нашому. «По-нашому?», як, де, чим, з ким? Це ж сотні кілометрів від дому, серед непривітних чужинців обслуги станції і поліційного ескорту. Та чого не може вдіяти українська фантазія, імпровізація, вояцька енерґія? Небавом знайшлися дрова, потепліло в бараці - як у хаті. Деякі друзі старшини мали вже прислане різне «добро» на Різдво від дорогої мами, сестри чи кароокої дівчини. Так накрили стіл і заставили його всячиною. Знайшли ялинку й прикрасили, роздобули свічечки й засвітили. Сірий непривітний барак замінився на святочну кімнату. З неописаним почуванням радости засіли ми до спільної Святої вечері. Одна старшинська родина, одна українська рідня, з одною спільною завжди думкою-мрією - боротьби проти кожного окупанта України.
Промовляв сотник Роман Шухевич, бажаючи всім веселих свят. Згадував рідних, поляглих вовків ДУН, говорив, що нам не вільно зневірюватися, бо й Христос народився в часі володіння лютого Ірода і мусів утікати, але ідея Божої Правди перемогла...
Понеслась грімка коляда.
Справді важко описати тодішні наші переживання. Немає суму ані пригноблення. Постав радісний святковий настрій.
Присутній, так би сказати, наш конвоїр-поручник немало дивується. Починаємо з ним розмову. Сотник Шухевич розповідає йому про Україну, про визвольну боротьбу нашого народу, Крути, наші звичаї, обряди, зміст деяких колядок, що їх ми співаємо.
Після доброї години такого нашого святкування поручник-німець виходить і залишає свою старшинську торбу при столі.
Цікаво в неї заглянути, але вояцька честь на це не дозволяє.
Довго його не було.
Приходить несподівано з сестрою Червоного Хреста і приносить велику вазу пуншу і тацю тісточок. Просить дозволити йому як приятелеві засісти до спільної Свят-Вечері й прийняти його подарунок. Ми його гості. В дальшій розмові цей старшина, що його чомусь ми називали в часі подорожі «Параграфом», розповів, що знав про нас лише зі скупих німецьких джерел, що мало говорили про українську націю, а найбільше про нашу пшеницю. Він тепер нас розуміє, хто ми такі, бо інакше йому про нас говорили. Напевно, наговорив йому теж і Моха про нас - чимало брехливих нісенітниць.
Багато років пізніше ми довідалися, що, прибувши до Львова, цей старшина негайно пов'язався з Берліном і вимагав нашого звільнення, запевняючи урядові чинники, що нас фальшиво оскаржили, що ми не вороги Німеччини, а навпаки - найкращі борці проти большевиків.
Немає сумніву, що нам, старшинам, грозив розстріл, і, мабуть, інтервенція цього старшини задержала на деякий час розправу з нами. В між часі почала організуватися І УД і потрібно було старшин. Ця потреба старшин також урятувала нас від певної смерти.
Цей Свят-Вечір у Бахмачі ми провели дуже радісно й весело, не дивлячись на воєнні обставини і на наше непевне положення. Колядували, співали пісні, розповідали різні пригоди.
А надворі лютував мороз, гриміли поїзди, лунала вояцька лайка, перегукувались залізнодорожники, а німецьке вояцтво, втомлене і невиспане, що тулилось по кутках почекальні, вслухувалось мовчки у спів наших прекрасних колядок.
Це був наш останній Свят-Вечір зі сотником Романом Шухевичем.


Євген Побігущий. Мозаїка моїх споминів.

http://lib.galiciadivision.com/ren/r203.html


--------

Артобстрел, Ви питаєте, на що вони сподівалися?
На масовий антибільшовицький народний рух по всій Україні. На національну революцію.

 

не спорю, естественно пропаганда попыталась возвести все в абсолют ну на то она и пропаганда, я лично не осуждаю их за сотрудничество с немцами, пожалуй для них на том этапе это было выгодно, да - это делает их моими врагами (с исторической точки зрения), но и возникли они не без помощи немцев, нельзя просто так насобирать народ и опа - имеем армию, верхушка этой армии была подготовлена вермахтом для действий на территории советской Украины, именно эти кадры обеспечили функционирование повстанцев, как бы ни был идеологически настроенный сельский учитель, планированию диверсионных акций, обеспечение снабжения, взаимодействие с другими подразделениями - этому надо учится, так внимание вопрос - у кого учились ??? (повторюсь - без осуждения, факта для)

- тут сто процентов согласен, и повторюсь плохой/хороший это для детского сада

я не знаю с чего они вообще решили что немцы помогут им построить украинскую державу? в своей идеологической концепции изложенной в Майн Кампф Гитлер все подробно объяснил как и что он планирует делать, и надо отдать должное немцы по этой концепции все четко отрабатывали, какие оснований были верить немцам? касательно "боротьби" я часто просил но никто толком не привел потерь вермахта от действий УПА, я думаю плевок в сторону одних и граната в сторону других это разная степень противостояния, так что скорее они помогали немцам даже когда решили это не делать ...

вам эта история ближе, я не готов что либо говорить немцы много кого расстреляли и много за что ... допускаю что "плевок" (см. выше) мог им не понравится ...

никаких оснований для этого у них не было, даже в годы молодой советской республики любое восстание было бы придушенно, что говорить о времени когда на этой территории были развернуты армии, в которых воевало 80% мужского населения той самой Украины ..

---------- Додано в 18:05 ---------- Попередній допис був написаний в 18:02 ----------

я вдохновлен вашим примером, судя по смысловой нагрузке ваших допысов в любой ветке вы зовсім не володієте або темою або собою .... )

 

є пропаганда і є жертви тої пропаганди....

---------- Додано в 18:12 ---------- Попередній допис був написаний в 18:11 ----------

а савєти де тільки по світу не готували армії.....

 

.... это тут каким боком? мы рассуждали о вкладе вермахта в создание УПА

 

Так донесіть іншим. Може інші поведуться...

Осмобливо хотілось би послухати, як Ви пов"яжете оці два речення...

 

Какие совдеповские?
Вот, Ваш земляк Ярослав Галан писал:

Чотирнадцятирiчна дiвчинка не може спокiйно дивитися на м’ясо. Коли в її присутностi збираються смажити котлети, вона блiдне i тремтить, як листок осики.

Кiлька мiсяцiв назад в горобину нiч до селянської хати, недалеко вiд мiста Сарни, прийшли озброєнi люди i закололи ножами господарiв. Дiвчинка розширеними вiд жаху очима дивилася на агонiю своїх батькiв.

Один з бандитiв приклав вiстря ножа до горла дитини, але в останню хвилину його мозок народив нову “iдею”.

— Живи собi у славу Степана Бандери! А щоб, чого доброго, не загинула з голоду, залишимо тобi продукти. Ану, хлопцi, нарубайте їй свинини!..

“Хлопцям” ця пропозицiя сподобалася. Вони постягали з полиць тарiлки й полумиски i через кiлька хвилин перед ошалiлою з розпачу дiвчинкою виросла гора м’яса iз стiкаючих кров’ю тiл її батька i матерi...

Львов, 1948 год.

 

Що,мало в нас було зрадників і перекинчиків?
Зрештою,комуняки його й зарубали,і,як звично,зіпхали то на УПА.
Провокатори смердячі.
Кацапизм....