УПА, Українська Повстанська Армія

З книги Теодора Гладкова «Ніколай Кузнєцов»

В феврале 1944 года Кузнецов решил самостоятельно
пробиваться на соединение с Красной Армией вместе с разведчиками
Каминским и Беловым. Вероятно, именно тогда Кузнецов и написал рапорт
одному из руководителей советской разведки, в котором подробно
докладывал о всех своих делах, совершенных в тылу врага. Рапорт был
подписан коротко: «Пух»; под этим кодированным именем Кузнецов проходил
тогда в засекреченных документах. Конверт с рапортом положил в верхний
карман мундира.

Настоящий разведчик, Кузнецов предусмотрел все, в
том числе и возможную смерть от пули советского солдата, который не мог
бы знать, что человек в ненавистном фашистском мундире на самом деле -
воин той же самой великой страны. Николай Иванович рассудил, что если
даже и придется ему погибнуть такой горькой смертью, то, обнаружив
рапорт, похоронят его все же как своего.

С неделю Кузнецов, Каминский и Белов бродили по
лесам, пытаясь приблизиться к линии фронта. В первых числах марта они
вышли к селу Боратин.

Здесь разведчики и натолкнулись на банду националистов, переодетых в форму советских воинов...

Поняв трагическую ошибку, Николай Иванович сорвал с пояса тяжелую противотанковую гранату. Раздался оглушительный взрыв...

Щоправда, з думкою Шевченка погоджуються далеко не
всі ветерани Другої світової війни. Першим, чомусь, згадався фронтовик з
Дніпроджержинська, який до пенсії працював простим вантажником. І на
паради в честь Перемоги, організовані владою, не ходив. На питання
сусідів, відповідав коротко: «Не можу я з тими мародерами з НКВС разом
бути, бо вони... стріляли нам в спини». Також ми писали про
дніпропетровця Василя Кудасова, який з боями дійшов до Берліну, і який
говорить, що він росіянин, фронтовик, але нормально ставиться до
ветеранів УПА. «Вони з комуністами воювали, а
червоноармійців-фронтовиків не чіпали», - говорить Кудасов.

А бандитами ветерани називають представників
нинішньої влади, яка сьогодні не хоче допомогти ветеранам навіть
квартири відремонтувати. Не заслужили?

До слова, згадалася історія, про яку писав публіцист Володимир Гонський.

Іван Станжур воював за Україну в Радянській Армії.
Пам'ятаєте радянський фільм «Спрага» про бої за Одесу, блокаду німцями
міської водокачки і героїзм радянських воїнів при її розблокуванні? Іван
Станжур - один з прототипів героя цього фільму. Після страшного
поранення в тому бою він залишився без ока, партизанив на Чернігівщині.
На запитання щодо його ставлення до ОУН і УПА відповів, що звичайний
радянський воїн, захисник Вітчизни (а не імперії Сталіна), має ставитись
до повстанців з великою пошаною. Декілька років тому влада навіть не
відреагувала на клопотання про присвоєння йому «Героя України». Він
говорив, що для «списочної» влади вони, ветерани, стали вже непотрібні
навіть для показухи. Ні радянські, ні упівські...Натомість, звання
«Героя» отримав Сергій Ківалов, причетний до фальсифікації результатів
виборів Президента в 2004 році.

Іван Курпа - захисник Сталінграду, пережив блокаду
43 року. Сьогодні мешкає в Хмельницькій області. І не вважає СРСР
переможцем у тій війні: «Це була перемога вільних людей: англійців,
американців, французів... прості ж фронтовики боролись за свою землю, а
не за комуністів, - говорить колишній солдат. - Між іншим, в СРСР був
єдиний завод-гігант, який випускав алюміній. Він знаходився в
Дніпродзержинську. Працював від Дніпрогесу. А коли почалася війна,
Дніпрогес зруйнували, і ми залишились без алюмінію. Десятки тисяч тонн
алюмінію для двигунів танків та літаків привозили з Англії, Канади,
Південної Америки. От, у будь-кого запитайте, як ми перемогли, 50 тисяч
нових танків з чийого металу зробили?»

Повертаючись до постаті Ніколая Кузнєцова, Артем
Петренчук стверджує, що під час слідства Кузнєцов не вів себе
по-геройськи. Він розколовся, здав усе своє підпілля: назвав псевдоніми,
паролі. Просив, щоб його не били та добре годували. Погоджувався
працювати на ОУН. Говорив, що може принести націоналістам багато
користі.

Інформація, надана Артемом Петренчуком, повністю
збігається з тим, що переповів Лука Павлишин, посилаючись на шефа СБ ОУН
Миколу Арсенича.

«Умова була така: щоб не катували під час допитів,
добре годували і, звичайно, зберегли йому життя». Але Миколу Кузнєцова
таки розстріляли, і його тіло поховано неподалік містечка Дубно, що на
Рівненщині.

Сподіваємось, у питанні загибелі Ніколая Кузнєцова, з
часом, історики «розставлять всі крапки над і». І одним міфом
«древнього СРСР» стане менше.


Протокол допиту М. Кузнєцова повинен бути в Архіві ЦДВР.

 

А тих, кого в Рейх на роботу вивозили треба визволяти, чи ну їх...?

 

Така правда про Кузнєцова))))

 

Но тож угнали союзникам помогать - пусть рабами.
Да и сколько там угнали в Германию? Два миллиона украинцев?

Зато в упа - аж 40 тыщ!!!! Конечно - по самым смелым оценкам

Все равно при немцах было лучше! Потому и сражались только с "советами" а не с немцами.

 

Ви хочете сказати, що вояки УПА все ж робили щось корисне чи я щось не так прочитав?

 

Так, так...
Все було, і корисне в тому числі.
Ще раз наголошую, суто проти УПА, я майже нічого не маю. Війна, люди щось мусіли робити. А от ОУН - вибачайте. В один ряд, на одну сміттярку, але окремий осиковий кілок...

 

Василю, то в вас сезонне, чи приурочили до вступу в партію?

Далекосхіднику, а ви чого заплюсували? Ви ж проти УПА багато чого маєте, чи Василь дав відмашку на відлигу?

 

Я про це наголошував вже не один раз. Я добре розумію солдат, які воювали тоді. Сам чорт не розібрав би, що ж воно робити. А тут тиха, чиста селянська душа... Я не про всякі відброси, а про середнього селянина. А от ОУН... Але по них я вже все сказав...

 

Вся розмова ще попереду...
15 жовтня 2012 року. В місті Богуславі Київської області вшанували членів ОУН (революційної-бандерівської).
Монумент "У пам"ять про підпільників ОУН Богуславського району" встановили на подвір"ї Свято-Миколаївського чоловічого монастиря УПЦ (КП).
Ініціатива спорудження такого пам"ятника належить місцевим мешканцям, які відшукали імена своїх земляків- оунівців та зібрали кошти для реалізації задуму.

 

Я так зрозумів, що апелюють до мене?
Питання перше, що за хрєнь Ви мені надіслали в ПП.
Питання друге, - І чо?

 

Що бачив — те й розказую

САМСОНЮК Олександр Єрофійович, 1923 року народження, житель села Новожуків (нині Іскра) Рівненського району.

 

За період боротьби ОУП-УПА з німцями,останніх було знищено оунівцями близько 10 тисяч. Операції на залізниці теж мали місце в діях ОУН-УПА. Але звісно ж можливостей у придбанні вибухівки в них було менше ніж в червоних партизан, які (крупні з"єднання) були на повному промисловому забезпеченні СРСР. А як відомо ОУН-УПА вела боротьбу як проти німецької окупації так й проти радянської, це по-перше. По-друге, діяльність ОУН-УПА не передбачала масову руйнацію комунікацій та безглуздого знищення людства з жахливими наслідками, скажімо підрив Дніпрогесу з загибеллю тисяч самих же підривників та кількох сіл, які були поховані в Дніпровських хвилях під час відступу Червоної Армії у 1941 р.і т.д.. В цьому очевидно й полягають неоднакові умови та методи боротьби ОУН-УПА та червоних партизанів. До речі, українські повстанці в своїх спогадах, також називають себе партизанами (нещодавна трансляція інтерв"ю на каналі ТВі, передача називається "Окрема думка" з останнім генерал-хорунжім УПА Василем Куком, запис 2006 року).Історичні докази свідчать, що в українських повстанців є досвід ведення партизанської війни, як мінімум ще за часів панської Польщі з 1939 року (наприклад вбивство Перацького). Також слід зазначити, що крізь лави УПА пройшло більш ніж 500 тис. українців, в той час як в червоних партизанах їх перебувало близко 240 тисяч. По цифрах можна судити про популярність тих і тих серед населення окупованої України.

 

СОТНИК КЕРНТОПФ

ГОНТА Анатолій Степанович. м. Костопіль.

 

Про підірвані німецькі ешелони скажу вам по секрету.
Дуже часто комуністи кажуть: чому бандерівці не підривали ешелонів? Зрештою, те, як червоні партизани підривали ешелони — це все великий міф, бо вам по секрету скажу, що коли була т.зв. знаменита рейкова війна перед наступом німців під Курськом, то скорочення поставок на фронт завдяки цій рейковій війні відбулося аж на 5 відсотків! Тобто німці практично й не відчули нічого, бо підірвані рейки вони відновлювали за кілька днів. У них була розроблена система обхідних поставок.

http://www.cdvr.org.ua/content/лекц...типовстанська-боротьба-німці-проти-упа»-відео

Та й дані по кількості знищених німців і кількості радянських партизан явно не на їх користь останніх.

 

Я теж дуже часто кажу - чому німці не кидалися закривати тілом амбразуру?

 

Дійсно чому

 

І чому американці не запускали смертників таранити ворожі кораблі?

 

Скільки ще нам не відомоцікавого.

 

Можете и всем сказать. Чего боитесь?
Знаете - даже если бы красные партизаны пустили под откос один эшелон - уже им признание, посколку у упа - ноль. А они пустили, по счастью, много больше. Рассуждать о 5% - сидя в креслице у монитора - легко и безопасно. А 5% потерь врага - это оставшиеся в живых наши деды и братья. Может потому мои деды вернулиссь, что украинские красные партизаны пустили под откос эшелеон со смертью для них. Низкий им поклон.
А "схронное" воинство пусть через 60 лет доказывает, что это значения не имело. Потому они и сидели как крысы в лесах. Каждому - своё.

 

Про щурів які сиділи в лісі це більше підходить до червоних які як свідчать документи не хотіли воювати а їх комісари підганяли а от пограбувати село та по мародерствувати то червоні перші.
Ви не зрозуміли 5% це не жива сила це поставки.