ну звичайна) ну ні, нижню білизну вирішили не знімати) ну,якщо побачити то можете передати,але не думаю,що такі здайдуться ще та й до чого тут Закохана у небо?)
Я знаю де знаходиться VIP-зал, але там переважно охорона стоїть... Ото Вам пощастило! Грали із Закоханою у небо!?
ЙОЙ!!! Аж ся хоче заспівати в українській транскрипції : Та ЙОЙ, та Львув, Кохани Львув !!! Та ЙОЙ,та пшеціе так малєнько серцу тшеба... Та ЙОЙ, Львув, цацани ЛЬВУВ !... І мільйон ЛЬВОВСКІХ ГВЯЗД на тлє ЛЬВОВСКЄГО НЄБА !...
Спілкуючись на ЛФ Ви можете дуууже багато дізнатися і про Львів і про львів"ян.Це я Вам як нельвів"янка кажу
Площа Ринок поза конкуренцією...особливо ввечері...я б навіть сказала вночі.... а ще для мене улюбленим місцем є дах 9-поверхового будинку в якому я мешкаю на пр. Чорновола....особливо влітку...така панорама...Високий замок, Ратуша...
В мене дах навіть дуже безпечний...але крісло-гойдалка - то вже перебор...тим паче, що я більше лажу по даху, а не сиджу...тому яке крісло, абсолютно не суттєво
а в мене гарний вид з лоджії, особливо в теплі пори року зелень, дерева, красота, літаки видно, а колись і аеропорт було видно! А ше я на лоджії всі вазонки переношу як тільки тепліє, маю столик, лавочку і люблю ввечері пити чай та дивитись на зорі :girl_curtsey: а ше на салюти, що з Південного під час забави стріляють, гарно так
Я дуже люблю Площу Ринок, то, на мою думку, і є серце Львова... А ще люблю місця, які пов'язані із спогадами, для мене це Погулянка (там пройшло моє дитинство), Проспект Свободи, біля економічного корпусу Університету...
Найулюбленіше моє (ще із студентських років) місце у Львові - це затишний дворик, де є Каплиця Трьох Святителів ( біля Успенської церкви). Там завжди чуєшся в затишку і в наближенні до чогось Вищого. Навіть шум міста тут не є такий відчутний і поглинаючий, як відразу за брамою - що якраз біля пам"ятника Федорову. Завжди туди стараюся зайти й помолитися.Тут мені затишно і гарно.. ...незабутні враження , пов"язані з ним : торік в липні з колєжанкою зайшли сюди біля 10 год. вечора. Сутінки лиш впали на Львів. На небі над нами в тому дворику слабо мерехтіли зорі . І ось уявіть, що одразу з боєм годинника на Ратуші хтось із балкону на з поверсі , який виходить у цей внутрішній двір, щиро і вголос ппочав ромовляти " Отче наш" і "Богородице".... і так кілька разів. .. І це все справді було якось містичного і незабутнього ... і гарно...