Українській греко-католицькій Церкві оголошено анатему

Угум...
- Копать отсюда...і до обєда!
- Слушаюсь...г-н настоятєль...

 

назвався грибом...

а як ні, то ні. але присяги та обов'язку її виконувати ніхто не скасовував.

 

Особливо,як стільки бабла на парафії згребти можна..

 

та власне. яка там присяга...

 

О шо ходит...
На людей,їхні прохання начхать з великої гори...е-е-е..святоюоської..
і височайшим пріказом...

 

ну що, будемо починати з самого початку?
хто і яким чином тих людей "приручає", і як організовує ті прохання?

Знаю один райцентр, де декан не зле наживається на парафії, торгує парафіями в районі, не зле так торгує. По три парафії на священика, але як присилають когось нового, хто не захотів домовлятися з деканом, то для нього "нема місця". Як тільки хтось йому невгодний - байдуже, з мирян чи зі священиків, - оббреше, обмовить, зробить злодієм. Але коли його позбавили деканства, то в єпархію їздили цілі автобуси "ходоків".

Коли сидиш в болоті, воно інколи видається затишним домом. І потрібно вилізти назовні, аби зрозуміти, в якій багнюці сидів...

 

Та ніхто їх не приручає..
Я звичайно ходжу до церкви..але,коли відчуваю потребу...
і не має значення,яка церква...і де...
я просто на це не дивлюся....
Я просто..молюся...
а тут..
звичайна гризня за бабло.
і люди це знають.

 

саме приручають, Ромку.
увагою, повагою, видимістю становища, революційністю - багато чим. В нас люди схильні творити собі кумирів, підміняючи ними справжнє. І завжди знайдеться той, хтьо з цього скористає. І погодьтеся, той хто на місці, хто має змогу постійно "провадити свою інформаційну політику", безсумнівно у виграші.

 

СПРАВЖНЄ...аж ніяк не в..церкві..,маю на увазі інституцію і бюрократичний апарат.А не ЦЕРКВУ.

 

Ось люди почитають, що тут Liliyah Romanova понаписувала, і повірять...
Насправді ситуація є така: принаймні 16 листопада, під час Літургії, отець Василь поминав Папу, Гузара і Возьняка. Чи став би відступник це робити? Очевидно, що ні.
І друге. Парохія так званих "лефевристів" справно сплачує десятину на Юра зі своїх доходів. Якщо вони відступники і відлучені від Церкви, тоді навіщо Возьняк бере у них гроші? Неув'язочка якась, нє?
Якщо є докази, тобто декрет про відлучення о. Ковпака від Церкви, то прошу його подати, а не макітрити людям голови.

 

Та най си поминає, кого хоче. Про відміну екскомуніки документи покажіть.
Я не кажу, що неможливо. Можливо, якщо Ковпак покаявся. Але слабо віриться.

 

У чому о. Ковпак повинен покаятися?
За те, що допомагає убогим, що його черниці розносять обіди по домах немічних, які самі ж і готують?
Що допомагає фінансово потребуючим парохіянам під час лікування.
Що платить митрополії те, що їй належить.
Що навіть допомагає матеріально такому тлумкові як Петро Дідула, в якого 5 дітей, хоча той лиє помиї на о. Ковпака в журналі "Патріархат". (Не плутати з Романом Дідулою, лавреатом премії ім. Вільде і батьком того Петра. До речі, вся родина Ділул, окрім пристріленого Петра, ходять на Літургію до о. Ковпака).
Чи може о. Ковпак повинен покаятися за те, що створив семінарію. Правильно зробив. Тепер діти, що мають покликання, можуть вчитися на священиків, нічого не "відстьобуючи" на ліво.
Якщо о. Ковпак виголошує якість теологічні єрисі, то прошу подати. На кожній Літургії о. Ковпака є присутні від митрополії, яких вже знають в обличчя. Все, що він промовляє з проповідальниці, вони пишуть на диктофон. І якби в його проповідях щось було не так, ото би вже гуділи. Але щось тихо...
Хоча може бути й таке пояснення: підгорецькі єпископи так напрягли офіційний єпископат, що до Ковпака зараз нікому діла нема. Самим би втриматися.

 

Не вся. Я Дідул чудово знаю.

 

Я брата не мав на увазі, а тих, хто живуть на Рясній.
Врешті запитаю свого однокланика, він там преактивний активіст.

 

На сайті УГКЦ нічого про Ковпака не кажуть.
Є стаття, де висловили все, що мали й крапка. Вочевидь далі нема про що говорити.

В черговий раз бажаю запевнити, що вирок винесений 30 жовтня 2007 року колегіальним трибуналом Конґреґації доктрини віри є остаточним. Цьому остаточному вироку передував вирок від 1 червня 2004 року, який після оскарження апеляцією священика Василя Ковпака був визнаний 13 жовтня 2005 року у Трибуналі Верховного Архиєпископа Києво-Галицького УГКЦ як такий, що позначений вадою непоправної неправосильності. Цей самий перший вирок від 1 червня 2004 року був оприлюднений для широкого кола зацікавлених осіб, найперше для вірних УГКЦ. На жаль, це оприлюднення спричинило лише замішання. Через виправданість критики від священика Василя Ковпака лише щодо процедурних помилок у процесі колегія суддів Трибуналу Верховного Архієпископа УГКЦ скасував попередній вирок. Однак, виправивши процедурні помилки, не було встановлено справедливості, оскільки в такий спосіб знайшлися у ситуації, в якій про злочинну поведінку священика Василя Ковпака Трибунал не висловився нічого. З такої невизначеності скористався священик Василь Ковпак і його прибічники пояснюючи, що мовляв у Трибуналі Верховного Архиєпископа УГКЦ нас виправдали. Щоб встановити справедливість, Високопреосвященніший Владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ Львівський УГКЦ, розпочав карний процес, що закінчився винесенням вироку 14 липня 2006 року у першій інстанції у Трибуналі Львівської Архиєпархії УГКЦ. Священик Василь Ковпак подав вдруге апеляцію, скерувавши її до Найвищого Трибуналу Римської Роти та паралельно до Найвищого Трибуналу Конґреґації доктрини віри. Найвищий Трибунал Конґреґації доктрини віри визнав свою компетенцію у цій справі на основі артикулу 52 Апостольської Конституції «Pastor bonus», оскільки в даному випадку йшлося про злочини проти віри, а схизма являється злочином проти віри. Рішенням цього Найвищого Трибуналу було судити справу у другій інстанції через делегованих суддів. Про всі ці дії Найвищого Трибуналу було сповіщено священика Василя Ковпака.

[...]

Колегіальний Трибунал доктрини віри закликав священика Василя Ковпака відступити від перебування у схизмі і приєднатися до Католицької Церкви, тому церковна влада очікувала на поведінку переосмислення дій цим священиком. Припинення священнодійств і поведінка послуху, мабуть, з часом загоїла б рани у Церкві. Цей заклик залишається в силі. Думаю, що його співбрати по дусі і ділам мали б сприйняти рівно ж і для себе слова заклику найвищої церковної влади.

Однак, отримавши два одностайні вироки і рішення найвищої церковної влади, священик Василь Ковпак продовжує священнодіяти, а члени Братства під його проводом дійшли до висновку, що «карний процес над о. В.Ковпаком ще не розпочався, вирок ще не винесений». Такий їхній висновок це пряме заперечення праці церковної влади на єпархіальному рівні, а також заперечення праці найвищої церковної влади. Що можна тут сказати? Виходячи з того, що все Братство Свящмуч. Йосафата і в його лоні семінарія Непорочного Серця Матері Божої Фатімської в самому своєму зародку були засновані через непослух до церковної влади УГКЦ, залишається ствердити, що це цілком логічно, коли й надалі спостерігаємо діла непослуху, і годі, мабуть, очікувати від них діл у дусі Ісуса Христа.

[...]

Перекручують вони факти, коли роблять закид, що буцімто «нас звинувачують не у зміні підпорядкування, а лише у спілкуванні з іншими єпископами», що є цілком неточним відтворенням звинувачення. Власне через неточне читання вироку свого настоятеля доходять вони до неправильного подальшого пояснення його дій. Те, що бажається подати тут під „лише спілкування” не відповідає правді, бо в дійсності священик Василь Ковпак не обмежився спілкуванням відповідно до екуменічних приписів, а служить, виконуючи місію схизматичного руху через публічні акти богопочитання. Для того, щоб дати оцінку служінню обвинуваченого, колегія суддів розглянула завдання служіння кожного католицького священика та слова Святішого Отця. Священик в Католицькій Церкві освячує і провадить спільноту вірних, яку доручив йому єпископ (ККСЦ - кан. 281,§1), звідси він має обов’язок зберігати єдність з єпископом. Священики знаходяться в ієрархічному підпорядкуванні, мають зв’язок і єдність з єпископом, та слухають і допомагають йому так, щоб тримаючись свого Пастиря і згуртовані з ним у Святому Дусі через Євангеліє і Євхаристію, утворювали партикулярну Церкву, в якій справді присутня і діє єдина, свята, католицька й апостольська Христова Церква (ККСЦ - кан. 177,§1). На даний час служіння священика Василя Ковпака керує і благословить відлучений від Католицької Церкви єпископ Феллє та інші екскомуніковані єпископи лефевристського руху, що відбувається через благословення і заснування семінарії Непорочного Серця Матері Божої з Фатіми, священичого Братства Святого Священомученика Йосафата. Отже, священик Василь Ковпак освячує і провадить вірних не через єпископа Католицької Церкви, а через єпископів, яких Римський Архиєрей Іван Павло ІІ відлучив від Католицької Церкви. Колегія суддів охарактеризула дії священика Василя Ковпака, а саме: заснування Братства Свящмуч. Йосафата, семінарії Непорочного Серця Матері Божої Фатімської й керування ними, як такі, що виявляють вибір обвинуваченого і однозначно показують, що він надає перевагу послідовникам екскомунікованого монсеньйора Лефевра до тої міри, що відкидає послух Папі та ієрархії УГКЦ.

Колегія суддів встановила, що священик Василь Ковпак має неправильне розуміння поняття Традиції Церкви, яке полягає в тому, що він протиставляє Традицію (Передання) Вчительському Урядові Церкви. Традиція протиставляється Колегії Єпископів, главою якої є Римський Архиєрей, і яка разом зі своїм главою і ніколи без нього, становить також суб’єкт найвищої і повної влади над усією Церквою (ККСЦ - кан.49), а ця влада виконується над усією Церквою в урочистий спосіб на Вселенському Соборі (ККСЦ - кан.50,§1). Не можна декларувати свою вірність Традиції і водночас розривати церковний зв’язок з тим, кому Христос через апостола Петра доручив дбати про церковну єдність та збереження Традиції.

[...]

На кінці відповіді членів Братства зауважуємо, що вони застосовують до себе слова Префекта Папської Ради у справах єдності християн, які він скерував до схизматичних священнослужителів лефевристського руху. Отже, в самому кінці вони визнають себе як послідовників схизматичного лефевристського руху. Однак, і при цьому бачимо неправильність їхнього пояснення, коли вони стверджують наче «свячення нових священиків Братства св. Свящмуч. Йосафата є важні і правосильні». Тут слід наголосити на тому, що всі свячення лефевристсько-ковпаківського руху для Католицької Церкви є завжди незаконними. Для вірних УГКЦ пригадаємо, що відповідно до слів блаженної пам’яті Івана Павла ІІ, їхні дії є важкою образою Бога, тобто смертними гріхами.

Вірні УГКЦ не мають права приймати Пресвяту Євхаристію та інші Святі Тайни з рук цих священнослужителів, оскільки вони не є католицькими священиками.

[...]

священик Михайло Палій
промотор справедливості
Львівської архиєпархії УГКЦ

http://www.ugcc.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=892&Itemid=101

 

Та чого так відразу. Може якраз і буде про що поговорити. Якщо мені не перешкоджатитуть у доступі до теми, як у випадку з целібатом.
Повернусь з перекуру, почитаю.
А за трудолюбіє - респект. Таку заповзятливість, та в правильне русло - ціни б не було.

 

Ну, прочитав. Нічого нового. Чи отой промотор справедливості хоч сам розумів, що писав?

Мдя… Совітський суд у своїй кращій традиції, нє?
Взагалі то у цивілізованому судочинстві є правило: якщо за щось тебе виправдали, то вже вдруге не судять за те саме. Але це в цивілізованому.

Отже, як прийнято говорити у журналістських колах, коли хочуть порисуватися своєю вумністю, у сухому підсумку маємо таке:
1. Звинувачення у заснування братства священиків
2. Звинувачення у створенні семінарії
3. Звинувачення у неправильному розумінні Традиції Церкви
І оцього достатньо, щоби людей виключати з Церкви? Щоб їх прозивати схизматиками?

Віра Церкви сконцентрована у «Символі віри». Де є бодай один доказ, що о. Ковпак заперечує хоча б один пункт цього «Символу»? І де є гарантія, що Традицію Церкви правильно розуміють ті, хто судив.
Усе це суцільна невизначеність.

Це щось подібне трапилося у випадку з підгорецькими єпископами.
Інформація з сайту УГКЦ:
Апостольська Сигнатура 7 жовтня 2008 року дала відповідь покараним особам, проінформувавши також Єпископа Сокальсько-Жовківського (Прот. 41750/08 VT), і зазначила: "…розглянувши ваші звернення до Святішого Отця та Верховно Архиєпископського Трибуналу, додані до вашого листа, ця Апостольська Сигнатура не знаходить жодних причин для того, щоб також втручатися у цю справу".

Після цього листа на київському лівобережжі почали бити в бубен, що позбулися з Церкви опонентів. На підгорецьких пагорбах теж б’ють у бубен, що Ватикан все лишив у силі.
Слова «щоб також втручатися у цю справу» можна прочитувати по-різному: як те, що Ватикан схвалює рішення про відлучення підгорецьких єпископів, так і те, що Ватикан не буде вручатися у внутрішні справи Церкви свого права. Мовляв, весь час пописуєтеся, що є Церквою свого права, то робіть, що знаєте, мастіть собі голови.
Ось так.

Це про о. Ковпака.
Та людям глибоко начхати на цю заборону. Останнього разу, коли я там був наприкінці травня, сам здивувався, скільки туди ходить інтелігенції, не говорячи вже про приїжджих з навколишніх поселень.
На одну Літургію збирається вдвічі більше людей, ніж у домініканському храмі.
І таких Літургій у Рясному аж п’ять.

P.S. Цікаво, шо буде, коли Бенедикт XVI визнає відсторонення Лефевра незаконним? Рух у цьому напрямку вже почався.

 

Ну, тоді й поговоримо, як звершиться. Ніби в Католицькій Церкві все "раз-два" робиться. Я вас прошу. Кожен процес, чого би не стосувався, мусить потягнууутися.

 

А ми терпеливо почекааааємо, повправляємося у християнській чесноті.

 

Підгорецькі вітці створили свій форум, чомусь візуально дуже схожий на форум УГКЦ.
Ось форум підгорецьких http://ugcc.uaforums.net/
Ось УГКЦ - http://forum.ugcc.org.ua/

Уся різниця, що малюночок у кутику.
То зовні. А теми почитати...