Українській греко-католицькій Церкві оголошено анатему

Відповідь: Українській греко-католицькій Церкві оголошено анатему

Миху, пропонуєте молитися за його здоров'я?

 

Відповідь: Українській греко-католицькій Церкві оголошено анатему

Оу, якщо можна, Лілю, то розкажіть подокладніше, що то таке і з чим його їсти! (Впринципі, припускаю, але точно не впевнений що це)

 

Відповідь: Українській греко-католицькій Церкві оголошено анатему

Зараз ми є у Сопричасті з Римом. А були би і з Римом, і з Константинополем.

 

Відповідь: Українській греко-католицькій Церкві оголошено анатему

Ааа.. Дякую!

 

Ви психотерапевт? Вони були у Вас на прийомі, що ви так впевнено стверджуєте???
За такі висловлювання на Вас можуть подати до суду!!!
Кому раджу висловити свої вибачення!!!

 

І не подумаю вибачатися. Я так вважаю і можу повторити свою думку. Мені шкода людей, яким вона в головах замакітрили. Крім того читаю їх та переглядаю відео, що час від часу з'являються...

Із чоловіком час від часу перевіряємо чергові маразми. Хворі уми продукують тексти із блискавичною швидкістю.
І головне всі відступники до Риму відкликаються. Мабуть, тому, що знають, що Римові глибоко начхати і можна робити що хочеш, прикриваючись ними. Ну, то їхня справа, їхній гріх, їм перед Богом за своє відповідати... А я за своє перед Богом теж відповім.

 

Ну добре, по відступниках проїхалися.
А Рим тут при чому?..

Не Рим і не Константинополь, а Церква, побудована на КАМЕНІ.
(Матвія 16:18)

 

Ой, ну буде Рим бавитися в цюцю-бабки. Мало віриться, чесне слово...
Ви дарма вбачаєте наїзд на Рим.

Вибачте не втрималася...
"Кирпич твой камень" (не пам'ятаю звідки)

 

то СЄ думають, що традиційники так думають.

 

Вибачте, але годі не відреагувати на подібну плінтусну логіку
Не впрягаючи сюди підгорецьких монахів, слід зауважити, що Матір Божа хоч і є звичайною людиною, вона не така як усі.
Вона єдина ВСЕДІВА Непорочно Зачата, що без зотління Бога Слово породила, а також, згідно вчення Церкви, після своєї фізичної смерти, матір Божа узята зі своїм тілом до Неба.
Таких ЖІНОК-БОГОРОДИЦЬ на землі ніколи не було і не буде.

З твердження, що Ісус Христос був такий, як і будь-хто інший (людиною) аж ніяк не випливає, що Він не був Богом. І гадаю, навіть підгорецькі монахи не дозволили б собі того сказанути, що ви їм вклкадаєте до рота.

Воно вам треба ..

 

Ну і? І що з того? Вона богинею від того стала?
Зрештою, то аналітик зі стрийської єпархії писав, до нього й відкликайтеся. Хто його зна, є в нього плінтуси чи ні.

Пане, протріть очка, ввімкніть мозок.... То не мої слова.
http://stryi.ugcc.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=675&Itemid=30

Свою думку я написала. Почитала монахів - хворі маразми. Подивилася відео, де є їхні поклонники - то це взагалі цирк на дроті. Шкода обдурених людей. Але нема ради, то їхній вибір... Але там така темнота, що це дуже сумно.

Церква, наскільки знаю, вже відреагувала на сесих "єпископів" та оголосила їм велику екскомуніку. А люди як завжди... більше вірять у священиків, ніж у Бога...
Бог їм суддя, коротше

 

Вона МАТІР БОЖА.
І цим УСЕ сказано.

От і не робімо їм реклами.

 

еееее!!! але ж і точні у Вас висловлювання, пані зухвальство!!!

те що Трибунал Верх. Архиєпископа наклав на цих монахів-василіян кару великої екскомуніки є неправомірним... оскільки узурпував право Папського трибуналу, перевищивши свої уповноваження!!!
Чин св. Василія Великого ніколи не підпорядковувався і не підпорядковується місцевій ієрархії, а навпаки, безпосередньо Риму.

Смішно і стидно за такі кроки офіційної УГКЦ і смішно з таких матолків які не розібравшись висловлюються наче знавці справи!...

 

Головне, що завжди є мудрі матолки.
Того вистачить.

 

Звідти, звідки Ви знаєте що думають традиційники.

 

Кому треба, -- ті й розберуться.
Цілком достатнім є рішення проводу УГКЦ. З ним можемо не погоджуватись (про себе), але визнавати МУСИМО, якщо вважаємо себе греко-католиками.

 

Уже було колись. Тепер дежа-вю...
Ковпака теж неправомірно екскомунікували. Потім екскомунікували ще раз, а потім Рим підтвердив, але Ковпаки і іже з ним того досі не визнали. Думаю, що модель поведінки для всіх відступників однакова. І всі правдиві головне.

А щодо реклами, пане Юр, то ви дарма це рекламою вважаєте. Церква має знати своїх героїв та своїх єретиків. Бо аби в "ге" не вступити, треба бачити, де воно лежить. Даруйте мені сей натуралістичний приклад.

 

Ось тут і головна проблема - провід УГКЦ. Чи він легітимний?
Після завершення Синоду 1996 року єпископи УГКЦ (не всі, щоправда) доручили трьом митрополитам звернутися до Апостольської Столиці й повідомити, як Гузар узурпував владу. Митрополити виконали доручення більшості і написали відомий Меморандум.
Не знаю, чи всі форумчани ознайомлені з цим документом, тому й викладу його скорочений варіант.
Відтоді минуло доволі часу, але й досі Церква офіційно його не спростувала.


Меморандум
Раніше ми висловили наші турботи і побоювання стосовно Синоду українських католицьких Єпископів у Меморандумі від 10-го вересня 1996 року, зверненого до Вашої Еміненції. Тепер, коли Синод уже відбувся, уважаємо, що треба дати Вашій ласкавій увазі доповнення до Меморандуму стосовно цього Синоду. Тому, що Ваша Еміненція були особисто присутні на першій сесії цього Синоду 14-го жовтня 1996 року, то мали змогу самі зробити собі свої висновки. Ми, однак, уважаємо за відповідне поділитися з Вами деякими рефлексіями наших владик, які вони висловили під час і по Синоді.

Великим недоліком був цілковитий брак підготовки до цього Синоду. Від вересня 1995 року відбулося тільки одне засідання постійного Синоду, а саме в липні 1996 року. А тому, що властиво усю владу верховного архієпископа присвоїв собі його обранець, то ніхто інший не міг підготувати справи та агенду Синоду. Програму й агенду Синоду укладали з дня на день під час самого Синоду. Це була тільки імпровізація, що суперечить вимогам Кодексу. Не було, отже, агенди, яка могла б бути схвалена владиками. Кодекс Канонів Східних Церков (ККСЦ) вимагає:

«До Патріарха належить..., вислухавши попередньо членів Синоду єпископів патріаршої Церкви, підготувати порядок, якого слід дотримуватись при розгляді питань, і на початку засідань Синоду представити його на затвердження. Під час тривання Синоду патріаршої Церкви окремі єпископи можуть до запропонованих питань додавати інші, якщо з цим згідна принаймні третина членів, що присутні на Синоді» (Кан. 108:2, З ККСЦ). Це правило знехтували. Отже, наслідки були нижче сподівання.

Однак, найзлиденнішою частиною Синоду була роль, що її відіграв апостольський нунцій, архієпископ Антоніо Франко. Його присутність була б доречною тільки, якщо: «Для полагодження певних справ патріарх може, згідно з приписами партикулярного права або за згодою постійного Синоду, запрошувати інших... (Кан. 102.3ККСЦ).

Ми не певні, чи зберегли цю канонічну норму при запрошенні архієпископа Антоніо Франко, хіба що його участь у Синоді була виразним зарядженням Апостольської столиці.

Архієпископ Франко з погрозами маніпулював виборами єпископа-помічника з делегованими правами для немічного верховного архієпископа. До владик, котрі мають відповідальність перед Богом за помісну Церкву sui iuris, він говорив зухвало. Його поведінка була радше зневажливою, а його звернення до нас, як братів-єпископів – образливими.

Хоч наші владики не були противні кандидатурі владики Любомира Гузаря, але вони противилися самій методі переведення вибору.
Самі вибори були канонічно сумнівними, бо вони не були вільними виборами, а радше були «нав’язаними», як про це публічно висловився один з наших владик. Тому, що представили тільки одного поважного кандидата, тому не було вибору, а тим самим – не було виборів.

Так, був ще один кандидат. Його, так званого «другого кандидата», тобто владику Юліяна Вороновського, не можна вважати поважним кандидатом на цю посаду, бо він не має семінарійної формації та богословської освіти. Ставити його Синодові кандидатом – то все одно, що образити гідність отців Синоду. Його кандидатура була глумом та спробою зухвалого намагання надати всьому вигляд справжніх виборів. Цими зауваженнями ми ніяк не хочемо образити владику Юліяна або принизити його особу. Його образили ті, хто вжив його ім’я на те, щоб створити враження справжніх виборів.

Так, отже, ті мнимі «вибори» були в найкращому випадку тільки ратифікацією, а в найгіршому – шантажем. Як можна ці вибори будь-яким способом канонічно оправдати? Сумління владик було знасилуване. Один з молодших владик назвав ці вибори ватиканським «патерналізмом». Інші висловлювалися менш стримано. Ми вважаємо, що можна правомірно поставити під сумнів канонічність цих виборів. Владикам не дозволили ставити кандидатів. Вони були змушені дати свій голос тільки на єдиного кандидата. Такі вибори практикували тільки в колишньому Радянському Союзі.
[…]

А тепер питання: як можна все це направити?
Крайньо необхідно, щоб такі і їм подібні неканонічні ad hoc імпровізовані методи вибору єпископів на будь-які посади в Українській Католицькій Церкві ніколи більше не повторилися. Такі методи не скріплюють відносин нашої Церкви з Престолом Петра, відносини, які є унікальні, схвалені чотириста років тому на Берестейській Унії.

Ми пишемо цей Меморандум також і тому, щоб доповнити історичні документи нашими зауваженнями, щоб ті, хто прийде по нас, вже ніколи більше не пішли дорогою, накиненою нам на жовтневому Синоді, коли-то нам, єпископам, наступникам святих апостолів, не дозволили свобідно перед Всемогутнім Богом виконати наш святий обов’язок – обрати єпископа, щоб він служив Господеві Ісусу Христові, Його Церкві і нашим братам і сестрам у Господі.

На кінець, тому що архієпископові Антоніо Франко бракувало братньої доброї волі, а його слова і діла спричинили шкоду Українській Католицькій Церкві, ми покірно просимо, щоб на наступних Синодах Української Католицької Церкви не було його особи.

25-го листопада 1996 року.

† Стефан, митрополит Філадельфії
† Михаїл, митрополит Вінніпегу
† Іван, митрополит Перемисько-Варшавський