Український Донецьк

Какой украинский Донецк, какие блин бандерлоги?? Это те кто приехал учится из западенских сел и остался в нем жить?? А потом вступили в Тягныбочку?? Тьфу. Я на востоке объездил все области и во многих городах был. Скажу так, что почти все украиномовни, которые мне встречались, это бывшие студенты приехавшие в эти города учится либо нынешние. Еще видел строителей, по мове понял, что галичане. Даже Киев меня удивляет своей русскостью. Украинскую речь очень редко можно услышать в городе, в основном ее можно услышать на Крещатике и возле вузов и общаг.
Я о том, что бандерлогам на востоке и юге - не место, сидите у себя в Галиции.

 

УКРАЇНСЬКІ НАУКОВО-ТЕРМІНОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ, ЩО ЇХ ЗНИЩИЛИ В 1933 РОЦІ

Білик Я. Політичний словник. — X., 1925.
Булда С. Словник будівельної термінології. — Х., 1930.
Василенко П., Шелудько І. Словник гірничої термінології. — X., 1931.
Веретка С. Практичн. рос.-укр. правничий словник. — Х., 1926.
Вовчанецький В. Словник ботанічної термінології. — X., 1932.
Галин М. Російсько-український медичний словник. — К., 1928.
Горецький П. Словник термінів педагогіки, психології. — К.,1928.
Дарморос М., Дарморос. Л. Словник технічної термінології. — К., 1926.
Діденко О. Рос.-укр. словник математичної термінології. — Запоріжжя, 1926.
Дорошенко М. та ін. Словник ділової мови. — Х., 1930.
Дубровський В. Рос.-укр. технічний словник. — К., 1926.
Жигадло М. Рос.-укр. словник ремств, професій, підприємств. — X., 1929.
Журківський В. Рос.-укр. транспортовий словник. — Х., 1926.
Зенкевич С. Словник хемічної номенклятури (неорганічна хемія). — К., 1928.
Калинович Ф. Астрономічна термінологія і номенклатура. — К., 1930.
Калинович Ф. Словник математичної термінології. — К., 1926.
Калинович Ф. Термінологія теоретичної механіки. — К., 1926.
Кисільов В. Медичний рос.-укр. словник. — О., 1928.
Корчак-Чепурківський О. Номенклятура хвороб. — К., 1927.
Крамаревський В. та ін. Словник медичної термінології. — Х., 1931.
Кривченко Г. Словник економічної термінології. — К., 1930.
Кримський А. Рос.-укр. словник правничої мови. — К., 1926.
Курило О. Словник хемічної термінології. — К., 1928.
Лінкевич Є. та ін. Рос.-укр. словник ділової мови. — Х., 1926.
Лоханько Ф. Словник технічної номенклятури (мануфактурний). — К., 1928.
Носов А. Словник термінів антропогеографії. — К., 1931.
Орловський В. Рос.-укр. словник банкового діловодства. — Х., 1925.
Осипів М. Рос.-укр. словник потрібних в діловодстві слів. — Х., 1926.
Паночіні С. Словник біологічної термінології. — X., 1931.
Підмогильний В. Фразеологія ділової мови. — К., 1927.
Полонський X. Словник природничої термінології. — К., 1928.
Сабалдир П. Словник сільсько-господарської термінології. — X., 1931.
Свободин М. Правничий словник. — К., 1924.
Секунда Т. Українська технічна термінологія. — К., 1919.
Тимченко Є. Історичний словник української мови. — Х., 1932.
Трихвилів Ю. Словник технічної термінології (мірництво). — К., 1930.
Туркало К. Словник техн. термінології (Комунальне господ.). — К., 1928.
Тутковський П. Словник геологічної термінології. — К., 1923.
Фаворський В. Словник механічної термінології (силові). — К., 1929.
Фаворський В. Словник транспортової термінології. — К., 1932.
Фаворський В. Словник фізичної термінології. — К., 1932.
Цешківський Ф., Черняхівський О. Анатомічні назви. — К., 1925.
Шарлемань М. Словник зоологічної номенклатури (птахи). — К., 1927.
Шарлемань М., Татарко К. Словник зоологічної номенклатури (хребетні тварини). — К., 1927.
Шелудько І. Радіословник. — К., 1929.
Шелудько І. Словник виробничої термінології. — X., 1931.
Шелудько І. Словник хемічної термінології (електротехнічний). — К., 1928.
Шелудько І., Садовський Т. Словник технічної термінології. — К., 1928.
Щеголів І. Словник ентомологічної номенклатури. — К., 1918.
Щеголів І. Словник зоологічн. номенклатури (безхребетні тварини). — К., 1928.
Якубський С, Якубський О. Рос.-укр. словник військової термінології. — Х., 1928.
Якубський С, Якубський О. Рос.-укр. словник для військових. — Х., 1924.
Яната О., Осадча Н. Словник ботанічної номенклатури. — К., 1928.

Також знищили вже видруковані перші три томи багатотомових словників:
Кримський А., Єфремов С. Російсько-український словник. — К., 1928;
Єфремов С, Ніковський А. Словник української мови. — К., 1928.

А все таки українська звучить !!!!

 

Правду можна приховати. Але її не вб'єш! Не спалиш!Не втопиш! Не знищиш! Не переможеш!

 

А привести примеры украинских книг и фильмов вышедших при СССР, слабо??

 

Ні, не слабо.
Але їх могло бути в тисячи разів більше, якби не нищили українську еліту на біломор-каналах, соловках, сандармохах, мордовіях.
Нищили і в тридцяті, і у шістьдесяті, і у вісімдесятіі роки минулого століття. Кожна хвиля українізації закінчувалася терором.
Те, що видавалося українською, припадає на періоди "відлиг". Нове покоління національних ґеніїв нищилося одразу ж.

 

Я собственно это и говорю...в кишенях/депутатов ВР и Киеве.

А какие деньги выделять?!
...в бюджет страны ушло...
...остается только "на хлеб" людям.

 

А ось вам в облом по українськи написати - схоже жодної української книжки в руках не тримали. Та де б вам було їх взяти...

 

Не тільки українців нищили, але ж мова йде про Україну.

Кілька років тому за дорученням друзів опрацювала деякі матеріали для листівок, які ми розповсюдили по області. Текст однієї з них тут:
http://forum.lvivport.com/showthread.php?p=644074#post644074

А друга ось:
Пам’яті Соловецького етапу

В Указі Президента України Віктора Ющенка “Про заходи у зв’язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937–1938 років” йдеться й про організацію поїздки до урочища Сандармох у Міжнародний День Пам’яті жертв репресій – 5 серпня 2007 року.

У 1930–ті роки урочище Сандармох під Медвежогорськом, де з Онезького озера починається Біломорканал, використовувалось як місце розстрілу та поховання засуджених. Там у 150 ямах покояться 8 тисяч карелів, фінів та в’язнів Біломоро-Балтійського табору НКВС. Тут з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року на честь 20-ти річчя Жовтневої Революції було розстріляно 1111 в’язнів Соловецької тюрмі особливого призначення (СТОН), з них 290 українців.

За списками, складеними начальником СТОНу на вимогу особливої трійки Управління НКВС Ленінградської області, було в три заходи розстріляно 1825 соловецьких в’язнів: 509 під Ленінградом 10 і 25 листопада 1937 року, 198 – на Соловках 14 лютого 1938 року, 1116 осіб у жовтні 1937 року відправлено етапом у “невідомому” напрямку. Тривалий час допускали, що цей етап було потоплено з баржами у Білому морі. Але 1997 року карельський дослідник Юрій Дмитрієв визначив, що шукати місце розстрілу Соловецького етапу слід поблизу міста Медвежогорська (карельською мовою – Каргумякі) на півдні Карелії. 1 липня 1997 року пошукова група Карельського (Ю.Дмітрієв) та Санкт-Петербургського “Меморіалів” (Веніамін Іофе та Ірина Рєзнікова-Фліге) ідентифікували це поховання на місцевості. Це урочище Сандармох, що на 19 кілометрі шосе Медвежогорськ-Повенець.

“Розстріл Соловецького етапу власноручно виконав капітан Міхаїл Матвєєв (іноді з допомогою помічника коменданта УНКВД ЛО Алафета). Смертника ставили на коліна – і капітан Матвєєв стріляв з револьвера в потилицю. Забитого підручні скидали в яму. Трупи присипали вапном і засипали. Це була тяжка робота. За неї кат М. Матвєєв був нагороджений орденом Червоної Зірки” (Василь Овсієнко “Світло людей”, Книга 2, стор. 52, 2005 рік).

Ідентифікувати трупи при такому похованні тепер неможливо. Але відомо, що до Соловецького етапу начальник СТОНу дібрав інтелігенцію практично всіх народів СРСР, яка була ув’язнена на Соловках. Серед тих, чия остання адреса – Сандармох, були знаменитий адвокат росіянин Александр Бобрищев-Пушкін, московський літературознавець Ніколай Дурново, засновник удмуртської літератури Кузебай Герд, білоруський міністр Флегонт Волинець, татарський громадський діяч Ізмаїл Фірдевс, голова московського циганського табору Гого Станеско, грузинські князі Ніколай Ерістов та Яссе Андронников, католицький адміністратор Грузії Шио Баташвілі, професор історії ВКП(б) єврей Пінхуз Глузман, черкеський письменник князь Холід Абуков, корейський діяч Тай До, православні єпископи Алексій (воронежський), Даман (курський), Ніколай (тамбовський), Петро (самарський), лідер баптистів СРСР Василь Колесников, отець Петер Вейгель – посланець Ватікану для перевірки даних про переслідування віруючих в СРСР, 290 українців, серед них: поет-неокласик професор Микола Зеров, знаменитий творець театру “Березіль” Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, міністр освіти Української Народної Республіки Антон Крушельницький з синами Остапом і Богданом, міністр фінансів УРСР Михайло Полоз, письменники Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріз, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий, історики академік Матвій Яворський, професор Сергій Грушевський – брат Михайла Грушевського, науковці Степан Рудницький, Микола Павлушков, Василь Волков, Петро Бовнусівський, Микола Трохименко, творець Гідрометеослужби СРСР голландець родом професор Олексій Вангенйм …

“Це були здебільшого молоді та середнього віку люди, які ще могли б створити неоціненні духовні скарби, володіючи якими, ми, українці, стали б урівень з іншими цивілізованими народами. Дехто з них дожив би донині. Сама присутність таких людей у суспільстві зробила б його кращим. Але постріли тупого, малограмотного ката Матвєєва – виконання волі чужої, глибоко ворожої нам російської комуністичної влади – змінили хід нашої історії…” (В.Овсієнко, там же, стор. 53).

Зі джерелознавчого дослідження Сергія Білоконя “Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941 рр.)” дізнаєшся, що, дійсно, основна маса людей, які чинили терор, були малограмотні, самоуки, або з двокласною освітою. Здається, що “ця по-науковому розроблена теорія нищення людей дісталася їм якимось езотеричним способом. Та не від Бога, а від Сатани. А вони були лише слухняними її провідниками. Бо як можна навіч бачити, що механізм, гвинтиками якого є й вони, неминуче винищить і їх самих, – але залишатися в ньому, не повстати проти нього?” (В. Овсієнко, там же, стор. 155).

2005 року стараннями українців всього світу у Сандармосі встановлено пам’ятник “Убієнним синам України” (автори Микола Малишко та Назар Білик). Стоять польський та російський хрести, мусульманський пам’ятний знак, а в лісі – півтори сотні карельських пам’ятних знаків. С-Петербургський “Меморіал” привіз сюди камінь із Соловків. Споруджено пам’ятник “Люди, не убивайте друг друга”.

Щорічно до Сандармоху 5 серпня приїжджають родичі розстріляних, делегації з України, Німеччини, Фінляндії, Польщі, Грузії, представники дипломатичного корпусу. На меморіальному цвинтарі відбувається мітинг, покладаються квіти, священики різних конфесій проводять поминальні служби.
У цьому році Міжнародне товариство “Меморіал”, Фонд Дмитра Ліхачова, Уряд Республіки Карелія та МО “Медвежогорський муніципальний район” на Меморіальному цвинтарі “Сандармох” 4 – 5 серпня проводитимуть Дні Пам’яті жертв “Великого терору” в СРСР. А 7-9 серпня для бажаючих буде організована поїздка на Соловки.
За інформацією оргкомітету у проведенні Днів Пам’яті візьме участь Президент України Віктор Ющенко. Оргкомітет запрошує до участі всіх бажаючих. Він (Комітет) може попередньо замовити готель, організувати місцевий транспорт та харчування. Контактні данні членів оргкомітету:
Цибульська Світлана Миколаївна – “Меморіал” (Москва) – тел. (495) 650-7883; факс (495) 609-0694; ел. пошта nipc@ memo.ru Фліге Ірина Анатоліївна – “Меморіал” (С-Петербург) – тел. (812) 575-5861, ел. пошта flige@ yandex.ru;
Михайлов Євген Вікторович – МО “Медвежогорський муніципальний район” – тел/факс (814-34) 232-70.

Україна становила половину економічного та людського потенціалу СРСР. Але імперія з двома центрами довго не могла б вистояти, тому Росія ослабила Україну війнами, голодом, репресіями, знищила національну еліту. “Ампутація України була б для Росії смертельною” – вважав у другій половині ХІХ ст німецький канцлер Отто Бісмарк. Російський більшовик на початку ХХ ст. Володимир Ленін знав: “Потерять Украину – потерять голову”. Очевидним це є і для видатного сучасного геополітика, державного секретаря США в 70–х роках Збігнєва Бжезинського: “Без України Російська імперія неможлива”.

Чи потрібні коментарі до цих висловлювань? “Розумному досить” – казали римляни. Розумному, а не деяким нашим землякам, що підтримують тих, для яких Україна – не Батьківщина, а лише територія і населення, над яким хочеться панувати. Політичні сили, які ставлять за мету втягнути Україну в ЄЕП, де Росія матиме контрольний пакет голосів, запровадити російську мову як державну і не допустити вступу України в НАТО (тобто залишити Україну безборонною перед російським імперіалізмом), фактично хочуть повернути нас в Імперію зла, з якої ми вирвалися. Пам’ятаймо цю правду.
(Листівка. наклад 5000 екз)

 

- Ну так ніби зараз в Київі Донецькі хлопці хазяйнують ...

 

Пам'яті Пустової Фені Дмитрівни - літератора, вченого i педагога

28 травня 2010 року квітуча українська земля навіки пригорнула до себе свою щиру волелюбну і талановиту доньку — Феню Дмитрівну Пустову.

На цвинтарі навколо свіжої могили високі наповнені багатоденними дощами степові трави. В кущах квітучої бузини і в білій піні акацій співають про швидкоплинний час соловейки. Над всім цим синє з прозорими хмаринками небо. Десь там, ще зовсім поруч, присутня добра, велика душа маленької жінки в труні, яка все своє життя свідомо віддала рідній неньки Україні, до останнього часу плекала святе Слово нескореного українського народу, виборовшого в вікових муках свою незалежність.

Сьогодні в цій весні, і в нашій незалежності, і в буремних подіях розбудови нової України є велика частка щирої душі і наполегливої праці нашої славетної землячки. Про це з великою даниною поваги казали друзі і колеги біля її труни.

Народилася вона на Харківщині 8 жовтня 1928 року. Середню школу закінчила в Костянтинівці. 1948-1953 роках навчалася в Харківському університеті. Після його закінчення працювала вчителем української мови і літератури Костянтинівської загальноосвітній школі. Після закінчення аспірантури Харківського університету(1958) одержала направлення Міністерства освіти в Донецький державний університет (з серпня 1958 року).Понад сорок років роботи в одному вищому навчальному закладі – такий науково-педагогічний шлях Фені Дмитрівни Пустової.

Основним напрямком науково-викладацької роботи стали – франкознавство, питання теорії та історії літератури ХІХ століття, методика вивчення фольклору як специфічного виду мистецтва і літератури та народознавство.

Шлях Пустової Ф.Д. у науку розпочався з вивчення літературно-критичної спадщини І.Франка. На п’ятому курсі університету Ф.Д. Пустова виконала дипломну роботу ”Естетичні погляди І.Франка”.Тему кандидатської дисертації обрала сама - „Літературно-критична діяльність І.Франка в журналі „Літературно-науковий вісник”.Зі змістом журналу була вже добре ознайомлена, але рада університету філологічного факультету ХДУ цієї теми не затвердила, оскільки у 20-30-х роках цей журнал редагував Дмитро Донцов, якого радянські вчені називали не інакше, як українським буржуазним націоналістом. І взагалі робота франкознавчого характеру не заохочувалась, проте при підтримці керівництва кафедри рада факультету затвердила іншу тему ”І.Франко і журнал ”Народ„.

В Донецьку наукові дослідження Ф.Д.Пустової реалізувалися розробкою загальних і спеціальних курсів, які випадали на її долю.
Почала педагогічну діяльність з читання вступу до літературознавства та усної народної творчості, останнє супроводжувалося дослідженням творчості М.Драгоманова-фольклориста і шевченкознавця, розробкою проблеми вивчення фольклору, як особливого відділу мистецтва в школі.

Для Фені Димитрівни завжди болючими були дві проблеми, як виховувати національну свідомість студентів українського відділення в умовах суцільно русифікованого Донбасу і, як готувати філологів, спроможних викладати в школі літературу як мистецтво слова. Ці питання порушувала на радах факультету, у журналі «Українська мова і література в школі‘ (тепер ”Дивослово„), на лекціях перед вчителями-словесниками в Обласному інституті підвищення кваліфікації.

Важливе місце у науково-методичному доробку Ф,Д.Пустової посідають статті про розвиток на уроках літератури рецептивних здібностей учнів. До співробітництва Ф.Д.Пустову запрошував відділ української літератури ХІХ ст. Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка, де нею було підготовлено ряд статей для наукових збірників ”Марко Вовчок„ та ”Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ ст.”. Ф.Д.Пустова автор окремих статей в УРЕ, Шевченківському словнику, Українській літературній енциклопедії. Свої дослідження друкувала в республіканських журналах „Народна творчість та етнографія”, „Український історичний журнал”, „Українська мова і література в школі”, у міжвузівському збірнику „Українське літературознавство”.

Окремими монографічними виданнями стали праці Ф.Пустової „Тропіка в художньому творі” (1972), „Іван Франко теоретик літератури”(1976), „Іван Франко-історик української літератури” (1989). У співавторстві з іншими вченими, Ф.Д.Пустова видала такі праці, як ”Таємниця духовного скарбу„(1994), „Гуманітарне освітнє середовище”(2005).
Ф.Д. Пустова – пропагандист українського художнього слова серед народу. Вона автор популярних видань, присвячених творчості Т.Г.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки.
У останні роки свого життя Феня Дмитрівна поклала багато зусиль по дослідженню та пропаганді творчості та життєвих принципів наших видатних земляків Олекси Тихого та Василя Гайворонського. Відкрила для костянтинівців невідомого місцевого письменника розстріляного відродження Фелікса Ковалевского.

Останньою працею Фені Дмитрівни була робота про педагогічні методи вчителя, правозахисника, нашого земляка Олекси Тихого, яка готується до друку Білецьким Володимиром Степановичем у «Східному видавничому Домі»
Вчений і педагог Ф.Д.Пустова виховала кілька поколінь вчителів-словесників, які сьогодні працюють у багатьох школах Донбасу й усієї України, серед її учнів є науковці і письменники.

Останні хвилини прощання. Труну опускають в освячену могилу. Люди, які ще не зрозуміли до кінця, кого вони втратили, тричі кидають в могилу вологу землю. На свіжій могилі і встановлено хрест. Знову заспівали принишклі було соловейки, оспівуючи довгий і добрий земний шлях великої Людини...
А десь там, за обрієм, в синім небі, Всевишній з пошаною жде її душу за вірність Україні та її народу.
Учні Фені Дмитрівни, її послідовники, колеги назавжди залишать в своєму серці пам'ять про цю віддану Україні людину.
Учні Пустової Ф.Д.: Галич О.А., д.філ.н., пр., завкафедри української літератури Луганського педагогічного університету, Просалова В.А. д.ф.н., професор, завкафедри української літератури Донецького національного університету, Сиротенко В.П.к.ф.н., професор, завкафедри філології Краматорського гуманітарного інституту, Оліфіренко В.В., кандидат педнаук, доцент ДНУ,письменник, Білий І.О.,письменник, Титов В.М, журналіст, Овчаренко О.С., вчитель української мови і літератури ЗОШ№37 міста Донецька, Степаненко Л.С. заст. гол. Костянтинівської райради.

Тов-во ім. Олекси Тихого​

 

1 червня 2010 року у Донецьку відбувся мітинг біля Головного Управління МВС Донецької області з приводу смерті студента Ігоря Індила у Шевченківському райвідділів міліції у Києві.

Одночасно на парафії св. Петра Калнишевського УПЦ КП, в козацькому храмі Різдва Христового м. Донецька відбулася ПАНАХИДА ЗА ЗАКАТОВАНОГО ІГОРЯ ІНДИЛА

​

 

Это сказки все...
Если ФВЯ...это еще не значит, что Донецк будет купаться в роскоши...

Сегодня он уже выполняет совершенно иную работу...он обязан уделять внимание каждому региону Украины, и если его по-житейски связывает с Донбассом, то он просто духовно близок с людьми этого региона...экономика и политика, это намного сложнее. И прямую зависимость некорректно проводить...

 

Що у нас всі зеки?

 

Это бесполезный разговор...
Мне не интересно...уж извините.

 

Мені також.

Але коли людина презентує у Світі державу, то мають значення біографічні факти, рівень культури, грамотність.

Вибачте, але більшість людей Донеччини духовно (у позитивному значенні) нічого не єднає з ... . Думаю, що й Вас.

 

Зачем мне и остальным, простым гражданам все это...мне важно, чтобы я поесть сам мог и детей накормить в первую очередь...а красноречие я любого политика не слушаю, мне это не интересно, лучше музыку послушаю или книгу почитаю...

Ну знаете...меня лично он устраивает вцелом...

 

Да вроде совсем не плохо смотрелся и в Брюссели и в Москве!!!
Вот у меня к Вам такой вопрос...в Донецке есть Педагогический институ(может даже уже университет) там выпускались учителя украинского языка....любопытно,а есть статистика по выпуску количества учетелей по годам...ну хотя бы с 1960 года....любопытно-с

 

Людина вільна обирати свій шлях. Бог дарував їй це право від самого народження. Але Ангел-Хоронитель стоть тільки на одному шляху, благославенному Богом.
Не маю права давати оцінку вибору будь-якої людини.

---------- Додано в 18:31 ---------- Попередній допис був написаний в 18:22 ----------

Мене це не турбує.

Будь-які знання можна здобути самостійно без навчання у спеціальному закладі. А також втратити здобуті знання, якщо ними не користуватися.

Маю власну справу, яка потребує уваги. Марно витрачати сили і час не збираюся.

Вас цікавить статистика, то попрацюйте самі над цим.

 

Понятненько....
Просто любопытно было..сколько и самое главное для кого... работал в советское время Донецкий Педогагический Институт....

 

За радянські часи (до 1960-х рр) в більшості населених пунктів Донеччини говорили українською. Виняток - промислові міста. Цигани та греки користувалися переважно українською навіть у великих містах, що мене дуже здивувало, коли у 66-му приїхала до Донецька.
Василь Стус, Іван Дзюба, Олекса Тихий вчилися в сталінському педінституті, а потім викладали укр. мову в школах.
Віктор Зарецький вчився у Донецьку в школі. Патріарх Філарет - з с.Благодатне, Амросієвського р-ну Дон. обл. Там ніколи не було рос. школи.
Всі вони були україномовними ще в ті часи. В родинах говорили тільки українською. Їхні діти продовжують цю традицію зараз.
Імена цих людей відомі всьому світові.

Отже, для українців працював педінститут у м.Сталіно. А що стало потім? То вже інше питання.