Український Донецьк

- Але законами природи, фізичними законами. Особливо зараз, бо людина інструмент тілько для політичних розваг, користі зараз з неї вже мало. "Измельчал человэк"

 

Господь дає людині від самого народження свобідну волю та Ангела-Хоронителя. Людина обирає сама свій шлях серед великої кількості можливих. Ангел-Хоронитель стоїть тільки на одному шляху. Отже, людина має вибрати саме той, де буде під захистом Бога. Тільки в тому разі "Господь таки наведе порядок ...."

 

- Але це не становить того, що людина автоматично отримає можливість задовольняти всі свої різнобарвні бажання.

Якраз першим кроком в "що Господь таки наведе порядок[/B]" - буде певне обмеження можливостей людини вільно користатися своєю волею як їй заманеться, заради власного задоволення власного індівідуального его. Ілюзію свободи вибору буде усунено, для людей це буде найжахливіший шок.

Нехай собі не думають, ніби люди з "добродетельною" поведінкою при тому будуть задоволени, тут не одуриш - людина то є дурна брехлива тварина, котра вважає що вона є така серьозна, освічена й досконало знає Світ, а Господь нічого не знає про людське суспільство і десь там "на Небесах".

 

Чому буде обмеження можливостей людини? Воно є.
Даруючи свобідну волю, Бог вчить як нею скористатися. Недотримуєшся - тоді "маєш те, що маєш".

 

Еге ж. Але спочатку злочинець пограбує, вбивця вб'є і т.с. - а вже потім він отримає те що "має"... Але ж вбитому, та родичам вбитого не легше, що той вбивця "недотримався" Божої заповіді... і спочатку скоїв злочин.

 

А кто в Господа не верует, тому что посоветуете?

 

Привіт, донеччанам! Взимку довелось побувати у відрядженні в Донецькій області.
Враження... контроверсійні деколи такий собі сюрреалізм.

 

А что ж сюрром показалось?

 

покинуті будинки, виправні колонії, пурга, ЄМЗ димить 24 години на добу...

шкода тих людей, я не знаю як так взагалі можна жити

 

та радіація, яка перевищує норму.

Але є море, Святогір'я, крейдяні гори, Кам'яні могили, Клебан Бик, степи, соняшникові поля і чудові люди.

---------- Додано в 23:26 ---------- Попередній допис був написаний в 23:24 ----------

Повірити в існування Вищого Розуму

 

Я якщо немае Вищого Розуму?

Тоже ведь одна из гипотез - вот нет разума более Высшего, чем Ваш собственный, и шо делать? Оффтоп, сам понимаю!

 

Всесвіт створено за Законами, які ми (дуже розумні) лише відкриваємо.
А хто ж Творець?
Вірите Ви, чи не вірите в існування Творця, але не можете заперечити існування Всесвіту, людини, тварин. Хтось це все створив.
Ніщо щось не створює.
Як діє Творець? Є різні наукові концепції щодо цього.
Є й енергетичні теорії. Центр енергетичного впливу на процеси в Природі знаходиться в сузір'ї Ореона (за ствердженням прихильників цієї теорії).

Питання створення Світу не є примітивним. Людство цим цікавилося завжди.

Слова "не вірю в Бога" означають лише те, що людина відмовляється від знань, керується емоціями.

 

- Вірити - то для слабких волею, розумом чи Духом. Є достатня кількість спеціальних дисциплін, починаючі від окультних наук і закінчуючи найскладнішими йогічними системами - аби не просто віріти і нічого не знати, а КОНКРЕТНО ЗНАТИ.

Наприклад: навіщо вам зараз вірити в електрику, коли є певні дисципліни аби познати що вона таке є і як діє. Треба просто не бути невігласом і знати як познате те, що тобі треба, й належним чином. А не тупо вірити чи не вірити - то для перших людей, дикунів, а воно , бачь, і досі популярне - вірити й нічого не знати.

 

Юрій ДОЦЕНКО, член Національної спілки письменників України

НЕБЕСНИЙ ПОКРОВИТЕЛЬ - КОЗАЦЬКИЙ КОШОВИЙ
​

Півтора року тому - восени 2008 - після проведення Всеукраїнської акції «33 хвилини», яка тривала протягом двох місяців і одним із елементів якої були молитви за жертв Голодомору в Україні, члени кількох патріотичних організацій Донеччини вирішили утворити в обласному центрі релігійну громаду для постійної духовної практики.
Середній вік членів громади 20-30 років. І це дає вагомий привід з оптимізмом дивитися у майбутнє щодо активізації і розширення діяльності з духовного, патріотичного виховання молоді.
Парафія належить до Української православної церкви Київського патріархату.
Своїм небесним покровителем парафіяни вирішили обрати останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського, якого влітку 2008 року Помісний собор УПЦ Київського патріархату зарахував до сану святих.
Коли релігійна громада носить ім’я такого мужнього козацького керманича, отамана-страдника, то цілком закономірно, що регулярними для парафії стали поминальні молитви за героїв національно-визвольних змагань, своїх славних пращурів-запорожців, реєстровців. Так, у березні-квітні минулого року під час панахид члени громади згадали 40485 імен та прізвищ козаків Війська Запорозького Низового за реєстром 1649-го року.
Першим стоїть ім’я Богдана-Зіновія Хмельницького

Служителем молодої релігійної громади святого Петра Калнишевського є отець Ігнатій (Олександр Воловенко). Він – донеччанин, виріс у сім’ї робітників, має міцне і глибоке козацьке коріння, що сягає у часовому вимірі багатотисячолітнього історичного Трипілля і славної козацької Слобожанщини.
Його діди-прадіди по батьківській лінії - з древнього села Халеп’я, що на Київщині, на самому березі сивого Дніпра (нині - Каховського водосховища).
По материнській лінії отець Ігнатій є далеким нащадком козацького роду із нинішньої Харківщини, коріння якого глибоко заземлене неподалік від Мерефи, що нерозривно пов’язана з ім’ям легендарного кошового Запорізької Січі Івана Сірка.
Отець Ігнатій отримав не лише релігійну освіту - паралельно закінчив українське відділення філологічного факультету Донецького державного університету.
Здобуті у житті, у навчанні історичні, філософські, літературознавчі знання конче допомагають отцю Ігнатію в його сьогоднішній релігійній діяльності.

Окрім суто православної релігійної практики, спрямованої на спасіння душі, парафія постійно молиться за Україну, рідний багатостраждальний народ, за вирішення його духовних і соціальних проблем. Щотижня під банею храму Різдва Христового лунає духовний гімн України «Боже Великий, Єдиний», духовні пісні за нашу Батьківщину-неньку «Моя молитва нехай лине», «Боже, Україну бережи».

А зараз молоді парафіяни уважно вивчають реєстр Нової Запорозької Січі від 1756 року, де в списках значиться ім’я самого Петра Калнишевського. У цьому безцінному історичному документі близько 13-ти тисяч імен та прізвищ козаків-запорожців, братчиків святого Калниша.

Молиться релігійна громада в Донецьку і за мужніх вояків Української Народної Республіки. Цього року у парафії лунають щирі молитви і за юних героїв Крут, українських дисидентів, борців з безбожним комуністичним режимом - за поета-в’язня Василя Стуса, земляка з Донеччини, талановитого педагога, публіциста Олексу Тихого та інших вірних синів України, що віддали своє життя за її гідне майбутнє.

Є в тому святому ділі відродження спадкоємності, справедливості й посильна частка душі та серця членів релігійної громади святого Петра Калнишевського, які своїми молитвами до Бога, духовними піснями розбуджують нашу духовність, оживляють пам’ять, породжують вдячність.

«Україна козацька» 7-8 (125-126) квітень 2010 р

 

Ці молитви лунають в храмі:

МОЯ МОЛИТВА НЕХАЙ ЛИНЕ

Моя молитва нехай лине
До Тебе, наче фіміам.
І серце лине без упину
В чудовий Твій небесний храм.
Боже, я молю за Україну,
Боже, молю Тебе за людей,
Ти їх прости, ти їх спаси,
І милість Твою нам яви.
Боже, я знаю, що Ти будеш з нами,
В храмі Твоєму під небесами.
Радість і мир Ти дарував,
Життя за людей віддав.
В книгу життя нас записав.
В Твоєму слові живому
Ти для людей веління дав,
Щоб люди всі молились Тому,
Хто на хресті за них вмирав.

БОЖЕ, УКРАЇНУ ЗБЕРЕЖИ

Навіть на останнім рубежі
Промінь віри в нас ще не погас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.

Нам Свою всемилість покажи
Правдою повсюди й повсякчас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.
Помилуй, Господи,
Помилуй, Господи,
Господи, помилуй нас.

В наших грудях кулі і ножі,
Нас розп’ято й знищено не раз,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.

І з колін піднятись поможи
І благослови у добрий час
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.

Наші душі нидіють в іржі,
Але промінь віри не погас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.

Грішні діти - діти не чужі,
Отче наш, почуй їх щирий глас,
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас.

 

Меня не интересуют культурные проблемы Нимеччини.

И.Тальков, как и любой просто человек, не мог быть всем доволен...но это не означает, что он был против того общественного строя в широком смысле.
Он и есть часть "совка" того времени...
Так, что не нужно видеть только плохое - господа.

Игорь Тальков - Солнце уходит на Запад

---------- Додано в 00:47 ---------- Попередній допис був написаний в 00:43 ----------

У вас там не рай, случаем?! А?!

Когда придет время, что все деньги будут оставаться в регионах... осталось недолго...а там жизнь покажет.
А пока битый небитого везет...госпожа...
Вы в шахту под прицелом у смерти спуститесь...затем поймете чего стоит этот труд и ЧЕ такое кусок заработаного хлеба для семьи шахтерским трудом...
Строить из себя умную и Мать Терезу тоже не нужно...

При "совке" такого не было, а сейчас, действительно, отдельные моменты заставляют очень сильно задуматься.

 

Навіщо ображати людину, яка говорить правду?
Чи на користь шахтарям та їхнім дітям забруднені повітря та вода?
Донбас - це зона екологічного лиха на Землі.

За минулий рік згідно повідомленню "Фокуса": "..... по количеству вредных выбросов первое место удерживает Донецкая область с результатом в 1,5 млн. тонн, из которых 1,3 млн. тонн обеспечили стационарные источники.
По данным Министерства охраны окружающей среды, в этом регионе наибольшими загрязнителями атмосферы являются ММК им. Ильича, «Азовсталь»."

---------- Додано в 13:15 ---------- Попередній допис був написаний в 13:04 ----------

Скоро не буде кому тягти воза: доб'ють.

 

Я ничем никого не обидел...
Фразы, относящиеся ко мне в частности, носят точно такой же характер...

Ну так езжайте "свит за очи звидси", так сказать - зачем мучаете себя...

А деньги из бюджета (которые платит Донецкая обл.) выделяются на эти мероприятия?! Госпожа, если вам нечего сказать по существу - ничего не говорите...поливать грязью просто так не стоит!

А вы, судя по всему, так и не поняли общего смысла...

 

Був я в Донецьку та потім у Луганську на виборах президента спостерігачем. на виборчій дільниці за день зустрів тільки трьох патріотів. Одну вчительку укр.мови, друга людина була - журналіст з Москви, а третій - місцевий зам.голови виборчої комісії. Його звали Геннадий, це була людина з великим серцем. Він там терпів кучу принижень за політичні погляди (його дитину , 12 рочків, в класі викликали по серед класу та говорили діточкам:"Посмотрите, дети! Её отец продался бендеровцам, западенцам..." і т.д. Тільки справжній патріот може витримати такі наруги над сім’єю.
P.S.
Шкода, що тодішні переможці не виправдали надії, довіру таких людей, як Геннадий. У нас в Червонограді декотрим політикам ще далеко до таких справжніх патріотів.

 

- А грощі , переважна кількість коштів, осідає в кишенях-банках олігархів. Чи не так? - то чому ж такі потужні підприємства так мало коштів виділяють місцевому бюджету, аби покращати рівень життя, заробивших їх, мешканців?