Український Донецьк

Нет,это на рынке в нашем поселке. А на Крытом я вчера зашел под купол выпить стаканчик сухого вина Таировского винзавода. И у стойки разговорился с дедком, который разговаривал на мове, живет в Донецке, но родом из села Новогродовского района, говорит там все на мове общаются

 

Ув. госпожа - это Львов...в ответ на вышестоящий пост человека.

Что касается темы "Украинский Донбасс" - слишком прямолинейно проводить параллель м/ж языком и принадлежностью к понятию "украинский" - он УКРАИНСКИЙ, только не может быть все одинаково - люди другие, окружающая действительность другая. Донбасс всегда был и будет теплее по культуре от Москвы и прохладнее от Киева, холоднее от Львова. ЭТО ПРИРОДА, изменить это невозможно, точка.

 

З життя українців Донеччини.

"Щоб жило людство, мій народ, мій рід" – О.Тихий​

18 листопада 2009 р. у Києві в Національному музеї Тараса Шевченка відбулася літературна акція "Щоб жило людство, мій народ, мій рід", присвячена творчості Олекси Тихого. В акції брали участь Володимир Тихий, Василь Овсієнко, Євген Сверстюк, Раїса Руденко – син та побратими Олекси, яких знає світ. Мали честь бути запрошеними і ми – члени Донецького обласного Товариства ім. О.Тихого (далі – Товариство) – Євген Шаповалов (голова Товариства, с. Олексієво-Дружківка) і журналісти: Володимир Березін (м. Костянтинівка), Євген Фіалко (м. Дружківка) і автор цього допису (м. Донецьк).

До Києва наша делегація привезла твори Олекси Тихого, надруковані Товариством у Донецьку та Дружківці: п'ять випусків журналу "Хто ж такий Олекса Тихий?" (2008–2009) та книги: "Словник мовних покручів" (2009), "Не можу більше мовчати" (2009), "Сходження на Голгофу" (2009), "Учитель Олекса Тихий" (2009).

"Хто ж такий Олекса Тихий?" (2008 р.) – розповідь про життєвий шлях нашого славетного земляка Олексія Івановича Тихого.
"Хто ж такий Олекса Тихий? Книга ІІ" (2009 р.) – спогади відомого політичного діяча Левка Лук'яненка, написані ним у 80-ті роки минулого століття, але побачили світ тільки на сторінках нашого видання. Побратим Олекси Тихого передає дух і атмосферу тієї епохи, розкриває сутність комуністичної каральної машини, розповідає про особисті стосунки зі О.Тихим.
"Хто ж такий Олекса Тихий? Книга ІІІ" (2009 р.) – "Словник мовних покручів", складений Олексієм Івановичем. Окрім того, до книги увійшли: рецензія професора А.Загнідка, спогади про історію збереження рукопису Словника та блискуча розповідь Василя Овсієнка про Олексу Тихого.
"Хто ж такий Олекса Тихий? Книга ІV" – коротка, популярна розповідь про Українську Гельсінську Групу (УГГ), історію її утворення, її героїчну діяльність, підтверджену документами суду над членами УГГ О.Тихим і М. Руденком та спогади відомих людей.
"Хто ж такий Олекса Тихий? Книга V" (2009 р.) – повідомлення із «Хроники текущих событий»; повідомлення із «Вісника репресій в Україні», Лист-звернення "Міжнародної амністії" з приводу голодовки О.Тихого
"Словник мовних покручів". До книги увійшли: праця Олекси Тихого "Словник невідповідних нормам української літературної мови слів (чужі слова, спотворені слова, кальки і т. д)"; рецензія академіка Анатолія Загнідка "Воскресне слово…"; спогади: "Як свисну, – віддасте…" – журналістки Інни Філіппової; "Свічка Олекси Тихого" – канд.. філологічних наук Василя Скрипки; "З інтерв'ю з С. Чернишевським" – одного із лідерів руху шістдесятництва – Михайла Гориня; "Повстав і поліг" – однокамерника Олекси Тихого, автора чисельних публікацій з історії правозахисного руху – Василя Овсієнка.
"Не можу більше мовчати". До книги увійшли: статті Олекси Тихого, написані в 1970-80-х роках; листи з неволі сестрам, матері, дружині. Доповнюють образ цієї світлої людини спогади Володимира Тихого, Василя Овсієнка та Євгена Сверстюка.
"Сходження на Голгофу". До книги увійшли повідомлення про події, пов'язані з Олексою Тихим: з машинописного інформаційного бюлетеня правозахисників "Хроника текущих событий", який випускали в Росії впродовж 15 років, від 1968 по 1983 рр. та – з журналу Закордонного представництва Української Гельсінської групи "Вісник репресій в Україні". Редактор-упорядник Надія Світлична. – Нью-Йорк. 1980 – 1985. Також долучено звернення організації "Міжнародна амністія" до всіх правозахисних організацій світу про необхідність розгортання акції за дострокове звільнення О.Тихого. (Переклад з англійської Володимира Тихого. За виданням: Олекса ТИХИЙ. Мова – народ. Висловлювання про мову та її значення в житті народу/ Упорядник Олекса Тихий, післяслово Осипа Зінкевича. – К.: Смолоскип, 2007. – C. 404-406.). До книги увійшли і газетні статті з архіву вид-ва «Смолоскип»: "Помер Олекса Тихий" (Газета «Народ», Ч. 23, 1984. – 7 червня) та "Демонстрація у справі Олекси Тихого" (Газета «Америка» (Філадельфія, США), Ч. 107. – 1984. – 28 червня).
"Учитель Олекса Тихий". До книги увійшли: лист Олекси Тихого до редакції газети «Радянська освіта», листи Олекси Тихого Ользі Тихій (першій дружині); спогади: М.Руденко "З приводу перепоховання О.Тихого", Є.Сверстюк "Учитель Тихий", Р.Мороз. "Світлій пам'яті Олексія Тихого", Р.Руденко "Цьому рушникові 100 років". У розділ "Олекса Тихий у віршованій пам'яті народу" включено поетичні твори І.Гнатюка, С.Горбатенка, О.Гросова, Ю.Доценка, З.Красівського, А.Пашко, В.Півня, М.Яривчик.

Всі ці видання свідчать про Олексу Тихого, як талановитого педагога, публіциста, філософа, мужню людину, патріота.
Те, що намагався зробити Олекса в свій час, є актуальним по-сьогодні. Заповіт О.Тихого "зберігати рідну мову, щоб жило людство, мій народ, мій рід", нагадує нам Божу заповідь: "Шануйте своїх батька і матір, щоб вам добре жилося і щоб ви довго жили на світі".
Людина живе доти, поки живе її справа. І немає значення у якому світі вона зараз.

Людмила Огнєва.
​

 

Откуда столь странная уверенность что именно Вы (и Ваши взгляды) являетесь эталоном украинца?
При любом физическом эксперименте "достоверную оценку" можно дать именно находясь вне его. То же верно и для оценки социально-психологической.

 

Завжди думав, що українці це громадяни України. Ви мені відкрили очі, тепер буду знати що є українці перший сорт і решта.

Для чого ви і вам подібні розколюєте Україну?

 

Дати оцінку чомусь можна тільки у випадку наявності інформації про це.

Провакаційні дії, ура-патріотичні - завжди ззовні. А справжні дії - не афішуються і не завжди помітні, хоча й не утаємничені.
От чому говорю, що треба бути серед української громади, щоб мати більш ширшу уяву про неї.

Саме це я мала на увазі.

---------- Додано в 12:40 ---------- Попередній допис був написаний в 12:36 ----------

Ми почуваємося у Донецьку як у власній домівці, яку весь час треба охороняти.

 

Паранойя??? От кого? Я родился и вырос здесь, как и родители мои, так я по вашему не украинец, если мне на русском языке комфортнее говорить? Такое впечатление что на Вас чуть ли не ежедневно с автоматом наезжают с требованием язык сменить!

 

Дякую. Так - крок від міста - Україна.

---------- Додано в 13:11 ---------- Попередній допис був написаний в 12:50 ----------

1. Якщо комфортно російською, то вже не українець.
2. Борони Боже! Покищо без автомату, але отримую моральні гулі майже щоденно. І не тільки через мову.
Але коли треба провести екскурсію для влади навколо школи № 5, або виступити на чергових українських заходах, які проводить влада, мене ввічливо запрошують.
Доречі, 20 березня мене запросили в Галерею ім. Куїнджі (м.Маріуполь) для проведення майстер-класу.
У цьому році обласне управління культури планує мої пересувні виставки в області. Буде і в Маріуролі. Запрошую.

 

- это к Вам исключительно с позитивом. А к ним -

Ничего себе позитивчик...

 

Дякую, MARTINI, за добрі слова і розуміння.
Мої земляки яскравіше ніж я дають вам можливість пізнати як там у нас.

Вони ще не знають, що на конкурсі "Жінка Донбасу - 2007" я стала лауреатом у номінації "Найкраща ініціатива року". То - дуже непросто. Але владі було нікуди діватися. Бо про те, що я там уткнула, дізнався Вільний світ. Якось розповім.

"Простіше здатися". Не будемо їх засуджувати. Їм треба годувати родину.

Від 4-го квітня до середини травня буду поза Україною. Відповідей моїх тут може й не бути. Прошу не вважати, що я зламалася.

---------- Додано в 13:48 ---------- Попередній допис був написаний в 13:33 ----------

"Якщо комфортно російською, то вже не українець"
Це не стосується українців, які живуть в Росії.

В Росіїї з росіянами розмовляю російською, не тому, що комфортно.
З українцями - українською, тому що комфортно.

 

Последний раз был в 2007 году и видел, поэтому и написал.

"Утверждаю"
директор НПП"Подільські Товтри"
О.К.Никитин

"Согласовано" заместитель директора Л.Г.Любинская

ЭКСКУРСИЯ
по экспозиции музея НПП "Подольские Толтры"

"Как не гордиться этой жемчужиной региона?! Поэтому чрезвычайно досадно и больно, когда мы, люди, зная о бесценности этого дара на Земле, так необдуманно вредим им. Взгляните, что творится на рынках, когда наперегонки один перед вторым охапками везём из леса ранневесенние цветы на рынок, чтобы побольше набить кошельки. Да, сорванные дикие цветы и травы не умеют плакать, кричать, а потому их не слышат те, кто их рвёт. Опустошаем землю, на которой живем, превращая ее в пустыню. Сорванный цветок может стать последним. Ведь сколько видов растений Подолья исчезли навсегда. Ведь цветок - умное существо. Зачем же за отобранную у него жизнь платить? Не лучше ли любоваться им в лесу? Сколько беды сам себе делает человек! Целые опушки зелёного покрытия, берегов рек пропадают под мусором. Пока природа молчит. Но придет час, когда будет кричать человечество о том, что все исчезло, что уже больше не увидим, не почувствуем аромата весенних цветов. И виной этой беде - неумная и безответственная деятельность человека, её опустошённая экология души.

 

- ещё позитивнее Т.е. Вы собственных сограждан считаете менее заслуживающими этого звания, чем точно таких же как они, но живущих за рубежом? Да ладно, не отвечайте (я, кстати, русский).

Тут другое важно. Вы вместо того, чтобы показать свой позитив к русскоязычным согражданам, объяснили почему проявляете к ним негатив и добавили, что к кому-то другому его не проявляете.

Вывод: уважаемый MARTINI не угадал

а потому уже не удивляется,

я ТАК думаю! (с)

 

Вы для начала опишите, что такое украинская культура, в чем она проявляется: вы ходите в вышиванках, поете и слушаете только украиноязычные песни, ездите на Тавриях и курите "Ватра" Харьков...

Возмем простейшее - музыка, что вы можете мне предложить интересного из украинской, - практически ничего из украиноязычного и кое-что из русскоязычного. Это раз. Два - вы не брезгуете "забугровым", а еще будете кого-то обвинять в чем-то...

У меня на свадьбе, даст бог, И.Аллегрова играть будет...вот как то так!
Свадебные цветы

Каждый человек ищет то, что ближе к его сущности, личности и прежде чем во столько страниц исписывать одно и то же, лучше задуматься как сделать окружающую действительность чище, в прямом смысле, восстанавливать разрушенную инфраструктуру первой необходимости, создавать новую взамен старой, улучшить благополучие стариков и детей и воспитывать в каждом уважение и мораль, какой бы не было языковой принадлежности...

 

Брєд повний. Українська музика для мене є кращою і знаю виконавців і пісень більше ніж російських. Якщо ви в чомусь обмежені, не знаєте, то мовчіть краще. Ввімкніть через нет якусь львівську хвилю і почуєте багато якісної української музики.
Може в Донецьку не крутять такої, але це не означає що її немає. Зараз же є інтернет де можна вільно наслухатися любої музики.

 

Я отслушиваю новинки украинской музыки, много чего слышал из старого - далее для себя отсортировую, что подходит, что нет...всего то, в итоге многое для меня остается в рамках равнодушия.

Например!

Чего там интересного, кроме С.Ротару, Т.Повалий, Виа Гры, Т.Недельской + кое что еще из исполнителей + по-песенно = для меня это практически вся украинская музыка.

В Донецке можно услышать все, если интересно...

Вам же не интересно слушать композицию "Спят курганы темные". Наверняка нет. Какие тогда могут быть вопросы и претензии?!

 

Я не маю бажання писати величезний список українських виконавців. Але з них багато є цікавих. То ж неважко знайти. Якщо зареєстровані вконтакті то зайдіть на мою сторінку і послухайте мій список пісень, там трохи є. Слухаю я все, незалежно від мови виконання. Нюанс, що останні рік-два все більше слухаю української музики. І не за того, що вона українська, просто подобається.

C.Ротару - є класні пісеньки.
Т.Повалій - раніш подобалася до того часу як з'янучарилася.
Віа Гра - нічого цікавого.
Т.Недельска - може й чув таке імя, що співає не знаю, пішов шукати її творчість...

 

Так вот я об этом же...с уклоном на русскоязычную, а не "забугорную", хотя естественно слушаю.

Татьяна Недельская - Зачем

Вот еще неплохая песенка...
Ирина Климова - Я так устала ждать

 

Вибір записів українських виконавців дуже обмежений. Точніше ніякого вибору. Якщо є щось, то з дозволеного за радянські часи: "З сиром пироги", "Ти ж мене підманула" і т.п.
Записів сучасних гуртів і виконавців не знайдете днем з вогнем.
Купую в Києві, Львові, Ів-Франківську.
На радіо ще співають "Розпрягайте хлопці коней".
Концерти-лекції в філармонії на укр.теми - безкоштовні, але зала напівпуста.
Гастролери - з Росії.
Виняток - Національна капела бандуристів, хор ім. Вірьовки та муніципальний хор з Ів-Франківська.

 

Давайте не будем переводить этот вопрос в русло запрета!
Нет - потому, что не интересно - возить и заниматься этим делом в убыток никому не интересно и не логично, к тому же есть, что послушать поинтереснее.

Назовите мне сучасный гурт! Вова зи Львова.

...
В.Цой / Донецк...последняя съемка ЦТ / 90"
Звезда по имени Солнце