Український Донецьк

Шановна землячко!

Вуйко з попід Угринова з ланца зірвався... От і кидається на всіх . А від нього всі відмахуються як від мухи . Зараз десь знайде собі купку, тай затихне ненадовго...

Гарнесенькі диспетчери у вас, Тим22! І ідейка нівроку... Досить вже тих тигрйуль, вонь, та інших класних пацанів...

 

Можете не шліфувати свій казарменний гумор. Він і так вже досконалий.

 

Приємно спілкуватися з модераторами, які не користуються службовим становищем.

 

сам я з Донецька але зараз живу у Львівській області. Люди там є і дійсно патріоти держави, але таких не дуже багато...але всерівно багато людей привітних і добре...до мене ніби нормально там ставляться коли приїжджаю)

 

Сегодня встретил приятеля, который живет на поселке Ганзовка, это рядом с ботсадом и резиденцией Ахметова, и он рассказал, что в посадке, рядом с территорией Ахметова поселились два бомжа. Бомжи построили халабуду, питались с мусорников, когда наступили холода, в своей хижине сделали печку, вообщем дым столбом. Пришли охранники Ахметова, типа насчет пожарной безопасности, чтобы лес не спалили и вместо того чтобы сравнять халабуду вместе с бомжами, провели кабель, установили обогреватель и попросили огонь не разводить. Многие верят

 

))) От же добрі люди. Прямо як президент Росії, що в своєму блозі пише "Москвичи! Ребенку нужна помощь!".

 

хмм....щось не віриться....

 

За шо купил... Буду в тех краях, схожу сфоткаю хижину и познакомлюсь с бомжами

 

Так пляшки Ринат тепер не викидає? Носить "сусідам", він же добрий.

 

Та Ви що, бути такого не може

Отакої. Не було, не було -а тут враз і написали

artobstrel, перш ніж такі дурниці писати, Ви хоча б погуглили малость.
Між іншим-і таємна українська вища політехнічна школа функціонувала у Львові.

Та ні - точно. Саме йшлося про збереження при жорстокій полонізації Галичини у міжвоєнні часи.

 

Дякую. Думаю, що мої опоненти розуміють все, або - нічого. Тому не трачу сили.

 

Привіт українському Донецьку з Донеччини на Львівському форумі!
Всім форумчанам ЛФ найкращі побажання!

 

Чому не віриться. Для піару все можна зробити. І бурхливу молодість не забуває
http://video.i.ua/user/613823/8535/252016/

 

За ініціативи Донецького Союзу українок при підтримці Донецького відділення ВОВ готуються до друку дві збірки поезій Богдана Скробута.
Збираємо кошти на друк. Хто скільки зможе пожертвувати.
В СУ збираю я, у ВОВ - Роберт Стешенко

Замість прощального слова​

Чотири роки тому Всеукраїнське об’єднання ветеранів (ВОВ) проводило свою чергову конференцію в Черкасах, по закінченні якої наступного дня відбулася екскурсія в Чигирин по місцям гетьмана Богдана Хмельницького. Коли два великих автобуси рушили, голова ВОВ В. Гуменюк познайомив нас зі ветераном черкаського ОВ – Богданом Юрійовичем Скробутом. Представницького вигляду чоловік з юнацькою посмішкою привітно оглянув присутніх і почав читати свою поему "Згуба волі":

Біля Полтави панорама:
Музеї, пам’ятники, храми
Про тисяча сімсот дев’ятий рік...​

Всі принишкли і стали слухати... Автобус трясло, кидало з боку в бік і це багатьох зморило. А пан Богдан натхненно читав і читав. Милиця біля нього здавалась зайвим предметом. Мало хто знав, що це не так.
Минув деякий час. В лютому 2008 року в слухавці свого щільникового телефону я почув: "Це Богдан Скробут. Завтра буду в Донецьку. Нам треба зустрітись". Через день ми зустрілися. Відбулася розмова про плани співпраці на майбутнє. Наступного дня у нас проводилася конференція *Донецького обласного відділення ВОВ. На ній Скробут запропонував створити у Донецьку філію Асоціації дослідників голодоморів в Україні (АДГУ). *Пропозиція була підтримана, про що було *повідомлена обласна адміністрація. А Богдан Юрійович, отримавши дозвіл обласного управління освіти, щодня проводив по 3-4 бесіди в школах Донецька і міст області. Всюди він наполягав на необхідності ліквідувати пам’ятки сталінізму і винуватцям Голодоморів в Україні.
З того часу ми часто зустрічались, обмінювались поштовими пересилками, телефонними дзвінками. Він завжди цікавився життям нашої організації, знав багатьох донеччан і цікавився їх життям, розповідав про своє життя - буття.
Хтось порадив Богдану Юрійовичу передати поему "Згуба волі" на художню раду донецького муздрамтеатру. Він спокусився і терпеливо очікував радісної звістки. Нажаль, в театрі не вистачило чи то уваги, чи то ще чогось і 300 – річчя Полтавської битви не побачило прем’єри твору Богдана Скробута.
Якось він запитав мою думку щодо поеми. Я сказав, що на мій погляд, було б добре, додати в епілозі главу, в якій на березі Ворскли він зустрічається з Мазепою, Петром і Карлом. Богдан радісно вигукнув: « Слушна ідея!». Нажаль, втілити її він не встиг.
Остання наша зустріч відбулась в Києві 26 грудня 2010 на 12-у з’їзді АДГУ. Богдан Юрійович, важко хворий все ще активно жив суспільними цінностями. Він мав на меті завершити справу ліквідації пам’яток сталінізму в місті Сміла і енергійно діяв в міській раді.
На початку січня 2011 року він зателефонував мені і спокійно повідомив, що сил у нього вже не має. Він попросив пробачення, попрощався і поклав слухавку, а через три тижні його не стало.
Це видання – для вшанування пам’яті непересічної ЛЮДИНИ, гордого Українця, талановитого ПОЕТА, цілеспрямованого БОРЦЯ.

Віктор Прокопчук,
голова донецького обласного відділення
Всеукраїнського обєднання ветеранів.

 

Цитата з повідомлення від 17.12.2010 (№ 249)
Олександр Мазуренко почав свою ходу 26 квітня 2011 року з Донецька.
На сьогодні він пройшов біля 180 км. Зараз він йде по Дніпропетровській області.

---------- Додано в 23:42 ---------- Попередній допис був написаний в 23:21 ----------

Прикрітили візок до стану


На старті


Пішов

 

Зустріти можете, але це не є типовим для Донецької області. Україномовнмх у нас не так вже й мало. Але більшість міських мешканців спілкуються українською у родинах. По селах люди частенько спілкуються українською.

 

Конечно нет, дончанам все равно на мове говорите или на языке, особенно на рынке

 

То якого ...... ви підтримуєте російську меньшину з іі претензіями на російську як другу державну.