От вирішив ще добавити http://www.youtube.com/watch?v=pwhUj3UBn6o http://www.youtube.com/watch?v=v8kV1sLi6b0 Автор пісень - о. Ростислав із Сокільник (Львів). Дівчина також звідти.
Володимир Шинкарук Останній лист Я руками серце стис, Мабуть, викинь на сміття Чи спали цей останній лист, Він спізнився на півжиття... Час осені, час дощу І наша розмова остання... Я ще ніколи не чув, Щоб так кричало мовчання... Ми втомились від розмов Без початку, без кінця... Я так довго до тебе йшов, І спізнився на все життя... Я ще ніколи не чув, Щоб так кричало мовчання...
Володимир Шинкарук Чорно-біле кіно Від образ не заплачу, Що було, те було, Мої спогади, наче Чорно-біле кіно, Все минуло учора, Серце не відболіло. Стало біле, як чорне, Стало чорне, як біле. Чорно-біле кіно... Почорніла від ран Та душа, що була, Наче білий екран. Білі хмари пророчі На кордоні століть, Мені випалить очі Чорним полум'ям ніч, Літо тихе й несміле У тепло не загорне. Стало чорне, як біле, Стало біле, як чорне. Б'ється втомлений вітер У холодне вікно, Вже не дивляться діти Чорно-біле кіно. В небі грози поспіли, Час для грому і шторму. Стало біле, як біле, Стало чорне, як чорне.
Володимир Шинкарук Знову зустріч Що було, те було, Я один на нічнім пероні, На годиннику осінь І з неба летять дощі. Пожовтілий листок, Як забутий квиток, в долоні, Теплий спогад про літо В моїй догорає душі... Приспів: Знову зустріч, знов розлука, Знову спалені мости, Знову дощ в вікно постукав, А мені здалось це ти... Що було, те було, Ні пробачень, ні сліз не треба, Я у ніч загорнусь І тонку запалю свічу, Подивлюсь на вогонь І напишу листа до тебе, Тільки, мабуть, ніколи Тобі його не відішлю... Сірий ранок холодний Свої піднімає вітрила, Все тече, все минає, І смуток осінній мине. Я прощаю тебе не за те, Що мене розлюбила, А прощаю за те, Що колись ти любила мене...
Володимир Шинкарук Перехрестя розлук Біла зима літає над світом, Сніг, наче сум, глибокий, Холодний і гострий, як бритва, вітер, Голить мої приморожені щоки. Так мені судилось врешті-решт, Вірить в любов, цінувати і друзів, і волю. Перехрестя доріг - це той хрест, На якому я сам розіп'яв свою долю... Перехрестя розлук - це той хрест, На якому я сам розіп'яв свою долю... Біла зима то голосить, то стогне, Грає на скрипках засніжене скерцо, Холодний і гострий, як бритва, погляд Ріже моє застуджене серце. Злипаються очі від білої втоми, Цвітуть на шибках заморожені квіти... Теплий і світлий, як сонце, спомин В душу мою повертає літо.