Українська мова зникне через сто років?

Знати,то мають знати,а ще:


---------- Додано в 18:17 ---------- Попередній допис був написаний в 18:11 ----------

Не досить,тільки розмовляти українською,нею слід мислити,творити,жити.............
І відтворювати її цінність у майбутніх поколіннях,не дати зруйнувати, те єдине що ми маємо від Бога, а саме мову..........
Ви, всі пам"ятаєте.....з біблії,коли Бог розділив людей надавши їм різні мови...........
Тому не слід цуратись Божої волі,щодо нашої нації.Себто, без мови,МИ ВЖЕ НЕ БУДЕМО НАЦІЄЮ!!!!!!!!!! І не будемо собою.

 

Богун, я прекрасно розумію що таке суржик. Я визначення давав на цьому форумі в цьому ж розділі десь рік назад. Суть питання в іншому, що головне для людини бути "правильною" чи "щасливою". Як ти розумієш літературною мовою досить вільно володію, так само і російською. А суржик це материнське, я його не пропагую, я ним спілкуюсь виключно вдома.

п.с. до речі, у нас говорять штучне запліднення, а от чашку не називають ніколи філіжанкою.

---------- Додано в 18:40 ---------- Попередній допис був написаний в 18:20 ----------

а чому не "тобто"?

 

Можна,і тобто...................
А за себто пробачте ,помилилась,слово пишеться ЦЕБТО,хоч у розмовній мові звучить,як себто.

 

В чому саме різниця?

 

Ну і що таке філіжанка? Наскільки я розумію, то це маленька чашечка.

До речі що таке "офтоп"? Відхилення від обговорення основної теми. Правильно? І в чому відхилення?

Тоді нехай вас не коробить від суржика, вважайте його як різновид діалектів.
Кобіта це теж діалектизм? А можна взнати походження цього слова?
Чому такий несправедливий підхід. Якщо використовувати польске слово kobieta - це нормально і діалектизм, а російське це щось погане. Давайте будем справедливими і послідовними

 

Суржик - це діалект під впливом російської літературної мови.

Не хвилюйтеся, з вашого суржику під впливом української літературної буде вимиватися і вийде нормальна українська мова з вашими діалектизмами та вимовою.

Чесно, я зараз в Хмельницькому бачу утворення міської української мови під впливом подільського діалекту та літературної мови, раніше таке явище я бачив лише в Кам*янці (навіть у радянські часи так було з розповідей батьків), але це зараз вже дуже добре видно в Хмельницькому.

Суржик вимивається літературною мовою, але основа діалект залишається.

Чесно, я не хочу, щоб вся Україна заговорила по-галицьки, бо в них така сама схема була. Місцевий діалект та вимова під впливом української літературної мови.

Але чомусь, коли люди зі Західної України чують мою чисту мову, то одразу вираз: "Ніби не суржик, але така дивна мова".

Я хочу, щоб суржик вимили, очистили, а лишиться діалект + літературна мова.

 

Я проти. Я за поглинання і розширення у вигляді синонімів.

 

Почитайте про свій діалект, Ви дізнаєтеся багато чого цікавого.

Я почув, що говору тверду "р", кажу "у дверах", "ратуйте". Почитайте, я дізнавався, що слово "вот" - не русизм, а у нас завжди кажуть "воце", "во тут", "вось" тощо.

Почитайте, дізнаєтеся багато чого цікавого.

Ось даю посилання, а інше знайдете в інеті:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Степовий_говір

 

Ви знаєте, багато чого хорошого виникло в результаті саме мутації.
І ще, аби тільки ті "перлини" не різали слух.
Несправедливий ви, пане. Я вам уже показав нерівноправний підхід на прикладі польського слова "кобіта". Це слово прикрашає мову? Чому слово "утро" або "да" не прикрасить?

 

Я, судячи по собі і по інших знайомих людях, можу сказати, що в більшості випадків дитина буде розмовляти мовою кола свого спілкування. Тим більше, якщо ця мова досконаліша і багатша за мову батьків (погодьтеся, російська дає більше можливостей висловитись ніж наш суржик). Ще важливе значення має авторитет батьків у дитини. Якщо суржикомовні батьки мають сильний авторитет у дитини, то дитина буде скрізь на свому суржику говорити без будь-яких комплексів. Ну і ще стереотипи вашого суспільства - українська вважається мовою селян, нею не співають улюблені зірки, нею майже нема цікавих книг і т.д.
Взагалі я здивований Вашим випадком. По моїх спостереженнях діти з повністю україномовних сімей вдома не розмовляють російською, лише поза сім'єю. Розмовляти з рідними російською - в мене виникало бажання, але ніколи не виходило - стидно. Засміяли би.

 

Суржик теж буває різний (от не вірю що тут знайдеться хоча б 10% користувачів форуму, які вдома виключно літературною мовою, не залежно від мови, спілкуються. Тому я без лукавства пишу так як є - суржик). Ми з дружиною займає певні керуючі посади. Колишні педагоги. Дитина в мене досить розвинута. Йшла до школи вміючи гарно читати як українською, так і російською (школі хвалять "вона у вас читає як доросла", але робимо вигляд, що цього не помічаємо. Навіть підігруємо, мовляв ми ж не знаємо як інші діти читають). Досить гарно будує речення. Знайомі чи колеги коли чують її розмови з нами по телефону, не вірять що їй 6 років (в неї це добре виходить і російською і українською). От зараз по старій пам"яті пишу їй розвиваючу програму . Але на відміну від вашої ситуації ми її не засміюємо, і взагалі нічого не нав"язуємо. Можливо в цьому наша помилка?

 

Якщо Ви про таблички з надписом Офтоп, то вони клікабельні

це робиться для того, щоб не перевантажувати гілку інформацією, яка є деяким відхиленням від теми, тобто офтопом

 

ви знаєте, я не маю за мету когось переконувати (по житті), а розібратися самому. Якби я знав відповідь, то не писав би особистого в цій темі. Тай взагалі б тему можливо не відкрив би.

Хочу звернути вашу увагу, на те, що діти російськомовних міст досить правильною українською говорять (будують речення) при потребі (тут ще залежить від рівня розвитку дитини), неначе відмежовуючись від неї. тобто вони нею володію, розуміють, але не сприймають як рідну. Мова їхня "книжкова" (якщо можна так назвати), а не "повсякденна".

п.с. Дитина в 6 років не може відчути штучність мови батьків.

---------- Додано в 22:32 ---------- Попередній допис був написаний в 22:30 ----------

попереджати треба, а то я їх сприймав як звичайну картинку

 

С точки зрения развития украинского языка, конечно, все верно.

Тем не менее, "родной" у людей литературным быть не может, за редким исключением.
Язык только в книгах четко структурирован и классифицирован. Реально же жители города "А" говорят на почти русском, жители города "Я" на почти украинском. А все промежуточные села общаются между собой так, как им удобно, заимствуя друг у друга то, что им нравится и оставляя "для своих" каверзные словечки и выражения, чтобы над чужаками посмеиваться.

Как "жертва украинизации" иногда использую в речи украинские слова, они с бОльшим эмоциональным окрасом. Но не на письме, конечно и не в аудитории Причем, начала после общения на ЛФ. Т.е. просто переняла что-то от соседей, в целом оставшись на своем.

 

А не думаєте, що глобалізація породжує персоналізацію..? зараз стільки можливостей до того, що кожен хоче виокремитись, хоч за якоюсь ознакою, але виокремитись...