Пані Оля я якби там вже була,то б до вас в гості приїхала,познайомитись в реальностіАле щось не дуже з тим легко зараз,ніяк не получається.Шукаю різні варіанти.
Шо, ніяк не вдається жениха мериканшького чи канадського заарканити? Фотки з максимально оголенними цицьками і ляшками в неприродньо-фальшивих звабливих жіночих позах виставляти пробували? Всеодно не ведуться? То би був найлегший спосіб для жінки покинути неньку по протореній доріжці.
Ви знаєте,така доріжка не для мене.Надто вже гордість мені не дозволяє.А такі,як ви тут пишете то і в нас не погано заробляють)
Самойлович, ви таке радите... Адже після такої фотки там подумають, що це, мягко виражаючись, Mädchen für alle. А вона ж хоче себе видати як пурєдна львівшька дівка...
Ні за кого я не хочу себе видавати,просто хочу поїхати та й все.У всіх завжди одне і те саме на думці.
Прочитав це повідомлення, і уявив собі, якими всякими цікавими способами у всякі там америки і європи потрапляють наші хлопи
Дорога Квіточко, бажаю вам всього найкращого. Але ще дотепер я вважаю мою еміграцію як найбільшу помилку мого життя. Можете собі уявити: до 1990 був таким собі поважним львівським стоматологом, працював на Академічній, мав купу приятелів, вдячних пацієнтів і трохи грошенят. Поїхав в Австралію... І зрозумів, що я абсолютний нуль. Без освіти, без грошей, без потрібного знання мови і без майбутнього. Дозволили розпочати знову навчання стоматології в місцевому університеті з 1-го курсу. Повернення до моєї професії зайняло в мене майже 10 років. 10 найбільш плодотворних років! Що мені довелося пережити - один Бог знає. І що я маю зараз? Роботу в Англії, 30-35 пацієнтів щодня. Самотні, без друзів, субота і неділя. І все. І заздрю своїм друзям в Україні які попри все живуть повноцінним життям, якого я не буду мати до самої смерті. Подумайте добре...
Дорога квіточко, бажаю вам всього найкращого. А от я дотепер вважаю еміграцію як найбільш вдале та щасливе рішення мого життя. Так поїхав в 28, так помучився, так нелегко - але все це в людяному, не хворому НОРМАЛЬНОМУ суспільстві. Там мені без мови і невідомому іноземному студіку врятували життя в реанімації на кілька десятків тисяч євро, що в кінцевому результаті не коштувало мені ані коробки цукерок, повчився в західному універі за ті гроші в рік, які дехто в нас платить за здачу лиш однієї сесії. І нормально все, слава Богу, хоч ти і іноземець і ніколи не будеш говорити на цій мові без акценту. Самотньо?! Пхе - достатньо до Львова змотатися на тиждень, і через три дні вже назад хочеться. Пи.Си. а два стоматологи, в яких зуби ремонтую у Львові, дуже розпитують про закордони, один відверто шкодує не криючись, що не рванув свого часу. Пи.Си. а про долі десятків осіб женского званія, що були нянями чи студентками, але чи не єдиним справжнім заняттям котрих був терміновий пошук собі закордонного нареченого, причому нерідко просто вже на рівні "хто візьме", лиш би зачепитись, але багато з яких дуже непогано таки зачепились і живуть цілком щасливі, і бичують собі по європах та америках.... то й взагалі не мені вам говорити. Подумайте добре.)
То от і сфоткайтеся у стрінгах, може хто і візьме вас і повістка не знайде і будете на коні, тобто на кобилі.
То все є так,але кожен в праві сам собі творити своє майбутнє.Можливо,то все не так,як я собі уявляю,але мені здається,що це моє.)Принаймі хочеться спробувати,щоб потім не жаліти все життя,чому не наважилась.А ви би краще допомогли меніВам там на місці набагато легше все розізнати
А дарма, брали би от з Марii приклад, як нашi найкращi украiнськi жiночки собi раду дають. Читали нинiшнi нiмецькi газети? Женила наша Марiя на собi нiмецького фермера, файно йому так мозги замакiтрила, приголубила, до тих пiр поки дозвiл на проживання отримала - а потiм ще роззула го на пiвтора мiлiона евро i накивала п"яточками. Не iнакше як найшла собi нашого або руцкого хлопа, молодшого та рiднiшого, та й бичуэ. Стандартна ситуацiя, хiба маштаби трошки бiльшi. Во молоток, наше фсьо!)