LOT, Люфтганза. і австрійські лінії, багато залежить від часу і пори року деколи різниця доходить до 500 і більше дол. Для пошуку дешевих квитків http://www.cheaptickets.com дешевші хіба українські і російські лінії приблизно на 100 -150 дол. , але воно того не коштує. ЩАСЛИВОГО ПОЛЬОТУ!
Ми одного разу летіли аеросвітом. Це був жах. Дешевше, але умови перельоту дуже складні, відсутність комфорту повна. Люфтганза в тому плані найкраща, як на мене. І якість послуг, і комфорт перельоту, і ціна хороша.
Він моцний хлоп. Де там його би хто міг закатрупити. Обитав собі мирно на інших форумах... Живий і здоровий.
Сьогодні побачила постановку про Різдво, яку виставив мій колишній знайомий, який є зараз директором середньої школи в Івано-Франківській області. Село налічує біля 2 тис жителів.: View: https://www.youtube.com/watch?v=U6axfq4GRW8 І порівняла її з Різдв'яною постановкою однієї з наших тут церков, в яку ходять мої батьки. Церква налічує десь з 500 чоловік. View: https://www.youtube.com/watch?v=_5aGUqjwhIs І от мене здивували такі запитання. Чи наші люди поза Україною є дійсно більші патріоти? Чи дійсно більше цінять свою ідентичність, що прикладають всі зусилля, щоби і їхні діти цінили своє походження? Адже всі ці діти в побуті вже давно всі англомовні. Найостанніші новоприбулі сюди десь років з 10 назад. А менші, взагалі, вже тут народжені, в основному. А послухайте, як вони співають, як декламують! І це при тому, що нема ніяких професійних спеціалістів, які є в школах в Україні. Все це - аматорство. А костюми? Хіба нема в українців кавалків матерії, щоби відобразити юдейські костюми? Там ж одяг був простіший від сьогодні: обмоталися, перев'язалися - і готове! Церква нічого не фінансувала. Все люди самі. І багато сімей - багатодітні, що живуть від чека до чека. То в чому ж різниця?
Нема. Останні гроші йдуть на гостину на Різдво. У таких школах. А з кращих шкіл діти на Різвдо за кордон їздять.
А в чому саме патріотичність? Мені здається, що навпаки така масштабна вистава - це досить нетиповий підхід. Власне українським є вертеп, а для того дуже багато людей не треба. Основних персонажів - на пальцях перерахувати, а далі вже додаткові. Ну і рівняти церкву зі школою також некоректно, із простої причини, що в церкві дуже багато різних талантів зібрано, кожен із батьків має якісь свої вміння, та й підхід у людей до справи геть інший. Я би порівняла з тутешньою українською школою, то воно якраз десь на одному рівні буде зі святом в українській школі в Івано-Франківській області. Діти переважно читали слова з листочка. У школі ж один вчитель організовує такі речі, сам. І за кожною дитиною мусить вгнатися, бо того свята нікому не треба. Та і самому вчителеві за таке теж не платять, а якщо платять, то копійки. І про спеціялістів узагалі мови нема, прості собі вчителі, зі своїми талантами, які ніякого театрального мистецтва ніде не вчилися. І мало того, що вони самі сценарій шукають, переробляють, пишуть, то ще спробуй потім дітей організувати, а ще зазвичай треба батьків просити, аби дитина вірша вивчила. Є, звичайно, ентузіасти, які ще й будуть купу репетицій проводити (і теж на то тільки нарікатимуть). Є й такі, що ще й самі костюми дітям знайдуть, але ж не всі мають такі здібності. О, а ще є діти, які в день свята прийдуть і скажуть, що костюм удома забули. І поки дитина на репетиції, то по одному декламує, а як уже на концерт вийде, побачить родичів, злякається, протараторить свої слова швиденько, аби лиш позбутися тої ролі, то вже ніц не зробиш. Спів часто бере на себе вчитель музики, але й він просто вибирає дитину, яка має дар до співу й добре співає, якщо треба сольний номер, а як масовка, ну то про чистоту співу й мови нема. У мене був учитель музики, який мав свій синтезатор, організовував дійсно круті співочі концерти, але саме з тими, хто й так уже співав у різних хорах чи колективах. Якщо треба було співати щось із цілим класом, він там ніц зробити не міг. Хіба казати деяким, аби просто рота відкривали, але то вже надто жорстоко. І от він мав синтезатор і міг мінусовки робити (ну, бо його основною робою були підробітки по ресторанах і весіллях), а його батько мав акордеон і все. І наш крутий вчитель із нами довго не був, на його місце прийшов інший, із баяном. Я, на щастя, коли працювала в школі, таких заходів не організовувала, але коли вчилася ще, то участь брала частенько, та й тато з мамою теж організовували, то знаю, як воно є, скільки то нервів вчителеві жере, який береться організувати якесь свято. Вибирати треба виключно сумлінних учнів, які дійсно зроблять, вивчать, підійдуть творчо. А якщо хочеш залучити й інших, то тут уже, як пощастить. І ще одна проблема українських шкіл - хороший зал для проведення таких заходів. У моєї мами в школі майже всі заходи проводилися в спортзалі, а тут теж не дуже щось придумаєш неабияке, бо навіть сцени нема. Не кожна школа у Львові має хороший зал, з доброю акустикою, а що вже говорити про менші містечка чи села на 2 тисячі жителів. Та й особливе освітлення теж рідко буває. За моєї пам'яті в школах нечасто були хороші вертепи, а от при церкві, чи так різні кола людей організовувалися (кілька сімей, які товаришують, чи з хору якого тощо), то так, там уже було творчо і з любов'ю.
А ще таке питання це прямі рейси чи з пересадками.Мені потрібно зі Львова чи взагалі такі є.Чи це потрібно з Києва чи навіть в Польщу їхати??Як краще і вигідніше порадьте будь-ласка))
Зі Львова за океан навряд чи є прямі (але дядько гугль все знає))))). Товариш летів : Львів-Варшава, Варшава-Торонто, Торонто-Едмонтон.
їхати вже потрібно бо зараз білети найдешевші , біля 900 дол в оба кінця. Дешевше не буде. Найкраще летіти зі Львова через Польшу Австрію , або Німеччину. А що до прямого рейса без пересадки то потрібно подивитися чи з Київа літають ---но на мою думку звязуватися з Київом це повна заморочка.
напишіть знайомим в Канаду щоб поцікавились бо буває що їм буде дешевше купити білети для вас в оба кінця