Україна vs Росія

Український журналіст Віталій Портников, БЛИС-КУ-ЧЕ розмотав представницю росії, Юлію Латиніну. По усіх історічних статтях. Це просто неймовірно. На простих прикладах розклав поняття ідентичності та наявність паспорту, якщо хочете. Один український журналіст, за декілька десятків хвилин, зробив те, що мусять робити цілі міністерства культури, протидії дезінформації і ще там хтось.

p.s. Наполегливо раджу усім, особливо прихильнику Латиніної кацалапому передивитись запис ефіру

https://www.youtube.com/live/eYTJKyGZVYI?feature=shared

 

Україні необхідно близько €7-10 млрд на рік
для забезпечення базових потреб ЗСУ в снарядах великого калібру.

Про це заявив чеський урядовий уповноважений з питань реконструкції України Томаш Копечний,
повідомляє видання Європейська правда.

За словами уповноваженого,
який займався закупівлею боєприпасів для ЗСУ,
потреба України у снарядах великого калібру
цього та наступних двох років
становитиме близько 200 тис. артилерійських снарядів на місяць.

Йдеться не лише про 120-155 мм снаряди, а й мінометний калібр 81 мм.

Томаш Копечний вважає,
що так Сили оборони України зможуть утримувати баланс,
але не перевершувати російських окупантів.

На його думку, для повного забезпечення базових потреб ЗСУ,
тобто постачання 200 тис. снарядів на місяць,
потрібно близько €7-10 млрд на рік.

https://fakty.com.ua/ua/ukraine/202...ukrayini-dlya-bazovyh-potreb-zsu-v-snaryadah/

 

Ротом бидловтікача Кілі Азірова, нарешті озвучена правда:
"Украина окупирована украинцами и главной задачей СВО является полное освобождение Украины".
Звільнення України від українців це тотальний Геноцид. А бидло і далі регоче, навіть на краю власних могил...

 

.
Наші 16% у передвоєнному Львові:
коротка оповідь про те, як росіяни вирішували "квартирне питання" у нашому місті у 1940-1950 роках
.
Всі ми, мабуть, пригадуємо, що у передвоєнному Львові українці не були домінантною нацією. Першість, у цьому питанні, мали інші.
.
Наприклад, дійсний член НТШ Володимир Кубійович у своїй монографії "Етнічні групи північнозахідної України (Галичини)" навів статистику станом на 1 січня 1939 року, згідно з якою поляки у тогочасному Львові становили майже 51%, євреї 32%, а українці лише 16%.
.
Те, що потім зробили з вищеназваними групами львів’ян - знають усі: після окупації радянською росією західноукраїнських земель, мільйони українців, євреїв, поляків та представників інших культурно-етнічних спільнот з цих земель, було розстріляно, замордовано або депортовано в Сибір, на Далекий Схід та в Середню Азію.
.
Взамін до Львова (і до Галичини в цілому) російськомовні окупанти в особі службістів радянської держбезпеки, почали направляти цілі поїзди і колони автомашин із переселенцями з колишніх радянських республік. Новоприбуле населення представляло собою, здебільшого, конгломерат різних націй і народностей СРСР і привнесло зі собою цілком чужу і, у багатьох моментах, ворожу до всього українського (а, ширше - європейського) культуру, ментальність та ідеологію.
.
Одним із основних питань для службістів держбезпеки - незалежно від того, на яку державу вони працювали і працюють сьогодні - завжди було "квартирне питання", оскільки воно стосувалося не лише того чи іншого офіцера особисто, але й його сім'ї.
.
Вперше львів'яни познайомилися з держбезпекою Радянського Союзу у вересні 1939 року, а вже через півтора місяця у мешканців Львова силоміць було відібрано 1031 квартир (статистика станом на 4 листопада), в які було заселено сім'ї військових і представників "партійно-господарського активу" (цитую за даними Костянтина Нікітенка, покликання на які подаю наприкінці допису).
.
Про темпи, з якими радянська влада відбирала у львів'ян їх законне житло, свідчить те, що вже через три тижні (станом на 27 листопада 1939 року) таких - насильно "звільнених" від їх власників, квартир, вже налічувалося 2649, причому майже тисячу з цих помешкань у фешенебельних районах міста, отримали працівники НКВС і наркомату оборони.
.
Ви гадаєте, що на цьому ті червоні хижаки зупинилися..? Якби ж то... Вже станом на 3 січня 1940 року таких силоміць відібраних новою владою у львів'ян, квартир, налічувалося 5407 (!). І такі примусові виселення продовжувалися й у перші повоєнні роки, що кардинальним чином змінило етнічний склад населення у центральних районах Львова.
.
В цілому ж, наприкінці 1939 року, на Західну Україну лише з Ленінграда прибули 60 працівників керівного складу НКВС, із Саратова – 40, Смоленська – 50, Рязані – 30, Воронежа – 40 військовослужбовців цього відомства.
.
Тоді, усі найкращі квартири у фешенебельних районах міста, й захопили прислані енкаведисти зі своїми сім'ями. Їх нащадки відтоді, ніде не виїхали, вони дали потомство, вивчили українську, а деякі з них сьогодні викладають у львівських вищих навчальних закладах, присутні в націоналістичних рухах і організаціях, обросли бізнесами і впливовими знайомствами.
.
Ми, часом самі того не відаючи, ходимо з ними на каву, присутні у спільних проектах, зрештою, одружуємося чи виходимо заміж... А коли, якимось чином, дізнаємося правду про час і причину появи їхньої сім'ї у Львові, то чим скоріш женемо від себе думку, що дід, отого твого знайомого чи знайомої, власноруч розстрілював беззбройних галичан у тюрмах на Лонцького чи Замарстинові, а бабця - така мила на фотографіях - свого часу носила на радянській уніформі сині погони, "піднімаючи" колективізацію у селах Сколівщини чи Турківщини. І за плечима у її житті - десятки замордованих упівців і сотні депортованих галицьких родин...
.

 

Впевнене пояснення від Хомчина: а звідкіля це на Львівському форумі ФСБшна тусовка?
"Вкраїнчики" від майора та обвинувачення українського президента в злочинах раші. Контора пишет...

 

Буля, а чого так виходить, що усе, чого торкається Зелупа- обертається на гівно?Он Зелупа до "Анни Київської" писка сунув- і епічний обсер.

 

Ще в одної в голові каша: кров, гавно, пісок і цукор.

 

Коли хтось із нас нинішніх доживе до часу, коли війна закінчиться і потроху почне стиратися з пам'яті, і якісь міжнародні фонди миру говоритимуть про примирення та прощення, і хтось з українців схилятиме вас до думок про таке прощення (можливо, це буде ще якась, або й та сама премійована письменниця) - пригадайте сьогоднішнє відео з посадки, на якому росіяни - крупним планом, не приховуючи своїх облич - почергово ставлять на коліна і розстрілюють у спину шістьох беззбройних українських солдатів.

Російське має кенселитися назавжди. Моральним виродкам не може бути прощення. Вони мають горіти в пеклі.

І насамперед - той чорт з калашем, із сьогоднішнього розстрільного відео, в якого патч з Ісусом Христом спереду на броніку.
https://www.facebook.com/share/p/15aoCLju9V/

 

Коли кацап заходив в нашу хату,
Бідою це кінчалося для нас.
Приходив грабувати і вбивати,
В часи козацтва, і в недавній час.

Згадай Батурин, спалений дощенту,
Заколотих штиками немовлят.
Такі трагічні і страшні моменти
З історії ще досі нам ятрять.

Не можна пробачати і забути
Всіх злодіянь кацапської орди,
Як стали Фермопілами в нас Крути,
Бо призведе байдужість до біди.

Кацапський чобіт перетис нам горло
Вбирати кров земля вже не могла.
Забрали збіжжя, щоб замовкли жорна,
Хребет ламали нашого села.

Життя ламали, долі і надії,
Голодомор створили у краю
Де споконвіку жили гречкосії,
Зробили пекло у земнім раю.

Голодомор, вбивали, катували,
Вивозили на північ, в табори,
В Сибір з дітьми малими виселяли –
Реалії радянської пори.

Нас кидали в атаку тисячами,
Лише з кусками цегли у руках…
І дно Дніпра, засіяне кістками,
Ховає в собі досі весь цей жах.

Мільйони закатованих та вбитих
Вина яких була лише у тім,
Що народились жити та любити
І душу українську Бог дав їм.

Звести зі світу, душу розтоптати
Кацапам клятим так і не вдалось.
Про ці страхіття треба пам’ятати,
Страшну ціну сплатити довелось.

Бо ворог свої спроби не полишив.
В умовах сьогоденної війни
Цинічним став, підступним і підлішим,
А в звірствах завжди славились вони.

Тому усі, хто каже про братерство,
Міфічну дружбу і якусь рідню
У собі мають гени людожерства
І нам готують нову западню.

Тож будьмо пильні, в пам’яті народу
Хай закарбується назавжди постулат –
Одвічний ворог в нас живе зі сходу,
Ну а кацап – ніякий нам не брат.