Україна vs Росія

Люди так выплескивают негатив. На куклу для битья.

 

Блумберг прогнозує, що до 2025 року постачання газу з рашки до Європи скоротиться на 55 відсотків, а при прискоренному сценарії на 75.Усе йде до того, що відсмоктати у чєчєна- для ракоцапа єдиний спосіб отримати порцію білку.

 

Вже пили шампанське, бо переміг Трам-пам-пам і тут же додаткова зброя Україні і додаткові антиросійські санкції.

 

Кацап та довбойоб це слова синоніми.

 

Ось такий кінчаний у нас сусід.

 

@MARTINI

МАЛОРОСІЙСЬКИЙ СИНДРОМ
Цією історією нарешті вирішив з вами поділитися. Пам'ятаєте, як колись проводилася така цікава "акція", коли сім'ї зі сходу України приїжджали на захід і навпаки? Так от, під час однієї такої подорожі сім'я із східного міста (не буду писати, якого саме, бо насправді це не принципово) приїхала у Львів. У новому місті всім членам сім'ї дуже сподобалося. Звичайно, влада не оминула нагоди, щоб відзняти про це сюжет і показати на загальнонаціональному каналі. Тому в одному із випусків новин хлопчик з батьком жваво розказував про свої враження від міста Лева. Розповідь була поверхневою і короткою, сповненою типових епітетів та красивих слів. І наостанок прозвучало запитання від журналіста: "А що тобі запам'яталося найбільше?" Хлопчик відповів (російською) приблизно так: "Там мнє очєнь панравілісь домА, ані такіє красівіє, но самий красівий - дом, в котором даже снімалі кіно о Д'Артаньянє і мушкітьорах"...
Чому я виділив зараз саме цей епізод багаторічної давнини? А все дуже просто: дитині, яка приїхала зі сходу і якій проводили професійну екскурсію містом Лева, "чомусь" не запам'яталися, наприклад, Ратуша, площа Ринок, Опера (яка стоїть майже на Полтві і зображена на 20 гривнях), не численні храми чи пам'ятники, кожен з яких має свою історію, легенду і так далі.
Дитині запам'ятався Будинок вчених. Ця споруда - одна з моїх улюблених у Львові. Але вона йому запам'яталася не тому, що збудована в прекрасному стилі необароко. Не тому, що авторами проекту є знамениті австрійські архітектори. Вона запам'яталася, бо в ньому знімався якийсь там радянський примітивний фільм про мушкетерів з Боярським в головній ролі!
Думаю, що багато хто з вас уже догадався, про що я. Якщо коротко і без сентиментів, то насправді я про те, що нам потрібно не лише російську мову викорінити з нашого життя, життя пересічного українця, а решту ознак "русского міра". Бо російська мова - це лише видима частина айсберга. А справжню небезпеку становить "русскій мір" всередині українців, який в купі з війною породив ще одне чудовисько - малоросійський синдром.
А тепер спробую пояснити докладніше. Назвав я цей феномен "малоросійським синдромом" за аналогією із синдромом стокгольмським (хто не розуміє щодо останнього, може прочитати в інтернеті).
Я не писатиму надто багато про малоросійський синдром, який вразив мільйони українців, а лише зупинюсь на головному. Давайте поставимо собі такі питання:
Зі скількома країнами межує Україна? Згадали географію? А тепер поїхали далі:
Назвіть хоча б 5 найвідоміших письменників чи поетів Польщі (до речі, кілька з них - лауреати Нобелівської премії). Чи читали ви їхні твори? Назвіть найвідоміших співаків та співачок Румунії. А Білорусі? А Молдови? А художників Угорщини ви знаєте? А хто зараз президент Словаччини? А може навіть так: а ви знали, що президент Словаччини - жінка? Чи, може, в перерахованих мною країнах ніхто не вмів та не вміє досі малювати, співати, писати вірші чи музику, знімати фільми?
А от коли мова заходить про Росію, то тут не вистачить місця в стрічці, щоб про все це писати. Вас ніколи не бентежило, що наші діти половину письменників із зарубіжної літератури вивчають саме російських? До того ж, майже усі "класики" російської літератури - шовіністи по відношенню до України та українців. Може, Булгаков хороший, який жив у Києві, не визнавав УНР, зневажав українське і втікав від мобілізації? Чи Солженіцин, який на старості літ став геть схибленим українофобом?
Чому ми вивчаємо стільки російської літератури, коли у світі налічується майже 200 країн?
Це саме про відомих художників, музикантів, композиторів... Іноді складається враження, що малювати ніхто, крім росіян, не вмів та не вміє... Та достатньо зайти в Львівську картинну галерею, щоб побачити десятки шедеврів не російських митців, щоб збагнути: і представники інших національностей вміють, виявляється, малювати не гірше від придворних художників Російської імперії, які те й робили, що за царські гроші вчитися малювати їздили в ... Європу.
І все це продовжується усі роки існування незалежної України, в тому числі під час 8 років війни з Росією. Ми так і не змогли позбутися отого рабського малоросійського синдрому, який нам насаджувався і продовжує насаджуватися як зовні, так і п'ятою колоною всередині країни. Ми так і не виробили імунітету проти його отруйної, руйнівної дії. Скажу більше: малоросійський синдром під час активної фази війни почав діяти ще підступніше! Не вірите? А перевірте себе на його наявність у нашій свідомості. Знову ж таки, запитайте себе:
Як часто ви бачите повідомлення наших ЗМІ про те, що там сказав Галкін? А де зараз Пугачова? А як там бідний Макаревич? Ой, а що там Панін, молодець чи ні? Не кажу про всяких там нафталінових петросянів, ургантів і т.д. Ми ще їх не забули за 8 років війни? Ой, іду подивлюся, що скажуть популярні російські блогерки про війну. Хоч би були проти війни, бо відписуватися не хочеться... Або: які молодці деякі притомні росіяни (запитайте їх, чи віддали б вони Крим назад Україні). Або: а що там російські класики писали про Україну (ой, як мило)? Або: що там дружини російських військових? Мучаться чи каються? А може звернутися до них російською?...
Перелік питань можна продовжувати. Вдумайтеся у їхній зміст і запитайте себе: хіба не безглуздо все це в наш час - час жорсткого протистояння з Росією? Хіба це не ознака чистого "малоросійського синдрому", який межує з стокгольмським синдромом, а ще нагадує якісь душевні фантомні болі?... І якщо на заході країни ще якось пів біди, то на сході - картина сумна. Там люди навіть після обстрілів не можуть себе ідентифікувати. Хто вони? Які в них традиції? Де та їхня ідентичність, за якою ми можемо ствердно сказати, представники якої вони нації? А нема такої ідентичності! 30 років коту під хвіст. Малоросійський синдром, який залишає спустошення та порожнечу, фантомні болі душі. Велика діра в свідомості пересічних громадян, коли російське нібито заборонене, а нічим його замінити (як втрачена кінцівка, яку не пришиєш). Коли далі тягне до всього російського, як жертву на місце злочину. І ось все це, а особливо відсутність ознак ідентифікації, ідентичності значної частини населення України, і є зараз найбільшою проблемою, яку необхідно вирішувати.
Тепер, під час активної фази війни, є шанс позбутися всього цього раз і назавжди. Потрібно визнати, що саме зараз це все "на часі". Почнімо з малого: перестаньмо турбуватися за російських зірок кіно чи естради (до речі, спитайте поляка чи угорця, чи він знає, хто такий Михалков, Пореченков чи та ж Пугачова. Ніхто не знає, крім самих росіян, носіїв російської мови або знову ж таки людей з малоросійським синдромом). Перестаньмо цікавитися тим, що не вартує нашого з вами дорогоцінного життя. Знаю, що малоросійський синдром дійсно існує. В комусь більше, в комусь менше. Чекає, як паличка Коха, щоб підживитися і продовжувати свою руйнівну дію. Головне на цю мить: зрозуміти, що він є в кожному з нас, і вдарити по ньому з усією своєю силою, бо ЧАС для цього НАСТАВ! Час почати кожному із нас самих. Сказати самим собі: ДОСИТЬ!
А на завершення, як приклад подолання схожого синдрому, згадую естонців, литовців та латвійців, зокрема Далю Грибаускайте, яка була членкинею КПРС, випускницею Ленінградського державного університету, викладачкою політекономії у Вільнюській вищій школі КПРС, але попри все змогла подолати в собі оту "совковість", отой завуальований під радянщину "русскій мір". І це не перефарбовування, як звикло для наших відомих політиків (та й не лише політиків), а цілком свідомий вибір з її боку.
На завершення можу сказати так: вбиймо в собі малороса, адже це те, що може зробити кожен з нас (незалежно від віку, статі чи фінансових можливостей) задля спільної Перемоги!

Taras Sorochak

 

Всем уже понятно, Джонсон пытался Украиной прикрыть свою лживую внутреннюю политику. Придёт другой, менее врущий, ему просто не нужно будет смещать фокус англичан на международные дела. Это не только моё мнение, все западные аналитики придерживаются этой точки зрения.

 

Показать эти слова всему земному шару и спросить, о какой стране идёт речь. И 80% назовут США, а то и больше. Абсолютно точное определение действиям США после победы в холодной войне.

 

Сумна Кобиляка ака "міністр Лавров" припхалася до Індонезії.Там Сумну Кобиляку повозили мордою по гівну. Кобиляка образилася, та навіть не витерла свою пику від гівна, а попхалася відразу взад.Нюхати з Машкою аромати Колумбії у кабінеті.Пічялька.

 

Сьогодні Президент Фінляндії підписав документ про посилення охорони кордонів та будівництві загороджень на кордоні з Північною Нігєрією. Добрий флешмоб у світі почався. "Хто ще не макнув кацапів та їхнього лідора у гівно?"

 

Ещё один подтвердил участие России в мероприятиях G20.Спасибо за поддержку и за опровержение лжи ваших сограждан на форуме.

 

Не в Джонсоні справа, а загалом Великобританії та англосаксів, колись вони йшли комусь на невигідні для себе поступки?

 

Вы недооцениваете роль личности в истории. Да, есть общий тренд государства, но личность главы государства задаёт направление этому тренду. Поддержка Украины от Великобритании не пропадёт, но для России главное,.чтобы она снизилась до уровня, когда голос Лондона будет меньше суммарного голоса Парижа и Берлина. Вот тут кремлевские агенты Макрон и Шольц скажут своё слово. Попомните мои слова, эти двое ещё попадут на сайт миротворец.

 

Вже був Трам-пам-пам...
Сенат міг би проголосити Імпічмент.

 

Почитайте мій підпис
↓ ↓ ↓ ↓ ↓

 

Казахстан приєднався до флешмобу "Хто ще не макнув кацапів та їхнього лідора у гівно?"

 

Импичмент премьеру Великобритании за недостаточную поддержку Украины?

 

Объясняю для тех, кто сквозь украинскую пропаганду ничего не видит. Казахстан сейчас нужен как временный хаб западного оборудования. Запад сейчас отказывается поставлять в Казахстан. Поэтому нужна миниссора, чтобы запад в неё поверил и отменил запрет на поставки в Казахстан. Поскольку речь идёт о возможном убытке для России в случае остановки важнейших производств на сотни миллиардов долларов, то показуха стоимостью в 10 млн долларов это просто пшик. Но мы очень рады, что вы в неё проверили. Чем больше таких верующих, тем раньше начнутся поставки оборудования в Казахстан.Вы для нас - полезный идиот Кремля.

 

View: https://www.youtube.com/watch?v=AL86ynCUclg
Слава Україні! Підтримайте, будь ласка!