Україна - вчора, сьогодні, завтра

Тут автор глибоко помиляється. Думати так - це не значить підтверджувати реальність. Донбас, як і інші регіони України, включаючи Галичину, попри махання "тризубами" продовжує борсатися в культурі "рашен", тому що ми здали інформаційний простір безвідповідальним невігласам, які цілодобово годують нас жлобським сурогатом, виробленим в Москві та Петербурзі. Йдеться про безкінечне російське "кіномило", того ж виробу поп-вистави, які продовжують тримати дурнуватого українця в культурі жлобів типу Пугачових, Волочкових та Баскових.
А ці Волочкови та Кіркорови мають нас, від Луганська до Ужгорода, за звичайне бидло, з якого вони й стрижуть своє "бабло".
Найбільша проблема України - відсутність національного журналіста з достатнім інтелектом і професійним фахом.

 

Не знаю, як Ви - а я не дивлюсь "мила" зовсiм - анi росiйського - анi западного. А слухаю оте, що ви перерахували менше за "мило"...
Якщо ви вважаєте "мильні опери" чи Баскова культурою - то, вибачте, вам треба щось робити для свого розвитку.

 

Та в мене розвиток, на мою думку, досить таки непоганий. Завдяки йому я навіть розумію, що і Басков має свою культуру, як і Вєрка Сердючка та жлоби-форматори з наших телеканалів. Я й спосіб життя печерних людей чи піратів 17 століття вважаю за культуру. В людському суспільстві всі прошарки мають свою культуру, вся різниця лиш в її цивілізованості та розвинутості. А вам я раджу слово "безкультур'я людини" взагалі не вживати, як вислів, в якому відсутній суттєвий зміст. Замініть його на "низьку культуру".

 

ТАК я i не вживаю.

 

Думка справді не нова, але в статті вперше побачив, щоб її виклали настільки ґрунтовно і без різних "але" з залізанням в нетрі суперечливих історичних тем...

---------- Додано в 14:11 ---------- Попередній допис був написаний в 13:45 ----------

Власне дуже правильно в статті заперечено цю думку. Це не культура "рашен". Це культура постсовка, її вистачає і в Росії, і в Україні - наші Сердючка чи Поплавський нічим не кращі за Баскових чи Галкіних. Тут біда та ж, що і в бізнесі: хто потрапив у правильний час у правильне оточення - той і виплив за рахунок звязків, нахабства і відсутності совісті.
Але якщо ви візьмете інші напрямки тієї ж музичної культури, які за визначенням не можуть бути "дітьми совка" - рок, джаз, академічну музику - побачимо, що українське все більше відрізняється від російського, незалежно від регіону походження. Скажімо, харківські ТНМК, київські Мед Хедз, ВВ, вінницький ТІК - значно ближчі за духом до луцьких "От вінта", закарпатських Рокаш, львівських Мертвих півнів, ніж до російських БИ-2, Алиса чи ДДТ... А популярність українських рок-проектів, які рухалися в руслі російського року, таких як Грін-Грей або Брати Карамазови, залишилася в 90-их...

---------- Додано в 14:13 ---------- Попередній допис був написаний в 14:11 ----------

Це неправда. Середній рівень українських журналістів, хоча і мене часом від деяких колег аж тіпає - суттєво вищий за середній рівень, наприклад, чиновників, політиків, бізнес-менеджерів.

 

А це що?

Чим же керується Басков в житті?

Ау, де ж вони? Нашкребти б хоч з десяток, для прикладу з 1+1, Інтер та JCTV. Якби вони в Україні були, то тут би не господарювали зайди типу Шустера та Кисельова.

 

Басков? Менi не цiкаво, чим вiн там керується в життi.
Як написав Маяковський "Я поэт. Этим и интересен".
Я, мабуть, не точно висловився - слідом за вами. Не варто, на мiй погляд, називати "культурою" те, що він "співає".
I "рашен" тут нiдо чого. Джастiн - не до ночі будь пом'янут - Бiбер - теж не "культура"...

 

А чому саме звідти?
Перерахувати вам професійних журналістів з інтелектом? Будь ласка:
Сергій Рахманін
Віталій Портников
Віталій Сич
Юрій Макаров
Сергій Гузь
Юрій Луканов
Артем Шевченко
Роман Вінтонів
Сергій Лещенко
Володимир Миленко

і у Львові:
Тетяна Нагорна
Олег Онисько
Роман Рак
Люба Сорокіна
Любко Петренко
Євген Борисов
Микола Савєльєв
Богдан Юрочко
Антін Борковський

і то тільки на першу згадку, насправді їх набагато більше...
Шукайте - і знайдете.

 

Я б добавиви Олександра Ткаченко - якого поважаю ще з часiв "Пiслямови".
Блог Портнiкова у мене в "фавритах", намагаюся не пропускати його політклуб на TBi.
Доречi - багато розповiдають про вимкнення ТВi з кабельних мереж. В Луганську - ЛКТ його транслює без перев.

 

Не згадую його, оскільки він зараз не журналіст, а топ-менеджер. Так само, як не згадую й Андрія Шевченка, Миколу Княжицького, Володимира Арєва, Ганну Герман, які були колись дуже добрими журналістами, але зараз - політики.
До речі, про рівень інтелекту в журналістів: як на мене, саме люди, які в політику пішли з журналістики, залишаються найбільш інтелектуальними та інтелігентними депутатами.

 

Це на ваш погляд. А на погляд людей, які розуміють суть слова "культура" - навіть пісяння в ліфті та поза "носом в вінігрет" є культурою. Це в вас відклалося зомбування сурогатної культури "рашен", в якій хибно трактувалося, що культура - це завжди щось хороше, а націоналізм - це кака. Для доказу зазначу, що колупатися в носі на виду в інших людей - це теж елемент певної культури.

Опупєть можна. Та це жлобське чмо добиває канал 1+1. В доказ варто подивитися ТСН, де обмежена інтелектом Таран півгодини триндить про аварії на дорогах так інші аспекти жовтої преси.

А це хто такі? Особливо мені впав в очі Юрій Макаров. Скільки ж їхньої "праці" пішло на експорт, в зони розвинутої журналістики?

---------- Додано в 15:42 ---------- Попередній допис був написаний в 15:32 ----------

З аналізу наших ЗМІ.

 

Продовження

Наш інформаційний простір заповнив Show business. В країні, яка заблудилася в напрямку свого руху, яка погрузла в злиднях та безробітті, нав’язують безперервні розваги. Навіть пошук так необхідної істини Шустери перетворили на шоу, тому сприймати їх працю за щось достойне та конструктивне не варто. Це звичайний інформаційний сурогат, який нам видають за так необхідний дійсний. Ось тому так впевнено почувають на цьому просторі "продукти" бувшої метрополії. Вони несуть з Москви ще гіршу ніж наші нісенітницю, але роблять це професійніше, на що й купляється наш невіглас. Не москаль захопив наш інформаційний простір і вішає нам свою "лапшу на уши", а ми здали самі його вказаною вже недолугістю цих своїх «медійників». “Інтер”-диверсант не відбиває постійні пропогандистські атаки з Москви, а по суті “піддакує” останнім, прикриваючи цю зраду національним інтересам ... буцім то “незалежністю” погляду. А ця “незалежність” в першу чергу від свого народу, з якого часто просто глумляться через імпортований цими Ряшиними пропагандистський товар (дивись кількість відкрито антиукраїнських тем і висказувань). За подібне той же Кремль протягом доби очистив би ефірний простір від подібних інформаційних “лібералів” без права дозволу на повернення. Свобода слова – це не є вседозволеність. Що ж ми отримуємо під виглядом інформації? Кожноденні висловлювання політиків - та в печінках вже ця тріскотня. Ще він чи вона (а по мені, вони всі давно "воно") не відкрили рота, а ми вже знаємо напам'ять хто що скаже. Слова вже дістали нас, нам потрібна інформація про справи. А для цього паразиту-журналісту потрібно бігати не туди, куди запрошують, а туди, де буде користь для споживача його продукту. Але поки що наш інформаційний простір формує не потреба споживача, а недолугий "редактор випуску" під пильним оком власника чи начальника, а споживачеві інформації часто навіть номер телефону цих псевдо-ЗМІ для зворотного зв'язку недоступний. Попробуйте знайти канал (телефон, відповідний сайт) для виставлення свого незадоволення продуктом ЗМІ – немає такого. Тому й паразитують на нас ці жлобські канали з їх господарями, які закидали нас недолугими шоу та цілодобовими інформаціями, як десь в Щрі-Ланці відбулася чергова аварія поїзда. Ось тому при таких власниках є в журналістах недолугі маріонетки з відсутністю елементарної фантазії, тому "новини" всіх цих каналів схожі як дві каплі води. По цій причині ми до цих пір не знаємо: як наше бувше загальнонародне багатство потрапило в руки пройдисвітів, чому не діє Конституція України, якої шкоди наніс той же Фірташ зі своїм Росукренерго нашій державі, справжні масштаби деструктивної діяльності прокуратури та судів, в яких відсотках виконують свої прямі обов'язки "гаранти прав і свобод", що ми їмо, п'ємо та дихаємо. Без справжніх ЗМІ:
- ми до цих пір не знаємо суть укладеної Тимошенко в Москві газової угоди чи Януковичем - Харківської;
- знову нас обдурять самозвані вожді на черговому Майдані;
- частини України будуть стравлювати між собою по другорядних питаннях;
- будемо ми плутатися в виборі з остогидлої і засмальцьованої колоди пик політиків, які нам нав'язливо крутять перед очима кожен божий день.
Тому ЗМІ - це проблема номер один в Україні, інакше інженер не сів би за подібну писанину.

 

Віталій Сич - головний редактор "Кореспондента", Юрій Макаров - шеф "Українського тижня", Сергій Гузь - головний редактор "Нашого репортера", Артем Шевченко - журналіст ТіВіАй, раніше - 1+1, Лещенко - редактор на УП, Вінтонів - 1+1, Миленко - журналіст ЮА-Футбол... Портнікова, думаю, всі знають.
А те, про що ви пишете - не брак журналістів, а брак інформаційного поля, яке, на жаль, формують не лише журналісти, а й медіавласники, менеджери, рекламісти, техніки і купа інших людей. Зрештою, те, що ТБ перетворилося переважно на шоу-біз - не тільки наша проблема, це проблема глобальна. Візьміть Британію: там є Бі-Бі-Сі і СкайНьюз, які займаються журналістикою, всі інші телеканали - суцільний шоу-біз. Подібна ситуація у США, Канаді, та багато де...
Хочете журналістики - дивіться новинні канали, читайте газети, журнали, інтернет-видання, от і вся історія...

 

Та я вже багато десятків років дивлюся цей сурогат. Ці "новинні канали" заповнені фуфлом. А ось про те, чому сучасна Україна стала на рейки феодалізму - кучці пройдисвітів все, а народ в безправному гетто, я щось від Віталіїв Сичів не чую.
Резюме - в Україні толкових гуманітаріїв як не було, так і немає, бо їх навчають випускники кафедри "лєнінізму". Тому москалі розплодили тут свої інформаційні рупори, яким наші нікчеми протистояти не можуть.

 

А до чого тут "рашен"? В голому вигляді бігати по вулицях зображуючи із себе собаку - чи насрати на блюдо у виставковому залі - зовсім не "рашен" придумали. Для Вас це - культура? Спасибi, що сказали. Буду переходити на iнший бiк вулицi - якщо побачу Вас. Бо ТАКа "культура", кажуть, заразна....
А що до нацiоналiзму - то пишатися своїм походженням - все одно, що пишатися народженням у четвер. Настільки ж високе досягнення.

 

нашо нам СОТ якшо в МС пропонують більше преференцій

http://ua.korrespondent.net/busines...du-umov-yiyi-chlenstva-v-sot-podali-15-krayin

 

Висновок:
ви або не розумієтеся в тому, про що говорите, або просто нахабно брешете.
Десь в стилі "нє чітал, но осуждаю". Совок совком...

 

Поляк гордиться тим,що він ПОЛЯК.
Був там,розмовляв.
Німець,тим,що він НІМЕЦЬ.
Теж був,розмовляв.
Навіть росіяни гордяться тим,що вони росіяни.
От,українцеві заказано...

Бо хто б там що про волю не курникав,
Свою темноту називавши сном,
Бува народ маленький, а - великий.
А ми давно розбовтані багном
.....
Ото мій край, ото - під нагаями!
Ото вони, трикляті, а то - ми.
І доки править панство з холуями,
Добра не буде людям і з людьми.
....
Всі люблять Польщу в гонорі і славі.
Всяк московіт Московію трубить.
Лиш нам чомусь відмовлено у праві
Свою Вітчизну над усе любить

Л.Костенко

 

Я нахабно ще раз стверджую, що журналістика у нас є повним сурогатом. Для доказу дивись теми цього форуму, де нудяться від відсутності кваліфікації достатньо персон з цією професією. А для повного кайфу попробуйте знайти експортну частину продукту цих постколоніальних мутантів.
Головний гріх української журналістики – абсолютно безпідставна пиха на тлі лінощів, відсутності зацікавленості, низького рівня ерудиції, невміння бачити, відчувати реальний інтерес аудиторії.

Ось запитайте цього прАХВесіонала, що таке "совок" і яке він має відношення до культури Московії.

Тому , що це цивілізаційне болото на стику Європи та Азії, яке набрало слів в свою мову від інших народів і спотворило їх суть. "Свинных бифштексов" там повно.

 

Це ви просто як про себе сказали.

Дискутувати про українську журналістику з людиною, яка не знає прізвищ Портникова, Сича, Рахманіна, Лещенка - це як говорити про українську поезію з тим, хто не чув про Костенко і Андруховича.
До речі, таких р...в, які кажуть, що сучасної української поезії не існує, але ніколи не пробували читати ні Костенко, Ні Чубая, ні Андруховича, Лишегу, Любку - теж бачив.