Я смотрю, сторонники Зеленского распетушились. Сейчас махом опустим на землю. Напомни, кацалапый, у кого ВМФ, а у кого ВМС? Сколько там было фотографий нормандской четверки? 5? 10? Даже 100? Как же нехоршо, что Мих их не увидел, ой, как не хорошо. А сколько было упоминаний ВМС Украины с 01.01.1992? 10 000? 50 000? Чувствуешь, кацалапый, кем ты являешься на основе своих же слов о Михе.
Ми взагалі даремно звертаємо увагу на цих борцунов з ЄС і Порохом. Зрозуміло, з Порохом боротися і не страшно і безпечно. А боротися хочеться. На зегівно пукнути страшно, бо аваков може покусати. А Порох не страшний. Він навіть не париться. Йому просто POHUY. Ну пиздить якийсь олень на його адресу, ну і що. Дайте їм відчути себе крутими піськами і почухати тухле ПВВ (почуття власної важливості). І до речі, свербіж проходить саме тоді коли виходить привернути увагу. А ось без уваги доведеться йоржиком чесати в самодрочку. Кугутику, ну ти зрозумів: POHUY і пішов ти туди ж
Це тільки уривок з трилогії "Майбуття. Слова. Вибір. Обітниця", яка написана у 2017 році, на початку мого нового шляху)
Гляньте, яка цікава соціологічна кардіограма від Центру Разумкова. Це баланс довіри до президентів. За Кучми українці «спали», якщо порівняти їх з нами сьогоднішніми. З перемогою Ющенка крива тричі демонструвала різкі стрибки вгору, а потім такі ж швидкі падіння вниз. Але зверніть увагу на найважливіше: щораз це падіння відбувається стрімкіше. Крива довіри до президента за Порошенка падала швидше, ніж за Ющенка. А за Зеленського вона летить вниз зі швидшими темпами, ніж за Порошенка. Висновок: українці дедалі швидше втрачають терпець. Чим далі, тим різкіше ми реагуємо на дії чи бездіяльність президента. Суспільство не хоче чекати, воно втомилося від бігу по колу. Темп і масштаб змін явно не відповідає запитам українців. Саме так я читаю цю діаграму балансу довіри до президентів. Маю сказати, що оця крива - хороший стимулятор для політиків. Вони мають збагнути, що суспільний чайник в процесі закипання. Якщо ж не збагнуть, то... Тут сценарії можуть бути різними. Але це зовсім інша розмова. Михайло Басараб
Хаме, ніхто з Порошенка не робить ворога, але, на відміну від порохоботів, не роблю, особисто я якогось божка. Дурень думкою радіє, люди від Порошенка програють вибори навіть на Заході, а порохоботи вишуковують якісь графіки довіри.
То якесь старе фото. Зелений клоун зараз на Катарі. Пофіг війна, пофіг кацап на кордоні. Як думаєте, будуть з Катару інвестиції, як з Оману, чи більше?
Пофиг інвестиции в разработку газовых скважин и экспорт. Секта Порошенко запретила ему ездить в южных направлениях чтоб не загорать! Доктор сказал в морг - значит в морг.
Официальный визит для Зеленского - это теперь будет дезертирство. Мы поняли)) Только с разрешения кучерявого патриота. Но если будет сидеть в Киеве - тоже будет не так. Что это за президент? Наглядный пример вашего идиотизма, порохоботы.
Ну да... Оман і Катар - то якраз ті країни, де можна перейняти передові нанотехнології. Пані, що отримала Україна від поїздки в Оман? Бо щось у мене відчуття, що орли Путіна призначили зустріч в Катарі нашому клоуну - подалі від очей.
Та чого, в Африці є до біди високо розвинутих країн, є ще племена річки Амазонка, кочівники близького сходу. Є куди поїхати і набратися досвіду.
Так історічєскі сложилось, як люблять казати сусіди наші андрофаги, що "украінскій рускій" в Україні чомусь з'явився після виморювання голодом українських хат. До того, як в спустіле житло почали насєлятися носії "українского руского" із тамбовів і сизранєй, в Україні 99% населення розмовляло українською. А от після 33 року раптом доля росіяськомовного насєлєнія почала зростати і стала такою, як зараз. Українська мова в Україні існує в умовах історичної несправедливості. Відмова в праві на відновлення статус-кво української мови - це співучасть у геноциді. Я давно кажу, що цей кагал при владі, це політика етноциду. "Какая разніца" Зеленського має цілком конкретне визначення нормальною мовою: політика направлена на знищення ознак етносу - мови, культури, історичної пам'яті, самосвідомості - називається не хіхі і не хаха, а "етноцид". Етноцид відрізняється від геноциду лише тим, що геноцид досягає знищення ознак етносу і переводу знищуваного етносу у підкорене становище, шляхом вбивства. Зараз Мєндєль (чи МєндЕль, чорт її знає чому вона одну букву "є" у прізвищі проговорює, як "є", а іншу - як "е") офіційно заявила політику зеленої влади: російську мову вони хочуть прописати в Україні (під маркою "украінскава рускава"), етнічну свідомість українців вони хочуть змінити на космополітизм. Нащадки окупантів навіть не напружуються пояснити логіку - для них все повністю логічно: чому вони не бажають бути космополітами на українській. "Какая разніца українскій ілі рускій, главноє штоби рускій". Насправді тут все ясно. До влади в Україні знову прийшла постколоніальна еліта. Перед кожною колонією, яка відновлює незалежність, постає одне і те саме завдання - відсунути колоніальну еліту від влади. В 90-х роках Україна це завдання не виконала. В результаті колоніальна еліта стала постколоніальною, зберегла панівне становище і пограбувала населення. А нині всі ці кравчуки, пінчуки і кучми передали владу своїм шісткам для нового пограбування. Ідейна основа постколоніальної влади - збереження колоніальної свідомості у підвідомчого бидла. І скільки бидло буде мекати в стійлі "какая разніца", стільки і буде стрижене. В 2019 українці замість "Армії, мови, віри" обрали ось це. Результат нємножко прєдсказуєм. Прекрасною російською під розмови про пушкіна їх пограбували. А значить пора нарешті зрозуміти: найлегший шлях, який тридцять років підсовує постколоніальна еліта під різними вивісками, веде до одного і того самого. А значить їх треба викинути, а Україну будувати самим. Джон Сміт
Порошенко не був у команді Кучми, у СДПУ (о)? Є краще, є гірше, але такі вже скоро будуть ставити заряджати воду, як Порошенко виступає. Бразильці говорять португальською, але не є португальцями, чилійці не є іспанцями, швейцарські німці не вважають себе одним народом з німцями, але із російськомовними українцями і росіянами інший випадок.
Правильно, нема, після останніх президентських виборів у Польщі, сказали, хто з ким був опонентом треба забути і спільно працювати з іншою метою. А у нас ще хтось дується і гнівається, що відібрали владу.
Це я написав це 5 квітня 2019 року: Взагалі немає мети образити виборців Зе, просто хочу знайти для себе відповідь. "Підприємці голосують за Зеленського, що б не платити податки, бюджетники голосують, що б він їм підняв зарплати. Увага, питання: "в якій точці ці паралельні прямі повинні перетнутися?" Ну що, в якій точці перетнулось?
Учитывая обстановку на фронте и на границах, это могло бы быть дезертирством. Но это в случае Зеленский был бы верховным главнокомандующим. Но учитывая кто он, это не дезертирство а всего-лишь растрата госсредств.
Цікаво порівняти з падлокловуном та його бандою. Ость наприклад, чому падлокловун в хамській формі відхилив пропозицію Порошенко з питань зовнішньої політики?