Україна - вчора, сьогодні, завтра

Ті, за кого всі ці роки боролися і за кого вболівали - на волі. Вітаю на свободі бранців і їх родини. Серед звільнених є безумовні Герої, про подвиги яких можна буде розповісти навіть не сьогодні . Я всі ці дні зі зрозумілих причин уникала будь - яких коментарів, тепер дозволю собі кілька слів .
Пару років тому беркутівці і їх адвокати подали на мене в суд, який ще триває . Я неодноразово чесно інформувала журналістів і родини наших заручників , що РФ руками бойовиків всі ці роки включали в списки на обмін беркутівців, причетних до терактів в Харкові, Одесі, Києві і росіян. Й цей діалог з родинами був , відверто скажу, важкий. Вони хотіли почути дату звільнення своїх рідних і я їх розумію...
Ми наполягали , що говоритимемо лише про тих, хто може розглядатися в рамках мінських угод , а не про злочини, здійснені ще до війни й в інших регіонах країни. Та й не всі злочини підпадають під амністію. Важливо , щоб по резонансним справам , таким, як масові вбивства на Майдані, відбулися безпристрасні розслідуванні і вироки суду . Звичайно, ніяких прізвищ публічно я не називала , лише чесно інформувала про пастки і перепони переговорного процесу, які створювала РФ. Про їх відвертий шантаж і тиск. А потім трапилася епічна історія: Надя С., єдина , кого бойовики безперешкодно пустили на окуповану територію і навіть в тюрму , щоб зняти відео з нашими заручниками, оприлюднила списки бойовиків . Це підняло градус напруги , нездоровий тиск на владу й значно ускладнило переговорний процес. Але .... беркутівці А. і З., їх адвокати та інші персонажі подали в суд не на Надю, а на мене, - за оприлюднені Надєю списки . Звичайно, це теж був тиск на учасників переговорноі групи, спроба нашої дискредитації і зміни пепеговорних позицій та й самих представників групи . Але то таке . Мої адвокати два роки справно ходять на ці розборки в Печерський суд, справу веде суддя з відомим на всю країну прізвищем ( ага, випадковість , наступне засідання , до речі, відбудеться в березні 20 року. Всіх запрошую. Беркутівці ж вже свободі й зможуть особисто були приступі на цьому суді, захищати свої прізвища і « честь»? Чи вони вже втекли в Москву , до свого начальника, полкана Ку-ка?
Переговори і звільнення - це завжди дуже важкий процес. Наші чоловіки і жінки , цивільні і військові НЕЗАКОННО вже багато років утримувалися на окупованому Донбасі. З літа 16! ім не дали жодного разу подзвонити рідним. Ім не передавали листи, до них, попри всі наші зусилля, не пускали МКЧХ . Їх катують і принижують. В них немає доступу до медицини. Їх сім’ї відчайдушно боряться за звільнення і чекають своїх . В українських тюрмах сидять злодії, які несуть справедливе покарання за злочини проти України. З правом отримання передач,побачень, листів, від них не виходить МКЧХ і інші міжнародні моніторингові місії і адвокати. Наші сидять надто довго і несправедливо. Вони дійсно герої, які не сховалися , як дехто, від мобілізації, а пішли захищати державу, або партизанили в тилу ворога. Бути патріотом в окупованому Донецьку - далеко не те саме, що бути патріотом в фейсбуці в Києві . Задача держави - їх витягти. Якою ціною? Ціна завжди висока, тому що за невинних ми віддаємо реальних злочинців і злодіїв, покидьків . Але , ми отримуємо додому Героїв, віддаючи РФ і підконтрольних ім бойовикам людський шлак і нелюдів. Тому, насправді, в питаннях звільнення не можна все міряти пропорціями , кількістю, математикою. Україна своїх не кидає . Це аксіома. Зараз нам віддали наших тільки тому, що Москва , нарешті, дотиснула і отримала , що хотіла, ім потрібні подільники, ті, хто були причетні до розстрілів Майдану і терактів в мирному Харкові і Одесі. Всі інші Москві не потрібні. Й , по суті, це явка з повинною Кремля. Який прагне уникнути відкритих судових процесів і свідчень, хоче сховати кінці в воду. Так ось в цьому Кремлю точно не треба допомогати. Ніколи не треба допомогати Кремлю, під якими б красивими гаслами це не подавалося. Там сидить ворог. Це теж аксіома для кожного притомного українця.
Історіі і зв’язки з РФ, з ФСБ усіх цих завербованих зрадників і вирожденців , переданих ОРДЛО, а насправді Москві , мають бути відомі суспільству. Щоб « уставшие от войны» розуміли ціну, яку платить Україна за незалежність.
А звільнення наших , звичайно, важливе . Я як особисту драму всі ці роки переживала історіі родин Пантюшенка, Глондаря, Корінькова, Іваничука, Дєєва, Фурсова, Асєєва, і добре , що свята вони нарешті зустрінуть разом. Пам’ятаємо про тих, кого не віддали, про кого ховають інформацію, кого закатували, кого мордують ..... Я обов‘язково в ці дні подзвоню кільком мамам, які не дочекалися сьогодні своіх..., щоб підтримати бодай словом. Витягати треба всіх, питання тепер - на кого?
Й в ці дні не меншої підтримки , моральної, психологічної потребують родини Героїв Небесної Сотні і жерт терактів, які чекали від Держави справедливого суду над вбивцями, а зараз є свідками їх звільнення « чистими», за мить до вироків. Це дуже боляче.
По беркутівцям має бути встановлено міру їх провини і вирок. Очно, заочно. Але має бути. Це важливо не лише для рідних Небесної Сотні, це важливо для Країни, яка пережила Майдан і зараз знаходиться в стані війни з РФ.
Р. S. Те, що відбувається зараз - це прелюдія, зондаж суспільної думки щодо майбутньої амністії. В 2014 ми чітко прописали, хто не потрапляє під амністію- терористи, причетні до збиття МН 17, вбивці, гвалтівники, що знущалися над нашими заручниками. Тепер, після « всіх встановлених, схоже, що амністувати будуть всіх. Аби тільки поставити галочку, що «війну закінчено».
PP. SS. Більшість держав - союзників України, які сьогодні в ейфорії, як і після нормандського саміту, ніколи і ні за яких обставин не віддали б своїх терористів іншій державі, усвідомлюючи, що це тільки посилить терористичні ризики в країні. Але зараз вони прагнуть закрити питання Донбасу виключно за рахунок України, якщо ми самі на це погоджуємося. Але правда і в тому, що вони не особливо тиснули на Путіна в питаннях заручників, ввічливо співчували рідним, висловлювали занепокоєння, а Україна жила цим , часто сам- на - сам вирішуючи питання людських доль своїх громадян.
PPP.SSS. Не пустити на звільнення українських журналістів- це величезна помилка. Дякую всім медіа і журналістам, які всі ці роки висвітлювали процеси звільнення. Ви- разом з нами- фільмували новітню українську історію і важливо, що країна бачила перші кадри звільнення вашими очима, а не очима російських пропагандистів.
Ірина Геращенко

РS А ковбасить не украінців, а ковбасить кацапів косолапих.
Ірина тобі все гарно пояснила косолапому

 

Тут багатьох опонентів переповнює не що інше, як жаль за втратою влади.
Втратившим рідних на майдані шкода, а чиї рідні сиділи на підвалах в ДиНиРи? Не шкода, не буде радості, що рідні будуть святкувати зимові свята вдома?
Ніякого довгоочкуваного миру немає, як і будуть нові полонені.

 

Як і в усіх інших президентів, що саме - Конституція у допомогу.

 

View: https://twitter.com/riprv/status/1211283026761662464?s=20

 

Так подтерся ваш зелупенфюрер Конституцией.

 

View: https://www.facebook.com/1024716950/posts/10215545563245249/

Я не напишу вчера по Беркут.
Я не поеду вечером к СИЗО, потому что у меня теперь нет машины и я почти не вижу в темноте.
Я не буду в апелляционном суде вчера.
Я буду там завтра. Или послезавтра. По другим апелляциям.
Правда, это не вызовет общественного резонанса. Подумаешь, маленькая заруба нескольких активистов с местной киевской властью.

Я не напишу вчера про Беркут.
После "приговора" "суда" мы с мужем сядем рядом и застынем, слушая файл за файлом, записанные мной в первых числах марта 2014-го.

Каждый файл - приговор преступлению Беркута.
И государства.
Преступлению против народа.
Даже не так: двух государств.
Потому что многие из опрошенных майдановцев фиксировали специфический "московский" акцент беркутовцев, действующих парами. Где "русскоговорящие" е@ашили с особым цинизмом. Кураторы, бля.

- Это была четко спланированная акция. Хорошо подготовленная военная операция. По всем канонам и военным учебникам (майор, 35 лет, киевлянин)

- Я нннне мммог ббббрать оружие. Но всссю ночь ныныннаходился рярядом, плечом к ппплечу. - А зачем, отче? Ваша личная мотивация? - Ккккак, зыззачем, - сильно заикаясь, смотрел он на меня. - Ббберкут убивал мирных ггграждан. Бог был с нами. А ззза нннами была Украина (священник, 52 года, трое детей)

- У двір будинку, що на розі Кріпостного провулку були відкриті ворота. Ми забігли туди. Алейка і трохи далі шестиповерховий будинок. Двері під'їзду відкриті (певне, місцеві мешканці, кияни, відкрили).
У подвір'ї було вже близько 50 чоловік.
Ми - у середину, там теж люди, багато поранених і побитих беркутньою.
Беркут кинувся за нами.
Ми по сходах, нагору. Тоді вони кинули гранату. Просто у під'їзд. Ми видерлися на дах, пройшли по краю, побратим перескочив на інший дах (в 54-ри роки), а я не встиг.
Мені приставили пістолета до голови. І з московським акцентом сказали "Чи зараз стрибаєш вниз, чи спускаєшся і проходиш через наш стрій, хохол".
Сходами мене теж били. Коли вийшов, з-заду мене вдарили по голові, свідомість помутилася, беркутівець зліва, українською промовив, от нащо тобі це потрібно було, дядьку, а ті, що справа почали бити ногами по ребрах.
Потім, згодом, розгледів, що вся куртка була просякнута кров'ю. Моєю кров'ю.
Мене б там забили, якби не літні жіночки-киянки, які вступилися, сказавши, що йому потрібно до лікаря і що вони відведуть мене. Це врятувало мені життя, на відміну від тих, хто на дах не побіг.
Їх увесь цей час у тому подвір'ї били.
Ногами.
Деяких до смерті.
Беркут. (іванофранківець, з дружиною, близько 50-ти, двоє дітей)

Я напишу сегодня
Мне понадобилось недели две, тогда, в конце февраля-начале марта 2014-го, чтобы собрать свидетельства преступления Беркута и начала неприкрытой агрессии россии против мирного народа Украины.

Как выяснилось вчера, окончательно, ненаказанного и отпущенного.

Штош.
Посеявший ветер, пожнет бурю.

У меня нет отчаяния.
Все мои силы уходят сейчас на одно - я даю бой слепоте после контузии.
Я буду держаться.
Для того момента, когда станет возможным посмотреть в глаза врагу.
Он настанет, этот момент. Уже уверена.

И, да, Женя Нищук, в ночь с 18 на 19 февраля, говорил со сцены через слово:
"Они нас боятся, помните об этом в бою".
Помним.

 

View: https://twitter.com/Pantaev6666/status/1211300031569022977?s=20

 

нам треба російських полонених набирати - спецьслужбам активно працювати в цьому сегменті.

 

А для чого?

 

Ксати, основная задача "вольноотпущенных беркутов" - это сломить боевой дух украинцев. Чтобы "перестали сопротивляться" и "опустились руки".

Иной задачи нет, т.к.
1. Б&длу на тех пленных пох&й (было и будет).
2. Патриоты - преимущественно - в ярости, т.к. отпустили уб&йц небесной сотни.
Т.е. рейтинги тут явно пойдут "не вверх".

Помню в 2014 я останавливал и успокаивал людей, которые хотели с@вершить над уб&йцами Майдана суд Линча.
Больше не буду.
И не раз читал в ленте, что те, кто раньше брал пленных из стана врага - пишут, что "сделали выводы" после нынешнего обмена.

Власть в Украине меняется часто. Такая страна. Такая культура. Такие традиции. Как бы чего ни закручивали, и каков бы % б&дла ни был.

Впереди страну ждут времена макаберные, но интересные.

View: https://www.facebook.com/100003741124345/posts/1775022942632393/

 

Що ми маємо:

- Зеленський відповідальний хлоп, і швидко вчиться бути політиком.
Одне бентежить - почав відкривати мости...
Тре сказати Лєні...

- Порохоботи втерлися. Вже почали їсти самі себе.
Агонія

Висновок:
- не все так погано в нашому домі.

 

12 військовослужбовців звільнено.

Серед них є бійці ССО.

Вітаю хлопців з поверненням.

Попри обставини та скандали, що супроводжували обмін, хочеться щиро порадіти за наших вояків.

Це єдині дійсно полонені. Інші цивільні, тож вони заручники.

Можно сміливо говорити, що відбувся обмін заручниками та полоненими.

Загалом Україна повернула 76 українських громадян, 12 з яких військові.

Всіх чекає медичне обстеження та перевірка контррозвідки, але то згодом, а зараз обійми рідних.

Я певен, що попри беззаконня та підлість, Андрій Антоненко тед радий звільненю сослуживців, навіть коли сам він залишається в сізо, з відмовою побачитися із родиною, без сподівання на справедливість.

А Портнов, Бєркута та інша шобла будуть сьогодні бухати. У них дійсно перемога.

І Портнов має рацію, що це тільки початок, тільки чомусь він думає, що фінал буде на його користь, не розуміючи, що він сам змінив правила гри, закривши ворота милосердя.
Мирослав Гай

 

Може був зовсім поряд з тим мостом. На перший раз пробачимо. Аби це не стало смішною порошенківською традицією.

 

View: https://twitter.com/PrytSLU/status/1211326608239398924?s=20



View: https://twitter.com/13Hellis_13/status/1211324444221857792?s=20


View: https://twitter.com/hu_lviv/status/1211328016573435904?s=20

 

Стосовно сьогоднішнього обміну.
Два моменти.
Перший. Яким чином із Лук"янівського СІЗО, - мимо носів тих, хто там барикади будував, а потім піде сьогодні ввечері спати зі своїми чи чужими жінками з почуттям виконаного обов"язку, - вдалося вивезти беркутівців?
Другий. Тим, хто з піною біля вуст, в тому числі тут, на ЛФ, виступав проти обміну, можна поглянути в зеркало і зрозуміти, що вони - безбожники, у всякому разі - не християни. Тому що живуть не по Христу (підстав щоку), а по Мойсею - око за око, зуб за зуб. Вони вимагали помсти ціною життів і здоров"я своїх братів-побратимів, що мучилися в луганських та донецьких застінках.
Тому що ціна визволення їх братів була - віддати злочинців-беркутівців. Якщо не віддати беркутівців, не повернуться їх брати-побратими.
А чому безбожники ці порохоботи? Та тому що не вірять в Божу кару.
Цитую, хто забув

Так що їх порохоботська віра в Бога - не справжня, а надумана. Бо істино віруючий повинен вірити, що беркутівців покарає Господь.
У всякому випадку - так повинні думати дійсно віруючі. А не вимагати помсти ціною мук пекельних на цьому світі своїх братів.

Стосовно мене, якщо хто закине стосовно того, що я - атеїст, скажу.
Я не вірю в загробні царства, а тому вважаю, що людина повинна прожити щасливе життя поки жива.
І тому тих, хто пішов добровольцем, щоб захистити свою сім"ю, країну, потрібно рятувати із неволі. Щоб була радість та щастя і їм, і їх матерям, жінкам, дітям.
І Зеленський це зробив - врятував живих патріотів. Можна докоряти, що - не всіх, що відпустив злочинців. Але основне полягає в тому, що додому, в Україну, повернулись справжні патріоти.
А беркутівців, людей ще молодих, кара настигне на цім світі ще за їх життя. Путін - не вічний. Прийде інше російське керівництво, відбудеться суд над тими, хто стріляв на Майдані в мітингуючих, їх знайдуть і видадуть, і сидітимуть.
Але, повторюю, зараз патріоти України повертаються додому.
Я думаю, що ті що знаходилися в Лук"янівці, знаходилися в значно кращих умовах (Луценко он свого часу яку морду наїв), ніж ті, що знаходилися в Луганських підвалах. І це також потрібно мати на увазі.

 

Хомчину із його копіпастою:

Він такий мій... Чи вже хтось хоче створювати якусь циганську Ай-не-не-не-Р і не підчинятись "київській хунті"?

 

View: https://www.facebook.com/100000077905605/posts/3093292370683329/

 

Що не так у відмазці Зе-команди або як звільняли Ґілад Шаліта.

У 2011 році, після майже 6 років у полоні в Палестині, на територію Ізраїлю був повернутий капрал Ґілад Шаліт. Його було обміняно на 1027 палестинців, визнаних у Ізраїлі терористами.

Представники команди президента посилаються на цей приклад, виправдовуючи обмін вбивць Небесної сотні на в'язнів Кремля. Та є кілька суттєвих неспівпадінь.

По-перше, серед 1027 не було жодного ізраїльтянина. Видавати свого громадянина для держави це розписуватися у власній неспроможності. Прикро, але ми це практикуємо вже не вперше.

По-друге, переважна більшість з них була вже засуджена, понад 280 пожиттєво. Тобто визнаних терористами міняли на заручника терористів. А не так як у нас злочинців, які мають бути притягненні до відповідальності, дати свідчення про замовників та про ймовірну участь Росії міняють на заручників, яких російська сторона постійно відловлює, поповнюючи запаси. Користуючись непрацюючим, але подовженим Мінськом.

По-третє, палестинці (і в них можна повчитися в цій ситуації) 6 років добивалися саме заміни всіх на одного. В нашій ситуації українська сторона просто закрила очі на десятки, якщо не сотні заручників в Криму та й багатьох інших у в'язницях Росії та її аватарів.

Знову напівправда і намагання прикритися маніпуляціями. Звільнення Ґілада це справді гордість країн Ізраїль, демонстрація важливості для неї кожного її громадянина. А нівелювання правосуддя, обмін незасуджених злочинців-власних громадян на частину заручників, яких Росія погодилася віддати - плазування перед ворогом. Така тактика може привести до миру, але лише через капітуляцію.

Звільняти своїх треба. Як і доводити хто замовив вбивство на Майдані. Не обираючи між одним та іншим.
Yaroslav Yurchyshyn

 

Я потроху блюду інформаційну гігієну, тому намагаюся не читати висери таких недолюдків, як Портнов, Лукаш та їм подібних. Але сьогодні глянув, що ці потвори пишуть про обмін, про беркутню і всю цю хурму. Що тут сказати.

Велике бажання харкнути в писки обом. А ще краще - натовкти. В ідеалі - затягнути волоком по Володимирській під арешт і в суд/трибунал.
Це реально ад, і це неприхована п'ята колона гібридних військ Путіна у нас в тилу, в Києві, під час війни. (Лукаш, до речі, сиділа тут і вільно гадила в мізки й до травня 2019 року.)

У мене немає людських пояснень, чому ці тварі залишаються безкарними й надалі.

Але в мене є інше питання. Власне, не питання, а висновок. Про Портнова.
Адже він не сам по собі. Він підтверджений дружбан Богдана - а значить, офісу президента, Дубінського, Коломойського, він фактично тіньовий керівник ДБР.
Людина, яка реально провадить через сферу права путінську політику в Україні, має прямий вплив на багатьох людей в українській владі. І вони фактично керуються його вказівками.

І так, сьогодні - той сумний день, коли я бачу цей портновський ригівський ад, співставляє це з реаліями - і мені здається, що вся боротьба, всі жертви Майдану, жертви 2014 року були даремними.

І цю емоційну пробоїну ОПня не закриє жодними темниками.
Dmytro Lykhoviy

 

Тільки Хомчин сам писав, напевно забув, але я запамятав, це ще було, орієнтовно цієї весни чи минулої зими, що арабо-ізраїльський конфлікт та Палестину недоречно порівнювати з ОРДЛО чи україно-російською війною. А тут...
Багато питань щодо такого обміну. Але вимогу відпустити беркутню і харківських терористів висунув Кремль, тоді би не був випущений ЖОДЕН із наших. Чи поступив би хтось інакше і зміг би заставити Кремль змінити думку?