Прочитайте уважно! Плани Кремля щодо України Эхо Москва. Политолог Валерий Соловей. И.Воробьева― Продолжается программа «Особое мнение». Политолог Валерий Соловей. Меня зовут Ирина Воробьева. Еще одна политическая история, которую все обсуждали и до сих пор обсуждают. Это, конечно, избрание нового президента Украины Владимира Зеленского. Сначала все обсуждали, сможет ли он победить, потом все обсуждали: О, господи, он победил!» А дальше начался какой-то процесс, в том числе, который закончился, например, обменом военнопленными, что, в общем, хорошая новость. В.Соловей― Да, это хорошая новость. И, кстати, Россия, точнее, Кремль возлагает на президента Зеленского довольно большие надежды, связанные с тем, что считают, он поможет добиться стратегических целей России в отношении Украины. То есть, в частности, всё то, что происходит в последнее время — это компромисс по газу, причем, в общем, выгодный Украине более, чем, условно «Газпрому»; обмен пленными — это сильные и вполне определенные, рассчитанные шаги в сторону Украины лично Зеленского с тем, чтобы он сделал шаги навстречу России. И.Воробьева― А нам-то что от него нужно? В.Соловей― А Россия или Кремль (не вся Россия так думает, как Кремль, а, может быть, значительная часть России думает иначе) хочет особого статуса Донбасса, фактически федеративного и через Донбасс влиять на политику Украины — это первая задача минимум. И задача максимум, она прозвучит фантастически, но считают в Кремле, что можно добиться ее — это присоединение Украины к союзному государству Россия — Белоруссия. И.Воробьева― И тут же мы подходим к еще одному событию: Россия и Белоруссия. В.Соловей― Плавно, но неизбежно. И.Воробьева― Неизбежно абсолютно. Так же, как неизбежно союзное государство? В.Соловей― В Москве, в Кремле считают, что да, что препятствие на пути этого государство — Лукашенко. Ему были сформулированы условия или дилемма, наверное: «Союзное государство будет с тобой или без тебя». И рассчитывают, если всё пойдет, может быть, по московским прикидкам, до лета это союзное государство уже вчерне получить. И.Воробьева― До лета. В.Соловей― Да, до лета. Никто не собирается откладывать в долгий ящик. Слишком долго откладывали. Эта интеграция длится уже и разговоры о ней фактически 20 лет, даже больше. Началось еще при Ельцине. В Москве решили, что хватит, надо ставить точку. И.Воробьева― А почему Белоруссия, почему не кто-нибудь другой бывший? В.Соловей― А слабое звено. Белоруссия — слабое звено. Она, вообще, в объятиях. Она готова в них упасть. Но это не конец, это начало процесса. Украина тогда присоединяется к союзу братских славянских государств. Выстраиваются особые отношения с Прибалтикой вследствие некоторых действий в отношении трех стран Балтии. И Россия берет реванш за крупнейшую геополитическую катастрофу XX века. Планы далеко идущие. И.Воробьева― Это же плохая новость. Ведь то, что вы говорите, это плохо. В.Соловей― Я не оцениваю, плохая она или хорошая. Я просто вам говорю о том, какие намерения существуют, какие планы готовятся, и хотя бы отчасти они, с моей точки зрения, реализуемы. И.Воробьева― Ладно. Если мы вернемся к Украине. То, что вы сказали об особом статусе Донбасса и влиять на ситуацию, но в ближайшее время там будет Зеленский, который, как мне кажется, не должен допустить такой ползучей интеграции? В.Соловей― Почему? Он вполне может на это пойти, если ему предложат хорошую сделку. И если Россия с этим усиленно с этим работает, занимается, но на него надавят собственные олигархи. Россия с ними, в общем, считает, что договорилась. Потому что взамен обещано вхождение в большое экономическое пространство. В Европу-то оно особо войти не могут, а вот это экономическое пространство, которое смогут составить Россия, Белоруссия, Украина — это прекрасная сфера для реализации экономических интересов. Поэтому если олигархи консолидировано — вот Коломойский с его интервью The New York Times (это трубадур был этой политики) — на президента Украины, то подвижки будут весьма существенными. Если там начнется — назовем это в кавычках «бандеровско-фашистский мятеж», — то братская Россия придет на помощь президенту Зеленскому. Мы знаем толк в братской помощи, правда, Ирина? И.Воробьева― Конечно. Мы, тем более, с вами знаем толк в братской помощи. Раз уж мы заговорили о том, что будет дальше, несколько шагов вперед сделаем. Как вы думаете, когда это все начнет происходить или уже до 24-го года, наверное, произойдет…
Про обмін. Важливе. Не називайте це «обміном полонених». Харківські терористи і «бєркута» – не полонені. Вони кримінальні злочинці. Не називайте це «обміном всіх на всіх». Це далеко не так. Навіть виносячи за рамки мільйони заручників у окупованих Криму та на Донбасі. Як мінімум кримських татар Путін не віддає. Тому що від нього цього ніхто не вимагав. Не називайте цей обмін рівноцінним. Так, кожен з наших вартує тисячі їхніх. Але із неможливістю кари для вбивць і терористів ми втратили справедливість. Юрій Гудименко
Зі стадом все зрозуміло. *** ім на санках. Але ж ви бляді медійні. Журналісти, депутати, блогери єбанати. Лідери суспільної думки довбойобів. Ви ж дохуя раніше любили порозказувати мені особисто про те як "Порох канєшно маладєц на міжнародному рівні але... Хуже нє будєт" Кожен любив обісрати все що зроблено. Тепер все що відбувається в Україні на вас суки. Всі ці обміни полонених на вбивць. Весь оцей реванш антиукраїнський. Газ вам в хату дешевий малороси. Інтелігенція недороблена. Андрій Карпов
Для тиххто турбується про тих хто сидить на підвалах. Тримайте, обрізаний орган янелоха, а не полонених: "Из 57 наших вымениваемых - только 7 военных А мы отдаем 87 бандитов, убийц и террористов". Отже - "всіх на всіх" вилилося в сім бранців. Це при тому, що в полоні та тюрмах Криму - десятки сотень. Наполеон хрєнов. ((((
Батько вбитого беркутовськими шакалами Устима Голоднюка. Якщо хто не розуміє хто і про що.... Володимир Голоднюк Ця країна не має майбутнього!
Наталія Дигдалович (Natalja Dyhdalovich), я довго думав що вам відповісти, а потім ще трохи чи взагалі писати ці слова. І в якому вигляді. То ж пишу публічно. Вартують, Наталю! Оцінена. Багатьма людьми оцінена. Мною особисто оцінена, з яким ви не знайомі навіть. Щороку, двічі на рік, я приходжу до Андрія на Личаківський просто подякувати йому. Рік тому, коли попередня влада просравши інформаційну війну, вводячи воєнний стан, у відповідь отримала абсолютно антидержавну реакцію ЗМІ та (відповідно) населення - я здався. Я не знайшов для себе мотивів для того що я намагався робити для інших людей. "Як я можу щось робити сам, тут, не маючи ресурсів, якщо влада яка має ресурси, пройобує цілий фронт війни?" - так я думав тоді, вирішивши закинути все. І тут в друзі на фейсбуці постукали ви. З вашою аватаркою... То ж, Наталю, не намарно. Вчора нас зрадили, нас всіх. А вас особливо. Причому вони знали, що відпустять вбивць Майдану. Знали ще тоді коли обіцяли покарати винних 21 листопада. В очі брехали людям, які втратили найдорожче. Але це і було частиною їх задуму. Деморалізувати. Змусити думати, що намарно. Змиритися з статусом бантустану і з сцарьком на його чолі. Але за цим нахабством ховається звичайний страх. Страх, який змушує брехати в очі родинам загиблих. Страх, який змушує влаштовувати беззаконні шоу в судах тоді, коли населення погрузилося в передноворічний анабіоз. Мені зараз боляче, бо я не маю відповідей на запитання і я не знаю що робити, бо я нічим не можу допомогти, я отримав такий же удар. Але болить більше не від удару, а від безсилля, від того, що не знаєш що робити. Але я підведуся і продовжу йти. Робити те, що можу робити. Бо я знаю, що нашому поколінню призначено дійти. Бо не намарно. Бо в цій країні десятки тисяч справжніх Героїв, незважаючи на все. Бо наші предки боролися в умовах, коли незалежність України була неможливою, але вони боролися за неї без жодних на те шансів. І точно не клоунам з продажними кон'юнктурними елементами забирати у нас шанс жити як люди, в цивілізованій незалежній Україні. Бо, я знаю, встав би і продовжив би йти і Андрій. Вони сьогодні тимчасово вкрали в нас шанс на справедливість. Але головне: в тих, хто загинули тоді на Майдані була інша мета - це Україна. Саме за неї і за нас вони боролися. І ми з вами відстоїмо і збудуємо ту Україну, про яку вони мріяли. View: https://www.facebook.com/100011308905714/posts/988126434907644/
Наталія Дигдалович (Natalja Dyhdalovich), я довго думав що вам відповісти, а потім ще трохи чи взагалі писати ці слова. І в якому вигляді. То ж пишу публічно. Вартують, Наталю! Оцінена. Багатьма людьми оцінена. Мною особисто оцінена, з яким ви не знайомі навіть. Щороку, двічі на рік, я приходжу до Андрія на Личаківський просто подякувати йому. Рік тому, коли попередня влада просравши інформаційну війну, вводячи воєнний стан, у відповідь отримала абсолютно антидержавну реакцію ЗМІ та (відповідно) населення - я здався. Я не знайшов для себе мотивів для того що я намагався робити для інших людей. "Як я можу щось робити сам, тут, не маючи ресурсів, якщо влада яка має ресурси, пройобує цілий фронт війни?" - так я думав тоді, вирішивши закинути все. І тут в друзі на фейсбуці постукали ви. З вашою аватаркою... То ж, Наталю, не намарно. Вчора нас зрадили, нас всіх. А вас особливо. Причому вони знали, що відпустять вбивць Майдану. Знали ще тоді коли обіцяли покарати винних 21 листопада. В очі брехали людям, які втратили найдорожче. Але це і було частиною їх задуму. Деморалізувати. Змусити думати, що намарно. Змиритися з статусом бантустану і з сцарьком на його чолі. Але за цим нахабством ховається звичайний страх. Страх, який змушує брехати в очі родинам загиблих. Страх, який змушує влаштовувати беззаконні шоу в судах тоді, коли населення погрузилося в передноворічний анабіоз. Мені зараз боляче, бо я не маю відповідей на запитання і я не знаю що робити, бо я нічим не можу допомогти, я отримав такий же удар. Але болить більше не від удару, а від безсилля, від того, що не знаєш що робити. Але я підведуся і продовжу йти. Робити те, що можу робити. Бо я знаю, що нашому поколінню призначено дійти. Бо не намарно. Бо в цій країні десятки тисяч справжніх Героїв, незважаючи на все. Бо наші предки боролися в умовах, коли незалежність України була неможливою, але вони боролися за неї без жодних на те шансів. І точно не клоунам з продажними кон'юнктурними елементами забирати у нас шанс жити як люди, в цивілізованій незалежній Україні. Бо, я знаю, встав би і продовжив би йти і Андрій. Вони сьогодні тимчасово вкрали в нас шанс на справедливість. Але головне: в тих, хто загинули тоді на Майдані була інша мета - це Україна. Саме за неї і за нас вони боролися. І ми з вами відстоїмо і збудуємо ту Україну, про яку вони мріяли. View: https://www.facebook.com/100011308905714/posts/988126434907644/
Вже шляк трафляє від такого ниття. Із серії, як дехто оправдує вибрання одіозних і дискредитованих "Та краде, але хоть щось робить", має робити не "Щось", а свої завдання, які на нього покладені. Такі обміни і ведення переговорів - завдання міністрра закордонних справ і президента, а порохоботи це подають якимось особливим досягненням Порошенка.
Зверніть увагу на цинізм заголовків: "Обмін полоненими". Полонені там - лише українські військові. Сміття тваринного походження, яке звільняє від покарання режим Зеленського, ніякими полоненими не є.
Коли Путін не віддає жодного кримського політв‘язня в рамках обміну, він діями доводить своє переконання: Крим російський і завжди таким залишиться. Коли Зеленський не наполягає навіть для проформи, щоб хоч символічна кількість киримли повернулися із чекістських тюрем до України, він показує, що з цим згідний. А заяви про територіальну цілісність і «мир без втрати територій» - ритуальні, для лохів. Як і більша частина того, що злітає з вуст Янелоха
Lancktocha, напише все батьку Устима Голоднюка, або одному з батьків, кого застрілили ці беркутівці: View: https://twitter.com/Yupiterian/status/1211213679217254401?s=20 «БЛАГИМИ НАМІРАМИ ВИМОЩЕНА ДОРОГА В ПЕКЛО….» Бачу, що вимушений більш розгорнуто пояснити свою позицію, бо отримую в приват дуже багато звинувачень, що я черствий і не хочу повернення наших полонених! Я не проти обміну - полонених потрібно витягувати, але не обов"язково для цього гвалтувати судову систему. Це одна з основ державності, це одна з тих цінностіей за які Устим віддав життя і за що зараз віддають свої життя наші козаки на Сході. Втрата права на правосуддя породжує втрату віри в справедливість! Що в цих словах комусь не зрозуміло? Що не зрозуміло в простих людських бажаннях жити в демократичній і правовій державі - відчувати себе людиною і гордитися цим! Я вважаю, що мало бути так: - Президент мав виступити перед народом і пояснити, що хоче зробити, а не ховатися за спинами прокурора і суддів. А тим більше не "запілювати" свої дурнуваті відосики з туалету, ванни чи спортзалу. Він повинен пам"ятати, що поки що являється гарантом Конституції України, а не актором комедійного шоу! - А тому потрібно було провести показовий суд і осудити злочинців, що в центрі столиці однієї з найбільших Держав Європи, розстріляли людей. Далі він міг використати своє право на помилування і вже тоді можна говорити про обмін. А те, що ми бачимо це скоцтво і знущання над пм"яттю хлопців. У мене все. Маю честь!
Зедебіли, тут вам привіт передають ті, що вбивали вас на Майдані. Але до кого я. Вас там не стояло. View: https://twitter.com/motytchak/status/1211257931678781443?s=20
Коли Путін не віддає жодного кримського політв‘язня в рамках обміну, він діями доводить своє переконання: Крим російський і завжди таким залишиться. Коли Зеленський не наполягає навіть для проформи, щоб хоч символічна кількість киримли повернулися із чекістських тюрем до України, він показує, що з цим згідний. А заяви про територіальну цілісність і «мир без втрати територій» - ритуальні, для лохів. Як і більша частина того, що злітає з вуст Янелоха Карл Волох
Обмін полоненими сьогодні: перші дзвінки звільнених українців | Факти ICTV Що, порохоботи, ковбасить від таких фото? Ну, хай ковбасить.