Україна - вчора, сьогодні, завтра

Дехто після успішної зовнішньої агресії в Україну "по обеспечению порядка" ладен станцювати ломбаду на російському танку, за звичкою, як дєдушка Ленін на броньовику. А далі що? Завантажте розум. Ми(підкреслюю ми це всі і російськомовні і україномовні) для Москви були і залишимось людьми другого сорту і хохли(холопи) і свідомі українці, а держава Україна чи то теріторія, як люблять її називати "антифашисти" так і буде виконувати роль сировиного придатку Російської імперії. Що ж, звертайтесь по допомогу. Що на цей раз принесе в Україну Російська цивілізація? А нічого нового. Голод, холод, невиліковні хвороби, війни, репресії, зубожіння, деградацію, дефіцит, подвійні стандарти-говоримо одне думаємо про інше. Тож швидше обгортаймося російським прапором!

---------- Додано в 13:51 ---------- Попередній допис був написаний в 13:23 ----------

Шановний, ну як стерти в мозоку те що було? Мозок це ж не файл. Кожна незалежна країна(неприємне для декого словосполучення) має своє минуле, сьогодення, майбутнє. Ну є в України славне, як Ви кажете,історичне минуле, є й Руїна. Всього, як кажуть по трохи. Сьогодні, українці-першокласники(зауважте у Львові, Донецьку і в Симферополі) кажуть: без минулого немає майбуття! Тож виплавляймо сталь, саджаємо картоплю й пам"ятаймо, як Ви правильно зауважили, наше славне і не зовсім минуле, яким би воно не було.

---------- Додано в 14:07 ---------- Попередній допис був написаний в 13:51 ----------

Хай би ці старики припинили б "святкувати на кістках" 9 травня, то б і не "гладшали" бюрократи.

---------- Додано в 14:16 ---------- Попередній допис був написаний в 14:07 ----------

Нещодавно прочитав цитату В.Черчилля, яка після подій в Києві 18 травня 2013р. зазвучала по новому: "Майбутні фашисти, називатимуть себе антифашистами".

---------- Додано в 14:21 ---------- Попередній допис був написаний в 14:16 ----------

Це звання треба було заслужити, кров"ю вбитого ворога й неважливо якого.

 

Може дасте джерело, звідки весь свідомий загал черпанув цю геніальну цитату? А то всі блаблакають, а старина Вінстон в домовині, як пропелятор обертається...

 

Свой Флаг на поругание не отдадим!
Обгортайтесь голубым со звёздами.
Он теплее.

 

The fascists of the future will be called anti-fascists. [edit]I've seen this quote (with small variations) many times, but I'm having trouble finding the source. Can anyone shed some light on the source of the quote, or if it was said by Churchill at all or if it's been proven false altogether? --Thecakeisalie 13:18, 12 October 2009 (UTC)


false. search for Ignazio Silone.

I actually contacted the Churchill Society and asked them if Winston Churchill had ever said "the fascists of the future will be called anti-fascists" They replied saying there was absolutely no evidence anywhere of him ever saying is and so, therefore, he didn't say it. For some reason it has been attributed to him incorrectly. —The preceding unsigned comment was added by 83.100.173.161 (talk) 12:56, 2 May 2010

It can't be traced back to Silone either 91.138.67.186 16:10, 12 August 2010 (UTC)
I've seen this quote attributed to different Italian writers but I could never find a definite source. 93.133.241.206 00:16, 24 October 2010 (UTC)




короткий переклад-Черчіль такого не говорив
Найближче по змісту до фрази був локольний американський політик

The saying appears to have originated with an American populous politician from Louisiana called Huey Long and it was about false flag waving patriots. As this is the just of what he apparently stated.

When Fascism comes to America, it will (be in the name of/come under the guise of/be called) anti-Fascism!"

 

Есть-ли в Истории ещё примеры государств, которым 20 лет незалежности не хватает, что бы стать незалежной?

 

Я знаю. А Федя ні. Але це не заважає йому розповсюджувати брехню світом. І скільки тієї брехні ще буде у щиросвідомої публіки?

 

Можливо у 5-го телеканалу не вистачає фахових перекладачів з англійської, то прошу.

 

Всі труди Черчіля перечитали чи особисто знайомі...))))) чи аналітики з спецслужби підказали..... не вірте їм вони говорять те що начапьника гаварит......

 

Как это возможно, если Черчилль скончался в 1965 году?

 

..Союз нерушимый республик свободных
Сплотила навеки великая Русь!
Да здравствует созданый волей народной,
Великий могучий Советский Союз!
Слався Отечество, наше свободное..
​

 

Пан Vazmt вірить в реінкарнацію на прикладі дєдушкі Леніна.

---------- Додано в 11:59 ---------- Попередній допис був написаний в 11:54 ----------

Цю цитату 5-й телеканал майже тиждень прокручував у титрах. Прокидайтеся.

 

Россия. Никак не может стать "незалежной" от Советского Союза...

 

Ви мали на увазі таку адміністрацію?​

---------- Додано в 12:47 ---------- Попередній допис був написаний в 12:31 ----------

[/QUOTE]
Григорій Сковорода: «Якщо ти українець — будь ним!»


У Національному педагогічному університеті (НПУ) імені М. Драгоманова відбулася чергова всеукраїнська науково-практична конференція «Українське національне виховання: реалії, тенденції, перспективи». Її ініціатор і організатор — Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого.
Генеральним інформаційним спонсором патріотичної акції виступила редакція парламентської газети «Голос України».
Мені і, впевнений, іншим учасникам дискусії запам’ятався виступ професора НПУ Петра Чернеги, який з пристрастю справжнього патріота захистив титульну націю України. «Глобалістам», космополітам, що соромляться і бояться слів «українська нація», називаючи її «населенням», він сказав: «Ми, українці, — нація, всі інші — меншини. Ми — унітарний народ, а не багатонаціональний, як твердять деякі політики. Україна — мононаціональна держава».
У стінах педагогічного закладу лейтмотивом виступів була, зрозуміло, тема виховання свідомих патріотів в умовах трансформаційних змін сучасного суспільства. У руках сьогоднішніх студентів, по суті, — майбутнє країни. Воно значною мірою залежить від того, яку ідеологію прищеплюватимуть дітям завтрашні педагоги. Ідеї Драгоманова, Ушинського, Русової, Грінченка, Сухомлинського та інших істинних Педагогів-патріотів чи тих розумників, для яких НАЦІЯ — ніщо, а громадянство — все? Тих, хто забув чи не знав заклик великого філософа Григорія Сковороди: «Якщо ти українець — будь ним!».
«Скажіть, яку молодь виховуєте, і я скажу, яку ви державу розбудовуєте», — перефразовуючи Сенеку, сказала президент Фонду імені Ярослава Мудрого Валентина Стрілько. А передувала цьому резюме розповідь про воїнів Української Народної Республіки, розстріляних червоноармійцями у 1921 році.
— Делегація з Києва торік була на місці трагедії в містечку Базар, що на Житомирщині. Не було там жодного вчителя, жодного учня місцевої школи. Не прийшли сільський голова та селяни, хоча про день вшанування ми всіх офіційно повідомили. На величному пам’ятнику прочитала: «Збудовано з ініціативи та на кошти українців Великобританії». Виходить, це треба не українцям в Україні, а українцям зарубіжним, — зауважує Валентина Стрілько. ...Учасники конференції у прийнятому зверненні до народних депутатів України констатували, що вітчизняна система освіти і виховання перебуває в глибокій кризі. У суспільній свідомості, поведінці молодого покоління набувають широкого, навіть загрозливого поширення безвідповідальність, байдужість, егоїзм, аморальність, цинізм, агресивність, непошана до національних і вселюдських цінностей, бажання назавжди виїхати з країни. Науковці, педагоги і студенти просять народних обранців прийняти закон України про українське національно-патріотичне виховання, а також державну програму українського національно-патріотичного виховання підростаючих поколінь, на реалізацію якої обов’язково передбачити належне фінансування.

До речі​

Перший Центр духовно-морального виховання відкрився у Національному університеті «Острозька академія». У ньому готуватимуть викладачів, учителів християнської етики, діятимуть курси підвищення кваліфікації. Центр також можуть відвідувати учні та студенти, до послуг яких література християнської тематики.​

Авторитетно​

«Україна сьогодні вкрай потребує високоосвіченого, високоморального, патріотично налаштованого молодого покоління, яке насамперед може виховати педагог, бо саме вчитель формує і закладає у серця і душі дітей усе найкраще, що потім вони пронесуть крізь життя».

Із вітання Голови Верховної Ради Володимира Рибака учасникам і організаторам всеукраїнських науково-патріотичних конференцій.​

Сам сказав​

«Освічені українці, як правило, трудяться для всіх, тільки не для України та її народу. Вони повинні поклястися собі не кидати українську справу, вони повинні усвідомити, що кожна людина, яка виїжджає з України, кожна копійка, що витрачається не на досягнення українських цілей, кожне слово, сказане не українською мовою, — є марнування капіталу українського народу. А за даних обставин кожна втрата є безповоротною».

Михайло ДРАГОМАНОВ.

Джерело: газета Голос України №95 24 травня 2013р.​

 

5 каналу вірити - себе не поважати.
Ще один такий є - ТВі. Але йому вже хвіст притиснули...

 

Цим не набридло вірити?

 

"Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами" ...
Уїнстон Черчілль.

 

Антична філософія України: Великий скіф Аристотель, засновник політології


Інформаційна спецоперація проти Античної України-Еллади, розпочата ще в XV—XVІ століттях ідеологами Священної римської імперії германської нації, триває. «Канонічні» підручники та словники з філософії продовжують абсолютно безпідставно нав’язувати нам думку, що вся антична філософія є «грецькою».
Одне лише вражає тверезомислячих людей, як це «мудрі» греки протягом двох наступних після античної доби тисячоліть не спромоглися дати філософа рівня Григорія Сковороди, конституціоналіста рівня Пилипа Орлика чи поета рівня Тараса Шевченка?..

Романія—Рома—Москва​

Після захоплення турками Константинополя (1453 р.) Велика Романія (вона ж Римська імперія) припинила своє існування. Протягом кількох останніх століть вона вела важку боротьбу на два фронти.
З одного боку, її атакували західноєвропейські феодали, які організували низку так званих «хрестових походів». Головною ідеологічною метою цих релігійних війн було начебто звільнення християнських святинь у Палестині від мусульман.
Проте «чомусь» замість війни з мусульманами вони постійно атакували християнізований Константинополь/Візантій, заснований у VІІ—VІ століттях до н. е. вихідцями з Античної України — дорійцями — на землях української ж Трої...
Як наслідок, хрестоносці, які грабували Малоазійську Україну (нині — окуповані турками території, що звуться Малою Азією), методично розхитували іудео-християнську державу Велику Романію (яка проіснувала з ІV по XV ст. н. е.) і зовсім не поспішали боротися проти мусульман у заснованій колись полтавськими лелегами-пелазгами Палестині.
Та й чим там було поживитися псам-лицарям у Палестинській пустелі, хіба що цеглиною з так званої єврейської «стіни плачу»?.. Інша річ — багата на здобич Велика Романія, яку після низки «визвольних» хрестових походів «євро-західняків» Османська імперія взяла, як то кажуть, «голими руками»...
Антична Україна-Еллада, зруйнована у ІV—V століттях н. е. хрестовими походами готів (москво-татар) та іудео-християн Великої Романії (і тут війна на два фронти!) на той час не мала державності і тому вже не могла захистити свою інтелектуальну власність (філософську та релігійну думку, твори скіфських істориків).
Окрім пограбованих антично-українських міст хрестоносцями, які почали зводити другий Рим на базі колишньої провінційної італійської Роми, була здійснена масштабна «зачистка» творів античних авторів, та їх біографій включно. Усі античні твори й авторів було проголошено «грецькими». Другий Рим (італійський) зробили нащадком «грецької цивілізації», яку начебто продовжила західноєвропейська, «греко-римська» цивілізація».
Тепер ви розумієте, шановні читачі, чому московити, які взяли участь у розгромі Античної України, прагнучи вхопити частку античної інтелектуальної (релігійної та філософської) спадщини, назвали згодом себе третім Римом?..
В умовах таких кривавих цивілізаційних війн і відбулися масштабні маніпуляції античної історії та філософії.

---------- Додано в 19:26 ---------- Попередній допис був написаний в 19:25 ----------

продовження:

Великий скіф Аристотель — вчитель скіфо-еллінського царя Олекси Македонського​

Ми вже писали, що батьком-засновником філософської науки фактично є Великий скіф Анахарсій (VІІ ст. до н. е.), скіфське походження якого іудейсько-християнські фальсифікатори не змогли «відмінити», зауваживши, що він начебто приходив вчитися мудрості у «грецьких» філософів (які жили у V—ІІІ стст. до
н. е.). І як це він міг зробити, якщо жив на кілька сотен років раніше від так званих «грецьких філософів»?..
Великим скіфам Аристоклу/Платону та його учню Аристотелю пощастило менше: їх просто і брутально зробили... «греками»...
Отже, біля витоків античної філософії стояв видатний скіфський філософ Анахарсій, який творив у VІІ столітті до н. е. Через 300 років після Анахарсія скіфську філософську лінію продовжує учень Аристокла/Платона — Аристотель.
Відомий філософ Аристотель народився в 384 році до н. е. в місті Стагирі (Фракія) в досить заможній сім’ї лікарів з авторитетного лікарського роду Асклепідів.
Стагіра — давньомакедонське місто, засноване одним із племен іонійців в середині VІ століття до н. е. на фракійських землях. Античний автор Стефан Візантійський (V ст. до н. е.) у своїй праці «Етніка» пише, що «скіфи — фракійське плем’я».
А Геродот свідчить про спорідненість македонів і скіфів-дорійців. Відтак у нас є всі підстави вважати, що Аристотель, так само як Анахарсій, Фалес і Аристокл, народився в сім’ї, яка мала скіфо-еллінське коріння.
Якщо Аристокл окреслив предметне коло політики, то його видатний учень Аристотель (384—322 рр. до н. е.) не без підстав вважається засновником політичної науки.
Попри те, що Аристотель протягом 20 років перебував — як учень, а далі викладач — у платонівській Академії, в історію політичної думки він увійшов як автор власної світоглядної системи, що охопила практично всі сфери людського розвитку — філософію, соціологію, логіку і, звісно, політику.
На відміну від свого вчителя Аристокла, Аристотель орієнтується не на ідеальні схеми, що нехтують психологію людей, а на практичний аналіз політичної сфери суспільства як такої.
Зокрема, він зробив політику предметом емпіричного дослідження, проаналізувавши разом зі своїми учнями 150 конституцій реальних держав і відповідних конституційних проектів.
На думку Аристотеля, політика є наукою про вище благо людини й держави, що охоплює економіку та етику (звід традицій і правил).
Показово, що і Аристокл, і Аристотель не вийшли у своєму політичному аналізі за межі скіфо-еллінського полісу. Зокрема, Аристотель вважав, що людина є «твариною політичною», поліс — це суспільство, а держава — «творіння природи» і продукт природного розвитку.
На його думку, поліс — це об’єднання людей, котрі мешкають на певній території під владою одного уряду, який діє на базі єдиної конституції. Поліс — спільнота вільних і певною мірою рівних людей (окрім рабів). Він вищий за сім’ю та індивіда, а головна мета його функціонування — благо громадян.
Аристотель був переконаний, що розумні межі приватної власності відповідають природі людини, є стимулом до праці, виробництва та збагачення. Звідси й витікає його фундаментальна теза, покладена в основу концепції громадянського суспільства: те, що вигідно громадянину, вигідно й суспільству!
Проте Аристотель вважає, що нагромадження багатства повинно здійснюватися на основі створення матеріальних цінностей, а не завдяки торгівлі та спекуляції. Його ідеал: власність — приватна, її плоди — для загального блага.
У розумінні Аристотеля право — це норми суспільного життя, що реалізуються передусім на основі їх застосування саме державою. Він виокремлює природне право (яке скрізь визнано) і умовне право (закони та угоди). Справедливі закони чи несправедливі — їх все одно потрібно виконувати.
Виходячи з наведеного вище, стає зрозуміло, чому Аристотеля називають ідеологом здорового глузду середнього класу. Адже він вважав важливим показником справедливості відсутність крайніх суперечностей поміж бідними та багатими, філософами та пересічним загалом. Людей середнього достатку він вважав найліпшими в полісі, оскільки лише вони, мовляв, здатні зрозуміти інтегральне загальне благо, не схиляючись до крайнощів.

 

Продовження:

Аристотель вважав, що громадянство не повинен мати той, хто через відсутність достатку, дозвілля, брак освіти нездатний самостійно мислити та ухвалювати рішення. Громадяни, за його концепцією, — це ті, хто пише закони й судить (тепер їх назвали б суддями і депутатами).
А ось жінкам (на відміну від Платона) Аристотель відмовляє у праві на громадянство. Можливо тому, що на той час у скіфів-аріїв і спартанців-дорійців уже повністю вкорінився патріархат?
Про це, зокрема, можна опосередковано довідатися з домінування в тогочасному пантеоні богів бога війни Ареса, який був головним богом у скіфів і спартанців.
Демократію Аристотель вважав нестійкою формою правління, але все-таки кращою за олігархію і навіть за аристократію (владу аріїв? — В.Б.).
Найкраща форма політичної організації у нього — політія, що поєднує в собі позитивні риси олігархії та демократії і є певною «золотою серединою» між ними. Для забезпечення стабільності потрібне зміцнення середнього класу (про що так багато й охоче розказують ідеологи-теоретики центризму та що повсякчас нехтують практичні політики!).
За демократії панує абсолютизація рівності, за олігархії — абсолютизація нерівності. Але все це призводить до зміни форм держави через порушення справедливості.
Великий скіф Аристокл вважав Аристотеля найздібнішим серед своїх учнів. Проте, як переказують, Платона дратував чепурний вигляд Аристотеля та його надмірна схильність до жінок, яким він приділяв, на думку Аристокла, надто багато уваги.
У своїх філософських поглядах він теж значно відрізнявся від свого великого вчителя, більше схиляючись до аналізу реалій та вивчення дійсності. Чого варта лише одна фраза Аристотеля: «Платон мені друг, але істина дорожча».
Аристотель був достойним учнем свого вчителя Аристокла, але сам, через свій різкий характер, мав за життя небагато учнів. Проте один із них прославив його навіки — Олександр Македонський, який «чомусь» виводив свій родовід від прабатька скіфів Геракла.
Після смерті Аристокла у 348 році до н. е. Аристотель залишає Афіни і прямує до Малоазійської України. Перебуваючи на острові Лесбос, Аристотель отримав запрошення від македонського царя Філіппа ІІ стати вчителем його тринадцятирічного сина Олександра.
Дуже дивно, між іншим, але біографія «македонського царя» Олександра «чомусь» надто схожа на біографію боспорського царя Митридата Євпатора, який жив у древньому українському місті Пантикапей.
Після сходження Олександра на престол (336 р. до н. е.) вдячний царевич повністю звільнив від податків ціле місто Стагір лише за те, що там народився його вчитель Аристотель.
Займаючись із царським сином усіма загальноосвітніми науками, філософ ще й передав йому свої «родинні» знання з медицини, а також свою жагу до дослідження природи.
Як свідчать «македонські» (насправді — німецькі!) перекази, для Аристотеля і його учня Олександра македонський цар Філіпп ІІ наказав побудувати Німфей, буквально — святилище муз.
Зверніть увагу, цар Філіпп ІІ, як переказують літописи, начебто будує спеціальне місце для занять Аристотеля та Олександра, яке отримує назву Німфей. Проте аналіз античних карт того часу дає підстави для сенсаційних висновків, що єдине тогочасне місто, яке мало в ті часи схожу назву — Німфей, розташовувалося в українському Криму!
А як же бути з грецьким містом Мієза, де начебто розміщувалася «школа Аристотеля» в Німфеї? На моє переконання, це чергова містифікація, оскільки основні (елліністичні) археологічні знахідки в Мієзі датуються лише ІІ століттям до н. е., тоді як Аристотель жив у ІV столітті до н. е.!
Водночас зазначимо, що скіфо-еллінське місто Німфей (мал. 5) розташовується біля древнього українського міста Пантикапея/Керчі. І це місто Німфей (мал. 3) було засновано задовго до народження Філіппа ІІ та його сина Олександра Македонського — у VІ столітті до н. е. (увага!) на місці древнього скіфського поселення! Але це — тема для окремої розмови...

---------- Додано в 19:30 ---------- Попередній допис був написаний в 19:28 ----------

мал.1 Аристотель(Лувр, Франція)."Римська копія" з "грецького орігіналу" (німецькі історики фальсіфікували не тільки історію і біографії скіфських філософів, а й підкріплювали ці "факти" фальшивими скульптурами).​

---------- Додано в 19:38 ---------- Попередній допис був написаний в 19:30 ----------

Мал. 3. Давнє скіфо-еллінське місто Німфей (Український Крим, VІ ст. до н. е.), яке було збудовано на місці більш древнього скіфського поселення.
Джерело: Газета "Голос України" № 96 від 25 травня 2013р.

 

Яка-ТАКа Україна-Елпада?!?
Україна - Троя!

 

В хахлів і інших недоросів саме слово Україна викликає параксизм.
До давно відомо.