Україна - вчора, сьогодні, завтра

Українська армія - то чиста фікція в театрі абсурду під назвою "Україна"
Але і росіянська армія - "дута сила", від нас недалеко втекла - чого вартує 10 років війни в Чечні.І не треба тут про "прєдательства армии со сторони власти и т.д."

 

Читайте про попередників цих "рєбят" з історії банди Довгорукого в Києві. Їх недовго терпіли, перебили та заборонили їх ватажка навіть ховати в Києві. Ось тут і розшифровуйте прокопову культуру "рашен" - це варварство, перебільшення значимості своєї особи, ізгойство в Європі.
Повторю цитату з мого сьогоднішнього плакату на Майдані - "ПР - збірник генетичного сміття".

---------- Додано в 17:27 ---------- Попередній допис був написаний в 17:22 ----------

Я б не робив такі висновки. Для бидловатого суспільства його армія повна таємниця по вині сурогатності наших ЗМІ.

 

А яка тоді наша армія ??

 

Терра інкогніта. Ніхто її давно не перевіряв на ефективність обов'язків. Я би швидко привів її в позитивний психологічний стан, задекларувавши скорочення МВС на 60%, а звільнені кошти пекрекинути на потреби армії. Тим самим я би забезпечив собі союзника в майбутніх баталіях з жандармським апаратом сурогатної державної машини бандюків.

 

Чому розвалився Радянський Союз і постала незалежна Україна? Та тому, що українська нація нічого більше не робила, а тільки століттями вела "національно-визвольну боротьбу" з її віковічними поневолювачами, ‒ такою школярською є традиційна відповідь сучасного українського патріота. У цій лінеарній історії нема жодного натяку на мирне або просто нормальне життя. Виявляється, в минулому українці тільки боролися із зовнішніми та внутрішніми ворогами, переборювали "тимчасові" труднощі, співали тужливих пісень і мріяли про самостійну державу. Такий спрощений підхід до історії, де нема радощів життя дорослої людини – добробут, достаток, щастя від продовження себе у дітях, задоволення від любові й сексу, є намаганням дорослих, але занепалих і закомплексованих людей індоктринувати своїх нащадків, перетворити їх на гвинтики і коліщатка великого механізму "Україна". Українська історія пафосна і героїчна, жертовна та кривава (перелік крайнощів, що аж зашкалюють, можна продовжити), але не людяна.

Міняються панівні ідеологічні доктрини, змінюються зовнішні вектори, але стабільною залишається глорифікація "героїчного" минулого. Складається враження, що українці без гордощів за своє славне історичне минуле не можуть виплавляти сталь, садити картоплю, доїти корів, будувати дороги. При чому все це відбувається у придуманій для самих себе системі координат. Системі, де тільки вони йдуть в ногу, а весь світ – не так, як треба. Такий підхід один в один нагадує часи пріснопам'ятного СРСР, коли "наші" були розвідниками, а "їхні" – шпигунами.

Історія на пострадянському просторі стала таким собі рятівним колом для всіляких неуків і паразитів, які не здатні до творчої праці, які не хочуть працювати взагалі, і як дві краплі води подібні на героїв "Пісеньки бюрократа": "Мы не пашем, не сеем, не строим, Мы гордимся общественным строем". У цій строфі треба замінити суспільний лад славною історією, і ми як на долоні побачимо купу новітніх ідеологічних горлопанів, які, експлуатуючи історію, стають депутатами Верховної і місцевих рад, займають посади не завдяки своїм кваліфікаціям, а завдяки вигукуванню "правильних" гасел на мітингу. Це люди, які за останні двадцять років не збудували навіть псячої буди, але вважають себе великими будівничими держави.

http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?dityachi_igri_ukrayintsiv&objectId=1284679

 

Смотрите, какое письмо накатал Джемилев Эрдогану http://www.siyasetplatformu.org/tar...ogan-ana-kirim-tatar-mektup-alir.html#post223. Не знаю уж, послушали его турки или это стечение обстоятельств, но факт в том, что они действительно начинают сворачивать свои проекты в Украине. Еще в прошлом году они обещали нам золотые горы в плане газового сотрудничества, а теперь наоборот вставляют палки в колеса.
Джемилев бесится, что власти начали решать вопросы с татарами не через его меджлис, а через Совет крымско-татарского народа при президенте. И поэтому призывает турок вмешаться в наши дела. Да кто он такой, чтобы делать такие заявления? Уже одного этого письма достаточно, чтобы разогнать меджлис, а Джемилева посадить за измену Родине!

 

В случае войны между Украиной и Россией, России - конец. Так что не раздувайте ноздри, раздувать особо нечего.

Объясню более подробно.
Если начнется с вами война, то это будет народная война, намного большего народа чем чеченцы, с которыми вы так и не смогли справиться за 10 лет и теперь платите им дань стыдливо называя это "федеральной помощью" и "федеральными субсидиями", прекрасно зная что с этими деньгами делает Кадыров и куда они идут.

Местную 5-ю колонну мы перебьем быстрее чем вы успеете это осознать, тем более что вся эта 5-я колонна быдло-люмпены без убеждений и как любая шпана они сильны только в угрожающих воплях, а когда дело доходит до дела, то это просто ссыкливое стадо.
Благо уже был прецендент ставки на быдло люмпенов в Грузии при Гамсахурдиа. Финал известен. Шпана не воины, это шпана.

Мощь вашей армии сомнительна, поскольку она слишком долго была ориентирована на карательные операции, а не настоящую войну и учитывая старую добрую русскую традицию воевать числом, а не уменьем и "бабы новых нарожают" в первые же месяцы войны у вас будут такие потери, что общество начнет сомневаться в правильности этой войны, а затем в правильности правительства, которое затеяло эту войну. Путин не Сталин, если в вашем обществе начнуться беспорядки во время войны, то Вы сами знаете чем это кончится, опять же в силу старой русской традиции. Только на сей раз это будет фатальный финал, об этом с радостью побеспокояться все ваши соседи, которых вы уже успели сделать своими врагами, в погоне за временной внутренней стабильностью.

Если война продлится больше 3-х месяцев и по Россие поедут "грузы 300" ваша страна скоро погрузится в хаос. Денег, чтобы ликвидировать хаос уже не будет, так как весь мир встанет на нашу сторону и вы окажетесь в экономической блокаде. А поскольку вся ваша экономика, как у любой страны 3-го мира, построена на продаже зарубеж сырья, то она рухнет уже максимум через полгода и латать дыры будет нечем.

Нам конечно тоже придется несладко, но будут и свои плюсы -
1. Можно будет по закону военного времени перевешать всю 5-ю колонну и избавиться от неё навсегда.
2. Россия распадется на полтора десятка удельных княжеств и прекратит свое существование, а стало быть на наших границах станет спокойнее.

 

Ото сьогодні мені потрапив на очі віршик, який найкраще характеризує сучасну Україну, особливо її депутатів, як коаліцію так і опозицію, які одним миром мазані.

В стране бандитов и воров.
Продажных шлюх и депутатов.
Забытых властью стариков.
И разжиревших бюрократов.
Дорог разбитых и дворцов,
Растущих как грибы с откатов.
Очередной закон готов —
Борьбы с курением и матом...

А ще заборона абортів, взаємне руйнування пам"ятників і проплачені мітинги.
А нічого дієвого і доленосного. що дійсно могло би принести корість Україні ми від них не бачимо. Та мабуть і не побачимо.

 

Раніше була слава.
Раніше було все.
Збезчещена держава сьогодні хрест несе.
Обдурена,горбата,роздвоєна,сліпа,
Її,колись крилату,гвіздками - до стовпа.
Добавили жердину - і вийшов ніби хрест.
Таку собі причину возводять до небес
І кожен пику суне,під сукню зазира
Але дурну красуню ніхто ж не забира
Осміяна словянка вже на колінах ледь
Наллють горілки шклянку,потішаться - і геть.
Не хата - а гноївка.
Та й неба - що згори.
Гулянка і горілка.
Лайно і прапори.

О.Смик

 

http://frankensstein.livejournal.com/409828.html

 

Товарищ!
Кто - вы?!?
Господин artobstrel - из Николаева!

Поднимутся чудо-богатыри из схронов... И пойдут крушить колонны - с 1-ой по 5-ю...
На концерты Филипка Киркорова приходит больше, чем на митинг оппозиции против власти у вас - в Киеве. А уж если - не приведи Господь! - кто-то всерьез задумает напасть - то все эти "борцы" - по привычке - первыми запишутся в полицию при оккупантах. Я даже не сомневаюсь.

Очередной бред - взятый из 1 (одного!) каммента...

 

с какого???

с Николаевской областью? это будет гражданская война ...

никогда, как не была в 20м так и сейчас не будет, народная война возможна только в сильном сплоченном государстве, с сильными лидерами и глубоким самосознанием, так что не иллюзируйте - никакой народности, более того сильная "пятая колонна" будет помогать, как мы видим сегодня полно желающих бить морды "фашистам". и внешняя агрессия по любому будет сформулирована как - обеспечение порядка, защиты русскоязычного населения и т.д., и предшествовать будут какие то провокации компрометирующие национальное движение ... это азбука ...

противостояние перевели в вялотекущую фазу, свели до уровня "чеченцы против чеченцев", так что все решено оптимально ...

вот уж где усеретесь - пардон, вы накостылять быдланам рыговским и то не смогли ...

агов, кто будет наносить поетри? сучасне украинское вийсько? ГЫ-ГЫ-ГЫ, более чем уверен что генералы продадут армию еще до начала агрессии ... у нас не горы, прятаться - негде, по крайней мере на Юге. Востоке, в лесах можно но это будет лесная война, можно долго партизанить но уже при Российской администрации ...

отсутствие оппозиции десятки лет - ничем кроме усиления нынешней власти это не кончится, наоборот еще больше гайки затянут ...

мир? блокада для Европы закончится отключением от труб, электричества, - так кто кого будет блокировать? Пиндосию подкупят лояльностью к ее выкрутасам с Ираном и еже и усьо ... про имидж Украины в мире я вообще молчу, никто ее серьезно не воспринимает ... война против Грузии - где блокада?

а если ее окажется больше? и перевешают "бандеровцев" ?

 

Із юзером vkk311 можу зголоситися,нажаль,лиш в тому ,що
1.) каральні операції знищують бойовий дух військ;
2.) війна для РФ буде дорогою у фінансовому плані.
А наш славний український народ,традиційно запхає голову в пісок,бо "хата з краю".
Хоча слід,визнати,декілька десятків тисяч добровольців на війну підпишутся,у будь-якому випадку.Правда,серед них небуде тих традиційних поцреотів,що на кожному кроці триндять про любоф до України,і 100% не буде футбольного хуліганья,яке так любе волати "Слава героям !!"

 

Станом на 28 травня 2013 року.
Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко вважає, що зустріч Президента Росії Володимира Путіна з Президентом України Віктором Януковичем у Сочі – це останні спроби російської влади зупинити європейську інтеграцію України. Про таке він заявив в ефірі «5 каналу».
Більше читайте тут: http://www.unian.ua/news/573474-eks-ministr-rozshifruvav-movchannya-pres-slujb-pro-zustrich-yanukovicha-y-putina.html
«Саме зараз в багатьох кремлівських кабінетах зрозуміли, що Україна уходить. Власне, Кремль втрачає вплив на Україну, і от зараз, у тому числі остання непередбачувана, загадкова зустріч ( зустріч В. Януковича з В. Путіним – ред.), вона свідчить про те, що відбуваються останні спроби зупинити процес. Наскільки це буде успішним для Росії – це питання, адже ми не маємо інформації, тому можемо тільки здогадуватись. Але, мені здається, що це останні спроби загальмувати те, що вже, практично, загальмувати не можливо» , - заявив Огризко.
Більше читайте тут: http://www.unian.ua/news/573474-eks-ministr-rozshifruvav-movchannya-pres-slujb-pro-zustrich-yanukovicha-y-putina.html

 

Тогда почему в Сочи, а не в Луганске, например?
Почему Янукович к Путину, а не наоборот?
На ковёр вызывали Вашего Президента, получается?
А если нет, то какие, на фиг, спробы?

В.ПУТИН: Виктор Фёдорович, очень рад Вас видеть и иметь возможность в неформальной обстановке поговорить по нашим двусторонним отношениям, по торгово-экономическим связям, по нашему сотрудничеству в рамках СНГ. У нас традиционно очень большой объём отношений: политические контакты, экономические, гуманитарные связи – как обычно в таких случаях говорят, нам есть о чём поговорить.
Я очень рад Вас видеть. Спасибо, что приняли приглашение и приехали, нашли время в выходной день. Мне очень приятно. Рад Вас видеть, добро пожаловать!
В.ЯНУКОВИЧ: Спасибо, Владимир Владимирович.
Я знаю, что выходных дней не бывает, когда, как говорят, есть возможность иногда некоторые вопросы такого рода решать. Я Вам благодарен за приглашение.
Мне, конечно, очень интересно: мы пролетели над Сочи, посмотрели – везде идёт стройка. Понимаем, что время очень ограничено. Конечно, очень интересный проект сам по себе, и то, что ответственность лежит на Вас, я это очень хорошо понимаю. Знаю, что Вы очень много уделяете этому внимания.
В.ПУТИН: Каждый день практически.
В.ЯНУКОВИЧ: Я, как всегда, с огромным удовольствием выслушаю Вас: что изменилось за этот период времени с последней нашей встречи. И конечно, нам есть о чём с Вами поговорить.
И все вопросы, которые касаются наших двусторонних отношений, вызывают глубокий интерес и в Украине, и в России. Поэтому надеюсь, что наша традиционная повестка дня сегодня будет пройдена, и мы будем потихоньку двигаться вперёд.

http://президент.рф/новости/18195

 

Бачу що ніколи не закусюєте, шкода.
В широко известной повести "ПОЖАР" выдающегося писателя-почвенника Валентина Григорьевича РАСПУТИНА подробно, с массой деталей показана повседневная жизнь и производственная деятельность огромного советского рабочего посёлка в конце 1970-х годов.
-----------------------------------------------------------------------------------
Абсолютное большинство советских рабочих и служащих, живущих и работающих в этом посёлке показано В.Распутиным, как совершенно опустившееся скопище нравственных дегенератов, как мерзкая люмпенская пьянь с психологией мародёров и воров, с полностью разрушенной трудовой и человеческой моралью.

-----------------------------------------------------------------------------------
Когда в посёлке и на предприятии случился ПОЖАР огромного масштаба, грозивший уничтожить весь населённый пункт, то совковая НЕЛЮДЬ дружно принялась не пожар тушить, не посёлок и не предприятие спасать от огня и уничтожения, а начала массовый повальный ГРАБЁЖ и МАРОДЁРСТВО, затаптывая насмерть друг друга в давке перед дверями склада, где хранилась водка.

 

Ніхто нікого не зітре. Час ейфорії та надії на світле майбутнє пройшов. Настав час виживання в епоху гаслоносців.

 

Тобто все, як в давній радянській пародії на відомого радянського кінорежисера: "О чём этот фильм? Да ни о чём собственно".

---------- Додано в 11:14 ---------- Попередній допис був написаний в 11:03 ----------

Маю кілька запитань. Щось не зрозуміло, Ви громадянин України чи мешкаєте в місті корабелів з тимчасовою посвідкою на проживання? Наразі можливої агресії Росії, на чому боці будете?
Але ж і КТО в Ічкерії теж не завершилась повним "барбароссом". Як каже російський генерал Неткачев, вона має зараз вялотекучий характер, доки доти витрачаються захмарні кошти платників податків. Наприклад в Ічкерії сьогдні на весіллі дарують золоті пістолети.

 

Вони так не думають.

 

Україна-вчора, сьогодні, завтра. Не забуваймо свою історію. Панове російськомовні-тАварищи, у декого чомусь укорінився штамп: україномовний-зрадник-фашист. Давайте разом уважно прочитаймо цю статтю і задумаємося наскільки це відповідає дійсності? Чи були в "україномовних" підстави обожнювати Третій Райх і служити йому?

Остарбайтери з Рівненщини у фашистських концтаборах

У Рівному за фінансової підтримки обласної державної адміністрації та облради видано дослідження «Українські остарбайтери: 1941—1947 рр.», в якому автор Віталіна Данильчук розглядає тему використання примусової праці рівнян-остарбайтерів в економіці фашистської Німеччини. З Рівненщини на примусові роботи було вивезено 28783 особи.

Книга, видана на основі архівних матеріалів, періодичних видань окупаційного періоду, спогадів остарбайтерів, значна частина з яких оприлюднена вперше й заповнила низку прогалин краєзнавства, вважає кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Рівненського державного гуманітарного університету Руслана Давидюк.
— Під час окупації Рівне мало особливий статус адміністративного центру рейхскомісаріату «Україна», де була резиденція його очільника Е. Коха та діяли основні владні інституції. Це безпосередньо мало вплив на розмах акцій вивезення людей з краю на роботи до Німеччини, що почалося наприкінці літа 1941-го і масово тривало з 1942-го до березня 1944 року, — розповідає кандидат історичних наук, автор видання Віталіна Данильчук.
— Німецька влада розподіляла робочу силу з окупованих східних областей на кілька груп. Категорія «А» — робоча сила із «старорадянських» областей, окрім Литви, Латвії, Естонії та Білостоцького бецирка і дистрикту «Галичина», — продовжує Віталіна Данильчук. — Група «В» — робоча сила з Литви, Латвії та Естонії. Група «С» — робітники польської національності з генерал-губернаторства та приєднаних східних областей. Категорія «Д» — іноземна робоча сила непольської національності з генерал-губернаторства та приєднаних східних областей. До останньої групи зараховували українців, росіян та білорусів. У Берліні для кожної групи було визначено основні положення, що регламентували процес вербування, перевірки, транспортування, використання, утримання, охорони робітників зі сходу, ведення документації, наявність розпізнавальних знаків та дотримання заходів безпеки з боку німецької поліції.
За будь-який супротив остарбайтерів жорстоко карали. Так, німецька влада постійно контролювала наявність у примусових робітників розпізнавального знака і номера. За вихід без знака «OST» могли затримати, стягнути штраф (його розмір був змінним) чи ув’язнити. Підтверджують це спогади рівнянина Ф. Багинського: «Якщо робітника тричі затримували без знака «OST», то на четвертий раз його забирали, і більше людина не поверталася».
Однією з причин відправлення до концтабору було недозволене дострокове закінчення остарбайтерами робочого дня. Так, за те, що кілька осіб, серед яких був А. Бондарчук із с. Карпилівка, що на Рівненщині, залишили свої робочі місця без дозволу (1942), їх ув’язнили, а після відбування терміну доправили до концтабору Бухенвальд, який до початку 1945-го постачав невільників для більше як 60 підприємств. Першу партію громадян СРСР, примусово вивезених на роботу до Німеччини, привезли сюди у березні 1942-го. Умови утримання в таборі були надзвичайно важкими, в медичній допомозі людям відмовляли. Комендант табору казав: «У Бухенвальді не повинно бути хворих, є тільки живі й ті, що вижили». У бараках не було ні їдалень, ні ліжок, спали на голій підлозі без матраців та покривал. Працювали з 4-ї до 20-ї години, отримуючи 150 г хліба і 0,75 літра супу. Одягом слугував літній смугастий костюм і натільна білизна, а взуттям — видовбані з дерева колодки, що навмисно робили з гострими боками, тож до кінця робочого дня в колодках було повно крові. На ув’язнених дресирували собак. З грудня 1941 року у таборі систематично проводили секретні медичні експерименти над ув’язненими, зокрема, там було організовано «Гігієнічний інститут», підпорядкований військам СС, в якому досліджували тифозну інфекцію на ув’язнених і виготовляли лікувальну сироватку для німецьких солдатів, хворих на висипний тиф...
Попри жорстокі покарання за спроби втечі, остарбайтери все-таки тікали. Павло Швидкий, житель с. Буща Здолбунівського району, якого влітку 1942 року забрали на роботи до Німеччини, спочатку потрапив до Австрії, де працював на фабриці, звідти з іншими хлопцями спробував тікати, був спійманий та посаджений до в’язниці, де пробув близько місяця, потім його відправили до Маутхаузена для облаштування площі під інші бараки.
— Наприкінці 1942 року я прибув до концтабору Дахау, де умови праці були надзвичайно важкі: довбали киркою каміння, вантажили його на баржі (камінь вдвох не можна було підняти). За роботою наглядали есесівці, коли їм щось не подобалося, могли побити. В кожної команди був свій бригадир. Харчувалися дуже погано: одна хлібина на цілий день на п’ять душ, ще були кава і баланда. Після такого раціону за півроку я схуд із 73 до 39 кг. Особливістю концтабору Дахау було те, що за крадіжку їжі тут не били, а за інші порушення комендант табору присуджував від 10 до 25 нагайок та змушував покараного їх рахувати, — згадує Павло Омелянович Швидкий.
Виявлення та фіксація кожного індивідуально пережитого досвіду дуже важливі. Адже з кожним днем людей, які несли тягар Другої світової війни, залишається дедалі менше. Свідчення очевидців допомагають відтворити тогочасну повсякденність, надають дещо іншого звучання уже відомим подіям.
Рівне.

Цифра​

Нацистська система концтаборів була надзвичайно потужна — лише на території Німеччини нараховували їх більше тисячі. Кількість ув’язнених зростала. У вересні 1942 р. їх було 110 тисяч, у квітні 1943 р. — 203 тисячі, у серпні 1944 р. — 524 268, а на початку 1945 р. — 714 тисяч осіб.​

​

Фотокопія з архіву.​

Картка Моті Мацепи, української робітниці, вівезеної у 1942 році на примусові проботи до Німеччини.
Джерело:Газета "Голос України" № 94 23 травня 2013р.