Україна - вчора, сьогодні, завтра

Раз вірите у співпадіння дат, можна рівнятися не до майдану, а також був масовий протест "Революція на граніті", почалася 2 жовтня 1990, закінчилась, ніби 15 повним виконанням вимог протестуючих, так і мітинги проти капітуляції почались майже у той самий час, щось грандіозне ще може бути 14 жовтня.
Не видавайте бажане за дійсне, не все очікуване є від Зеленського, але Порошенку це рейтингу та авторитету у народі аж ніяк не додає.

 

А Порошенку твій рейтинг нах.й не потрібен. Він вже увійшов в історію Украіни, а вовочка в неі вляпався як Моніка Зеленські і там так і залишиться.

 

Увійшов, чи є потреба йому повторювати поступки Філарета?

 

View: https://www.facebook.com/100001638607822/posts/2644839275580667/

 

А хто пам'ятає, як Юля та Новинський їздили в Константинополь, просили до виборів президента не давати Україні Томос. Дякувати Богу, зараз є що визнавати грекам. Той період в 2018 році був єдиним вікном можливостей, яке буває раз на тисячі років і це вікно відкрив Порошенко.
Дякую!

 

#ЖовтийСкотч
Кілька слів про стратегію опору капітуляції

Спостерігаючи за перепалкою між організаторами Маршів захисту України #Ні_капітуляції на 14 жовтня, можна точно сказати лише одне: поки протест немає спільної стратегії. Проти капітуляції виступили різні люди з різними цілями та різною ідеологією. Влада і Москва хочуть показати, що протести влаштовують виключно прихильники Порошенка та право-радикали. Віче 6 жовтня, організоване #Рух_опору_капітуляції, мало на меті продемонструвати реальність без цих кліше: на віче були присутні усі українські сили - від «Національного корпусу» до партії «Голос». Були і так звані «порохоботи», були єврооптимісти, переконаний, що були навіть деякі прихильники Зеленського. Ми дали голос усім українським силам. Ми показали владі та цілому світу, що українці здатні об’єднатись заради спільної мети. І головне: ми почали говорити з власним народом одним голосом.

Дослідження Центру Разумкова показують, що більше 50% українців не сприймають ні автономії Донбасу, ні амністії бойвикам, ні відведення військ. І головне: 68% вважають Росію агресором. Та сама картина в питаннях мови та НАТО. Нас більше.

Для того, щоб захистити Україну, нам необхідно об’єднати цих людей. Партійна метушня, перетягування ковдри, старі образи, поствиборчий синдром трохи затуманив нам всім голови. Український табір «розщеплений на атоми» взаємною недовірою та життям у відірваній реальності печерських пагорбів.

Тим часом у нас на очах рейдерять державу. Здається, ще мить і нас розірвуть на частини, наче нічийну землю, як землю без господаря. Ці, що зараз при владі, це ліквідаційна комісія. Такі створюють під час закриття підприємств та установ для розпродажу майна та поділу активів.

Заінтересовані є і на Сході, й на Заході. Їм потрібен бізнес, а не санкції. Їм потрібна тут сировинна база, а не геополітична потуга, яка почала народжуватись після Революції Гідності. І перший крок - це мир за будь-яку ціну. Капітуляція. Після цього можна вже буде починати деребан ресурсів та територій.

Протидіяти цьому плану поодинці і користуючись старими парадигмами на зразок «зебіли проти порохоботів», націоналісти проти лібералів тощо - це свідмий глухий кут, куди нас заводить ворог. Ворог зовнішній дискредитує, розколює, сіє паніку. Ворог внутрішній в нас самих - егоцентризм, корони, вірність партії чи вождю, але не нації. Це нас може поховати.

Тому, засновуючи з друзями Рух опору капітуляції, я виходив з саме таких міркувань. Треба об’єднувати всіх, для кого «Україна понад усе!» - не просто гасло. Усі наші успіхи приходили, коли ми були разом в 1991, 2004 та 2014 роках. Це три великі стрибки вперед - незалежність, демократія, цивілізаційний вибір. Загроза завжди йде від Москви. Тепер Москва близька до своєї цілі, як ніколи. Може, час уже схаменутись всьому українському табору?

Коли ми «здіймемо хвилю», то будемо готові до найгірших сценаріїв і точно переможемо. І мова тут не йде про революцію, а швидше про звільнення умів українців від облуди популізму та руїни. Поверенення їх до реальності після наркотиічного сп’яніння, на яке його підсадили рейдери. Ми можемо це зробити. Але робота має бути системною і базуватись на описаній вище концепції, яка потребує подальшої розробки та планової реалізації. І це марафон, а не стихійне повстання. Хаосу під час війни нас не потрібно.

Для цього і створили Рух опору капітуляції.

Кажуть, що ми з друзями «мутимо» партію. Наші плани значно амбітніші - ми прагнемо створити новий Народний рух України в його допартійний період. У нашій Стратегічній раді - Йосиф Зісельс, В'ячеслав Брюховецький, Роман Безсмертний, Володимир Василенко, Данило Лубківський, Володимир Огризко, Уляна Супрун. Вони є наглядовою радою руху.
Ми маємо за плечима історію, яка відображена в діяльності організацій, які долучилися до нас - Міжнародна волонтерська спільнота InformNapalm, ГО "Захист патріотів", Вільні Люди, Молодіжний націоналістичний конгрес, УНСО, громадсько-політичний рух "Межа", Національно-консервативний рух прогресу, Благодійний фонд "Мир і ко", громадянський рух "Відсіч", Центр зовнішньополітичних досліджень ОПАД імені Олександра Никонорова, ГО «Спілка добровольців», громадська ініціатива «Закрий пельку Кремлю!».

Ми лише починаємо, є помилки, не вистачає потужності. Але ми уже зробили сильні кроки. Ми знаємо, що робити, і ми обов’язково переможемо. Це наш мережевий Майдан, який, коли настане потреба, набере вже реальних обрисів.

А 14 жовтня виходьте на акції проти капітуляції. І обов’язково прихопіть з собою жовтий скотч - як символ опору, як символ державницького світогляду. Жовтий скотч в'язали на руку наші вояки, щоб ідентифікувати себе в бою для своїх побратимів. Якщо жовтий скотч на руці - це значить, що поруч свій!

P.S. Щодо себе. Я планував зайнятись родиною та аналітичним центром УСІ. І залюбки цим займусь, коли наші цілі будуть досягнуті. Політики з мене вистачить. Вождем нового руху точно не збираюсь бути - у нас все вирішує рада РОК. Так, я балотувався у списках «Європейської Солідарності» разом з такими достойними людьми, як Яна Зінкевич, Андрій Парубій, Володимир В'ятрович, Іванна Климпуш-Цинцадзе, Микола Княжицький тощо. Переконаний, що вони, як й інші політики в парламенті з фракцій «Голосу», ВО «Батьківщина» та інших, є важлвим елементом нашого спільного табору. Як і представники націоналістичних партій та організацій.

Однак, я давно уже не є членом жодної з партій, у мене немає жодного «даху» чи начальства, жодним чином до «ЄС» організаційно чи понятійно я не належу. Хоча я відкритий до комунікацій і співпраці зі всіма українськими силами.

Усіх, кого затегав і кого не зміг, прошу підтримати флешмоб #ЖовтийСкотч і написати кілька слів про нашу спільну стратегію. А 14 жовтня вийдемо разом під новим символом нашої перемоги.

View: https://www.facebook.com/100003258531936/posts/2378296962288898/

 

Тетяна Чорновол
ЗЕ, не брешіть, що Мінські угоди – це розведення під Золотим. Перший крок виконання Мінських угод – це український контроль ділянки кордону в Маріупольському районі. Адже це було передбачено Мінськими угодами 2014 року.

Я особисто дуже добре пам’ятаю цей пункт, адже була в момент припинення вогню і переговорів під Маріуполем в батальйоні АЗОВ. Нам ставили завдання "зачистити" Широкіно і Новоазовськ від терористів після приходу підрозділів ЗСУ на кордон.

Однак, РФ віроломно підтягнула в цей район значні сили і вийти на кордон стало неможливим.

Другий крок виконання Мінугод – передача Україні контролю над Дебальцевим, бо так само це місто було закріплено за нами. І як тільки Путін відтягне своїх псів з цих територій, можна буде говорити про подальший рух Мінськими угодами і розведення в Золотому.

Категоричне НІ будь яким формулам Мінська без Дебальцево і Новоазовська!!!

 

Helgi Sharp

"На случай, если я буду нужен, то я там же, где и был, когда был не нужен..." - Аль Пачино.
* * *
Самое важное не "остановить" войну, а победить в ней. Потому что "законченная" война просто перетечёт в другие формы и будет тлеть до того момента, когда однажды начавший её не решит, что пора это сделать снова. Бег по кругу. Поэтому наш украинский Израиль надолго, а Зеленскому лучше перестать лгать о том, что он способен установить мир с Россией.

Поймав звезду на освобождении пленных, ЗЕ на голубом глазу решил, что переиграл глупого дракона. А дракон всего лишь забросил, а потом потянул блесну. Как ни крути, а страшная правда в том, что насилие можно остановить только еще бОльшим насилием. И все, кто думает иначе, плохо знают историю. Как говорил Аль Капоне, пуля очень меняет сознание, даже если она попадает в задницу.

В данном случае я говорю не только об условном Кремле, но и о нашем гаранте. Такой пулей станет момент, когда, так и не увидев "мира", от него отвернётся тот диванный электорат, который ни хрена не знает истории, нарочито "не интересуется политикой" и имеет оперативную память кормовой репы. У видоизменённого такой пулей Зеленского не останется выбора, как однажды превратиться в... Порошенко. Или в его бледную копию. Иначе будет сметён встречным течением бывших сторонников и старых противников.

Основная мысль в том, что какого бы президента мы в этот исторический период ни избрали, через определённое время он просто вынужден будет стать условным Порошенко - человеком, способным к сопротивлению внешней агрессии и государственному строительству одновременно. Не культивирующего исторический нарратив, в котором мы жертва, стремящаяся пусть к позорному, но "миру" (именно в кавычках). Ибо так и останемся жертвой в будущем.

Единственное, сомневаюсь, что сам Порошенко сумеет во второй раз войти в эту реку - после многолетней кампании тотального очернения, имеющие историческую память аквариумной рыбки, но злопамятность Портнова, ещё долго будуть волать про Мальдивы, а не про Сан-Тропе.
Впрочем, он своего последнего слова ещё не сказал.

Вывод? Его пока не будет - ситуация развивается разноускоренно и разновекторно, но имеет в своём логическом продолжении относительно оптимистический сценарий. Правда, для этого мы должны немного постараться. Хорошего субботнего вечера, бандеровцы!)

 

Mykhaylo Khomchyn

Із серії "Я про Фому, ты про Ерему", не йшла мова про українське Православя, добиватися визнання почали ще з 90-их, приписуєте заслугу одному Порошенку - ваша справа, багато хто з таким не згідний. Мав заслуги Філарет, та багато зусиль доклав до визнання, тепер інший глава церкви, ніхто не збирається через це робити заворушення чи створювати нові патріархати.
По вашій логіці, заслуга Зеленського, що інші помісні церкви починають налагоджувати відносини з ПЦУ?

 

Зеленський ввійде в історію завдяки тому, що за його президентства Українську автокефалію признала головна православна церква
Порошенко цього ніяк не міг добитися.

Греческая церковь признала ПЦУ: опубликовано фото документа

 

Тому сцикло навіть не привітав народ Украіни з цією.подією?

 

View: https://twitter.com/OLGA34783989/status/1183102381866831872?s=20

 

По-суботам вони,гебреї, лише мацу ідять! Ехе-хе!

 

Це на настільки вагома подія, щоб аж вітати з нею, ну і церковні справи - не справа світської влади, на якомусь виступі може це згадатися. Ухиляння від теми, його чи не його заслуга?

 

Що сказати про людину, для якоі це невагома подія - ідійот, як і його препездент.

 

юй, експерте, тобто вони їдять свою гебрейську паску кожну суботу? непогано. Нам треба переймати такі традиції ...
Можно не тільки в суботу, а й в неділю теж: солоденьку, пахучу, трохи гливкеньку і з родзинками - я була б непроти) Тим більш в Біблії про те нічого нема, як і про пісні дні.

 

І моляться в суботу..
Йде гебрей в суботу по Харькову і бачить на-тротуарі 100 долярів лежить.Але ж субота,піднімати їх і щось таке всяке важке ,та работать нельзя...Почав молитися і просити,щоб...щоб була п'ятниця...І шо ви думаєте.Всевишній та й говорить: - Ізя,все в порядкє...нині ще п'ятниця в Нью Йорку по-часовому поясу,то й для гамериканшьких долярів і для тебе особисто тут також! Работай!

 

Що вагоміше, сам томос, чи перше і не останнє налагодження стосунків?
Не будемо відходити від теми, сам факт, заслуга Зеленського, бо при його каденції, так чи ні?

P.S. Зеленський такий мій президент, як і кожного, хто живе в Україні.

 

Ні, це не заслуга шмарклі. Те, що ми рухаємось вперед, це інерційний рух, заданий попередниками. Скоро він припиниться і ми станемо і почнеться відкат. Так, як це вже сталося з реформами Супрун. Скоро зима і в аптеках це всі відчують.
А поскільки у нас був рух під гору, то відкати побачать всі з наростаючою швидкістю. Це і буде те чим гірше тим краще, тому що слуги народу вже прибрали всі тормаза

 

Зеленський мовчить з приводу рішення Священного Синоду Елладської Церкви. Так вихідні ж!

Брежнев в Пасху идет по коридору. Попавшийся ему на пути Пельше говорит:
- Христос воскрес!
- Х-г-м. Спасибо.
Чуть дальше встречает Суслова:
- Христос воскрес, Леонид Ильич!
- Х-г-м. Спасибо... Ц-ц-ц... Мне уже доложили.