Україна - вчора, сьогодні, завтра

Солженіцина у перші післявоєнні роки поклали в лікарню з діагнозом "рак" (описані реальні події в романі "Раковий корпус"). Але він видужав і прожив - дай Бог кожному, 89 років.

К концу 1953 года здоровье резко ухудшилось, обследование выявило раковую опухоль, в январе 1954 года он был направлен в Ташкент на лечение, в марте выписан со значительным улучшением. Болезнь, лечение, исцеление и больничные впечатления легли в основу повести «Раковый корпус», которая была задумана весной 1955 года[16]. Солженицын, Александр Исаевич — Википедия

 

Все залежить від стадії і "локалізації". Якщо вчасно вирізати і влупити хімію то буває що проходить, мабуть навіть достатньо часто. В моєї мами вирізали півтора роки тому, наразі все нормально.

 

Ліпше б цей путінский жополиз здох ще тоді

 

Ого! Здається, я багато не знаю

 

Жополиз-то жополиз, але він провів гігантську роботу по збору і фіксуванню свідчень сталінської епохи, взагалі - радянської. Його Архіпелаг - неперевершений документальний твір. Але, повернувшись в Росію, чи то зі старечої дурості, чи ще чого, не розгледів у Путінові таких, які знущалися над ним колись.
Войнович не дуже високої думки про Солженіцина, як людину. Монархіст, велікая расія, подбрюшье, невподим, зробив лік із обличчя (тіпа - пророк).
А як літератор - великий письменник. Я його твори, не всі звичайно, читав із цікавістю

 

Кум в газетах начитався про „моржів”
І скупатись в ополонці захотів:
– Загартуюся на холоді, як слід –
Буду жити та брикати до ста літ.

– Я боюся застудитися, – кажу.
Кум же чваниться: – Я приклад покажу.
Рано-вранці, взявши кирки і ломи -
Ополонку пробивати вийшли ми.

Дуже дружно працювали, як завжди.
За годину докопались до води...
Кум швиденько роздягнувся: – Ну, дивись! –
Розігнався, посковзнувся, в воду – блись!

Плечі в нору, ноги вгору – тільки ляп!
Я до нього, та за ноги зразу – хап!
Тяг за ноги, тяг за руки, тяг за чуб...
Витяг кума, а він синій, наче пуп.

Посадив його, питаю: – Як вода?
– Т-тепла, – каже, й зуб на зуб не попада.
Кум посидів півхвилинки на льоду.
– Н-ну, – промовив, – т-ти к-купайсь, а я п-піду.

Т-ти за плечі м-мене т-трохи потруси,
Б-бо до льоду п-приморозило т-труси...
Я узяв його за голову та смик!
– Т-ти сказився, н-ненормальний?! – кум у крик.

Він схопився, закрутився і присів,
Бо від льоду відірвався без трусів.
Бачу, кум мій закацюб, що аж опух.
Я узяв його, закутав у кожух

Та й поніс отак додому, як дитя,
Що не вміє ще й ходити до пуття.
Жінка плаче, діти плачуть... От біда!
Кум з кожуха, наче лялька, вигляда.

– Не ридай, – втішає жінку, – все як слід...
Проживу тепер на світі до ста літ.
Не давай мені ні хліба, ні коржа.
Поклади скоріш на піч свого „моржа”
І пали солому й дрова день і ніч.
Для „моржа” найперше діло – тепла піч!

 

Я поважаю вашу думку, але гітлер теж був дуже непоганий художник

 

То поцікавтесь, дуже багато взнаєте

 

Та і маньяк Чикотило ніби був зразковим сімянином, так що не показник, як кажуть, що Дубневичі такі файні хлопці, такі господарники, Порошенко - кваліфікований дипломат і бізнесмен, Пуйло - спортсмен...

 

Якщо Солженіцин описував реальні події в сталінських таборах, про те як повстання в таборі підняли саме галичани, вислані в Сибір і Середню Азію, як він із захопленням описує українців, що не зламалися і не мовчали у ганчірку як інші, а почали боротьбу, то Ви радите мені не читати описання реальних подій, максимально реалний опис лише тому, що той, хто написав, у свої вісімдесят років трохи "поїхав"?

Якщо Солженіцин описує, що серед українок не було "шалашовок", а якщо молоді українці одружувалися в таборі, і це був справжній міцний шлюб, то я також не повинен про це читати, бо це описано Солженіциним?

 

Ви можете робити що забажаєте,я просто висловив свою думку,що ліпше б він здох ще молодим

 

Тоді б залишилося невідомим багато фактів про долю тисяч українців, депортованих із Західної України в Сибір. Почитайте початок Архіпелага, чому він вирішив писати.

Году в тысяча девятьсот сорок девятом напали мы с друзьями на примечательную заметку в журнале «Природа» Академии Наук. Писалось там мелкими буквами, что на реке Колыме во время раскопок была как-то обнаружена подземная линза льда — замёрзший древний поток, и в нём — замёрзшие же представители ископаемой (несколько десятков тысячелетий назад) фауны. Рыбы ли, тритоны ли эти сохранились настолько свежими, свидетельствовал учёный корреспондент, что присутствующие, расколов лёд, тут же охотно съели их.

Немногочисленных своих читателей журнал, должно быть, немало подивил, как долго может рыбье мясо сохраняться во льду. Но мало кто из них мог внять истинному богатырскому смыслу неосторожной заметки.

Мы — сразу поняли. Мы увидели всю сцену ярко до мелочей: как присутствующие с ожесточённой поспешностью кололи лёд; как, попирая высокие интересы ихтиологии и отталкивая друг друга локтями, они отбивали куски тысячелетнего мяса, волокли его к костру, оттаивали и насыщались.

Мы поняли потому, что сами были из тех присутствующих, из того единственного на земле могучего племени зэков, которое только и могло охотно съесть тритона.

А Колыма была — самый крупный и знаменитый остров, полюс лютости этой удивительной страны ГУЛАГ, географией разодранной в архипелаг, но психологией скованной в континент, — почти невидимой, почти неосязаемой страны, которую и населял народ зэков.

Архипелаг этот чересполосицей иссек и испестрил другую, включающую, страну, он врезался в её города, навис над её улицами — и всё ж иные совсем не догадывались, очень многие слышали что-то смутно, только побывавшие знали все.

Но будто лишившись речи на островах Архипелага, они хранили молчание.

Неожиданным поворотом нашей истории кое-что, ничтожно малое, об Архипелаге этом выступило на свет. Но те же самые руки, которые завинчивали наши наручники, теперь примирительно выставляют ладони: "Не надо!.. Не надо ворошить прошлое!.. Кто старое помянет — тому глаз вон!" Однако доканчивает пословица: "А кто забудет — тому два!"

Идут десятилетия — и безвозвратно слизывают рубцы и язвы прошлого. Иные острова за это время дрогнули, растеклись, полярное море забвения переплескивает над ними. И когда-нибудь в будущем веке Архипелаг этот, воздух его, и кости его обитателей, вмёрзшие в линзу льда, — представятся неправдоподобным тритоном.

Він присвятив життя збору свідчень очевидців тих страшних часів. І, зауважте, ніхто не написав такого фундаментального дослідження. І якби він, як Ви висловлюєтеся, здох у молодому віці, ці б свідчення ніхто не зібрав, або вони були би знищені спецслужбами разом тим, хто написав.

Те, що він дав себе приручити на дев"ятому десятку - то мінус. Але невідомо, якими ще ми будемо, і чи, після восьмидесяти.

Так що не потрібно його порівнювати з Гітлером. Без Гітлера історія прекрасно обійшлася б. Без Архіпелага Солженіцина - ні.
І завершуємо тут цей диспут, а то в мене складається враження, що я дискутую з парпрацівником шістдесятих років.

 

Щоб не говорили ми в от-такий час,про отаку,оту (всравшуся !) Європу,а...Ляшко вірно сказав на сесії ПАРЕ.
Ніколи не думав, що я буду постити пана Ляшка. Хіба фотожаби. Але цей його ВИСТУП на сесії ПАРЄ викликає повагу (ВІДЕО)


View: https://www.facebook.com/O.Liashko/videos/1546810145387577/

 

Ну молоти язиком то він вміє добре

 

І не лише він. Мудозвони там ще ті...

 

Та не мудруйтеся в цей час,ви...серуни! Це офіційна заява в ПАРЄ,а не Міхове всяке ляпання язиком з даху!

 

@Юрко НОТОЦО, я Вам скажу по секрету : Ляшко не галичанин!!!

 

Ото ж воно і є. Не В'ятрович він! Але таки і йому накипіло,бачучи,куди це все в тій гЕвропі рухається!
МЗС: Польща намагається зобразити українців “злочинними націоналістами”
Закон про “бандеризм” небезпечний не для України, а для Польщі - В’ятрович

 

Ну щоб так влучно сказати "засепити струни", то далеко не всі...
Корчинський ше має такий талант, знаєш шо падлюка, але як говорить

 

Десь на днях сказав Вятрович, дехто думає, що з бодуна, ніби пропагують "русский мир" і їх потрібно позбутися: Булгаков, Висоцький, Цой... персони не однозначні, але талановиті, сказано занадто різко. Із перерахованих, письменник Булгаков писав гарні твори, але можна його назвати російським шовіністом, Цой взагалі по національності кореєць, тодішню совкову владу часів перебудови не підтримував, навіть висували версії, що його вбивство замовлене владою, Висоцький - критикував совкову владу, не можна сказати, що її прислужник, але патріот Росії, можливо, жий він у наш час, схвалював би анексію Криму.