Україна - вчора, сьогодні, завтра

Народ а то правда що традиція купання в ополонці чисто нова і рускомірского походження, і раніше в Україні, принаймі в Галичині не практикувалась?

 

Правда! Прийде Саакашвільо... Картулі танцюватимем примусово і старий і малий. До тяжкої праці ходить не будемо,як і вони!


View: https://www.youtube.com/watch?v=q_tWFheXuxU

 

Танк Т 34 взагалі був створений у Харкові.

 

Для чого все примвязувати до одного дня? Як ватніки люблять кричати "Дєди ваєвалє!", а згадують про дєдафф, можуть якийсь подарунок зробити тільки 9 травня, на подарунок жінка заслуговує тільки 8 березня? Я колись ходив бьосим по снігу, коли була можливість, із нашими зимами не завжди є стійкий довготривалий сніговий покрив, так само і в ополонку можна лізти і в інші дні, а не тільки на Водохреще, у такій традиції нічого поганого не бачу.

 

Ну в будь який інший день лізуть в ополонку хіба моржі або піяки .

 

Не можна! Бо на Водохреща рятувальники з човном чергують на березі, пильно вдивляючись в те, щоб кількість занурювань і винирювань була парною. Вогнище величезне на березі, група підтримки і все таке. В інші дні нічого того немає. В інші дні і закінчитися все може якось інакше.

 

Пам'ятаєте була колись мода на "лікування методом Парфілія Іванова".
В нас теж двоє чи троє жінок відмовились від лікарів і цілу зиму (а може не цілу) обливались крижаною водою...але чуда не сталось, всі померли і дуже швидко

згадалося

 

а чим хворіли?

 

Про ополонки послухайте мене.
Мій товариш - ліквідатор аварії на ЧАЕС, років двадцять тому, спостерігаючи, як його друзі, що працювали на ЧАЕС, відходять один за одним, послухавши поради одного свого знайомого, сказав "Мать його так" і пішов взимку на річку. Вскочив, вискочив, витерся, одягнув одежу, йде берегом, а в голові - пісня дитинства "Как провожают пароходы". Коротше, з тих пір він регулярно, щодня ходив на річку в любу погоду, але не пливав, як ото показують в кіно, а вскочив-триразиприсів-вискочив.
Зараз уже, між іншим, не ходить, побоюється, йому 64 роки. Будував храніліще ядерних отходов (не знаю як українською, хай буде так, як його називають).
В далекому 2002 році, коли мене доймала депресія, він мені порадив ходити на річку. Я кажу: "Застужуся, схоплю запалення і бувай. "
Він каже: "Не бойся, нікада не заболієш! Нада тільки з розумом. Береш одежу без пуговиць, щоб швидко скинути-одягти, два полотєнца - одне під ноги, другим обтертися. Скинув з себе шаровари, світер, взуття (труси також), забіг у воду, три рази присів з головою, коли біжиш на берег - крикнув щосили і витираєшся. Починаєш із хазяйства, потім голову, на голову шапку, труси, світер, штани взувся. Усьо."
Коротше, діло було раннього березня, ще лід стояв на річці, а рибалки ходили по льоду.
Прийшов я до річки, роздягнувся, вскочив присів і не зрозумів, що я і де я. Шок - будь здоров. Вибіг обтерся-одягнувся согласно регламента і чую, як тепло розпливається по тілу. Депресії позбувся, ходив зимою щодня (і восени, і весною і навіть влітку) протягом кількох років, поки не переїхав (розмінювалися) на іншу квартиру далі від річки. Київ, знаєте, він великий.
І ті роки жодного разу не хворів на простуди. І потім, коли перестав ходити на річку, також ще років три не хворів. А це минулої осені захворів і чотири тижні вчив у ліжку турецьку і англійську. Ну, думаю, діло кепське. Тільки видужаю, почну знову ходити.
Одним словом, коли вдарили морози (а весь грудень і половина січня ляпало) минулої неділі сходив, освіжився. Зустрів старого знайомого, який ходить на річку круглий рік уже років двадцять, як не більше. Оформляється на пенсію. Колись працював вантажником у овочевому, ще до незалежності, боліла спина, зараз - ніяких болячок.
Ходив я і минулого вівторка, точніше, обидва рази під"їжджав на авто, бо пішки потрібно йти з годину. На ті самі місця, що і 15 років тому.

На Гордань не ходив, бо там - цирк з попами, народу маса, труси стидно скидати, а в трусах у воду лізти, можна простудити щось (пардон за натуралізм).
А в такий, звичайний день приходять лише ентузіасти. Одночасно біля роздягалки - один два чоловіки (або молодиці).
На "нашому" місці - повна демократія. Всі, хто приходить, роздягаються догола, тільки в воду заходять по черзі. Якось ніхто нікому не дивує, температура повітря не дозволяє думати "Про Це"
Одним словом, я знову почав ходити до ополонки (точніше у нас не ополонка, а доріжка пробита палицею із метр завширшки і метрів п"ять завдовжки, до глибини по пояс, щоб можна було присісти з головою.
Ходять до річки уже років тридцять два дідки, обом - під вісімдесят. У вівторок зустрів двох подруг з рюкзачками, ходять завжди разом, як і десять років тому, привіталися.
Комплекція ролі не грає. Одна моя знайома - худа, як тріска. Ходить на річку круглий рік уже років сімнадцять.

Такі справи.

 

Та де я вже згадаю, то було років 20 тому...вроді рак.

 

Я колись навпаки...почав в літі, купався день в день, десь до листопада дотягнув, а далі забив...холодно )))

 

В вересні в теплі дні ми всі купаємося на дачі, навіть наш малюк. Коли йому було трохи більше 1 року, купався 28 вересня. Теплий був день, все нормально. Він хворіє на застуду рідко, але поки пристосувався до садочка, хворів кожний місяць.
В ополонку ніколи не заходила і вже не буду. Ці експерименти, я вважаю, небезпечні. Може на добре, може на погане - хз.

 

А, ну від тої зарази ще ніхто рецепту не знайшов.

 

Читала десь, що з 2013 року вже на людях проходять застосування препарату, має непогані результати з находження і знищення ракових клітин. Лімфому, пишуть, вже зараз лікують. Винайшли препарат вчені Масачусетського університету.

 

Є випадки оздоровлення. Але то тоді, коли хворий знайшов саме свій рецепт. Хто голодуванням, хто гори-трави-мед і т.д.

Але, те, що вилікувало одного, абсолютно не допоможе іншому. ИМХО

 

Як говорять "що кацапам добре то нормальним людям смерть"

 

Четыре шага для привлечения инвестиций

Борис Ложкин, инвестор

Летом 2017‑го авторитетное издание Institutional Investor опросило 214 управляющих фондов из 154 инвесткомпаний мира. Вопрос звучал так: “В какие страны из региона ЕМЕА (Европа, Ближний Восток и Африка) вы готовы прийти в рамках своих инвестпроектов в следующие 12 месяцев?” Результат оказался впечатляющим — 32% инвесторов рассматривают Украину в качестве страны, в которую намерены вкладывать деньги.

Если бы я составлял пирамиду Маслоу для инвесторов, то базовым уровнем в ней стала бы макроэкономическая стабильность. Ее мы уже достигли. А вот над следующим уровнем — созданием эффективных, свободных рынков — украинскому государству и бизнесу еще предстоит поработать.

To do list на 2018 год для Украины, по моему мнению, должен выглядеть так.

Шаг №1. Демонополизация

Сейчас значительная часть крупных рынков и секторов фактически монополизирована государственными предприятиями. Инфраструктура, энергетика, финансы — в этих и других ключевых отраслях экономики доля государства превышает 50%. От того, сможет ли оно “подвинуться”, во многом зависит желание инвесторов рискнуть своими деньгами.

Ожидается, что в 2018 году в Украину зайдет около $ 3 млрд инвестиций. Эта цифра может значительно увеличиться, если удастся запустить полномасштабную приватизацию и создать работающие механизмы государственно-частного партнерства, например отдать в концессию инфраструктуру портов. Потенциальные инвесторы есть. Теперь ход за государством.

Очевидным шагом к демонополизации стало бы снятие моратория на продажу сельскохозяйственных земель. К сожалению, и в следующем году этого не случится.

Шаг №2. Дерегуляция

В 2017‑м был принят закон о рынке электроэнергии. Это хороший пример того, как государство способно помогать строить конкурентный рынок. Новый закон позволяет производителям заключать договоры непосредственно с потребителями, а также устанавливает четкие правила игры, равные для всех.

В ближайшие годы инвестиционным драйвером станет возобновляемая энергетика. Просто потому, что, согласно закону, чем раньше компания выйдет на рынок, тем более либеральным для нее будет “зеленый” тариф. Такие стимулы также поспособствуют созданию новых рынков.

Шаг №3. Подготовленные инвестпроекты

Инвестор не вкладывает в страну, он вкладывает в конкретный проект с понятным бизнес-планом, прозрачной структурой собственности, аудированной финансовой отчетностью и привлекательными условиями возврата инвестиций. Но таких проектов в Украине крайне мало — и в государственном, и в частном секторах.

Когда я общаюсь с бизнесменами, которым нужен инвестор, то вижу всю глубину проблемы. Компании просто не подготовлены, они не могут объяснить, как планируют использовать инвестиции, у них нет описанной стратегии, структура собственности запутана, а финансовая отчетность не подтверждена.

Украинский бизнес жалуется на отсутствие инвестора. Но готов ли он к его приходу? Инвестор не будет верить на слово: что у вас все хорошо, что вы, получив инвестиции, справитесь наилучшим образом. Ему необходимо будет это показать, доказать, а затем регулярно отчитываться.

Шаг №4. Инвестиции в экспорт

В Украине немного компаний, которые можно назвать транснациональными — размещающих производство не только внутри страны, но и за рубежом. Украинский бизнес на мировых рынках представлен преимущественно экспортом сырья, товаров и услуг.

Эта форма интернационализации бизнеса будет развиваться несмотря ни на что. Инвестиции в экспортно ориентированный бизнес в любом случае будут оправданы и в 2018‑м, и в ближайшие годы. Это может быть аграрная отрасль, промышленные площадки для создания комплектующих или IT-разработка.

Не стоит забывать, что соглашения о зоне свободной торговли с ЕС и Канадой — это реальность. Многие рынки теперь более открыты для нас, чем до 2014 года. Поэтому нужно обратить внимание не только на сырьевые, но и на перерабатывающие, в особенности высокотехнологичные отрасли, чья продукция может быть экспортирована. Кроме того, значительно недоинвестирована сфера, связанная с модернизацией традиционных отраслей. Например, сервис для сельского хозяйства.

 

Якщо згадали Порфирія Іванова, чув про нього, що десь до 60 років вів досить розгульний спосіб життя, пив, курив, потім різко змінився і організм довго не витримав, за декілька років він помер, так і тут щось різко змінювати небезпечно, я навіть якщо купався на початку вересня чи після Дня Незалежності, деколи могло бути і +28 - +30, але вода значно холодніша, ніж у липні, доречі майже так само і на оксамитовому сезоні десь на березі моря, побігати босим по снігу, пообтиратися снігом, а потім зайти у тепле приміщення - процедура приємна, а лізти в ополонку, можливості ще не було, та і особливого бажання.

Ну і бідьше по темі, не прогресує наша медицина, вже є чутки, що студенти-медики негри, араби - вчаться у нас марно, бо їхні країни перестають ці дипломи визнавати.

 

Причини оздоровлення в тих поодиноких випадках відомі одному Богу. І те, що один приписує лікувальну силу горам, другий - голодуванню, третій - травам, тільки підтверджує це.