Україна - вчора, сьогодні, завтра

Нові соціологічні дослідження не тільки зафіксували розподіл українців на розумних і не дуже, але і зафіксували відсутність у цих других будь-якої динаміки до рефлексії, саморефлексії та встановлення зв'язків між причинами і наслідками.

З позитиву: частка розумних в популяції наразі також є незмінною

 

У селі Космач Івано-Франківської області місцеві жителі
побили двох жінок та шестирічну доньку однієї з них.
Натовп перекрив дорогу та зупиняв автомобілі.
Люди хотіли впевнитися, що там немає людей,
пов’язаних з представниками територіального центру комплектування (ТЦК).

https://fakty.com.ua/ua/ukraine/202...yi-oblasti-natovp-pobyv-dytynu-i-dvoh-zhinok/


View: https://www.facebook.com/yana.vandhurak/posts/1788097171614841?ref=embed_post

 

Фронтмен гурту Бумбокс Андрій Хливнюк,
що боронить Україну в лавах ЗСУ, отримав відзнаку РНБО.
Цією новиною музикант і військовий поділився зі своїми шанувальниками.

У сториз у своєму Instagram Хливнюк
опублікував фото нагрудного знака Захисник України,
який він отримав від Ради нацбезпеки й оборони.
...
Андрій Хливнюк від початку повномасштабного вторгення долучився до Збройних сил України.
Він служить у повітряній розвідці та керує ударним дроном Punisher, створеним вітчизняними розробниками.

Також соліст Бумбоксу командує підрозділом і двома екіпажами,
встигаючи давати благодійні концерти, де збирає кошти для української армії.
Крім цього, в артиста є фонд, що опікується придбанням БпЛА для наших військових.

https://life.fakty.com.ua/ua/showbi...av-vid-rnbo-nagrudnyj-znak-zahysnyk-ukrayiny/

 

Автобус і патріоти

Максим Андрійович Вікарчук в своєму нещодавньому дописі констатує виродження українського націоналізму і потребу створення нової націоналістичної ідеології. Не можу не погодитися. 22 роки "мирної" ніякості, 8 років локального збройного конфлікту і два роки повномасштабного, забили останній цвях в український націоналізм ХХ століття. Він концептуально застарів, бо сформований на ідеях проміжку між ХІХ і ХХ століттям та із догматами закладеними в бездержавному стані закордоння буремних 30-их. Він виродився в бутафорію і цим пояснюються деякі парадоксальні феномени, нашого теперішнього буття. Я спробую пояснити це за допомогою алегорії із переповненим автобусом.

Коли ви заходите в переповнений автобус, то потрапляєте в типовий електоральний зріз. Чи задавалися ви питанням, скільки націоналістів-патріотів їде поруч з вами? Я не про пасажирів із "патріотичними" рингтонами, жовто-блакитними стрічками на сумках і в спортивках кольору хакі. Я про справжніх патріотів. Це ж яких? Для кожного із нас існує ієрархія пріоритетів - особисте, родинне, мікросоціальне, державне, загальнолюдське, надлюдське. Націоналіст-патріот - це той, для кого державне понад усе. При цьому, понад усе не 40 годин на тиждень і навіть не "до кінця особливого періоду" - 24х7х365хдо останнього подиху.

Як відрізнити справжнього патріота від решти? В переповненому автобусі практично ніяк. Однак, знаючи загальний розподіл людей за їхньою реакцією на війну, можна припустити скільки кого їде поруч.

Скільки в середньому патріотів у типовому переповненому автобусі? Приблизно один. При цьому, це не я, і з ймовірністю більше 97% це не ви. А хто ж поруч із вами їде в одному салоні? Не менш як один активний колаборант, до 5 "сплячих" колаборантів, 25 пасажирів, яким по барабану, кому служити і троє, які хотіли б бути патріотами, але всрачно. Ось такі карти лишилися в українській соціальній колоді. "Героям слава" після кожного абзацу не робить людину націоналістом-патріотом, як і по тризубу набитому на кожному дециметрі шкіри. Це такі ж патріоти, як теперішні американські республіканці є прихильники республіканських цінностей та ідеології. Одна назва. "... Схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти."(Матвія 23:27).
Ми живемо в катарсисі ідеї Донцова про "диктатуру активної меншості над пасивною більшістю". Правда тут мова не про владу, а про самопожертву. Однак, саме ця самопожертва не дозволяє, шістьом "ждунам", 25 "какая разница" і трьом всратим патріотам стати недорускими. Ця самопожертва заставляє їх, хоч формально залишатися українцями.

 

Автобус і патріоти

Максим Андрійович Вікарчук в своєму нещодавньому дописі констатує виродження українського націоналізму і потребу створення нової націоналістичної ідеології. Не можу не погодитися. 22 роки "мирної" ніякості, 8 років локального збройного конфлікту і два роки повномасштабного, забили останній цвях в український націоналізм ХХ століття. Він концептуально застарів, бо сформований на ідеях проміжку між ХІХ і ХХ століттям та із догматами закладеними в бездержавному стані закордоння буремних 30-их. Він виродився в бутафорію і цим пояснюються деякі парадоксальні феномени, нашого теперішнього буття. Я спробую пояснити це за допомогою алегорії із переповненим автобусом.

Коли ви заходите в переповнений автобус, то потрапляєте в типовий електоральний зріз. Чи задавалися ви питанням, скільки націоналістів-патріотів їде поруч з вами? Я не про пасажирів із "патріотичними" рингтонами, жовто-блакитними стрічками на сумках і в спортивках кольору хакі. Я про справжніх патріотів. Це ж яких? Для кожного із нас існує ієрархія пріоритетів - особисте, родинне, мікросоціальне, державне, загальнолюдське, надлюдське. Націоналіст-патріот - це той, для кого державне понад усе. При цьому, понад усе не 40 годин на тиждень і навіть не "до кінця особливого періоду" - 24х7х365хдо останнього подиху.

Як відрізнити справжнього патріота від решти? В переповненому автобусі практично ніяк. Однак, знаючи загальний розподіл людей за їхньою реакцією на війну, можна припустити скільки кого їде поруч.

Скільки в середньому патріотів у типовому переповненому автобусі? Приблизно один. При цьому, це не я, і з ймовірністю більше 97% це не ви. А хто ж поруч із вами їде в одному салоні? Не менш як один активний колаборант, до 5 "сплячих" колаборантів, 25 пасажирів, яким по барабану, кому служити і троє, які хотіли б бути патріотами, але всрачно. Ось такі карти лишилися в українській соціальній колоді. "Героям слава" після кожного абзацу не робить людину націоналістом-патріотом, як і по тризубу набитому на кожному дециметрі шкіри. Це такі ж патріоти, як теперішні американські республіканці є прихильники республіканських цінностей та ідеології. Одна назва. "... Схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти."(Матвія 23:27).
Ми живемо в катарсисі ідеї Донцова про "диктатуру активної меншості над пасивною більшістю". Правда тут мова не про владу, а про самопожертву. Однак, саме ця самопожертва не дозволяє, шістьом "ждунам", 25 "какая разница" і трьом всратим патріотам стати недорускими. Ця самопожертва заставляє їх, хоч формально залишатися українцями.

Іван Хом'як

 

Залужного звільнено клоуном. Безугла знала про це вже пару місяців.

 

Керівництво Національної поліції ухвалило рішення про розформування
полку особливого призначення Головного управління Нацполіції в Дніпропетровській області
та переведення усіх спецпризначенців до штурмової бригади Лють.

Він також зауважив, що такого полку спецпризначенців більше не існуватиме,
хоча можливе формування рот для виконання окремих обов’язків.

Тих поліціянтів, які будуть відмовлятися йти до бригади Лють,
звільнятимуть із врученням повісток,
заявив Олександр Фацевич.

https://fakty.com.ua/ua/ukraine/202...lk-speczpryznachencziv-z-dnipra-rozformuvaly/

 

Нажаль, здоровий глузд не в тренді …

 

Зе

Зелупа здає Україну.

 

Буля, поздоровте мене. Питання купівлі сервісного центру у Польщі вирішено. Завтра я виїжджаю до Польщі, з понеділка оформлюємо документи. Центр у доброму місці, і ціна прийнятна- 392 тисячі. Це "під ключ". Точне місце не називаю, скажу тільки, що між Варшавою та німецьким кордоном. Також можете поздоровити мою дружину- вона розпродала свої аптеки у Харкові. Залишилося продати трохи менше моїх СТО та будинок. Нерухомість дітей теж продали. Так що дуже скоро ви мене тут не побачити, і зможете вільно драти собі сраку на німецький хрест за Зелупу. Аж поки він Україну кацапам не здасть.

 

Навіть не уявляю, скільки шампанського сьогодні буде випито в кремлі!

 

Не кажи "Гоп!". Там вже пили, бо переміг Трам-пам-пам.

 

То п'єш разом з ними, нездивований

 

Заяви Залужний не писав і на жодні посади не погоджувався.

 

Украина, это такая страна, в которой за подвиг человек получает не признание, ни славу, ни повышение и благосостояние, а только кучу говна.
Порошенко - реальную открытую ненависть большинства граждан, которых он, собственно говоря, и спас.
Татьяна Черновол - уголовное дело.
Генерал Марченко - кутузку и теперь обмазывание говном.
Червинський - год за решеткой.
Залужный - отставку и увольнение.
И тд. и тп.
Такой в стране, видимо, общественный договор.
И вот у меня вопрос.
А как при таких исходных данных вы теперь собираетесь мобилизовать полмиллиона человек?
Которые сидят сейчас и в прямом эфире смотрят на закрепление этого общественного договора уже официально на властном уровне: да, братан, если ты будешь жопу рвать, тебя уволят нахрен. А твой взяточник одноклассник Колян будет в Европе. Ну и нафига оно мне нужно тогда?
А если закарпатские полоумные бабы еще и продолжат строить блокпосты от собственной же армии...
От собственной, блядь, армии, Карл!!
Ну так и как вы собираетесь проводить мобилизацию-то теперь, пане Президенте?
Аркадій Бабченко

 

І хто я для них і здалося мені Причастя путінкою?
https://www.youtube.com/shorts/Kj5pq2dXb24

 

Подвиг генерала Залужного
Подвиг солдата — піти і виконати наказ. Навіть ціною життя!
Подвиг генерала — вміти заперечувати маршалам і прочім. Верховним. Некомпетентним. Самозакоханим.
Ціною кар’єри.

Такий Валерій Залужний. Таких у сасєдушек немає. Там усі піддакують і підлизують.
І це була наша перевага над ворогом.
Генерал вірив у солдат. Солдати вірили в генерала. Усі воювали за Україну а не за царя.
І це була наша перевага над ворогом.

Що ж, життя продовжується. Офісні недоумки не захочуть відпускати Залужного зовсім.
Вони намагатимуться його запхнути кудись подалі, але в армії. Щоб усі про нього швидко забули. Бо поки в армії — ти не політик.

Такий план, напевне, доповів Подоляк Зеленському.
Типу: а хто зараз згадає Надю Савченко? А у 2015-16 роках вона була найрейтинговішою постаттю в Україні. А потім здулася.
Ось таке вони хочуть Генералу.
Це стратегічна помилка офісу. Але про це іншим разом.
А зараз про Сирського.

Йому буде ой як нелегко. Бо є два фактора.
1) Треба розуміти українську ментальність. У нас справедливість вища за право. Мав право зняти Зе! Залужного? Так. А по честі, по справедливості це рішення?
Ніт! Підле рішення, несправедливе. В розріз бажанню простих бійців і лобастих полковників. І простих людей.

І не тільки підле. Але і дурне.
Але ж ревнує головний нарцис країни до слави бойового генерала.
І Сирський тепер буде весь час, приймаючи рішення натикатися навіть на мовчазне у підлеглих:
- а Залужний би зробив не так.

2) І усі невдачі будуть на ньому. Бо в уяві кожного Залужний залишиться непервершеним. І Непереможеним. Людиною, яка не програвала битв.
А Сирський хтозна, чи ще матиме перемоги. І знову ж, якщо будуть перемоги, скажуть:
- тю. Та Залужний би їх не те що розбив, а за Можайськ загнав. Усі перемоги ділитимуть на вісім, а невдачі множитимуть на два.

Нелегко Сирському буде. І дай Боже, щоб він умів заперечувати.
Бо інакше плануванням операцій буде займатися Єрмак. Стрілочки на глобусі малювати.

А офісним потрібна перемога за будь яку ціну. Бо ментально вони на сасєдушек схожі.
Перемога до виборів. А ціна?
Ми за ценой нє пастаім. Бабиновихнаражают.
Боже, бережи Україну!
Вистоїмо і переможемо!
Але і не забудемо!
Ні шашликів, ні сьогоднішньої їх підленької радості.
Віктор Бобиренко

 

Сьогоднішня подія була невід'ємною складовою серії подій що почались весною 2022 року, коли зрадник і хуєсос після своєї зради підсушив штанята і побіг міряти рейтинги, продовжив красти і займатися тим чим займався до війни.

Хто привів до цієї події? - до цієї події привели всі ті, хто ігнорував його зраду, саботаж, розкрадання та інші злочини. Хто робив спроби миритися зі злом.

Ніхто не приносить більшого зла ніж люди, які намагаються замирити зло. Українці б мали це пам'ятати і розуміти, бо саме спроби замирити зло привели до вторгення в 2022 році. Але українці зробили це саме самі.

Що далі? Піздєц?
Думаю, що ні. Далі - невизначеність. Вона одночасно лякає, але й дає надію на очищення.
Mason Lemberg

 

І останній пост на сьогодні. Для тих, хто сьогодні помер і хто не бачить майбутнього.

Це точно не та ситуація щоб когось заспокоювати. Та й заспокоювати вже пізно. Вікно можливостей суспільства закрилося весною-літом 2022.

Але передсмертні конвульсії - це такий собі механізм...
Хто збирається помирати через звільнення Залужного може з честю зробити це паралельно забравши з собою кілька окупантів.
А відсторонення Залужного сталося не сьогодні, воно стало очевидним сьогодні. Може комусь не хотілося бачити, але сирок з московськими кротами давно рішали справи, постячи десятки фоток з різних точок. Кротівня московська давно пхала свої п'ятаки у рішення.

І я впевнений, що останній місяць-два Залужний взагалі був без ресурсів і в світлі постійного тиску і звільнень нічого планувати він не міг.

Тому сьогодні де-юре сталося те що відбувалось де-факто вже довгий період, коли всі закривали очі що все ок.
І також повторю, це не могло не статися в умовах зрадника. Це мусило статися рано або пізно.

І навіть немає нічого дивного у способі призначення. Коли відвертого старого непопулярного совка підсовують під знаменами нових реформ. Хіба не це відбувається 5 років з портновими, татаровими?

То ж цей етап був очевидним. Як і очевидним є те, що поле дна маневрів у зрадника стає все вужчим.

А ще очевидним є те, що за це ми заплатимо. Життями Людей.
Mason Lemberg