Україна - вчора, сьогодні, завтра

Бидло так ненавиділо Пороха, що проголосовало за шашлики і само полізло на шампури.

 

Хоч має мінуси Зеленський, але чи всю ненависть скеровувати на нього? Я і багато українців ліліПутів ненавидять більше і загроза звітам більша.
Щодо нападу раССєюшки, коли появились карти із недореспублікою недоносією, з Донбасу Порошенко рашистів не вигнав пальцем посварившись.

 

Залитий кров'ю українців зрадник, покидьок і мародер, шукає собі подібних, для підтримки себе, найвеличнішого, на виборах президента, дивом вижившої країни... Але обіцяє бидлу, що за наступний термін, знищить її вже остаточно, бо бидло прагне до самознищення.

 

Я зрозумів, для декого тут, ворог №1 не путлер.

 

Не так страшні московські воші, як українські гниди

 

Олександр Зінченко

Завтра може не бути.

Цей текст я вже публікував раніше. Але вирішив повторити сьогодні (потім буде іще кілька) - у 13 річницю, як ми з Вахтанг Кіпіані та Павлом Солодьком запустили наш проєкт "Історична Правда".

---------------------------------------------------
НАЦІЯ МРІЙНИКІВ

Українці були нацією мрійників.

У нашій історії аномальна кількість тих, хто долучився, щоб людина навчилася літати – за обрій і над обріями.

Сікорський навчив людину літати так, як мріяв Леонардо. Корольов відправив людину в Космос. Кондратюк-Шаргей – проклав дорогу на Місяць.

Вони всі мріяли про неможливе. Може тому "Антонов" назвав найбільший у світі літак українським словом "Мрія"?

Звідки така аномальна кількість великих мрійників?

Це питання з того ряду, чому в українців дванадцять синонімів для слова "горизонт": обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

У наших сусідів – поляків і росіян лише по три слова для визначення цього явища. В англійській мові – два.

Чому для українців було так важливо – заглядати за небокрай?

Українську свободу не захищали ані високі гори, як у Швейцарії, ані широкі протоки. Україна – не Британія. Україна – не острів.

Україна – це безмежний, тобто жодними перепонами не обмежений степ. Від Луганська до Львова на 77 кілометрів більше, ніж від Праги до Лондона.

Безмежний простір став простором необмеженої свободи.

Слово «воля» в українській мові – це і «простір», і «свобода».

Та злі вітри історії зі Сходу і Заходу так само необмежено повівали цим простором. Україна – європейська «Алея торнадо». Історичних торнадо. «Криваві землі».

Від торнадо історії не було за чим заховатися. Їм можна було лише протистояти. Шаблею. Зброєю. Власною силою. Інакше – зметуть.

Заглядати за небозвід тривалий час було для українців питанням безпеки. Великий Степ, що починався тут і закінчувався на узбережжі Тихого океану, з регулярністю припливу виштовхував з себе тьми і тьми кочовиків.

Стовп куряви з-під копит мохнокоників чергової навали чергових номадів з-за круговиду – означав наближення смертельної небезпеки.

Ти мусиш століттями заглядати за видноколо, за крайнебо, щоб залишитися живим. І ти мусиш орати цей степ, ходити цією землею за плугом із шаблею чи мушкетом за плечима.
Оглядаючись. Позираючись на овид.

І так кожне кочове цунамі з Великого Степу, кожна чергова Орда виховувало тут дві стратегії виживання.

Або героїчно протистояти навалі.

Або відійти, заховатися у зморшках цієї землі. Стати насінням, що проросте у кращі часи.

Злі східні вітри змінювалися злими північними, а північні – західними. Тут не буває добрих вітрів історії.

Американський історик Тімоті Снайдер стверджує, що українців у збройній боротьбі із нацистами загинуло більше, ніж американців, більше, ніж французів, більше, ніж британців, і більше, ніж американців, французів і британців разом взятих.

Обидва найжахливіші тоталітарні режими ХХ століття зламали зуби об Україну. Дякуючи і тим, хто обирав героїчний спротив диктатурі, і тим, хто зачаївся та перетворився на насіння майбутньої свободи.

Це була потаємна естафета свободи під знаком стародавнього тризуба.

Цей знак княжої держави Володимира Великого відродився з небуття як символ свободи Української Народної Республіки.
Але ця республіка не встояла під натиском чергового історичного торнадо.

Снайдер сумно жартував у тому сенсі, що в ті роки ти можеш нічого не робити – і отримати свободу та незалежність для своєї країни як Польща чи Чехословаччина, і можеш боротися як Україна – і не отримати нічого.

У паскудну епоху, коли ніхто не хотів воювати за Данцинґ та розраховувався у Мюнхені за дев’ять місяців миру для себе свободою іншої країни, Україна – країна без союзників.

Польща і Чехословаччина, принаймні були на видноколі. Україна опинилася за геополітичним горизонтом Західного світу. Сусіди – Румунія, Польща, Угорщина та комуністична Росія – радісно розділили знекровлену землю.

Більшовицька диктатура була найбільш ненаситною до крові.
«Щедрик» – найбільш популярна у світі різдвяна мелодія – була створена Миколою Леонтовичим. Його вбив якийсь комуніст, який попросився до нього в дім переночувати.

І так історія найпопулярнішої різдвяної мелодії світу стала історією про довіру та недовіру. Так народжувалася нова реальність, в якій чужим довіряти – небезпечно. Навіть під передзвін різдвяних дзвоників.

В Україні обидві тоталітарні режими зібрали щедрі жнива скорботи: у ХХ столітті комунізм та нацизм зжали на цій землі близька 16 мільйонів людських життів.

Чергове торнадо історії не зупинило естафети свободи. Ті, хто боровся за волю України на початку ХХ століття, передали її іншим, молодшим поколінням.

Після Другої світової комуністичний режим ув’язнив сотні тисяч українців з свіжоприєднаних Галичини та Волині. За звинуваченням у причетності до українського руху за свободу та незалежність.

У ГУЛАГу вони повставали. Воркута. Норильськ. Кенгір. Вони примусили комуністичну владу «увімкнути» Відлигу. На Хрущова не осяяння зійшло у 1956 році – він просто не мав сил так, як раніше, контролювати ГУЛАГ.

Та Імперія Зла може вистояти лише на фундаменті зі страху. Незабаром система розбовталася. Чим менше стає страху – тим більше проростає зерен свободи.

Акт Незалежності написала людина, яка провела у таборах 25 років. Левко Лук’яненко був ув’язнений за боротьбу за права людини, за волю, за самостійність своєї країни.

1 грудня 1991 року українці зруйнували Імперію Зла. За три тижні Горбачову лишилося тільки визнати це і подати у відставку.

«Кінець історії» обох тоталітаризмів не означав, що вони не залишили рубців на національному характері українців.

Повсюдність смерті під час Голодомору і війни призвела до девальвації цінності людського життя. Дефіцит засобів для виживання – до деградації моралі. Брак довіри "до інших" –народив подвійну мораль "для своїх", а вона – стала основою для непотизму і джерелом побутової корупції. Спільне благо стало жертвою змагання егоїзмів. Цінності виживання перемогли цінності самореалізації.

Але так українці стали чемпіонами з виживання.

Так, величні хмари, зростаючи з-за безкінечного степового обрію, розігруючи величну виставу повсякденності, виховують нові покоління мрійників.

Так, тепер українцям знову необхідно вчитися мріяти.

Задивлятися у хмари, щоб наповнити новим сенсом 12 синонімів слова «горизонт».

Голод у минулому компенсується тепер кулінарним гедонізмом: від "доню, що ти їла?" до ресторанного буму в столиці та більших містах.

Борщ – ключова національна страва в Україні – концентрат української історії. Його технологія – родом зі степу, де спочатку усе обсмажують, а потім відварюють. Його технологія могла народитися тільки на межі степу і лісу. У казан летить усе їстівне.

Кожне покоління українців додає в свій борщ нові інгредієнти. За часів гетьмана Хмельницького тут ще не було картоплі і помідорів, а борщ був. Борщ весь час змінюється, як весь час змінюються самі українці, залишаючись собою.

Українці перетворилися на лейкоцити свободи.

Коли в Європі починає поширюватися чергова тоталітарна пошесть – вона втрачає свою убивчу силу в Україні. Так, як і лейкоцити, українці згасають міріадами у боротьбі із вірусом тиранії.

Але вірус тиранії перетворюється щонайстрашніше – на вірус популізму.

Україна нагадує про свободу тоді, коли вона більше нікому в Європі не потрібна.

До січня 2014 року Київський Майдан і Революція Гідності були найбільшими переможними ненасильницькими акціями за свободу і права людини в світовій історії.

Промову «Я маю мрію!» Мартіна Лютера Кінга біля меморіалу Лінкольна у Вашингтоні у 1963 році слухало десь 250 тисяч маніфестантів. У листопаді 1989 року на Вацлавській площі у Празі Оксамитова революція одночасно збирала від 200 до 500 тисяч. Падіння Берлінського муру і славнозвісна польська «Солідарність» супроводжувалися скромнішими акціями, ніж у Києві. Соляний похід Ґанді у 1930 році тривав менше місяця і ніколи не збирав мітингів чисельністю понад 100 тисяч.

У Києві на Майдан українці виходили мільйонною юрмою. Майдан – це Тяньаньмень, який переміг.

Найпопулярніше повідомлення з Майдану: «Мамо, я поїв і в шапці!» Це гасло об’єднало українську самоіронію та прагнення свободи із тисячолітнім досвідом виживання.

Коли ненасильницький етап Революції Гідності добіг свого краю і на Майдані зазвучали постріли, тих, хто пішов проти автоматів і снайперських гвинтівок у пластикових будівельних касках та з дерев’яними щитами, потім назвуть Небесною Сотнею.

У огромі грозових хмар на небосхилі наші предки бачили гілля світового дерева – Дерева Життя. У передвічних ритуальних піснях – колядках і щедрівках – птахи-посланці Громовержця обривають зерна з гілля світового дерева. З весняними громами ці зерна пробуджуються в зморшках цієї землі від самого виднокола. Зерна свободи проростають знову.

Тризубі і двозубі знаки давніх князів виглядали як і інші громові знаки будь-де під видноколом. Зрештою, Перун-громовержець був божеством-покровителем київської княжої родини. Але Знак Володимира Великого після Хрещення був переосмислений у стилістиці поширеного в ті часи плетива, яке символізувало Дерево Життя. Того самого, з якого міфічні птахи приносили на землю зерна свободи.

Тризуб за минуле століття перетворився на символ боротьби за свободу. Дехто у його плетиві вичитав слово «ВОЛЯ». З його поверненням до державної атрибутики України – від мрії про свободу українці повернулися до свободи дією.
Крайнебо на Сході знову палає. Злі північні вітри знову віють над цією землею.
Українці знову боронять межу простору свободи.
Українцям знову є про що мріяти.

 

Ты хоть один его минус за три с половиной года назвал?

 

Та хоча би, залишили корупцію, яка була при Порошенку та інших попередниках, але на кожному кроці про це не кричу і не закликаю до бунтів.

 

ВОНИ НЕ ЗБИРАЮТЬСЯ ВИГРАВАТИ ВІЙНУ
Я майже не маю часу читати мережі. Але коли я туда захожу, в мене просто опускаються руки. Ні, не так. Я майже в істериці.
▪︎ Поліціянт, котрий кинув своє місто під час вторгненя в 2022 році, стає генералом.
▪︎ Прикордонника, якого зупинили в стані алкогольного сп’яніння і він веде себе як останнє бидло, після звільнення відправляють на підвищення в Київ. Того самого, речниця якого літала в Париж і в якого знайшли статків десь на десятки мільйонів.
▪︎ По всій країні обшукують воєнкомів та знаходять в них десятки мільйонів долларів. Тепер «виїзд» коштує не 5 тисяч доларів, 10.
▪︎ Мєра міста Суми заарештували, коли він приїхав брати хабар у 2 млн. А меру якогось маленького міста, навпаки, віддали тисячі долларів, знайдені в шафі бо «це на пам’ятник бабці» (с)
▪︎ Президент ремонтує літак за мільйони грн. та подає свого батька на стипендію «за особистий вклад в науку».
Їм всім замало того, що вони мають.
Ми «відміняємо» 2-3 тендера, а на їхнє місце заходять 20 нових. І кожен вбиває своєю цинічністю.
▪︎ Вони купують автівки зі шкіряними салонами, стільці по 120 тис, ремонтують фасади, купують літню форму для муніципальної варти чи будують мільярдні мости, які падають.
▪︎ А потім, в мережі, з’являється відео, де депутат міської ради (я навіть і не чула, що в нас такий є), який має відношення до фірми, яка будує падаючі мости, на свій народження, в образі імператора, катається на героскутері.
Хворі потвори. Імператори. Царі. Господарі Всесвіту.
▪︎ Чергова перевірка в одеський мерії виявила порушень на 1 млрд грн - новина, яку вже просто швидко пролистують. Ну знайшли і знайшли. Кого це цікавить?
▪︎ Областна лікарня викладає плитку на 30 млн. Звісно, з гаслом, щоб швидкі з пораненими воїнами не стояли в черзі.
Вони, до речі, тепер все намагаються робити під гаслом «це для наших захистників»
▪︎ А потім додадуть ще один тендер на 10 млн, щоб провести там світло і поставити стовпи.
Тим же часом пораненим шукають милиці, інвалідні візки, збирають на протезування чи ліки.
▪︎ А в Києві, в госпіталі ветеранів, замінюють вікна. Пластикові на пластикові. На 500 млн грн.
Це просто декілька прикладів. А їх тисячи по країні.
В Києві поліція розвозить по ночах людей з нічного клуба. Їх там сотні. Яка там комендантька година? Це для нас вона існує, бо вони вважають нас рабами. А для «імператорів» її не існує.
Вони не збираються вигравати війну. Це вже зрозуміло. Вони просто хочуть, як вампіри, випити останню кров з країни, яка вже майже впала, обезкровлена.
«Витік» кажуть про пораненого з херовим турнікетом. Ось так витікає і країна. Ми з вами.
Вони плюють всім нам в очі. Вони розуміють, що всі ми для них не несемо ніякої загрози. Вони купують автозаки на всяк випадок.
Бо за 1,5 роки вони остаточно зрозуміли, що населення країни готове жерти ось все це і мовчати.
Ми або встанемо зараз дійсно, як в останній раз, або треба визнати, що ми програли. І що ціною цього програшу може бути життя наших дітей.
Повз нас проходять люди з хокейною сіткою та приладами- місто готується до чемпіонату по хокею. Люди сміються, розмовляють про спорт. Вони не бачать хлопця, який благає про допомогу.
Ми в одному приміщенні. Але в паралельних світах…
На 2 млрд, що виділені на серіали, можна купити 4 млн (!!!) турнікетів!!!
Чи тисячі мінометів або авітвок, чи десятки тисяч дронів!
Але, здається, все це потрібно тільки нам.
Коли ворог дійде до наших воріт (а він дійде, з таким ставленням до війни), буде вже запізно. І всі ці потвори будуть шукати шлях, як втекти. Вони будуть готові віддати останне, щоб хтось захистив їхні нікчемні дупи. Але буде запізно.
Жахливо, що ми з ними в одному човні.
Ми намагаємося щось змінити, але наших зусиль замало.
І знов будуть світлини з вокзалів, як з фільмів про війну - тисячі жінок з дітьми, по головам один одного, намагаються потрапити у вагони і сплять на підлозі, аби виїхати та врятувати своє життя...
Я би сказала, що місць на кладовищі вистачить на всіх. Але в Бучі нікого не хоронили. Нас всіх скинуть в одну яму, якщо ми не змінемо ставлення держави до війни зараз.
Бо зараз вже дійсно ситуація - АБО МИ ЇХ, АБО ВОНИ НАС.
~~~
Katherine Nozhevnikova

 

View: https://twitter.com/RudijLis/status/1715002851682873502?t=E7-IuPzYnyE0Ii2LH_9OPA&s=19

 

Тре слухати радників від Слуг:

 

https://life.fakty.com.ua/ua/astrol...olfar-pobachyv-chy-dumaye-putin-pro-peremogu/

 

Є речі, які може знати тільки Бог.
Помилялись, і міжнародні військові експерти, і різні депутати, і політОЛУХи на пропагандиських рашиських шабашах.

 

По. Порошенко у военкомов были виллы в Испании?

 

усі сумні... крім Кіма і Єрмака


View: https://www.facebook.com/100007211555008/videos/миколаїв-головне-захист-людей-соціальна-підтримка-захист-нашої-інфраструктуриобг/843462110769572/

 

Очевидно, все більше відомих людей адекватно оцінюють руйнівні наслідки всенародної електоральної шизофренії, з її "сломаной сістємой", чим по повній скористався як зовнішній ворог, так і місцеві реваншисти з аферистами.

Але це не повна картина.

Далі треба визнати як підло вчинили з попередньою владою, піднявши її на глум та багато в чому доєднавшись до примітивних кремлівських методичек... в тому числі ті самі відомі люди, які тепер нарешті усвідомлюють весь маштаб того, що відбулося.

Про це поки говорити переважно соромляться.

Почекаємо.

 

тіпа ви робите не те саме

 

Кинашевский мечтатель.
Не "осознали", а "переобулись".
Как писал классик: Лучше умереть под красным знаменем, чем под забором.

 

Та ні, наразі усвідомили.
Ті, кому похуй як тобі - білі, червоні - будуть перевзуватися в повітрі коли запахне паленим.

 

Хіба Порошенко так не робив, коли втікав від Кучми, Ющенка, Януковича...?