Україна - вчора, сьогодні, завтра

Подвійно негативна селекція: нащадки окупантів + нащадки рабів.

Нащадки окупантів – це нащадки тих, хто розстрілював, прийшов на все готове, утверджував сталінізм, щасливів у ярмі, служив червоному режимові і був його робочим скальпелем.

Нащадки рабів – це нащадки упокорених, зламаних, заляканих, розчавлених, перетовчених, заголодоморених, які від безвиході не лише пристосувалися до рабства, але й знайшли щось хороше в служінні, стукачестві, похльобці, несвободі.

Подвійно негативна селекція – ось що передувало новій фазі тієї самої війни: за мізки, за душі, за протиставлення світові, за приналежність до нори.

Однак – є ще треті нащадки.

Нащадки повстанців – тих, які зберегли національний хребет і дають можливість зараз українцям бути прямостоячими замість навколішки.

Вони й зараз усе тягнуть на собі. Навіть якщо нащадки перших двох цього ніколи не оцінять.

Що зараз відбувається?
Нащадки повстанців воюють, а нащадки окупантів далі гадять, поки при владі нащадки рабів.

Остап Дроздов

Росія має здохнути!

 

Щастя яке!!!!!

Ваня знайшовся, вирішив почати життя з чистого листка:



Потребує перевірки.

 

ЯЙЦЯ, ПОТІМ ЯБЛУКА, А ТЕПЕР ПАЛЬНЕ: МІНОБОРОНИ ВТРАПИЛО В ЧЕРГОВИЙ СКАНДАЛ ЧЕРЕЗ ЗАКУПІВЛІ ЗА ЗАВИЩЕНИМИ ЦІНАМИ



https://www.5.ua/suspilstvo/yaitsia...k2fHfaa5Cik2Bn3tIc3QKlF2GeYzCOgZ9ajMip3vtl0sY

Донатимо далі?

 

Не розумію вашого обурення щодо ванєчкіного адвокатства. А що не так? Там навіть службове розслідування нічогісінько не виявило. Людину, якщо па-чєснаку, то треба на посаді відновлювати, ще й з нагородженням. А до наумових
-кулінічів та всіляких вбитих кирєєвих він взагалі стосунку не має.
Якщо ж серйозно, то Янелохові й справді ліпше його не чіпати. Бо якщо Іванка образити, він американцям таку кладку дасть на друга дєтства, що той ригне

 

Рік тому ВР відправила у відставку друга дитинства Зеленського, главу СБУ І. Баканова.

« За дії, які призвели до тяжких наслідків та втрат».

Коли йдеться про таке жорстке формулювання, то має бути розслідування і звіт- які дії і які втрати, хто винен, яка відповідальність.

Але не у випадку, коли мова йде про колишнього голову партії «СН».

Ніхто й не сумнівався, що на відміну від жителів Херсонщини і Харківщини, яких зрадили ставленики Баканова, в самого Баканова все ок.

Виявляється, він склав іспити, пройшов шестимісячне стажування і на річницю свого звільнення має новий статус.

Він отримав свідоцтво адвоката від Ради адвокатів Полтавщини.

Сьогодні ж вийшло інтервʼю з екс-керівником ГУР Кондратюком, який заявив, що Баканов взагалі не розумів, що відбувається в державі.

Такого «професіонала» в воюючій з 2014 року країні призначила за поданням Зеленського ВР, голосували всі фракції, окрім «ЄС».

Ціна помилки- кремлівські кроти в високих кабінетах, російська агентура, яка вольготно почувалася в Україні, провалена підготовка до війни і десятки тисяч жертв.

Й замість відповідальності - корочка адвоката.
Ірина Геращенко

 

І на фоні суцільного сюру нам кажуть, що треба припинити самопожирання, ми маємо всі відійти на декілька кроків назад і зупинитися. Якщо простими словами, намагаються повісити відповідальність за стан справ в країні на всіх нас, включно з опозицією і місцевим самоврядуванням. Знову міняються місцями причина і наслідок, біле стає чорним і навпаки. Така собі чергова спроба натягнути перезерватив на їжака. Поки що не виходить.

 

Те, що запланований телепродукт має відношення, в першу чергу, до політики, а не патріотизму чи культури, ви самі прекрасно розумієте. Бо зброю влада може випросити в американців, а другий термін їм американці не забезпечать. І тоді багато за що доведеться відповісти. Тому, серіали їм важливіші за зброю чи винагороду військовим.
Все це логічно, хоча й цинічно до неможливості. Але є тут дещо, що реально лякає. Просто уявіть, що серіал про Паровоза запланований не просто так, а йому передувало вивчення громадської думки, котре показало, що народові зайде цей субпродукт і він дозволить вплинути на результат виборів.
Враховуючи, що електорат прекрасно знає прототип героя, просто уявіть до якого стану обидлячили людей, котрі готові за це голосувати. Адже це навіть не уявний вчитель Голобородько, а реальне тупе й цинічне кримінальне бидло, котре в притомної людини жодної іншої емоції, крім відрази й огиди, викликати не може.
Браво 73 відсотки! Почавши свій дегенеративний шлях у 2019, ви неодмінно мали дійти й сюди
К.В.

 

Не пропустіть, вперше на екрані.

 

Всі військові, всі добровольці, всі поранені та сім'ї загиблих, всі ті хто воює, та допомагає воювати, повинні це запам'ятати. Надовго. До виборів як мінімум. Герої про яких знімають фільми під час війни, не вони і не їх побратими. Герої достойні екранізації за державний кошт під час війни - маміни черешні, які звалили з Харкова, та гасилися в глибокому тилу під виглядом ДФТГ/ОПГ. Не пішли воювати, не пішли в ТЦК на облік, не підписали контракт, а просто гасилися у місцевого бандюка який створив ОПГ під виглядом ДФТГ.
Просто не забутьте дати оцінку цьому лайну на виборах. Якщо доживемо. Бо держава посилає чіткий меседж – «стильно модно молодьожно» зараз не Батьківщину боронити, а гаситися в глибокому тилу.
Роман Донік

 

Мінкульт замовив телеканалу "Дом" фільмів на 150 мільйонів. Питання- коли нажереться барига-Зелупа?

 

Щодо морської війни з РФ.

Нарешті всі в Україні усвідомили, що Україна з 2014 перебуває саме у стані війни на морі з рашкою. "Зачєм послалі наших моряков в плєн", "дороги замість ракет" і "неякісні ракетні катери" - завжди мають наслідок.
Найперше, треба зрозуміти, що це не про для діток у африкці і не про черговий зерновий договорняк. Це морська війна за торгові комунікації. При чому для нас це війна за наші торгові комунікації, по яким іде основна частина нашого експорту і імпорту. А от для путіна це війна одразу на два фронти: 1) війна проти України, щоб удушити весь наш експорт, нашу економіку і знищити нас як державу, і 2) війна вже проти Заходу вже за свої торгові комунікації, які Захід суттєво знищив санкціями.

Тобто стратегічно в цій ситуації путін вже на розтяжці. Україна воює проти одного ворога, а дебіл-путін проти купи ворогів. Треба бути повним ідіотом, щоб на таке піти.

По-друге, ми побачили до чого привела "історична" "зернова угода" від нашого найвеличнішого генія всіх часів і народів. Нам не потрібна жодна "зернова угода". Наша морська торгівля це наше виключне право. Ми ні з ким не маємо його узгоджувати, ні з РФ, ні навіть з Туреччиною чи ООН. Ми маємо відстоювати його силою.
А тогорічний договорняк Зеленського створив прецедент передачі нашого права ворогу і приніс нам тільки збитки. За рік експортовано лише 32 із 57 млн тон зерна. Ще 25 млн тонн орки зуміли заблокувати для діток в Африці абсолютно законними механізмами наданими їм цим договорняком. По суті це не угода, а ембарго. На яке Україна в особі Зеленського погодилась добровільно.

По-третє, добре, що путін ще більший ідіот. Замість абсолютно законного ембарго, яке йому вдалося отримати від Зеленського, він обрав війну.
Можливість законно проводити огляд наших зерновозів, зупиняти їх на невизначений термін у водах Туреччини, затягувати їх простій будь-якого разу, коли російський інспектор "захворів", збільшувати цим ціну морських перевезень для українського зерна, робити його менш конкурентноздатним порівняно з російським зерном і краденим українським - це і є по суті те, заради чого держави ведуть морські війни. Це ті переваги, які потім отримують в кінці, коли в цих війнах перемагають.
(Міністр Сольський: "Протягом останнього місяця ми жили в умовах, коли юридично угода працювала, а фактично, практично не працювала. Тому що кількість кораблів була зведена до мінімуму, і ми, в принципі, і так вивозили вже якимись іншими маршрутами. Нові кораблі не заходили. Бізнес розумів, що шанси на продовження (угоди - ред.) під питанням.")

Тепер путін від цих переваг відмовився і обрав знову війну.

Але хоча він ідіот, він спробував сталеві яйця на твердість зерновою угодою і зрозумів, що треба тиснути ще.


Але тут серйозна проблема є і для України.
Росії і не доведеться топити іноземні мирні судна в наших водах. Не доведеться, якщо ці судна самі туди відмовляться заходити. А починаючи з 28 червня 2023 р, до портів України не зайшло жодного судна, тому експорт з чорноморських портів у червні скоротився до 2 млн т, а у липні не перевищить 0,5 млн т.
Ми самі "зерновою угодою" утворили прецедент, коли делегували росії право "не дозволяти". Так би ми ще поглянули, як ці покидьки наважилися топити мирні іноземні суховантажі з зерном. А так, тепер угоди нема, а топити вже й не треба. Угоду росія використала, як спосіб привчити судновласників слухати її, а не Україну щодо територіальних вод України.
Зеленський допустив грандіозну помилку після потоплення "Москви" і звільнення Зміїного і фізичного розірвання морської блокади, коли не досягнув відновлення міжнародного судноплавства де-факто, а почав шукати дозволу РФ у Стамбулі.
Велкам ту зе ріал ворлд.
Тепер нова реальність, в якій ми маємо повертати довіру перевізників до наших торгових морських маршрутів.

Інша проблема - в разі неуспіху, путін уб'є наш експорт, чи в іншому разі якщо навіть зробить його економічно невигідним, він позбавить будь-який наш уряд власних грошей. Це перетворить нас вже не просто на бананову республіку. Закінчаться страшні часи, коли всім не подобалося бути аграрною державою і мати з цього мільярди доларів виручки. Ми станемо маріонетковою державу повністю залежною від фінансування Заходом. В цьому випадку путіну залишиться просто розіграти нас з Заходом. Волі України більше не питатимуть.

Тому ми маємо кинути всі доступні сили, які є, щоб розірвати цю блокаду.

З дипломатичної точки зору позиція РФ в очах світу це позиція дистильованого терориста. В новинах це виглядає так, що бабуїн Путін висуває якісь умови, погрожує в разі їх не виконання заморити голодом африканських діток.

Але тут є проблема і для нас. Світ не хоче голодних діток, а тому може мати спокусу примусити Україну кивнути, а потім радісно за цей кивок вхопиться - зніме з орків ті санкції, які путін вимагає. Так вже сталося з "зерновою угодою" і тепер Гутереш в ООН вимагає ще.

Тому в цих умовах все критично залежатиме від позиції Зеленського і сили тих ниточок, за які його смикає дєрьмак в ушанці. Якщо Україна закусить вудила і почне боротися, світу (поліції) не залишиться інших шляхів окрім виконувати свою роботу - удушити терориста.

Але наші союзники вже перебувають в помилковому наративі, що рашка "має повернутися до угоди".
«І я, і президент Байден зараз зосереджені на тому, щоб підштовхнути країни — зокрема, Глобального Півдня, Африки — самим закликати Росію повернутися в угоду», — сказала Саманта Пауер.

Рік тому Зеленський дозволив зняття санкцій з рос.зерна, редактори з УПячки верещали, що це "іпсо", і от "іпсо" повторюється:
- Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш запропонував російському диктатору Володимиру Путіну продовжити зернову угоду в обмін на підключення дочірньої компанії російського сільськогосподарського банку до міжнародної платіжної системи SWIFT.

З точки зору інформаційної дебіл-путін без приводу зірвав працюючу угоду. Угоду, яку підписав його міністр, вигідну йому угоду, почав порушувати міжнародне морське право про вільну торгівлю морем, погрожувати топити мирні кораблі. Він уже виглядає як сомалійський пірат, які атакували судна у водах поблизу Африки, підриваючи цим самі основи міжнародної економіки. Ну а фізичне знищення тисяч тонн зерна в порту Одеси уже виглядає актом варварства для всіх бідних країн, де на їжу моляться. В тому числі могутнього Китаю, де мільйони досі працюють за стакан рису.

З правової точки зору перший же потоплений зерновоз в міжнародних чи українських водах остаточно перетворить рашку в загрозу світовій безпеці. Бо завтра так може почати чинити будь-яка інша країна проти свого сусіда і вимагати від світу виконання якихось вимог. Це знищує морське право, повертає нас в часи, коли Велика Британія і США не були найкрутішими гравцями, які ці закони в свій час і встановили.
Тобто понти путіна потенційно втягують у нашу війну США і Британію.
Маємо це повністю використати.

Абсолютно правильна в цих умовах заява МЗС:
- "Немає жодних підстав вважати, що торговельні судна іноземних держав підтримують дії воєнного характеру, просто експортуючи зерно до інших країн, які потребують його, щоб запобігти голоду".

Вирішувати буде Туреччина. Чисто географічно саме через Туреччину ідуть торгівельні шляхи з Чорного моря. Туреччина (а до неї Візантія) тисячу років існує саме, як транзитна імперія. Її економіка це тримати світові торгові потоки і брати свій процент. Тут і новий "шовковий шлях", який для своїх товарів у Європу прокладає Китай, і який планується саме через територію Туреччини.
Тобто Ердоган зобов'язаний показувати всім, що він крутий і може рішать діла.

Але це не означає, що він одразу стане на наш бік. Ці заклики про "турецькі конвої" - свята простота. З чого б це Туреччині ризикувати своїми корветами і фрегатами заради ідіотів, які поховали власний корвет "Володимир Великий", власний проект крилатих ракет і власний проект ракетного катера, яким ці ракет з будь-якої точки Чорного моря могли б увіткнути в борт російських корит, які зараз їм погрожують?

Ось воно чергове "просте рішення".
Ердоган грає свою партію і знає, що він хоче. Він корчить із себе захисника знедолених дітей Африки і Південної Америки, але не поспішає ставати на наш бік.
Він може ще разом з путіним примусити нашого Зеленського підняти лапки, і знову платити бабки з нашого зерна Туреччині.

Ми маємо зіграти правильно. Путін створює загрозу іміджу Ердогана, Захід, Європа, НАТО і Китай будуть тиснути на нього, і це треба використовувати. При цьому не сходячи зі своєї позиції.

Китай.
В Китаї в 20-му столітті був голод і вмерли мільйони китайців. Як бабусі в Україні не викидають крихти зі столу, так і Китай хворобливо реагує на загрози своїй продовольчій безпеці. Але це не означає, що Китай за нас, бо отримує наше зерно. Путін це враховує і хоче мати важіль проти Китаю. За пасивної позиції зермака ще може статится так, що Китай разом з Туреччиною і Путіним захоче здерти з бідного українського фермера останнє, щоб і зерно отримати, і за цінами копійчаними. Це вигідно і Китаю, і Путіну, і Ердогану, і світу.

Цього сценарію не можна допустити.

Опції РФ:
обстрілювати наші порти, топити мирні судна в наших водах. Здійснювати ці обстріли мирних суден РФ має змогу із берега Криму береговими ракетними комплексами (майже недосяжними для ударів у відповідь), з авіації, яка злітає з причорноморських аеродромів (можна знищувати нашими ракетними ударами), з кораблів (майже виключено, самі ховаються від наших ВМС за Кримськими горами), і як нацисти в Другу світову - конвої союзників у Атлантиці, з підводних човнів торпедами.
Якщо РФ наважиться атакувати іноземні судна, це автоматично перетворює її флот на піратів. А значить і всі кораблі під її прапором, і всі її порти стають поза законом.

Але головна опція РФ - страх. Перевізники вже не заходять в наші порти, бо "РФ заборонила". І Україна рік тому із цим погодилася.


Нам треба в першу чергу прикрити порти. З зерновою угодою ми лише розслабилися і втратили час. Не треба звеніти про влучання і шкоду портовому крану, в який влучили орки. Треба захистити узбережжя і показати всім світовим перевізникам, що у наших портах все збивається, муха не пролетить.
А якщо і щось пролітає, то наш урядовий страховий фонд все компенсує.
Гроші треба не на серіали розбазарювати, а направляти виключно на безпеку.
Верховна Рада виділила 20 млрд грн до фонду, який буде гарантувати виплати іноземним власникам кораблів в разі пошкодження судна або товару. І це абсолютно правильно.

Світові покупці мають побачити: є українське зерно - приходьте забирайте. І нехай дії терориста-путіна взривають світові ціни. Нехай ціни будуть найвищими, а наше зерно найдешевшим у світі. Тоді будуть і охочі зайти в наші порти попри ризик.

А надлишок зерна, який ми не можемо зараз вивезти, направити у власну переробку - в олію, в тваринництво. Знову: треба не розбазарювати гроші, а уряд має зробити податкові послаблення і дотації для відповідних галузей.

А наша дипломатія має вже активно працювати в ЄС, з США і Китаєм і домагатися

- блокади Босфору і Балтики для всіх суден піратів.
- заборони всім іноземним суднам заходу в усі порти піратів.
- засобів ураження для України і дозволу на повне знищення російської портової інфраструктури - нема російської морської торгівлі - немає причин у терориста для шантажа.
- міжнародна озброєна місія в Чорному морі на захист зерна для діток Африки. Конвої мають бути не турецькі, а міжнародні. Україна 10 років тому своїм гетьманом Сагайдачним забезпечувала безпеку іноземних торгових суден в Аденській затоці. Затримувала там цих сомалійських піратів. Навіть іспанський адмірал-глава місії хлопав нас по плечі і хвалив. Настав час просити світ захистити вже нашу морську торгівлю. В Чорному морі достатньо мати декілька протичовнових кораблів, які будуть шукати російські підлодки, щоб нацистам не прийшло у голову повторити подвиги їхніх німецьких попередників у Атлантиці, один американський літак ДРЛВ і один британський есмінець Дефендер. І від цього буде неконтрольоване сечеспускання у російських моряків. І все, навіть теоретична можливість у росії атакувати мирні кораблі зникне. А без жартів, 20 фрегатів, есмінців і протичовнових кораблів сил НАТО і ЄС і зацікавлених азійських, південно-американських і африканських флотів у Чорному морі і це буде достатнім важілем, щоб запевнити перевізників у безпеці нашого маршруту.

Все це завершиться ганебною поразкою для РФ. Але треба проявити твердість.
В найгіршому сценарії путін попуститься значно раніше того, ніж його удушать.

І нарешті, історичній Україні потрібно знову пробитися до Азовського моря, знову взяти під військовий контроль Керченську протоку, знову відрізати історичну Орду від Чорного і Азовського морів. Дикі племена мають бути витиснуті далі на схід у Степ і торгувати зі світом через наші порти - у Маріуполі, через нашу Керченську протоку і через наш Ростов-на-Дону.
Отоді і виграємо цю війну остаточно.
Джон Сміт

 

Бачите як тепер це працює?
1) Приходить гандон
2) розкрадає мільярди
3) звільняється і уходить від відповідальності.

А вкрадені мільярди ніхто не шукає.

Ось це і є "паламана сістєма".

Ткаченко типу звільнений, але дебільні серіали ніхто не скасовував. Як і вкрадені мільярди з ковід-фонду так ніхто і не знайшов, як і розбазарені Резніковим десятки мільярдів на фірми-одноденки в перші місяці війни. І тд.

Саме це і задумувалось під "поламаймо систему!" від організованої злочинної групи.

 

Читаю новини про терор у Одесі. І слова закінчуються. Вони зникають, навіть не народившись. Що можна сказати тим, хто в Одесі, Миколаєві, Харкові чи Краматорську? Що ще трохи? Чи потерпіть? Чи ще щось? Ні, слів просто немає.

Це не війна, це нескінченний терор проти мирного населення, проти українців та всіх, хто живе в Україні. Це терор, що спалює міста, забирає світло і тепло, що залишає без води і можливості спати ночами.

Це нескінченні мінні поля, на яких підриватиметься ще не одне покоління. Це неприборкане і бездушне бажання стерти з лиця землі народ і забути про нього, як про величезну і нелюдську спробу володіти світом. Жорстокість та насильство завжди темна сторона.

Співчуття, людяність і любов завжди світла. Вміння переживати біль, страх та залишатися людьми – наш генетичний код. Нам усім дуже важливе і потрібне світло всередині. Бережіть його.

(с) Вікторія Задіора

 

"Розмінований Чонгар"

Давайте коротко розставимо все по полицях. Розмінований чи нерозмінований Чонгар - це некоректно сформульоване питання, і за цю некоректність хапаються пропагандисти, намагаючись вкотре надурити людей і відмазати Зеленського.

1. З Кримом, незважаючи на анексію, весь час відбувалося сполучення по дорогах, які вочевидь не були і не мали бути заміновані. Орда і входила маршем цими трасами, і їм було не важливо, чи стояли міни між дорог, чи ні.

2. Замінованими мали бути мости. Під їхні опори мала бути закладена вибухівка, щоб знищити ці мости. І мостів там безліч - як мінімум дев'ять на всій ширині перешійка в різних місцях, а далі ще багато на всій глибині лівобережжя до самого Дніпра, і нарешті Антонівський міст - два, автомобільний і залізничний.
Всі вони мали бути підірвані, але не підірвали жодного. Чому? Не було наказу, це очевидно. Чому не було наказу? Теж варіант відповіді лише один - тому що влада не збиралася зупиняти окупантів. Для цього Зеленський призначив в 2020 році агента ФСБ Кулініча в СБУ контролювати Херсонський напрямок - щоб жоден міст не був підірваний.

3. Але і це не головне. Навіть знищені мости самі по собі нікого б не зупинили. Зупиняють ворога війська, які займають оборону на підготовлених заздалегідь укріплених позиціях, і використовуючи природні перешкоди і знищені мости, зупиняють ворога.

За перші роки війни з 2014 під керівництвом Порошенка через декілька хвиль мобілізації пройшли сотні тисяч громадян, щоб отримати бойовий досвід, і був сформований резерв першої черги - ПІВМІЛЬЙОНА ЛЮДЕЙ - які при загрозі вторгнення мають отримати наказ терміново встати в стрій, отримати зброю і відбивати ворога.

Наказ на мобілізацію резервістів мав віддати президент, в нього на це було часу з жовтня по лютий - але наказа так і не поступило.

А тепер, щоб ніхто не сказав, що це якісь "теоретичні вигадки", дивимось на конкретний історичний приклад.

В 2018 році Президент Порошенко віддає наказ бойовим катерам ВМС перейти з Одеси до Маріуполя. Ці катери були атаковані російськими окупантами в Керченській протоці - це був акт агресії. І зіткнувшись з актом агресії Верховний Головнокомандувач Порошенко вводить воєнний стан, віддає наказ на мобілізацію резервістів, війська терміново доукомплектовуються, їхня чисельність різко збільшується, підрозділи займають оборону - держава готова дати відсіч ворогу.

В 2018 все це було зроблено швидко і злагоджено і Путін побачив, що атакувати якось не хочеться. Треба було для початку замінити керівництво України на правильних буратін, які під час вторгнення гарантовано ніяких наказів НЕ віддадуть і дозволять російському вермахту йти сотні кілометрів парадним маршем пустими широкими трасами і непошкодженими мостами - і на півдні, і на сході, і на півночі.

PS. І коли я кажу, що Президентом мав ОБОВ'ЯЗКОВО залишатися Порошенко, це не тому, що я вважаю його "найвеличнішим", а тому що я бачив своїми очами всі п'ять років, як він жорстко дає відсіч ворогу. Я розумів, що той, хто стримав рашистську навалу в 2014 без армії, без грошей і без допомоги, той після 2018 вже гарантовано не дасть рашистам жодного шансу! І що кампанія по знесенню Пороха - це початок підготовки України до знищення, перший ключовий крок, після якого катастрофа стала неминучою.

Замість непробиваємого Пороха обрали того, хто відкрито обіцяв домовитись з Путіним "десь посередині". Ну ось, як обіцяв, так і зробив.
https://m.facebook.com/story.php?st...MKWJxWcTYSsAAxdXrEb1U4f6Cl&id=100040658416877

 

На тлі рік української крові, які пролилися через саботаж підготовки до московитського вторгнення, всі інші гріхи цієї влади видаються другорядними.
І все ж, мені дуже болить, коли бачу, як повертаються норми і звичаї, котрі нам (постмайданівській владі та громадянському суспільству) з такими трудами вдалося викорінити (або майже викорінити).
Я просто не можу уявити собі в той період воєнкома, котрий на очах суспільства відкрито може витрачати мільйони на зарубіжну нерухомість чи розкішні автомобілі. Чи виділення чималих державних коштів на відверту політичну агітку на користь однієї партії - ще й з прототипом-злодієм. Чи мільярда баксів «дебіторки» МО (читай: заплачених за зброю та амуніцію грошей, за які просто нічого не було поставлено - тобто, їх нахабно вкрали). Чи використання спецслужб США для розправи з акаунтами політичних противників (зазвичай, більших патріотів України, ніж будь-хто у владі). Чи призначення й ордени людям із ближнього кола - просто за цю близькість. І ще тисяча і одна ознака такої дрімучої Африки, що боляче думати.
Після всіх жертв і зусиль 2014-2019 ми знову перетворюємося на «край нєпуґанних ідіотов» - і це жахливо

 

View: https://twitter.com/sgorlovki/status/1683531834548731922?t=_mzLHGB8EazCyw6ytfiXag&s=19

 

Пише Андрій Карпов (Полтава):

Сьогодні терміново вніс на засідання виконкому додаткове питання про виконання рішення сесії МР і термінове знесення пам'ятників Пушкіну, Ватутіну і Зигіну. Увесь цей час ми чекали дозволу мінкульту. Та мінкульт був зайнятий зніманням серіалів типу СМТ Інгулець за 33 млн. грн

 

Нещодавно в Київ приїжджав відомий економіст з Ірландії, Давід МакВілліамс, і ми дуже добре подискутували про майбутнє України.

Я йому розповів про те, що головним правилом відбудови має бути «нуль грошей в руки українській владі», через надвеликі корупційні ризики. Він перепитав: «Тобто, ти пропонуєш тимчасово віддати контроль над економікою західним корпораціям?», я відповів «так» і не знав, як він зреагує.

Давід трошки задумався і несподівано сказав: «Ми саме так і зробили наше Ірландське економічне диво! Ми просто знизили податки, запросили до нас купу всесвітніх корпорацій, і просто робили все що вони нам скажуть! Приймали будь які закони, лише б їм було зручніше! Я ніколи не дивився на це з цього боку, але ми в себе зробили майже те що ти пропонуєш!»

Він розповів про приклад свого друга дитинства, якій був інженером і пішов працювати на Intel декілька десятиріч тому, коли вони тількі відкрили офіс в Ірландії. Зараз тому трошки за 50, він постійно їздить по світу, керує купою проектів і заробляє пів мільйона доларів на рік.

Давід каже: «Ця людина вже сама по собі вже двигун економіки. А якщо б ми не відкрили країну для іноземного капіталу, він би зараз працював у якісь місцевій шарашці і заробляв десь в десять разів менше»

Ця розмова ще більше додала мені певності в тому, що єдиний шлях для відбудови економіки – це залучити величезну кількість приватного західного капіталу. Тільки так ми зможемо зробити у нас касту професіоналів – людей, які мають гідну роботу, отримують гідну компенсацію, сплачують податки та є двигунами економіки.

Не може людина керувати держ компаніями, які вартують сотні міліонів доларів, та отримувати зарплатню 100т грн на місяць. Це ганебна практика, і викликає багато питань до справжньої мотивації цієї людини.

Ми як суспільство маємо зрозуміти, що тільки через заохочення приходу до нас великих і маленьких західних корпорацій ми зможемо побудувати ту країну, якою ми будемо пишатись.

Бо головне, що на ці корпорації будуть працювати українці і будуть гідно заробляти. І я б починав вже з відбудови – треба вже думати про те, як залучити до нас хоча б 5-10 величезних будівельних компаній, як зробити щоб саме вони отримували контракти на відбудову, а не місцеві ділки, які тільки і вміють, що роздавати хабарі та будувати собі вілли у Франції.

Нашим компаніям це теж піде на користь - чим більше в країні буде капіталу, тем легше його буде залучати, тим дешевше будуть кредити і може навіть, нарешті, запрацює фондовий ринок. Так, буде більше конкуренції, за людей особливо, але це корисна конкуренція яка зробить наші бізнеси сильніше. А більша зарплатня у людей відкриє нові можливості для сервісних індустрій. Ми живемо в капіталістичному світі, і тільки через залучення приватного капіталу наше суспільство стане заможним.

Єдина каста для кого західний капітал створить проблеми - це деякі наші чиновники та політики, які живуть за рахунок створення проблем бізнесу а потім їх героїчного «вирішування». Західні бізнеси будуть сплачувати набагато менше корупційної ренти, і будуть вирішувати свої проблеми через суди та посольства, а не через хабарі.

Насправді, я вважаю що саме спротив цієї касти і є головною перепоною на шляху приватного капіталу до нас. Саме тому коли ви чуєте що хтось знов розповідає про «захист економічного суверенітету України» - розумійте що людина не піклується про країну, а тільки про збереження «правил гри» які зробили нас найбіднішою країною в Європі.

Повне відкриття нашої країни для іноземного капіталу – це моя українська мрія.
https://m.facebook.com/story.php?st...31L9ekcFH7e5WiRj7UdLu18eSMJzvTjl&id=675032160