Україна - вчора, сьогодні, завтра

Я не переглядав той список, тому що він ні про що не говорить.
Опитували звичайних людей. Потім підбили підсумки. Звичайно, що Леонід Кравчук ввійшов в історію як перший Президент України після розпаду СРСР. І саме він узяв на себе сміливість "оформити" Незалежність юридично.
Янукович і Порошенко - "проходящі лічності", які вже прийшли "на готовеньке". Зеленський ввійде в історію як Президент і Головнокомандувач воюючої країни.

 

Планктоша, дураков нет, Кравчук специально назначил референдум о независимости и выборы президента в один день. Чтобы косвенно намекать: я - папа независимости, независимость = Кравчук. Это первое. Второе. Раз уж ты так придираешься к мелочам, то формально Украина не была независимой в момент проведения выборов президента. Она стала таковой только после подведения итогов голосования на референдуме. Значит выборы президента Украины прошли не в независимой Украине, а в УССР.

 

Дерьмо пензенское, я привёл три железобетонных признака, по которым опрос проводился по принципу голосования за одного. И ни ты, никто другой ничего не можете возразить этому по существу.
А если совсем честно, видно, что результаты искусственные, потому что присутствует смесь классического голосования и голосования за нескольких кандидатов. Такого не бывает никогда. Значит в реальности либо взяли результаты классического голосования и добавили в него кучу левых людей, забыв про общую сумму в 100%. Либо провели неклассическое голосование, откорректировав проценты и убрав ряд фамилий. Первое делается для того, чтобы показать отрыв Зеленского ото всех, а не только от политиков, возвысив его тем самым. Второе делается с целью возвышения, но путём забора голосов у других кандидатов и добавления их процентов Зеленскому. Поскольку работали явно идиоты, то в первом случае они забыли про сумму в 100%, а во втором вычеркнули малозначимые для идиотов фамилии. Это для тебя и меня Патон глыба, а для придурка, который готовил результаты, это малозначимый хер с горы, которого можно вычеркнуть и добавить проценты Зеленскому.

 

Уточнение - как президент победы украины над россией .как лидер народа окончивший 350 летнюю оккупацию украины россией .
Как бы не сложилась теперь его судьба - он значимая историческая фигура

 

Ну, це зрозуміло само по собі.

 

Кукушка хвалит петуха за то, что хвалит он кукушку.(с)

 

Яким саме асфальтом зараз треба збивати шахідів, гравійним, піщаним чи щебневим???

 

View: https://twitter.com/dneprlena/status/1582089884256284673?t=ZE7GpK3gw_cLCG1HzPa78w&s=19


2018 року їх не внесли в оборонне замовлення, бо виробник на контрольних польотах знайшов недоліки. Вирішили внести на 2019 рік. Але потім прийшов 2019 рік і скоротили все

 

МЗС Ізраїлю відмежувався від заклику Нахмана Шая допомогти Україні зброєю.
Представники зовнішньополітичного відомства Ізраїлю увечері 17 жовтня заявили:
- «Слова міністра Нахмана Шая про те, що Ізраїль має надати зброю Україні, не відображають політику уряду».

Це прозвучало у відповідь на погрозу алкаша Мєдвєдєва, що "такой шаг разрушит всє мєжгосударствєнниє отношенія мєжду двумя странамі".

Тобто попри всі казки впродовж 8 місяців про нібито нечувану допомогу і міфічний госпіталь, Ізраїль так і не допомагає Україні.

Запам'ятайте це назавжди: ця країна не допомагала нам під час "остаточного вирішення українського питання". Вона дивилася на наше винищення і не допомагала ні після Бучі, ні після Маріуполя. Ні навіть після того, як її головний противник Іран вступив у війну на боці рашки.

Тому було смішно, як Зеленський з Єрмаком ще й намагалися нам втюхати Ізраїль в якості "гаранта безпеки України". Просто якесь тупе знущання з українців.

А міністра у справах діаспори Ізраїлю, який закликав свій уряд почати нарешті поставки зброї Україні, зрозуміти легко. Ще на початку квітня після виявлених російських звірств у Бучі Нахман Шай закликав почати допомагати Україні зброєю, бо на Заході почав страждати імідж Ізраїлю. Країни Заходу закликали Ізраїль визначитися: на чиєму Ізраїль боці?
Як бачимо міністр Шай так і залишився у меншості. А Ізраїль визначився на чиєму він боці: він не разом з цивілізованим світом.

У нас сторонники Ізраїлю в Україні створили міф про особливі стосунки з цією країною (в основному її громадяни) і в цей міф багато хто повірив. А насправді правда ось. Ніяких спільних проблем з Ізраїлем ми не маємо, принаймні Ізраїль так не вважає.
Придурок Рівлін їхній президент навіть приїздив декілька років тому в Україну і під розповіді про "фашистів в Україні" ще й закликав Україну боротися з онтєсімітізмом, в той час як сам Ізраїль боротися з українофобією чомусь не поспішає. І навіть не визнав Голодомор геноцидом.
Спочатку курим твої сигарети, потім кожен - свої.

Та справжня першопричина такої позиції Ізраїлю значно простіша: Ізраїль не є країною Заходу. Ізраїль це близькосхідна культура. Ідеї, на яких тисячоліттями будувався західний світ, це ідеї західного світу. А Ізраїль будувався на інших ідеях.


І так, Роман Шухевич, якому Мєдвєдєв там глузливо запропонував Ізраїлю дати орден героя, врятував єврейську дівчинку під час винищення євреїв. А Ізраїль під час винищення українців - ввів квоти і фашистську сегрегацію на українськихнаказував?
Джон Сміт

 

Секта імені святого отца коломойського, його сина зєлєнського, святого духа єрмака і діви маліни.
Вєлікомученіци каті ганзюк і мученика павла шереметьєва
І рабів божих вкраінчиків.

 

Є обставини, таке могло би статись і при іншому президенті, тільки порохоботи би кричали, що тільки заслуга Порошенка
https://www.ukrinform.ua/rubric-soc...otrimav-premiu-saharova-za-svobodu-dumki.html

 

Зеленский получил премию Сахарова? И это успех? Может быть получение Зеленским какого-нибудь ордена Суворова тоже будет успехом?

 

Коли хтось з симпатиків кремля типу умовного Берлусконі чи Орбана несе путінську маячню про "економічну вигоду" дружби з рф та звинувачує у війні українське керівництво - українці справедливо обурюються, бо на собі відчувають наслідки такого цинічного підходу.

Тільки чомусь раніше на ті самі слова (і головне дії) з боку представників клану Коломойського наче вуха позакладало, я вже мовчу про сприйняття маразматичного "не хотілі закінчувати войну" та "самі здалі Крим" - це масово триває і досі, бо до того ж підживлюється позитивною пропагандою.

А наприклад поставки російської електриктрики відновив Орбан чи уряд "нових ліц" Гончарука з подачі "правок" Ґєруса?

Чи війна тоді була з якимось іншим ворогом?

А про "матєматіку вмєсто політікі" Берлусконі вєщал чи то був Гетманцев?

А що витворяли з оборонкою та відносинами з союзниками всякі Найєми з Арахаміями - ніякому Маску не снилось.

Цей список можна до ранку продовжувати - а винні для багатьох все одно НАТО з Байденом.

Єрмак он прокинувся "надо срочно вступать!" - ніби три роки хтось заважав це робити замість "розводити" і "розміновувати".

А, ну да, "воінствєнноє мєньшинство" і Порошенко ж.
..............
Цей розлам свідомості суспільства не менш небезпечний ніж війська окупантів.

Якщо всі ці "дєятєлі" зі своїми "будівництвами" продовжать впливати на стратегічні рішення, то ми і без Берлусконей знову будемо в маргарині по самі "залізні яйця".
Валерій Прозапас

 

Хочу нагадати, що ще навесні 2019 року Коломойський на куражі чітко і недвозначно розповідав про свої політичні плани:

- відновити економічну співпрацю з рф;
- максимально сповільнити європейську інтеграцію;
- зупинити реформи та обібрати населення до рівня "волки сыты и овцы целы";
- підірвати боєздатність, бо "воюєм самі с собой" та "оні забудут кровь" тощо.

Тепер скажіть що з цього не виконали його протеже типу Дубінського-Гєруса-Арахамії і союзники типу Деркача-Медведчука?

- було відновлено поставки російської електрики;
- українське керівництво втрачало авторитет в світі;
- економіка в кризі, населення тиснули податками, тарифами та цінами;
- в армії борги, зривались спецоперації, військові переслідувались та заарештовувались.

Це не помилки або некомпетентність - це був план, наслідки якого ми зараз спостерігаємо.

І реалізовувався він не полудурками на посадах, умовні Мілованови та Гетманцеви лише картонні дурілки для обивателя - а тіньовими кукловодами, які тепер сподіваються, що війна все спише.
Валерій Прозапас

 

Мене важко назвати великим оптимістом чи людиною, що живе в світі ілюзій та wishful thinking. Сам чудово розумію, яким я можу виглядати прискіпливим, дратівливим та скептичним. Але є те, в чому я впевнений на всі 100% - в тому, що у цій війні Україна переможе.

Українці щодня доводять свою стійкість та волю на полі бою. Наша адаптивність - наша реальна суперсила. Ми довели, що коли мова йде про бізнес-рішення, Україна може задавати стандарти світової якості. Але я маю багато скепсису та пересторог до того, що буде після війни.

За війною не видно багатьох проблем, які зробили з України одну з найбідніших країн Європи. Звісно, це корупція. Як і раніше, судові скандали чи ганебна поведінка представників “батальйону Монако”, криворуких жлобів, псевдопатріотів, а насправді злодіїв та бариг. Але це все - лише зовнішні прояви хвороби.

Я не готовий погодитись з тими оптимістами, які пишуть, що війна настільки нас змінила, що ми вже не дозволимо повернутися до довоєнних практик. І що перемога дасть нам сили добити корупцію, автоматично реформує суд, змінить економіку. Ні. Це не є чимось неминучим. Крім того, війна створить низку проблем, які зараз для нас не такі очевидні через ракети та бомби, які щодня падають на наші міста.

Є три, на мою думку, фундаментальні проблеми, які нам треба вирішувати. Щоб Україна не перетворилася на другорядну країну, якій не буде чого згадати крім військових перемог.

Проблема № 1 - демографічна. Ми і так 30 років втрачали людей через депопуляцію та міграцію. Війна тільки посилить цю тенденцію. І без вирішення цієї проблеми - без повернення назад людей, що виїхали під час чи навіть до війни, без залучення кваліфікованих закордонних спеціалістів, без демографічної політики - ми приречені на другорядність та стагнацію.

Проблема № 2 - наша економічна модель переважно застрягла у 20 столітті. А місцями занурюється у феодальну епоху. Бути справжнім підприємцем в Україні - супер важко. Тебе все ще сприймають як гусака, який має ділитися пір'ям кожного дня. У нас все ще надто багато визначають фіскали та більшовики за ментальністю, що пишуть дурні податкові та регуляторні правила. А опонують їм люди, що замість реальних компромісних адекватних рішень маргіналізують своїми дурними ідеями ліберальний порядок денний.

Україна досі - сировинна економіка, до якої не поспішають інвестиції та інновації. Ми - “аграрна наддержава”, яка практично не продукує інновацій в АПК. Ми вміємо робити ракети, але переважно за старими радянськими кресленнями. Держава недостатньо інвестує в освіту, науку та інновації як такі. Інвестує мізерно, бо українські політики досі переважно вихідці з полів та кар'єрів, а не з лабораторій та ІТ-команд. На науку у нас виділяється менше 1% ВВП. В той саме час ⅔ українського банківського сектору - державні. І це - шлях в нікуди.

Нам треба бачити перспективу країни на 10-20-30 років вперед, а не жити як наш податковий комітет Верховної Ради - завданнями наповнення бюджету. Те, що в умовах війни ми вимушені на 70% залежати від донатів наших партнерів - вирок нашій економічній політиці за весь час незалежності.

Проблема № 3 - інституційна. Щоб вирішити проблеми ## 1 і 2 нам потрібні сильні інституції. Адже щоб країна була привабливою для людей та бізнесу, вона має забезпечити:

- прозорий та ефективний суд, ефективні та некорумповані правоохоронні органи;
- ефективну медичну систему та систему соціальних гарантій як таких;
- високий рівень місцевого самоврядування, що здатний створювати комфортний міський простір;
- зрозумілі екологічні стандарти та екологічну політику;
- національну безпеку.

Що для цього треба. правила та люди. Адекватно прописані правила, які виконують компетентні адекватні люди. В нас проблеми по обом складовим. Так, зараз ми з усіх сил забезпечуємо пункт 5, про національну безпеку. Але перш за все ми виправляємо наші помилки останніх 30 років і в сфері безпеки. Бо ми не тільки дуже кволо розробляли та виробляли свою власну зброю, ми не фінансували наші Збройні Сили на достатньому рівні і дуже інтенсивно роззброювалися аж доки війна не прийшла в наш дім в 2014 році. Тепер ми наче вивчили цей урок. Можливо, у сфері національної безпеки помилок ми не повторимо. Але це не точно. А чи зрозуміли ми, що для держави суд, медицина, самоврядування стратегічно не менш важливі, ніж нацбезпека.

Так, перемога надасть Україні величезний імпульс. Нам допоможуть відбудувати школі, лікарні, житло, навіть електростанції та дороги. Та ніхто крім нас самих, крім українського суспільства не може вилікувати наші фундаментальні хвороби. І мені зараз не вистачає дискусії про необхідні зміни. Не про політичні розбірки між дрібними політиками та їх фанатами, не про те, як поділити західну допомогу, а про те, якою буде країна після війни.

Я не збираюся писати, що все буде погано. Я вірю в еволюцію і рух вперед. Я фанат інновацій. Впевнений у зростанні рівня управлінських рішень, адже війна формує дуже сильне покоління не тільки військових, але й цивільних менеджерів. Але, я теж впевнений, що більшість мракобісів тільки й чекають, коли закінчиться війна, щоб повернутися на потоки і далі пиляти бабло.

Головне - щоб нам вистачило часу, волі та розуму перемогти не тільки росію а й все, що залишилося від радянського та імперського спадку. Ми маємо позбутися більшовизму в економіці, провінційності, хронічної корупції та некомпетентності. Це наша BIG IDEA після перемоги.
https://m.facebook.com/story.php?st...XC81ScXVLDzatPeDLuNGhsgJul&id=100001293715004

 

Хомчин продовжує жити чужим жіночим розумом.

Порох і Європейська солідарність, коли вже Росія окупувала частину України, виділяв на дороги з кожним своїм роком грошей все більше і більше. Потрібно було будувати армію, а вони з Гройсманом будували дороги і мости (які обвалювалися через рік). А тепер спохватилися.
Дороги зруйновані, потрібно відновити міст під Києвом через річку Ірпінь. Багато інших доріг та мостів зруйновано, і їх потрібно відновлювати для себе, а не для ворога.

Хомчине, придурку, який живе за чужим розумом. У 2014 році Росія почала війну проти України. Порошенко став президентом.
Частина території України захоплена Росією.
І що ж відбувалося з дорожним будівництвом при Порошенку та його приспішниках?
Ось наглядна картина зростання фінансування на дороги.
Так що не треба зараз кащенками тут козиряти.

Будівництво доріг як національний проект (tyzhden.ua)

 

Дерьмо кацалапое. Порошенко сначала остановил Путина, а потом начал тратить деньги на строительство дорог. Зеленский пришёл на готовый результат Порошенко, а когда его предупредили о войне, то он всё равно продолжал тратить деньги на дороги. Если бы ты был патриотом Украины, ты бы не восхвалял затраты на дороги вместо закупки вооружения. Ты пензюк провокатор, который хочет, чтобы Зеленский продолжал делать ошибки.

 

Видання #Букви дослідило розвиток Збройних сил України від початку Незалежності. У своїй публікації «День Збройних сил: як змінювалася українська армія» автор Марта Бондаренко, зокрема, пише, що справжня розбудова армії почалася з 2014 року.

Цього року Збройні сили України відзначають своє свято вже 26-й раз.

#Букви розповідають про те, які сьогодні українські збройні сили.

Україна успадкувала від СРСР ядерну зброю і сучасні на той час зразки озброєння і військової техніки. Проте за 20 років незалежності в українській армії відбувалися масові скорочення військовослужбовців, а дехто й сам йшов зі служби, не бачачи перспектив.

Протягом 1991-1996 років Україна реалізувала програму ядерного роззброєння. У нашої країни не залишилося жодного ядерного боєзаряду або боєприпасу.

Чисельність і склад військ

На момент проголошення незалежності чисельність армії України становила 980 тис. осіб.

1993 році армію скоротили до 445 тис. З 1995 по 2000 роки – до 400 тисяч.

Найнижча чисельність була за часів президентства Віктора Януковича [25 грудня 2010 року – 22 лютого 2014] і міністра оборони Павла Лебедєва [24 грудня 2012 – 27 лютого 2014]. Тоді чисельність армії скоротилася до 184 тисяч у 2012-му і 165 тисяч у 2013 році. Пізніше Лебедєв анонсував суттєве скорочення особового складу.

Варто зазначити, що у 2016 році Генеральна прокуратура оголосила в розшук колишніх міністрів оборони Павла Лебедєва та Михайла Єжеля. Єжелю інкримінували службову недбалість під час узгодження у 2011 році переліку військового майна Збройних сил, що підлягає відчуженню. При Павлові Лебедєву військового майна було продано на 217,47 млн гривень.

У період з 1 березня 2005 по 2014 рік через дії міністрів оборони Збройні сили втратили 232 вертольоти, 832 танки, 714 ББТ, 4930 одиниць автомобільної техніки, 570,85 млн одиниць боєприпасів. Найбільших збитків було завдано керівництвом Міноборони у періоди 4 лютого 2005 – 18 грудня 2007, 18 лютого 2007 – 5 червня 2009, а також 8 лютого 2012 – 24 грудень 2012 р.

Становлення ЗСУ

Згідно зі звітом Генштабу, з 2014 по 2018 рік кількість бойових частин Збройних сил зросла з 99 до 143. Штатна чисельність Збройних сил з 2013 по 2018 рік збільшилася зі 168 тисяч осіб до 255 тисяч осіб. За даними Міноборони, середнє грошове забезпечення військовослужбовців у 2014 році стартувало від 2 тисячі гривень, а у 2019 році — від 10-12 тисяч гривень.

За роки президентства Петра Порошенка рівень довіри до армії виріс у три рази.

20 вересня 2017 року Кабмін затвердив чисельність призовників на строкову службу в жовтні-листопаді 2017 року – 10 460 осіб. З початку 2017 го зі Збройними силами уклали понад 26 тис. контрактів.

 

Становлення ЗСУ

Згідно зі звітом Генштабу, з 2014 по 2018 рік кількість бойових частин Збройних сил зросла з 99 до 143. Штатна чисельність Збройних сил з 2013 по 2018 рік збільшилася зі 168 тисяч осіб до 255 тисяч осіб. За даними Міноборони, середнє грошове забезпечення військовослужбовців у 2014 році стартувало від 2 тисячі гривень, а у 2019 році — від 10-12 тисяч гривень.

За роки президентства Петра Порошенка рівень довіри до армії виріс у три рази.

20 вересня 2017 року Кабмін затвердив чисельність призовників на строкову службу в жовтні-листопаді 2017 року – 10 460 осіб. З початку 2017 го зі Збройними силами уклали понад 26 тис. контрактів.

Загартовані війною

За роки російсько-української війни наша армія зазнала численних втрат, особливо в пам’яті українців назавжди закарбувалиися події під Іловайськом і Дебальцевим. ЗСУ втратили в боях за Іловайськ в серпні 2014 року 220 військових, 40 – пропали безвісти, 13 військовослужбовців до сих пір знаходяться в полоні.

Вищим керівництвом РФ було організовано вторгнення 23 – 24 серпня 2014 регулярних підрозділів російської армії на територію Донецької області, з одночасними артилерійськими обстрілами позицій ВСУ з російської території. При цьому на російську військову техніку були нанесені розпізнавальні тактичні позначки українських військових підрозділів.

Коли українські військові потрапили в оточення, між командуванням сил АТО і представниками Генштабу ВС РФ відбулися переговори про надання “гуманітарних коридорів” для виходу.

За час переговорів російські підрозділи зайняли вигідні позиції, а 29 серпня під час виходу впритул розстріляли колони українських військ разом з полоненими російськими військовослужбовцями.

Дебальцеве. За підрахунками волонтерів Книги пам’яті загиблих за Україну, з 25 січня по 18 лютого 2015 на Дебальцевському напрямі загинули 268 українських військових з понад 30 підрозділів.

Жінки у війську

7 березня 2017 року Президент Порошенко повідомив, що в Збройних силах України проходять військову службу та працюють 54 тис. жінок, з них понад 20 тис. є військовослужбовцями.

З початку 2017 року на контрактну службу вступило понад 2 тис. жінок. Стільки ж жінок мають статус учасників бойових дій.