Україна-Польща. Стратегічні партнери,чи ....

Poland and Ukraine GDP
1990: Ukraine $79.52 billion 1990: Poland $65.98 billion
1991: Ukraine $76.67 billion 1991: Poland $85.5 billion
2004: Ukraine $67.22 billion 2004: Poland $255.1 billion
2021: Ukraine $199.8 billion 2021: Poland $681.3 billion
2023: Ukraine $178.8 billion 2023: Poland $811.2 billion
А довбойоб Планктоша може й надалі пиздякати "не все тек однозначно".

 

Божевільні часи обирають божевільних.

Тому я, в принципі, вірю в потенційну перемогу Кароля Навроцького - він фантастично пасує до кампанії до Трампа, Орбана, Фіцо, Марін Лєпен в тому подібних «геніїв» геополітики.

Отже, пряма мова:

«Сьогодні не бачу України в жодній структурі. Ані в ЄС, ані в НАТО. Держава, яка не здатна розрахуватися за злочини не може бути частиною союзу».

Перше. Держава Україна ніколи не здійснювала жодних злочинів проти Польщі та поляків.

Польська держава здійснювала злочини проти українців у 1918-1947 роках. За більшість з них Польща ніколи перед Україною не вибачалася: ані за агресивну війну проти України у 1918-1921 роках, ані за вбивства українців у 1930-1939 роках, зокрема, за розстріли на Верецькому перевалі.

Друге. Українці, а не НАТО забезпечують безпеку Польщі. Тобто вмирати українці, можуть і мають, відбиваючи загрози від Польщі та НАТО?! Але не дай боже бути членом НАТО офіційно! Пан Навроцький вважає, що краще російські танки під Вроцлавом, ніж під Бахмутом? Нам відійти у бік? Минулого разу Варшава капіталювала за 28 днів. Неймовірний приклад стійкості!

Він - ідіот.

Господи, для чого ти так високо піднімаєш божевільних?

Ось - мовою оригіналу:

Dziś nie widzę Ukrainy w żadnej strukturze. Ani w Unii Europejskiej, ani w NATO - powiedział prezes IPN i kandydat na prezydenta Karol Nawrocki. Jak wyjaśnił, państwo, które nie jest w stanie rozliczyć się ze zbrodni, nie może być częścią sojuszy. - Jako prezydent powiem im, że nasze wysiłki, chciałyby się spotkać z partnerskim traktowaniem po stronie ukraińskiej - dodał Nawrocki.

https://www.polsatnews.pl/wiadomosc/2025-01-08/karol-nawrocki-w-gosciu-wydarzen/
Олександр Зінченко

 

Олександру Зінченко потрібно заткнутися. Бо основна проблема присутності України або в ЄС, або в НАТО- це засилля москальських кротів та шалена коррупція. І ЄС, і НАТО більш, ніж вистачає Орбана та Фіцо. Набіса їм ще Зелупа?

 

Поляки впевнені в протилежному.
І з цим нічого не поробиш.

 

Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш відкинув
можливість відправлення польських військових в Україну
для закріплення перемир'я з РФ у разі його досягнення.

Про це він заявив в інтерв'ю Financial Times,
оприлюдненому у неділю, 12 січня.

https://www.dw.com/uk/u-varsavi-viklucaut-vidpravku-vijsk-v-ukrainu-u-razi-peremira/a-71277592

 

Вже заспокоїлись зі страйками і блокуванням польські фермери?

 

Українці - нація вбивць, повідомив президент Польщі Анджей Дуда у вчорашньому інтерв'ю Каналу Нуль.

Буквально дослівно: «Ніхто не хоче сказати: так, мій дід і мій батько разом вчинили геноцид, ми пов'язані з цим народом, який вбивав».

Українці не є нацією вбивць. Українці є нацією борців.

Послідовність подій була така:

У 1918 році Польща встала на шляху української незалежності.

У 1921 році Польща Пілсудського та Росія Леніна розділили між собою українські землі у Ризі. Решту шматків «українського пирога» дісталася Румунії та Чехословаччині.

Потім були десятиліття геноцидної політики Кремля стосовно українців, яка коштувала нам мільйонів життів. І два десятиліття польської асиміляційної політики, яка була спрямована на тотальне зачищення усього українського на підконтрольних землях заселених українцями Галичини та Волині.

І під нацистською окупацією стався вибух. Нікому в Україні не приходить в голову виправдовувати масові вбивства поляків. Але не треба робити з українців націю вбивць!

Українці є не більшими вбивцями, ніж поляки. У цій історії українські діти Сагриня чомусь не є жертвами геноцида.

Майже 30 тисяч українців убили поляки у цій кривавій історії. Але Сагринь - це не геноцид. А от українці - геноцидники.

Президент Дуда вимагає від українців спокути більшої, ніж від росіян. Ви не почуєте у польському пердвиборчому дискурсі про провини росіян, або нацистів: тільки про українців.

Чи сьогодні ми чуємо якісь заяви польських політиків, що Росія має розрахуватися за свої гріхи перед поляками?
Ні.

У Варшаві за пару днів у листопаді 1794 року російські війська перерізали за різними оцінками від 20 до 30 тисяч поляків. Чи ви колись чули у цій передвиборчій компанії, що треба визнати цю різанину геноцидом і вимагати від росіян спокутувати цей геноцид?

Протягом «Польської операції» НКВД 111 тисяч поляків було розстріляно. Чи сьогодні ми чуємо якісь заяви польських політиків, що Росія має розрахуватися за цей геноцид перед поляками? Ні.

Протягом кількох місяців навесні 1940 року були без суду розстріляні 22 тисячі польських військовополонених офіцерів. Чи сьогодні ми чуємо якісь заяви польських політиків, що Росія має розрахуватися за ці вбивства поляків?
Ні.

Протягом кількох днів на початку серпня 1944 року у Варшаві в районі «Воля» нацисти знищили поляків більше, ніж загинуло поляків на всій Волині за весь час нацистської окупації. Чи польські політики вже проголосували за визнання геноцидом вбивств поляків нацистами у Варшаві і кожного року нагадує про цю подію семовими резолюціями?
Ні.

Це аморально - спочатку встати на шляху незалежності української державності, а потім коли ця держава виборола цю незалежність та продовжує боротьбу за свою державність від ворогів, - пред'являти голові цієї держави моральні рахунки за наслідки власних помилок в минулому: якби Польща не окупувала українську Волинь і Галичину - тих жахливих подій просто не було б. Хронологічно перша причина цього конфлікту - це помилкові рішення Юзефа Пілсудського у 1918 році.

Абсолютна більшість причин польсько-українського конфлікту народилися у кордонах польської держави міжвоєнного часу. Але поляки не готові визнавати свої помилки на окупованих українських землях.

Тим більш абсурдно в цьому контексті звучать обвинувачення, що всі українці, виявляються, належать до нації вбивць!
От який стосунок до польсько-українського конфлікту мали мешканці підрумунської в той час Буковини?
Жодного.
Може ужгородці у підугорському Закарпатті якось винуваті у польсько-українському конфлікті?
Абсурд!
Чи одесити, харківці або маріупольці винуваті у польсько-українському конфлікту?
Ні, вони не мали до нього жодного стосунку.
Може кияни були якось в ньому замішані?
Теж ні.
Але чому усі вони - одесити, ужгородці, чернівчани, харківці, кияни разом - є нацією вбивць?! Це абсурд.

◾️Коротко про історію апетитів.
Але поляки згадують тільки про Волинь!

Поляки розраховували на обіцяний гітлером подарунок - територію України до Дніпра та Чорного моря.

26 січня 1934 року в Берліні з ініціативи Адольфа Гітлера та Юзефа Пілсудського міністром іноземних справ Німеччини Костянтином фон Нейратом і послом Польщі Юзефом Ліпським був підписаний таємний пакт Гітлера – Пілсудського між фашистською Німеччиною та Другою Польською Республікою (пол. Deklaracja między Polską a Niemcami o niestosowaniu przemocy).

Обидві країни зобов'язалися вирішити свої проблеми шляхом двосторонніх переговорів і відмовитися від збройних конфліктів на 10 років. Угода фактично нормалізувала відносини між Польщею та Німеччиною, які були напружені через прикордонні суперечки, що виникли через територіальне врегулювання за Версальським договором. Німеччина фактично визнала кордони Польщі та зробила кроки, щоб покласти край економічно руйнівній митній війні між двома країнами, яка мала місце протягом попереднього десятиліття.

12 травня 1935 року у Варшаві помер фактичний диктатор Другої Польської Республіки 67-річний Юзеф Клеменс Гіньятович-Кошьчєха-Пілсудський. Звістка про смерть польського вождя викликала велике хвилювання в Німеччині. Адольф Гітлер оголосив у Рейху всенародний траур. Рейхсмаршал Герман Герінг йшов за тілом диктатора Польщі у першому ряду. Усі найбільші німецькі газети вийшли зі співчуттями на перших сторінках. Völkischer Beobachter писала: «Нова Німеччина схиляє свої прапори і штандарти перед труною цього великого державного діяча, який першим мав відкриту довіру і повний союз з націонал-соціалістичним Рейхом».

Демонструючи всесильність у питаннях встановлення кордонів і долі народів, нацисти 2 листопада 1938 р. під час засідання так званого Віденського арбітражу частково задовольнили претензії Будапешта, передавши Угорщині південні регіони Закарпаття із найбільшими містами Ужгородом, Мукачевим, Береговим і стратегічною залізницею.

Радник німецького посольства у Варшаві запевнив поляків, що Німеччина не має наміру перетворювати Карпатську Україну на зародок майбутньої української державності.

Ріббентроп провокаційно запитав, чи не відмовилася Варшава від амбітних планів покійного маршала Пілсудського підкорити собі Україну, на що отримав відповідь:

«Польські війська були у самому Києві і ці прагнення усе ще живі й сьогодні».

Також Ю.Бек отримав запевнення від німецьких урядовців, що Німеччина готова віддати Польщі територію України до Дніпра та Чорного моря.

Втім, поляки у прагненні позбутися «української небезпеки», не врахували того, що самі були одною з цілей нацистів.

Німецька політика кардинально змінилася наприкінці 1938 року. У жовтні 1938-го міністр закордонних справ Німеччини Йоахім Ріббентроп представив Польщі пропозицію поновити угоду в обмін на дозвіл вільного міста Данциг бути анексованим Німеччиною та будівництво екстериторіальної автомагістралі та залізниці через «Польський коридор», при цьому Німеччина визнає післявоєнні кордони Польщі. Оскільки Польща відмовилася, Гітлер в односторонньому порядку денонсував угоду 28 квітня 1939 року під час звернення до Рейхстагу, тоді як Німеччина відновила свої територіальні претензії до Польщі.

На світлинах:

– ініціатори Німецько-Польського пакту Юзеф Клеменс Пілсудський та Адольф Гітлер;

– посол Німеччини Ганс-Адольф фон Мольтке, президент Польщі Юзеф Пілсудський, німецький міністр народної освіти і пропаганди Йозеф Геббельс і міністр закордонних справ Польщі Йозеф Бек зустрілися у Варшаві 15 червня 1934 року, через п'ять місяців після підписання пакту про ненапад;

– похорон Юзефа Пілсудського 18 травня 1935 року у присутності Гітлера – його друга та соратника по диктатурі.

І кого там польський сейм зараз хоче урівняти з нацистами та комуністами?

Так от, хоче урівняти українських патріотів – славних бійців Української Повстанської Армії.

Тільки от чомусь ніколи не було нацистів і комуністів на похоронах діячів УПА та ОУН.
. . .
Олександр Зінченко
о. Іван та наталя пецюх

 

Польща збільшує видатки на оборону до 6% ВВП. Дурні, прада?Дороги будувати треба, і шашлики смажити. Зелупа не дасть збрехати.