Україна-Польща. Стратегічні партнери,чи ....

У зв'язку з потопом в Німеччині після візиту Зеленського, пропонуємо йому нанести візит в РФ.
Повертатися не обов'язково

 

Міську, а хто в числі тих, хто таке пропонує?
Давай, викладай сюда всіх по списку

зі
Міську, ти мабуть знову не даси відповіді, нє?
Балабол ти, Міську
Чи нє?

 

А Швейцарія, Бельгія, Нідерланди... де були паводки і Зеленський не їздив, є у його штабі свій Кашпіровський, вміючий впливати на відстані?
У Росії часто бувають стихії, як не водяні, то вогняні.

 

Тих бенелюксів як кіт наплакав... вони занадто розбещені і їм не цікава Україна, тому будуть страждати, поки Німеччина не піде на умови Зе, а він знає що робити, аби захід йому підкорявся. В РФ там інща історія: там рука американська лупить кліматичною зброєю. За руку не схопиш, але Пуптіну кердик гряде))
А ви якось, я бачу, проти того, щоби Зе нагрянув до Пуптіна і там влаштував вакханалію, раз троліте пости @Mykhaylo Khomchyn на ту тему. Не заважайте робити.

 

Вогняна пастка: спекотне літо 1943-го — Локальна історія



Вона йде дуже повільно, ретельно зважуючи кожен крок. Перш ніж сісти на лавицю, хвильку мружиться до сонця, усміхається до нього й зізнається, що тішиться кожному погожому дню, адже "стара кров уже не гріє кості, а часу для життя залишилося не так вже й багато". Попри свій поважний вік, 89-річна Софія Гайдай із села Забороль, що на Волині, намагається бути оптимісткою. Лише коли дізнається, для чого ми відвідали її обійстя, замовкає і непомітно витирає сльозу, що, скотившись, губиться посеред густих і глибоких зморшок. Для жінки тема Волинської трагедії не перестає боліти й через майже вісім десятків років. Саме такого ж спекотного липневого дня, коли в полі якраз "достигали жита", прийшли поляки і спалили усе її село.

“Всіх, хто залишився, хапали й кидали в полум’я…”

“Вони виринули ніби нізвідки, — пригадує жінка, — йшли від будинку до будинку і по черзі палили хати. Людей, які не встигли втекти, вбивали або живими кидали у вогонь. Місцеві селяни ніколи не кривдили поляків, тож багато розмірковувало: “Якщо я нікого не чіпав, то чому маю втікати?”. Відповідь на це запитання з’являлась швидко: тих, хто залишився, хапали й кидали в полум’я. За якісь лічені хвилини село перетворилося на суцільне згарище…”

Скажімо, на той час у селі мешкала родина, яка мала польське прізвище — Тишецькі. Люди думали, що вбивці оминуть хоча би цю садибу і, рятуючись, сховалися в їхній клуні. Та поляки прийшли й підпалили і її. Дерев’яна споруда спалахнула, як сірник. Врятуватися не зміг ніхто.

“Каральна акція, — уточнює місцевий учитель історії Геннадій Баюк, — була не випадковою. У Заборолі розташовувався німецький фільварок і одного дня промайнула інформація, що окупанти збирають списки селян, яких мають вивезти на примусові роботи до Німеччини. Про це довідалися хлопці з УПА і знищили не лише фільварок, але й усю документацію. Відповідь не забарилася. Німці запалили перші хати, а поляки, які з ними співпрацювали, довершили справу”.

Розглядаючи українсько-польський конфлікт, більшість дослідників обмежується національною та політичною складовою, але це не зовсім правильно. Часто причиною масових убивств справді ставав цілком банальний та прагматичний інтерес — земля. І село Красний Сад – не єдине цьому підтвердження.

Якщо взяти карту найбільших конфліктів між українцями та поляками, то добре видно, що вони передусім виникали там, де були найкращі ґрунти. І за них воювали не лише піддані Речі Посполитої. За родючий садок і добрий шматок городу будь-якої миті були готові пролити кров і українці.

“Про це мало хто знає, — говорить професор Богдан Гудь, — але саме у Волинській губернії переважала політична сила “Союз російського народу”, так звані “чорносотенці”. Ще перед Першою світовою війною туди входили усі місцеві селяни. Чому ж вони так активно записувалися до цієї організації? По-перше, їх залучали священики московського патріархату. По-друге, їм дуже добре імпонували гасла – забрати всю землю в іновірців, тобто в євреїв та поляків і передати її “русским крестьянам”.

“Причин українсько-польського протистояння, — розповідає дослідниця Оксана Каліщук, — було не дві і не три, а цілий клубок. Скажімо, не задовго перед війною польська влада активно проводила так звану “політику пацифікації” і жорстоко “умиротворювала” національні меншини, які проживали на підконтрольних їй територіях. Таке ставлення не було дивним, адже, починаючи від Сенкевича, польське суспільство формувалося на образі українця-різуна. Кривавого гайдамаки, який тільки чекає, щоб загнати тобі ножа у спину… З іншого боку, українці розглядали поляків як панів, які тебе зневажають і хочуть забрати останній шматок хліба…”. Отже, суперечностей і непорозумінь було багато.

Чому ж конфлікт, який назрівав так довго, спалахнув лише 1943 року? Відповідь проста — це розпал Другої світової війни, яка зняла з суспільства частину моральних гальм.

Крім того, не варто забувати і про наявність третьої сторони — Німеччини та Радянського Союзу, яким різанина між поляками та українцями була вигідною. Так доволі відомою є фраза німця Еріха Коха, який обіймав посаду райхскомісара України: “Наша політика повинна бути такою, що коли українець зустріне поляка й навпаки, то вони повинні палати бажанням вбити один одного. А якщо дорогою вони ще і вб’ють єврея, то це буде те, що нам потрібно”.

Старі рани і сучасна політика
​

Від часу українсько-польського конфлікту минуло 76 років. Здавалося би, найвищий час забути про нього й розпочати з чистого аркуша. Але ж ні, останніми роками польська сторона почала активно роз’ятрювати уже загоєні рани. Людмила Стрільчук досліджує, як у поляків та українців змінювалися уявлення про Волинську трагедію. Вона визнає — українців у Польщі знову бачать гайдамаками-різунами.

“На екрани, — каже дослідниця, — вийшов фільм Войцеха Смажовського “Волинь”, який заборонений до перегляду в Україні, але який показує українців звірами, що вирізають серця, що вбивають жінок та дітей. Він перекручений і взагалі не витримує жодної критики з історичної точки зору, але в Польщі цей фільм побив усі рекорди прокату за останні двадцять років. Із 11 можливих кінопремій Польщі він взяв 9. Його повезли до Франції, Німеччини, на усі європейські кінофестивалі. Так Європа нас побачила тими очима, які показали поляки… Негативне сприйняття України і українців зростає у рази…”.

У селі Забороль колосяться жита. У чистому високому небі пролітає лелека. Полудневу тишу порушує хіба що далекий гавкіт собаки. Про те, що сімдесят з лишком років село перетворилося на вогняну пустку, тут не нагадує нічого.

“Як я ставлюся до поляків? — перепитує Софія Гайдай. — Не знаю… Не знаю, бо нікого з нашої сім’ї не вбили, всі залишилися цілими. Але інколи думаю собі — за що нас було так гнобити? За що? Ми жили до того завжди мирно… Ми їх не зачіпали, вони – нас, а потім таке сталося…”

 

Можливо воно таємно туди іздить. Принаймі, в травні 2014 року воно там було.

 

Найдраматичнішу сторінку польсько-української історії в Україні називають “Волинською трагедією”. У Польщі – “Волинською різаниною”. В Україні про кривавий польсько-український конфлікт з десятками тисяч жертв з обох сторін знають небагато, але в Польщі Волинь-43 – це і символ патріотизму, і досі одне з найгарячіших питань, до якого звертаються не тільки історики, а й політики

Периметр історії: Як українці на Волині пам’ятають те, чого поляки не можуть забути — Локальна історія


Монумент Примирення, село Павлівка
Усі фото: Світлана Ославська


Надгробок загиблим українцям на території церкви в Павлівці




На католицькому цвинтарі в Павлівці

 

Бачу циган ти отримав завдання з Лубянки брехати не тільки про Далю і Порошенка, але й дальше розпалювати ворожнечу між українцями і поляками, як робили твої куратори під час ІІ Світової війни.
Методи кацапів і їх послідишів не змінились.

 

Міську, не тиснисі

Шо тобі не так?

 

На кордоні з Польщею почали будувати новий пункт пропуску Нижанковичі – Мальховіце

На кордоні України та Польщі у суботу, 4 вересня, починають будувати новий автомобільний пункт пропуску Нижанковичі – Мальховіце. Його будуватимуть упродовж чотирьох років за кошти польського уряду.

Новий пункт пропуску зі супутньою інфраструктурою будують безпосередньо на території Польщі. У п'ятницю, 3 вересня, у Мальховіце заклали наріжний камінь, а 4 вересня почали безпосередні роботи.

Пункт пропуску буде передбачений для автобусів та автомобілів вагою до 3,5 тонн. На території облаштують п'ять транспортних смуг і 16 адмінбудівель для роботи митників і прикордонників, зокрема: пункт реєстрації автобусів із зонами контролю, будівлі поглибленого огляду з польської та української сторони, кабіни прикордонного контролю, будівлю TAX FREE, центр обслуговування пункту пропуску з технічним приміщенням, споруду для загонів із службовими собаками, склад та пости в’їзду з польської та української сторони.

Вартість будівництва пункту пропуску Нижанковичі – Мальховіце, становить 109 млн злотих. Роботи виконує австрійська будівельна компанія Strabag. Триватиме будівництво впродовж чотирьох років.

Зазначимо, що будівництво нового пункту пропуску повністю фінансує польський уряд, який також виділив 19,5 млн євро кредиту на ремонт 46-кілометрової ділянки прикордонної дороги Нижанковичі – Самбір – Дрогобич – Стрий. Ремонтувати цю дорогу почали в травні.

Наразі на Львівщині є шість автомобільних пунктів пропуску на кордоні із Польщею, один піший та чотири залізничні.

 

На урочитостості з нагоди відкриття буде запрошено екс-президента Грузії Міхеїла Саакашвілі.

 

Цукор, соняшникова олія, масло... польське навіть із націнкою спекулянтів дешевші наших, ось і "загниваючий капіталізм".

 

Це ваше "Хоч посміємося", "Лиш би не Порошенко"

 

Міську-поц, так було і при Порошенку також. Нашим баригам лиш би здерти побільше для себе.

зі

А ще Петро був запросив поляка Бальчуна-гітариста на посаду голови правління Укрзалізниця, щоб дерибанити нашу колію чисто по-європейськи
Також Порох запросив злодія поляка Новака на посаду голови Автодору, щоб цивілізовано дерибанити наші дороги.

/про Супрун, Абромавичуса і тую іноземну бабу-банкіршу, котрих Петька пригрів і котрі бомбили нашу неньку, я вже тут казати не буду/

Слава Порошенку
Слава зеленому бидлу(с) #680

 

Нагадай козі смерть...
Про інше тема, з польськими товарами інша обстановка за Порошенка не була.

 

До речі, якось дуже обідно чому з нагоди дня кіно Зеленський нагородив орденами акторів серіалу "Слуга народу", а великого ріжисьора Сєнцова так і не нагородив хоча б медалькою.
Міг би оцінити зусилля Олежки, який дуже старається, вже 5-й раз повторює, що Порошенко має піти

 

«Упродовж години хлопця били поліцейськими кийками, ногами ставали на шию»: у смерті українця у Вроцлаві звинувачують правоохоронців і лікарів

Трагедія сталась наприкінці липня цього року, однак розголосу набула лише восени. Батьки хлопця переконані, що їхнього покійного сина польські посадовці оголосили «наркоманом» та «алкоголіком», аби зняти з себе провину.


Невдовзі та ж Gazeta Wyborcza отримала відео з камер спостереження з витверезника у Вроцлаві. На кадрах видно, як Дмитро зайшов до кімнати о 22:27 з характерною плямою від застосування сльозогінного газу. Коли розстебнули наручники, чоловік намагався встати. У цей момент на нього накинулись шестеро правоохоронців і співробітників витверезника. За попередніми даними польських кореспондентів, упродовж години хлопця лупцювали поліцейськими кийками, кулаками і ногами, ставали на шию ногами спершу на підлозі, а пізніше — на ліжку, куди його перенесли. Коли він перестав подавати ознаки життя, поліцейські та лікарка намагалися його реанімувати. Згодом до витверезника прибула карета медичної допомоги. Відтак процедура реанімації безрезультатно тривала ще близько години.

Газета звертає увагу, що в матеріалах справи немає даних з нагрудних камер поліцейських, які були вимкнені після затримання, хоча до цього вони записували весь день. Дані відеомоніторингу з’явилися вже після перевезення українця до витверезника. За повідомленням польської преси, офіційно причина смерті Дмитра Никифоренка досі не встановлена. Але попередні висновки експертів вказують на те, що ймовірною причиною смерті стало насильницьке задушення.

За даними видання «Радіо Свобода», депутати польського Сейму теж вимагають неупередженого розслідування. Першого вересня від виконання обов’язків були усунені четверо поліцейських Вроцлава, які затримали українця. Двох з них вже звільнили з поліції. Їхній стаж роботи становив від двох до 19 років. Службове розслідування за вказівкою мера Вроцлава триває й щодо двох працівників міського витверезника. Служба внутрішньої безпеки польської поліції теж веде власне розслідування. Прокурор Вроцлава для забезпечення неупередженого слідства передав справу на розгляд Окружної прокуратури міста Свідниці. Порушено кримінальне провадження за статтею 155 (ненавмисне вбивство) Кримінального кодексу Польщі.

Уповноважений з прав людини Польщі взяв справу загибелі українця під особистий контроль і просить прокуратуру надати інформацію про розслідування та попередні висновки, записи з камер Вроцлавського центру для осіб у нетверезому стані. Дії офіцерів та інших осіб можна розглядати за ознаками «катування», вважає польський омбудсмен. А українське посольство скерувало Міністерству закордонних справ Польщі ноту через загибель українця у Вроцлаві.

 

Польщу тривожить дефіцит працівників із України: економіка може сповільнитися

Хоча число легально працюючих трудових мігрантів з України в Польщі рекордне, але робочих рук все одно не вистачає.
На цьому наголошують в Аналітичному центрі компанії з міжнародного працевлаштування Gremi Personal, пoвідoмляє Yavp.pl.

Пандемія призвела до того, що на сільськогосподарські роботи до Польщі почали приїжджати все менше сезонних працівників через необхідність відбувати карантин і проблеми з перетином кордону. А ті, хто приїжджає, влаштовуються на роботу в інших більш високооплачуваних секторах економіки або їдуть на заробітки в Чехію, Угорщину, Словаччину або Німеччину. Фермери стверджують, ставки для працівників вже настільки високі, що збір врожаю не має економічного сенсу. Якщо буде затримка, яблука доведеться відправляти на переробні заводи за безцінь. Ключові галузі промисловості також страждають від нестачі робочої сили.

Промисловим підприємствам, логістичній та будівельній галузям складно виконати свої виробничі плани. Відтак активність компаній з найму нових працівників є найвищою з початку пандемії.
"Цей рік - шанс для багатьох галузей повернутися до результатів, досягнутих до пандемії. Особливо це видно у 4 кварталі, який характеризується найвищим рівнем промислового виробництва. Пандемія дала можливість польським підприємцям затримати робочих з України більш, ніж на 3 місяці. Однак ослаблення обмежень призводить до їх подальшої міграції в більш багаті європейські країни ", ~стверджує генеральний директор Gremi Personal Томаш Богдевич.

 

«Друга польсько-українська війна. 1942— 1947»

За рік, що минув після першого видання книги «Друга польсько-українська війна. 1942— 1947», визріло кілька причин підготувати друге, розширене і доповнене.


View: https://www.facebook.com/notes/1230530040655257/

 

Є ознаки проведення чергової інформаційної кампанії, що складається з низки інформаційно-психологічних операцій кінцева мета яких пересварити Польщу та Україну та посіяти недовіру і неприязнь між нашими народами.

Масово викладаються статті на сайтах помийках, з подальшою їх розкруткою в соцмережах, про побиття, убивства та приниження українців у Польщі. Більшість з них не дає посилань на офіційні джерела чи бодай якісь докази, але написані емоційно, з деталями та дрібницями, які мають додавати їм вигляду правдивості.

Певен, що якщо проаналізувати медійне поле у Польщі, то там ми побачимо схожу тенденцію.

Російська Федерація не вперше проводить такі операції.

Високо вірогідно, що після статей ми побачимо і активні заходи у вигляді реальних побиттів поляків або українців невстановленими "націоналістами" або "активістами", акти вандалізму на пам'ятках архітектури або сакральних об'єктах такі як церкви, надгробки, цвинтарі, напади або погрози відносно лідерів суспільної думки, артистів, політиків тощо.

Стратегічна мета: зробити непопулярними ідеї та дії щодо взаємопідтримки, співпраці на політичному, воєнному та гуманітарному рівнях серед населення наших країн.


Чекаємо свіжого видужання від цигана