Україна - не Росія

Бежит по Украине злобный волк с лицом москаля в поисках вкусного мяса "свидомых" патриотов. И тот голос такой откуда-то доносится через форум:- "Не трожь мою Краину !"

Удивился волк: "Ты кто такой, голос громкий, лицо в аватаре незаметное, других мыслей нет ?"
-"Колобок, я" отвечает.
-"Так я тебя съем сейчас !"
-"Не съешь ! - Колобок отвечает- "Я от бабушки ушел, я от дедушки ушел, я и из страны своей ушел, но ты ее не трожь ! Уходи в тайгу в свою ! А я мечту лелею, как приеду, и заборчик поставлю. Бетонный такой по границе. Вот только, если билетов мамка на дорогу даст"

Удивился опять волк: " Если ты уехал, тебе-то чего, да и забор зачем ?"
-" А патриот я "свидомый" , вот почему !"
Отвечает волк: " Съел бы я тебя, а ты может и патриот, но какой-то виртуальный, даже запаха нет, а по аватару не поймешь, что за вкус такой"

И пошел волк настоящих "свидомых" патриотов еще искать. А нету их. Все уехали уже. По форумам только треск виртуальный костей звучит. Так и помер с голоду.

Чуть вмешаюсь. Вставлю пять копеек или два цента. Начиная с 90-х мне приходится много ездить, а иногда подолгу жить и работать (больше года) в одном месте. И это охватывает страны не только бывшего СССР, но и другие.

Знаете, что интересно. Что в любом месте, городе живут и работают в основном нормальные люди. Разные, конечно, но нормальные в рамках обычной дисперсности. Я уверен на 100 процентов, что такие же и во Львове, как и в Москве, где я жил и работал тоже, в основном обычные и нормальные приятные люди.

А проблема, знаете откуда ? Оттого, что некоторые c ограниченным кругозором, не отягощенные избыточным знанием и опытом хотят доказать (их очень мало таких), что те обычные люди из другой страны, либо агрессивнее, либо глупее, либо с особым опасным менталитетом. И роют землю, и Интернет, изыскивая исключительно то, что вписывается в их ограниченный кругозор. Обычно это происходит у людей, неспособных к лидерству, которые дальше двух улиц не ходили или боязнь большого внешнего пространства и большого скопления людей(противоположное клаустофобии). Так вот потрындеть на кухне (форум - это тоже - кухня почти), да похаять то чего не знают. Вот они и стремятся границы\линии своего пространства прочертить, а все что за пределами этих границ нарисовать в своем уме и своих близких черными красками.

Это можно было бы и не замечать, но вот эти, которых мало, чуть что, кричат по делу и без дела, "наших обижают", "мой народ обижают", "мою страну трогают" и "тех обижают" и "этих вон обижали"...... И иногда вовлекают нормальных людей.

У Читателя вон спросите. Он не в одном месте был. Его ни одной страной, либо народом не запугаешь. Просто он сам это видел, и не только видел и работал с людьми и других национальностей, был во многих местах, республиках, странах и городах. Тот кто по жизни больше ездил и работал, тот уже такие названия веткам, да и хаять целые народы уже не будет. И детям и внукам передаст.

 

Відповідь: Україна - не Росія

Ну, меня тоже Читателем не запугаешь.. Споемся...

 

наверное, грамматическая ошипка или очепятка?

+1 - воздержусь от комментариев.
Излишни....

 

А тепер подумайте кого це стосується.Моя порада виїдiть за рамки свого СССРу, як в переноснoму так i в прямому значеннi.

А це вже звучить,яk нагла образа користувача.Але я навас неображаюся- на хворих i дурних не ображаються.

Тарас ШЕВЧЕНКО

Розрита могила

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,

Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,

Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.

9 октября 1843,
Березань

 

Відповідь: Україна - не Росія

Москалика жалко!!!:radist:

 

Відповідь: Україна - не Росія

Ага... все верно....поэтому и фигею...когда пишут про русификацию...:cowboy:
"Все познается в сравнении"...не помню кто сказал...

 

Відповідь: Україна - не Росія

А шо, в Обухові проблеми з русифікацією?

 

Відповідь: Україна - не Росія

НЕ-а...я имел ввиду...СССР...

 

Відповідь: Україна - не Росія

А-а-а...
ТАК, в СССРі русифікацію провели без проблем.
Хіба ж О.Гірник і УХГ - проблема для СССР?..

 

Відповідь: Україна - не Росія

О. Гірник - без коментарів, людини немає. А от скільки було членів УХГ? Та "співчуваючих", "підтримуючих"...

 

Відповідь: Україна - не Росія

Тут я не пойняв, Степаничу...

 

Відповідь: Україна - не Росія

Я до того, наскільки МАССОВИМ було невдоволенні "русифікацією"? Як на мене, русифікації не було. Якщо вже говорити, то говорити про АСИМІЛЯЦІЮ. Українську, навпаки, підтримували.

 

Відповідь: Україна - не Росія

Трудно відділити кількість просто репресованих від "незадоволених канкрєтна"...
А грубо - тролики за любу цифру вереск піднімуть.

Нє будІ лІхо, пока оно тІхо...

ТАК, на кожній передовиці "Правди" підтримувалася кастрована "українська", згоден.

 

Відповідь: Україна - не Росія

А що, УКРАЇНСЬКИХ газет не було? Чи у "Правді" потрібно було українською писати, нехай її усі інші національності теж знають! Але тоді, чому не, наприклад, грузинською? До речі, якщо тоді була "кастрована українська", то яка вона зараз?

 

Відповідь: Україна - не Росія

Українські газети?
-Були. І зараз є "Комсомолийская Правда в Украине".
Під вибори, мо' і "Піонерську правду" подрукують троха...

Зараз згвалтована "зібен-зібен, ай-люю".

Про підтримку:

 

Відповідь: Україна - не Росія

В школах (крім російськомовних) рідною була українська мова. В російськомовних школах українську викладали в обов"язковому порядку. Виходили українською газети, журнали, українські книжки, кінофільми, українські театри... В офіційних документах писали двома мовами - російською і українською. Ну вже не кажучи про те, що на побутовому рівні розмовляй, якою хочеш.

 

Відповідь: Україна - не Росія

Ви про Самвидав, чи про україномовні переклади "Правди" і "Чапаєва"?

 

Відповідь: Україна - не Росія

Так вроде и в тех...украинский язык был обязателен ...:naci:
А в целом...ну что поделаешь..ну не повезло некоторым...в детстве родители не могли купить "Барвинок" или другие детские книжки на украинском языке...которых было полно...а "Перец" они и не читали...
И радиоточки...тоже не было...что бы .."Вечернюю колысаночку" слушать...
Бывает-с...что поделаешь...трудное детство...:cowboy:
Да и правописание...на украинском...стали преподавать в школах...только после 1991 года..и даже...в Николаеве не было пединститута...где якобы готовили... учителей украинского языка...не понятно правда для кого....:dance:

 

Відповідь: Україна - не Росія

От на тих "колисаночках" радіоточкових і виросло плем'я янучар, які

ТАК викладають, той правопис, що Кобзар метрів на 10 в землю заглибився, перевертаючись...