Україна і Росія напишуть "правильну" історію

Замечательным образом, Галицкий не наследный галицийский князь, а сын завоевателя, выгнавшего галицко-рюриковскую ветвь осмомыслов-долгоруких из Галича.

Ключевое слово здесь украинской. Чем дальше от центра, тем сильнее основополагающие признаки у края. Допустим, оттяпать у польши Краков, там еще более окраинское население выдет.

Ну значит мадемуазель Меркель точно знает что она лужицкая сербка и придается по праздникам колядкам.

То не было бы восточной Украины и славно бы Украина включала бы в себя максимум одну строну Днепра.

Собственно Толочко:

http://politiky.net/content/петр-толочко-способны-ли-украинцы-к-диалогу

Центрально-северо-украинский субэтнос со времен переяславской Рады (1654 г.) развивался на православной культурной и духовной традиции в тесном единении с этнически родственным русским народом. Историческим мифом для этого региона является героика казацкого прошлого, с которым ассоциируется в народе защита его национальной и вероисповедальной идентичности. Стержневым событием в этой борьбе является Национально-освободительная война украинского народа под водительством Богдана Хмельницкого.

Западно-украинский субэтнос, начало формирования которого положила Брестская уния (1596 г.), был интегрирован в западно-католический цивилизационный мир и вплоть до Второй мировой войны пребывал в составе различных европейских государств: Речи Посполитой, Польши, Австро-Венгрии и др. Содержанием его национально-патриотического мифа является убеждение в своем мессианстве, в исключительных заслугах по сохранению чистоты украинской нации и достижению ее государственной независимости. Одним из главных символов этого мифа является националистическое движение сопротивления времен Второй мировой войны.

Третий субэтнос, проживающий преимущественно на юге и востоке страны, своим образованием в качестве украинского целиком обязан территориальному формированию Украины советского времени. Согласно правительственным декретам в ее состав были включены земли, заселенные преимущественно русскими – Донбасс, Новороссия, Крым. Историческим мифом здесь выступает память об освоении этого края Российской империей в конце XVIII – первой половине XIX вв., а также убеждение в том, что он является естественной частью русского мира. свидетельством того, что он живет в ментальности нынешних насельников региона, является наличие здесь политических партий, в названиях которых присутствует определение «русские», а также движений за восстановление (или сохранение) символов российского прошлого, коими являются, в частности, памятники Екатерине ІІ, Потемкину, Ришелье и др.

Если сравнивать степень взаимной культурно-исторической близости, то большей она несомненно окажется между центрально-украинским и юго-восточно-украинским субэтносами. И не только потому, что их формирование происходило в сходных исторических условиях, но и потому, что они в большей мере чем западно-украинский субэтнос сохранили память о своем едином киеворусском прошлом. Свидетельством этому являются, в частности, памятники князьям – Святославу, Владимиру Святому, Ярославу Мудрому и др., установленные в Киеве, Чернигове, Переяславле, Новгород-Северске, Запорожье, Харькове, Севастополе. Ничего подобного в западноукраинском регионе вы, конечно, не увидите. Там глубина исторической памяти на простирается дальше Данила Галицкого, который неизменно представляется как король Галицко-Волынской державы второй половины ХІІІ в.

Можно было ожидать, что объединенные в собственном и независимом государстве названные субкультурные образования обнаружат тенденции к консолидации. Но этого не произошло. Принципиально никто не против политической и культурной интеграции, но каждая сторона хотела бы, чтобы свершилась она на основе ее культурной традиции. Это не всегда декларируется, но неизменно присутствует в региональных поведенческих стереотипах.

Наиболее радикальным является западноукраинский (галицкий) субэтнос, позже других осознавший свою украинскость, но почему-то только себе присвоивший право считаться единственным носителем и выразителем высшей украинской истины. Он знает, что такое украинский патриотизм, какой должна быть Украина, а какой не должна – ни при каких обстоятельствах, куда ей необходимо интегрироваться, на каком языке разговаривать и, даже, думать.

 

Відверте хамство, погодьтесь.

Чому ж Ви не навели звідти отаке: "Первое, что необходимо сделать, это вернуть украинскому народу историческое достоинство, отобранное у него «оранжевыми» этноидеологами." Ключова фраза, що видає "голубого" етноідеолога з головою. Не думаю, що його точка зору хоча б трохи торкається істини.

 

Гетьман Іван Мазепа

Громадянин сусідньої держави Гундяєв, відомий також як агент КГБ "Михайлов", а нині глава РПЦ, безпардонно втручаючись у внутрішні справи України, "порадив" українцям перейменувати в Києві вулицю, названу на честь видатного українського державного діяча, гетьмана Івана Степановича Мазепи.

Хорошу статтю з цього приводу подає портал "Новини УНІАН"
Маша Міщенко
Що б я розповіла про Мазепу своєму синові

фрагмент:

 

Но таки господин- Бранко привел не оспоримые факты,хотя это ваше право пан-аксакал их оспорить:

Что здесь не так???

 

Все тут не так.
1. В православній духовній традиції "Центрально-северо-украинский субэтнос" живе принаймні з 988 року.
2. "Західно-український субетнос" так само з давніх часів мав єдність з київською духовною і державно-політичною традицією, відколи в 981 році Галицькі землі і "червенські городИ" відійшли під владу великих князів київських.
Православні храми давнього Галича будувалися в той же час, коли й Софія Київська, храми Чернігова, Новгорода та інших руських міст.
Перше в руській історії православне братство засноване у Львові близько 1453 року.

А що вже говорити про "сина окупанта - Данила Галицького"? Маячня несусвітня!!!

 

- этого было бы достаточно. Можно было бы обойтись и без откровений о "православной традиции с 988 года"

 

Чушь пишет эта Маша, а УНИАН такое публикует, у них что редакторов нет

 

Мда, щось Височайшиє Цензори недогледіли... Куди тільки дивиться "Міністерство Правди" (Роскомнадзор то-бішь)?!!!

Тим22, а в чому, по-Вашому, "чушь"? Чи Ви все, що з "Кратким курсом..." розходиться, так називаєте?

 

На жаль, все менше і менше мене тягне на лірику - як читати, так і відчувати, писати... Ще досить недавно життя в Україні, як мозаїка, складалося важко, непросто, але яскраво і різнобарвно... Потім все штучно почали фарбувати всього у кілька "правильних" кольорів... А тепер - просто заливають бетоном... Сірим бетоном. І він застигає просто на очах. І з кожним днем розумієш, що відновити мозаїку України, відреставрувати її, відтерти, відмити..., оживити - буде вкрай важко. А може - і неможливо...
Сірий бетон тисне. Хтось каже, що то фундамент. А я бачу надгробок. Бо фундамент має просту, зрозумілу і по-своєму досконалу форму, він не кладеться на цінну мозаїку зверху, і він має "перспективу" - бо є початком будинку! А просто тупа брила бетону, яка тече від сусідів, і зараз накриває площу, кавалок землі під назвою Україна - то надгробок. Він ніякого початку не дає.

Хоча... Паростки - вони й бетон рвуть!

 

Это расходится и со Старицким, и с Грушевским и многими украинскими историками

 

До допису Jazzmanko додам лише одне: поляки після 123 років розбьору (і відповідно різним впливам на окремі частини) змогли знайти спільне. А тут забагато таких, що роблять акцент на розбіжностях, що накопичилися за 500 років.

Дай-то Бог! Якщо не нам, хоча б нашим правнукам.

 

Согласен,но я говорил о православии!!!
К сожалению у нас на Украине не так, как у поляков получилось!!!

 

Давайте відверто. Ви вірите, шо в православних і лівославних - різні боги?
До сих пір дивуюсь, як вони ще не об'єднались...Хіба там інші ангели при владі...

 

Див. гілку про розбіжності Православія ті Католицтва.

 

Старицький ніколи істориком не був - так, видатний письменник і драматург, який мав свої погляди на історію, не конче об'єктивні.
Грушевський же на Мазепу дивився неоднозначно - визнавав його як державного діяча, який діяв в інтересах української козацької старшини, вніс великий внесок в розвиток національної культури, але якого не у всьому підтримували козацькі "низи". Так, Грушевський вважав союз Мазепи з Карлом ХІІ помилковим. Але помилкою він вважав також і Мазепину тривалу політику догоджання московській владі (про це Грушевський пише: "Його лояльна політика [щодо Петра І], яку він тягнув до останньої хвилі, понищила всі ті опорні точки, на яких міг би опертися український рух проти московської зверхности, а тяжка рука петровського режиму, що налягала зараз на Україну, перегородивши всі дороги для поширення Мазепиної "зради", не лишала місця для ніяких вагань").
Зрештою, і самому ж Грушевському на помилковість і половинчатість його власної державницької позиції "вказало життя", коли його "ідейні брати" - більшовики - спочатку відкинули будь-який натяк на українську автономію, а потім і взялись зі зброєю нищити його дітище - Українську Державу.
Тобто Грушевський сам на практиці пройшов шлях Мазепи.
...
І Янукович цей шлях пройде, якщо він не мазохіст. Тому що рабом бути НЕПРИРОДНЬО, це суперечить природі людини якою її створив Бог. І розпад імперій - неминуча історична закономірність, природній процес.

А щодо інших "многих украинских историков" почитайте Олександер ОГЛОБЛИН
ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА ТА ЙОГО ДОБА

 

таки думаете, отпадут Червенские города от Киева?

 

Ні. Тому що Україна - не імперія.

Принаймні, Далекосхідна Республіка від РФ має більше шансів відпасти

 

- она ещё сама не знает (если так можно сказать), что из себя представляет.

 

Ну да, з Москви воно, звичайно, видніше.

Правда, хтось там з ваших госдумдепутатів пропонував українську мову зробити в РФ державною, а столицю "Союзного государства от Чукотки до Карпат" перенести в Київ :naci:...
Але, спасибі, аж в такій "величі" не нуждаємося! :agree:

 

,

Мазепина зрада..

НУ во первых, мечты Мазепины, которые не сбылись по вине Петра:

Мазепа просил подчинить себе Слободскую Украину, несмотря на то, что сами слободские козаки были против. Петр не дал. Мазепа своеобразно отомстил, он натравил донских казаков под предводительством атамана Дранника, на Сумкой казачий полк, который Дранник с успехом и "забил". Правда на отходе, Дранника забил Изюмский полк. А Мазепа типа не при делах,он за Украину радетель. Уж очень ему мешал полковник Палий, что просился Левым берегом из Польши в Россию. Ну и наш Мазепа, зашел на польскую территорию в Киев, под предлогом вернуть бунтующий палиевщиной Киев полякам и выкрал Палия, оклеветав его в измене шведам( кто бы мог подумать ), арестовав, послал в Санкт-Петербург с кляузой.

Короче, Мазепа-конечно хорошо, да только если и хотел он чеготось для Украины, то тильки для той части, в которой он был Гетьманом.



Как пел один давньоукраинский кобзарь: Я вам не скажу за Всю Украину, вся Украина очень Велика, но лишь Гадяч и Нежин, поважают И.Мазепу за земляка.