Україна і Росія напишуть "правильну" історію

Из "Краткого курса"?

 

Ну й вчепився!
цитую ще раз:
"Прибували нові переселенці з України: так у 1813 і 1832 були переведені сюди сформовані з колишніх гетьманських козаків полки і влиті в склад Чорноморського Козацького війська. В 1832р. стався навіть одинокий в своїм роді і можливий тільки за старих царських порядків факт примусового набору на колишній Гетьманщині кількох тисяч дівчат і вирядження їх на Кубань…» (Дорошенко Д. Нарис історії України. Т.2. – Мюнхен, 1966. репр. Київ, 1991 – С. 243-244.)

 

Вибачайте, мало бути Южная Россія.

На жаль не знайшов в електронній версії стислого формулювання, що таке охотники і охотне військо в Україні, але хоч би таке:

"Комплектування війська здійснювалося за рахунок “охотників” – добровольців з числа особисто вільного населення переважно українського походження, що не мало чіткої станової належності. Найманці-охотники несли свою службу на договірних засадах із гетьманським правлінням. У перші роки свого існування охотницьке військо налічувало близько 4 тис. чоловік. Упродовж 70 – 80-х рр. 17 ст. його кількість сягнула 8 тис. чоловік...

Складаючись із професійних, добре озброєних і організованих частин, охотницький корпус наприкінці 17 – на початку 18 ст. став найбільш мобільною частиною гетьманського війська, яка могла вирішувати самостійні завдання та діяти в складі основних сил.

...нарощування чисельності й організаційне впорядкування охотницького війська було результатом цілеспрямованої політики гетьманського правління, яке з кінця 17 ст. розглядало його як альтернативу козацькому війську; з дальшим обмеженням автономних прав Гетьманщини на початку 18 ст. контроль над використанням та будівництвом війська перебирає на себе імперський уряд...(СОКІРКО О. Г. ОХОТНИЦЬКЕ ВІЙСЬКО ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ГЕТЬМАНЩИНИ 1669-1726 рр. дис. Канд. історичних наук, Київ – 2000)

Ну, тобто це українське військове формування з найманців, які не входили до числа запорожців і реєстрових козаків. ПОчаток охотницького війська фіксується в часі Хмельниччини.

Вами наведене формулювання відноситься до іншого періоду історії.

 

ВІршик хороший у пам"яті крутиться дуже актуальний, між іншим:

"Ця істина давня, але не іржава
Її промовляти пручається рот:
В нас гарна країна, й паскудна держава,
В нас люди хороші і кепський народ

Але ми собі відповісти повинні:
Чи схочемо ми і чи стерпимо ми
Хорошу державу в поганій країні
І добрий народ - зі злими людьми?"

(Олександр Ірванець, бл 2002 р.)

Тут дуже доступно роз"яснено - що таке держава, а що таке країна

До України, як до Держави, Кубань звісно не мала відношення (адміністративного) .

 

Хорошая статья, многоплановая. Я только кусочек выделили, но рекомендую все прочитать:

Хуже всего, что произошло в Украине: мы отдали историю в руки политиков и дали себя втянуть в их споры. Нации создаются не только на героизме, но и на компромиссах – порой не очень приятных, но почти всегда неизбежных. Часто готовность пойти на компромисс в меньшем ради большего требует героизма особого рода – примером служат политика Аденауэра, Испании после Франко или польской «Солидарности».

Наши политики не Аденауэры и не Мазовецкие. Их стараниями история в Украине становится материалом не для компромисса, а для конфликта. Единственное, что остается нам делать при таких обстоятельствах, – это беречь трезвое отношение к своему прошлому. Потому что лишь так можно разминировать то минное поле, которые оставляют по себе безответственные политики – пока не появятся другие, ответственные. А поскольку появление таких политиков в Украине в ближайшем времени, похоже, не предвидится, то работы нам хватит надолго.



http://unian.net/rus/news/news-336255.html

Не кажется ли вам, что мы сами спровоцировали обострение, когда вытягивали Степана Бандеру на имя Украины. Он, наверно, герой Украины, но бандитизм был не чужд его последователям?

Я бы так сказал: Бандера – герой Западной Украины. Я рос на этих рассказах о бандеровцах.

В этих семейных рассказах бандеровцы часто имели негативный образ. Потому что это были наши ребята из села, о них помнили, кого они убили, кого ограбили. Но у нас всегда говорили, что наши не были настоящими бандеровцами – настоящие бандеровцы где-то там на Волыни, в Карпатах.

Это хорошо показывает, что память функционирует в двух уровнях: частном и публичном, и что часто эти две правды не очень уживаются между собой. На публичном уровне в образе и Бандеры, и бандеровцев главное то, что они боролись против «советов». Советская власть на Галичине означала колхозы, запрещение церкви и т. д – здесь у людей были намного более глубокие, а главное более свежие причины эту власть не любить. В этом смысле Бандера был западноукраинским символом.

Я скажу так: Бандера не мой герой, но я не вижу большой беды, если он герой Западной Украины. И то при двух условиях: во-первых, те, кто гордится Бандерой и УПА, должны иметь мужество признать также их преступления против мирного населения. Гордость без ответственности для меня пустое чванство. Во-вторых, Бандера может быть региональным героем, но пусть тогда галичане не отрицают право других регионов иметь своих региональных героев.

 

Я вже пробував пояснити різницю, проте марно

Яких ніколи не було

 

Гордість, що захоплює дух

 

Навіяло...

„Гайдамаки не воины, -
разбойники, воры.
Пятно в нашей истории…”
Брешеш, людоморе!
За святую правду-волю
Розбойник не стане,
Не розкує закований
У ваші кайдани
Народ темний, не заріже
Лукавого сина,
Не розіб’є живе серце
За свою країну.

 

Два варианта.
1. Волынская трагелшия почудилась,
2. За нее у истинного "украинца" перепоняет грудь гордость

Есть еще вариант afterstepa (ему патент налр выдать за изобретение):
украинцы и поляки были ничем не лучше друг друга и им обоим допомагали москали.

 

Про події на Волині я уже писав в розділі про УПА, але спеціально для вас
просто задля інформації нагадаю, що в ті часи на Волині проживало 80% українського населення і 20% – польського. Тож, якщо говорити про право націй на самовизначення, українці мали повне право на те, щоб розпоряджатися своїм життям на цій землі.
Коли німці дізналися, що українські поліцаї були однією з форм конспіративної мережі ОУН(Б), вони почали її роззброювати. Окупаційна адміністрація замінила всіх українців у допоміжній поліції поляками, що одразу відчуло на собі українське населення Волині. Разом з цим це дало привід крайовому проводу ОУН(Б) на ПЗУЗ покласти всю відповідальність за загострення міжнаціональних відносин на поляків. У відозві-ультиматумі крайового проводу до польського населення від 18 травня 1943 р. зазначалося: «У теперішній час наша адміністрація полишила свої пости, щоб німці не мали доступу до наших сіл і не могли б нас нищити, як це було досі. Ви першими добровільно зголосилися зайняти її місце і допомагаєте німцям проводити їхню бандитську роботу. Зараз ви є сліпим знаряддям в німецьких руках, яке спрямоване проти нас. Але пам’ятайте, якщо польська громадськість не вплине на тих, котрі пішли в адміністрацію, поліцію та інші установи з тим, щоб вони їх помітили, то гнів українського народу виллється на тих поляків, які мешкають на українських землях. Кожне наше спалене село, кожна наша жертва, що будуть з вашої вини, відіб’ються на вас».
Поляки не пішли з німецької служби. Навпаки, вони всілякими шляхами старалися закріпитися на ній.
У липні 1943 р. у відозвах ОУН(Б) до польського населення перед кожним польським селом була поставлена вимога, щоб його мешканці «за 48 годин вибралися за Буг або Сян – інакше смерть!» Польське підпілля видало наказ: «Сидіти на місці, бо Польща втратить Волинь». 11 липня відбулися скоординовані напади загонів ОУН(Б) одночасно на 167 польських поселень. У акціях брало участь також цивільне населення з косами і сокирами.
Восени 1943 р. по всій території Генерального губернаторства, за винятком дистрикту «Галичина», почалися винищувальні дії польського підпілля, спрямовані проти німецьких колоністів і українців. Вони були ініційовані наказом головного коменданта Армії крайової генерала Коморовського від 4 серпня 1943 р. про початок загальної «відплатної акції» за участь українців у німецьких пацифікаціях. На території Хрубешувського і Томашівського повітів було спалено до червня 1944 р. близько півтори сотні українських сіл, в в яких мешкало до 15 тис. осіб.
Постає питання, чому ж польські структури не звернули увагу на попередження УПА цим самим свідомо дозволили звершити справедливу помсту над своїми ж братами? Можливо тому що зайвий клаптик чужої землі був дорожчий?Тепер коли втратили надію на ці землі, слід згадати і своїх братів, не звертаючи уваги на те що їх кров на совісті їх предків!

 

Про що ви говорите, які злочини проти мирного населення, який аболтус Вам таких макаронів на вуха начіпляв?Ви навіть при мудрих людях такого не кажіть, бо засміють - це по-перше. А по-друге які регіональні герої? Україна - єдина держава, а українці - єдина нація, а тому і герої у нас одні лише спільні. І годі вже паплюжити Бандеру, бо він боровся за те, щоб ми жили у СВОЇЙ ДЕРЖАВІ !!!

 

А отакого вже виплітати не треба, як небіжка ногами. Українці - не поляки і мета у нас і у них завжди була різна. А москалі всім по-трохи "помагали", просто залежно від обставин то тим, то іншим.

 

divide et impera - цю істину ще в Древньому Римі знали і використовували...

 

Та не тільки "москалі" зіштовхували лобами (точніше було б "совіти"), а - навіть більшою мірою - гитлерівці, хоча б Географа уважно почитайте. А українці з поляками побуцалися як ті барани, хоча б тепер пора пригадати: більше ніж рік тому вже проголосили примирення спільної трагедії від власної дурості. Так ні, комусь десь пече знов і знов старі рахунки перераховувати. Немов краще "добра драчка" ніж те, що жили 20%(?) та 80%(?) поряд, навить родичались (де той відсоток?).

 

Я ж писал, тчо это на вооружение возьмут.

А суть такова. Что убивали всех по национальному признаку, а не тех только что служили у немцев.

Что касается примирения. Тут уже цитировали недавнюю резолюцию сейма.

Вы Позитивчик, видимо ничего не знаете, поэтому лозунгами ? Ничего, все равно узнаете..
Хотя бы Выводы Гос Комиссии почитайте.

 

А це що досі лозунг, міф чи фантазія

 

А ще любили "маскаради" влаштовувати: вбратися в однострої УПА - і різанину влаштувати, але кілька людей лишити, щоб всім сказали, що то були українці.
Такі провокації до речі ще в 20-х роках на Черкащині влаштовували, щоб дискредитувати партизанський рух (читай Ю. Горліс Горський "Холодний яр")

 

Ось випадково знайшов на росыйському форумі.

Студентка дискутує зі старими комуняками:

 

Версию не читал.
Почитывал.
Жесть.
Полный ПИСЕЦ!!!!
Отвечаю!

 

"С 1944 до 1954 года проходили полноценные бои на Западной Украине. Там были подходящие природные условия: леса, горы, для того, чтобы бороться. Кроме того, УПА была сформирована в годы войны и имела опыт борьбы в партизанском виде. Эта борьба пользовалась поддержкой местного населения Западной Украины, поскольку там начинали создаваться колзохы, национализировалась земельная собственность. То же самое происходило на остальной территории Украины с 1920 по 1933 год," тільки пам'ять в людей коротка, а теледебілізатори дивляться вечорами в кожній сім'ї. А деніде шанобливо перечитують "Краткий курс ВКП(б)".
http://for-ua.com/interview/2009/10/16/070305.html