Україна і Росія напишуть "правильну" історію

- и кто заставил украинцев отказаться от слова "кожа" впоследствии? (ясно, кто. Каким указом? )

 

Питання в іншому хто спер, про розвиток мови краще промовчу, а то зараз знову буде "не верю"

 

- Тоже мне, вопрос! Ясен перец, москали. Они всё спёрли. Название, песни, историю, слова. Вопрос - как они умудрились спереть ОРИГИНАЛЫ, да так, что копий не оставили?
Не молчите, поверю. Вы скажите, когда (в каком веке) украинцы проснулись обокраденными (как тот Шпак) на слово "кожа"?

 

не ожидал от галичан такую поддержку Владимиру Ильичу - респект )

это какую? Петлюровскую? и че была? прям таки независимость?

 

«Я шото не понял!» - Теркін і Салата що не чули звідки ноги ростуть? І звідки взагалі кубанці взялись? Мушу «луч света» зняти з полиці і не полінуюсь процитувати:

«Російський уряд, зруйнувавши в 1775 р. Січ і розігнавши запорожців, дуже скоро побачив, що зробив занадто поспішний і незручний крок. Боротьба з Туреччиною за береги Чорного моря була далеко ще не закінчена, і південні границі держави потребували оборони…

Вже в 1776 р… було оповіщено про формування двох т.зв. пікінерських полків, куди приймали колишніх запорозьких козаків. Але ці полки були дуже непопулярні…

Тоді одному з колишніх козацьких старшин, Сидорові Білому доручено формування чисто козацького відділу. В 1784 р. окреме військо з колишніх запорожців було засноване формально під іменем Бугського Козацького Війська… Коли у 1791 р. вибухла нова турецька війна, бугські козаки взяли в ній активну участь. У той час, як їх брати (Задунайська Січ-vPdC) бились проти Росії на Дунаї, бугські козаки під проводом полковника Антона Головатого взяли сильний форт Березань при усті Дніпра, чим уможливили російській армії взяти Очаків. Козаки дістали нагороди і були перейменовані у «Військо вірних Чорноморських козаків». Їх нараховувалося 7000. Потьомкін дуже ними опікувався і прийняв на себе спеціально придуманий титул «великого гетьмана».

В 1791 р. Потьомкін помер Становище чорноморських козаків у петербурзьких сферах захиталось. Тоді Головатий поїхав до Петербургу й виклопотав, щоб козаків переведено на щойно здобуту від турків Кубань, в трикутнику між Азовським і Чорним морем. Місцевість ця була майже не заселена й потребувала постійної оборони від войовничих кавказьких верховинців. У 1792 р. чорноморські козаки переселились на нові землі й тут заснували, як свій осередок, місто Катеринодар, на березі ріки Кубані. До чорноморців пристали згодом ті запорожці, які в часі російсько-турецької війни 1806-1807 р. передалися були на бік Росії й склали ефемерне «Буджацьке, або Усть-Дунайське Козацьке військо».

Після деякого тертя й навіть одвертого заколоту життя на Кубані наладилось, але вже в зовсім відмінних формах, ніж колись на Запоріжжі. Тепер козаки жили родинами, заводили кожен своє індивідуальне господарство. Розселились по селах, які стали називатись станицями і які на спомин про старі часи дістали назви колишніх запорізьких куренів. Край почав швидко заселюватись. Прибували нові переселенці з України: так у 1813 і 1832 були переведені сюди сформовані з колишніх гетьманських козаків полки і влиті в склад Чорноморського Козацького війська. В 1832р. стався навіть одинокий в своїм роді і можливий тільки за старих царських порядків факт примусового набору на колишній Гетьманщині кількох тисяч дівчат і вирядження їх на Кубань…» (Дорошенко Д. Нарис історії України. Т.2. – Мюнхен, 1966. репр. Київ, 1991 – С. 243-244.)

Далі не цитую, бо там вже продовження історії, а нам йшлось власне про те, звідки взагалі взялись кубанці .

А якщо Ви Дмитрові Дорошенку не вірите, бо він емігрант, то ось звідки він про все дізнався:

Д.Багалђй. Колонизация Новороссійского края и первые шаги его по пути культуры./ «Кіевская старина», 1889. кн.. ІV-VІ. Його ж: Заселення південної України і перші початки її культурного розвитку. – Харків, 1920 (зверніть увагу: назва та сама, але вже не Новороссійский край, а південна Україна).

П. Короленко. Предки кубанских казаков на Днђпрђ и на Днђстрђ. – Катеринодар, 1901, його ж: Кошевые отаманы Чернаморскаго казачьяго войска. – Петербург, 1902;

Е. Фелицын. Кубанское Козачье Войско 1696-1888. Воронеж, 1888.

Ф. Щербина. Исторія Кубанского Козачьяго войска, Т. І-ІІ; Катеринодар, 1910-13; його ж Колонизація Кубанской области. – «Кіевская старина», 1883, кн.ХІІ.

Зовсім не сумніваюсь, що в радянських і Російських підручниках з історії ви цього не знайдете, адже переписувати історію - звичне діло для Росії

 

спер ??? не хвилюйтесь "лЯмпочки" и "зупи" никто не возьмет )))))))))))))))

так да не так, казачьи поселения там были и до разгона З. Сечи, были даже случаи столкнуть Запорожцев и Кубанцев - после чего было распито не мало и решено казакам с казаками не ратится .... не вопрос что немало Запорожцев подались на Дон и Кубань но это не переход одного в другое ...

 

А хто забрав незалежність у ЗУНР? А то щось прямо гра в одні ворота...

 

Еге ж такі як ви точно візмуть дикі но зато з ружйом

бла-бла-бла

 

бла-бла-бла

 

von Philip de Conopel, вы все правильно объяснили, но вот вопрос, я был в Краснодарском крае и не встречал, кто бы захотел объединится с Украиной. Хотя в Интернете наткнулся на организацию, члены которой мечтают соединится с Украиной,

 

а є різниця?

а ви не знаєте?

ну что ви товаріщ? Лєнінскую!!!!

 

А при чім тут це? Я просто роз’яснив, звідки кубанці взялись. У 1832 р. питання геополітики для українців вже втратило актуальність. Просто освоювали малозаселені землі, як свого часу Слобожанщину, а потім Приамур"я, пізніше Канаду і Аргентину, сьогодні Португалію і Грецію. Оце ж яка Українська імперія неосяжна буде,куди там третьому Риму.

А що вони там сьогодні планують, звідки ж нам знати.
Думаєте, так вони й розколяться, що в них на умі. Хтось настучить – і зовсім протилежним вектором дорога постелиться.

 

живи страхи до сих пор? пожалуй я недооценил степень воздействия комунистов на "свидомую" частину, детей своих "Страшним Чапаем" не пугаете? не?

Для Вас буду писать короче (я так понял длинные фразы Вас уктомляют), по уровню ясно что про казачество знаете из курса сучасной истории, так то не Вам адресовано было, с чего заикатся начали?

надеюсь Вы пошутили ))))

 

А что былов 1832 году?

 

Українці таки пукавок не бояться, хіба що трішки переживають коли всякі ідіоти їх беруть

О, я відкрив історика на ЛФ. Не вам про мої знання судити, судили достойніші ніж ви. Більшість нісенітниць що ви дописуєте не йдуть ні в тин, ні в ворота.

 

вообщето есть, УНР - демократическое образование а Петлюра как не крути - военный протекторат хоть и обьявивший о восстановлении УНР, ИМХа

это Вы о чем? независимость забрали? у подлецы ..а Вы в ООН бумажку гневную! забижают мол , не? какие каки забрали независимость, может она самая какая то не очень была? что-то не помню сопротивления сравнимого с сопротивлением тому же Гитлеру, ни партизан, ни подполья ... странно ... была бы как Вы выразились Ленинская - до последнего бы дрались (имеют такую привычку)

- вот это уже комментарий на уровне .... побольше бы таких ....

 

Аха, чули, Повисть темичасовых рокив про Мыкыту Шкиромьяку.

Валуевским или Эмским( нужное подчеркнуть).

Угу, сначала трэба выяснить откуда взялись украинские козаки, а то некоторые почему то считают, что Екатеринославский отдел, почему то сь подразумевает чисто украинский.



Исходными этноопределяющими кубанского казачества выступили два компонента: русский и украинский. Кубанское казачество сформировалось в процессе сосуществования и развития Черноморского казачьего войска и кубанских полков линейных казаков (с 1832 г. - Кавказского линейного казачьего войска). В исторической литературе до настоящего времени распространены стереотипы и упрощенное рассмотрение черноморцев как «потомков запорожских казаков», а кубанских линейцев - как «потомков донских казаков»1. К 1794 г. в Черноморском войске бывшие запорожцы составляли не более 30%. Около 40% приходилось на долю «охотников», набранных во время русско-турецкой войны 1787 - 1791 гг., а 30% составляли «прочие», примкнувшие к отрядам 3. Чапеги и А. Головатого в причерноморских и приазовских степях2. В работах В.А. Колесникова подчеркивается превалирующая роль в формировании линейного казачества Кубани выходцев из южно-русских однодворческих населенных пунктов3.

Затем в миграционных потоках начинают доминировать однодворцы - потомки московских служилых людей, занимавших в конце XVHI - начале XIX вв. промежуточную социальную нишу между государственными крестьянами и дворянами. Однодворцы переселялись прежде всего из Курской и Воронежской губерний, кроме того - Орловской, Тамбовской и Слободско-Украинской (Харьковской) губерний8

Екатеринославское казачье войско (или корпус), образовано в 1787 из Бугских казачьих полков и однодворцев, поселённых в Екатеринославской губернии. Население Е. к. в. составляло в 1788 свыше 50 тыс. чел., боевой состав — до 10 тыс. Участвовало в русско-турецкой войне 1787—91, отличилось при взятии Аккермана, Килии и Измаила. В 1796 расформировано. В 1802 казачье население войска переселено на Кубань и позже явилось основой Кавказского полка Кубанского казачьего войска.

ПО указу от 3 июля 1787 г. русских однодворцев бывшей Украинской линии записали в казаки Екатеринославского Казачьего войска.

Переселением на Северо-Западный Кавказ бывших казаков Екатеринославского войска было положено начало массовому привлечению потомков «детей боярских», русских служилых людей к охране правого фланга Кавказской линии. Под наименованием «екатеринославские казаки», вопреки мнению некоторых современных исследователей, считавших их малороссами по происхождению, скрывались однодворцы бывшей Украинской линии, переведенные в 30-е гг. XIX в. из Белгородской засечной черты12.

http://kvkz.ru/2007/09/09/rasshiren...kojj_linii_v_90e_g._xviii__60e_g._xix_v..html

 

Еге ж для вашого рівня

Та до дєдушки Лєніна йому далеко

 

Основу населення Чорноморії (Чорноморської кордонної лінії) склали запорозькі козаки, які в 1788 об'єднались у Чорноморське козацьке військо, а в 1792–93 були переселені на Кубань. Згідно з указами Катери*ни II від 30.6 і 1.7.1792 Чорноморському війську передава*лись «у вічне володіння Фанагорійський півострів і землі на правому боці Кубані». Основна мета уряду полягала не тільки в захисті та освоєнні земель на Кубані, а й у зменшенні соціальної напруги у центральних губерніях Імперії і поступовій ліквідації українського козацтва як захисника демократичних традицій в Україні та основної рушійної сили національно-визвольних рухів. Протягом 1792–93 на Кубань переселилося понад 25 тис. осіб обох статей, що становили першу хвилю переселенців. Переселення чорноморців у Північно-Західну частину Кавказького хребта було тяжким, здійснювалося по суші і морем декількома партіями. Перша партія переселенців відправилася на 51 човні козацької флотилії у кількості 3847 осіб піших козаків. Очолював цю партію С. Білий. 25 серпня 1792 переселенці досягли берега і висадилися на берег. У вересні цього ж року на Кубань під керівництвом полковника К. Кордовського рушили обози сімейних козаків із майном та худобою. Шлях партії пролягав через Крим, звідки судами військової флотилії вони були перевезені на Кубань. У вересні 1792 на пожалувані імператрицею землі рушила і кіннота з військовим обозом на чолі з отаманом З. Чепігою. Вони творили третю партію переселенців. Йшли на пожалувані імператрицею землі служилі козаки по території степової України, землі Війська Донського і в кін. жовтня досягли р. Еї, де й зазимували. Переселення залишених на місцях попереднього проживання чорноморців і їх сімей здійснювалося по мірі сформування партій. На чолі переселенських груп стояли полковники Тиховський, Білий. Тільки 15 червня 1793 на Кубань рушила остання партія чорноморських козаків на чолі з А. Головатим. Та й після цього у Чорноморію продовжували переселятися козаки по одинці, сім’ями, цілими групами.
Висока смертність переселенців через військові сутички з горцями, різного роду хвороби, тяготи життя у кубанському краї вимагала прийняття термінових заходів по збільшенню населення у Північно-Західній частині Кавказького хребта. Військовим відомством було прийняте рішення про зарахування до складу Чорноморського війська різних категорій населення. Так, з 1806 по 1809 рр. до козацького формування було зараховано 562 задунайських козаки, а в 1810 — 109 молдаван. Однак це поповнення не відігравало суттєвої ролі у покращанні ситуації в краї. На рівні уряду було прийняте рішення про організацію переселенців з внутрішніх губерній Російської імперії. Протягом 1809–11 у Кубанську область було переселено селян та козаків з Полтавської та Черні*гівської губерній у кількості 41635 осіб обох статей. Вони й становили другу організовану хвилю переселенців з України. Під час третього масового переселення у 1820–25 на Кубань переїхало 59455 осіб обох статей. Четверта хвиля пере*селенців із Харківської, Чернігівської і Полтавської губер*ній (1848–49) склала 11949 осіб. В цілому протягом 1792–1850 рр. на Кубань було переселено близько 105 тис. осіб обох статей з України. Останнє масове пересе*лення козаків з України на Кубань відбулося у 1862–66, коли у Кубанську область було переселено 1142 сім'ї з Азовського козацького війська.
Чорноморському козацькому війську у повне володіння були надані Таманський півострів і землі східного узбе*режжя Азовського моря по р. Єї та Єйський лиман з північного боку і до р. Кубані з півдня, до впадіння в неї Лаби. На заселених чорноморцями землях була утворена особлива адміністративно-територіальна одиниця під назвою “Земля Чорноморського війська”, яка в управління підлягала таврійському губернаторові. На виділених російським урядом землях чорно*морські козаки заклали 40 «курінних» поселень. Курені на Кубані були вже не тільки адміністративно-господарськи*ми одиницями, а й визначали територіальний поділ. Пере*важна їх більшість розташовувалася по степових річках і урочищах Чорномор'я, на Кубані та поблизу кордонів із землями місцевих гірських народів. Головне поселення чорноморців розташовувалося біля Кубані в Карасунському Куті (згодом — м. Катеринодар). Переселенців, які при*бували з України, через відсутність засобів для розмежу*вання земель і упорядкування нових куренів розміщували переважно в північній і центральній частинах Чорномор'я у старих куренях.

 

Це я цитату закінчив на подіях 1832 р.

Хотів відповісти правду, а тут як глянув на вашу люфу з оптичним прицілом...: Ну, пошутил, пошутил, заберіть люфу!