Україна без Противсіхів?

Ще раз кажу: вертайтеся до своїх реалій самі, а мене туди не тягніть, мені від них смердить...

 

Куди "туди"? Сюди? Так ви самі першим ділом зранку сюди заходите.

 

Тут не реалії, тут віртуалії, ви достатньо активно брали участь у дискусії, щоб розуміти про що я.

 

Ну Вы даете!
В политику не пробовали идти?

 

Тут про Україну віртуалії, а не про планету Пандора, так що треба нюхати раз зайшли.

 

Тіпун вам на язик

 

Це безумовно так.

А от в цьому дозволю собі посперечатися. Візьміть виборчу програму будь-якої партії, хоч комуністів, хоч націоналістів, хоч голубих чи помаранчевих. Вони написані бездоганно і всі хороші кожна по своєму, а практично майже однакові. Бо завдяки політтехнологам програми писалися так, щоби народ сприйняв і йому сподобалися обіцянки-цяцянки, які ніхто з них навіть не збирався ніколи виконувати. Це як у звичайній рекламі, але насправді скільки не співай і не свисти - Містер Мускул ніколи не прибіжить до тебе додому і не помиє замість тебе підлогу. Це ніби всі розуміють, але купуються на елементарний обман. Готовий посперечатися: якщо практично будь-якій пересічній людині дати почитати програму будь-якої партії без указання авторства, то вона не розпізнає чия це програма.
А що насправді сприйме народ "на ура": підвищити зарплату і пенсію в кілька разів, відмінити податки, скоротити пенсійний вік до 45 років, дозволити переходити вулицю на червоне світло, відмінити всілякі перевірки і сертифікацію товарів (якщо ти підприємець) і розстрілювати на місці підприємців за неякісний товар (це якщо ти покупець) і т.п. Тобто це, що мені вигідно і корисно - має мені бути, і крапка, а для інших - хоч трава не рости. Це не сміх і навіть не сарказм. Це страшні реалії.
Ніколи електорат чи плебес не визначав поступального руху нації. Пардон, один раз пробували визначати в 1917 р., і всі знають чим це закінчилося. Цим завжди у всі часи займалася еліта нації, інтелігенція, яка старалася просвітити народ і повести за собою (правда не завжди це получалося) і сформувати у менш освідчених мас певні цінності. А де та наша еліта? Хіба можна, для прикладу, назвати владну данєцкую групіровку елітою? Та й подивіться в той самий БЮТ, НУНС, Свободу чи іншу партію. Хіба там є еліта нації? Злочинці, олігархи, казнокради, хабарники, горлопани, психічно неврівноважені люди - оце будьласка, хоч греблю ними гати. Це я не про простих партійців з народу, там всюди в більшості порядні люди, а про партійну верхівку, яка постійно фігурує в виборчих списках.
Хоча, якщо народ (точніше сказати електорат) таких постійно обирає до влади, то може це і є бажання електорату, а ми декілька вільнодумців тут паримося і намагаємося щось довести один одному. Можливо народ сам повинен перетнути точку терпіння і чи то мирним шляхом, чи то з вилами врешті-решт визначитися з владою.

 

Ну Вы что, сговорились с Bambook?
Выдаете на гора, просто пламенные речи!
Bambook меня, с предложением о политической деятельности послал, Вам тогда и не предлагаю!

 

+1.
Янукович йому активно допомагає.
Нє?

---------- Додано в 14:09 ---------- Попередній допис був написаний в 14:07 ----------

Нє врємя сєчас! РодіБатьківщина у небезпеці!

 

Так, для роздумів, і щоб проілюструвати мою позицію... Писав мій друг і (багато в чому) однодумець.

І йдеться тут не про еліту, не про тих, хто мав би керувати державою. Йдеться передовсім про пересічний народ, який усе ще жив совком. Бути незалежним - це поводити себе так. Ми ж отримали самостійність, але поводили себе так, наче усе ще чекали наказу зверху. І дарма, що формально наказ мав бути не з Москви, а з Києва. Суть у тому, що ми чекали. Чекали замість того, щоб діяти. Чекали месію: хтось нового Бандеру, хтось Піночета, а хтось батька Махна. І хоч ідеологічно - це були різні люди, реально різниці між ними не було. І ті, й інші чекали.

Найгірше те, що у такому стані більшість українців залишаються й досі. Ледарство і алкоголізм, прищеплені радянською владою, продовжують породжувати в умах українців усе нові і нові надії. Надії, не підкріплені тим єдиним фактором, який може втілити їх у життя — роботою. Роботою не на заводі чи в офісі. Роботою значно важчою — над собою і власними дітьми. Новий Бандера досі не з'явився лише з однієї причини — ніхто з нас не виховав його у себе вдома. Ніхто, мабуть, і не старався. Життя українців досі не змінилося з тієї ж причини. Ніхто з нас не змінився сам. Мало хто усвідомив, що країна - це він і що лише зміни у собі можуть розпочати зміни у державі.

Багато українців вважають себе патріотами цієї землі. Вони так часто б'ють себе у груди, розповідаючи іншим, як люблять Україну, що уже давно втратили розуміння цього поняття. Патріотизм — це не політичні переконання, не ідеологічна спрямованість чи партійна приналежність. Що більше, патріотизм це не те, ким ми себе вважаємо і що думаємо про інших. Патріотизм — це дія. Це діяльність, яка спрямована на розвиток успішного народу і держави. Єдиний спосіб досягнути цієї мети - працювати над собою. Повторюся: шлях до змін у державі лежить через зміни у свідомості кожного українця. І тільки так. Тому не час нині святкувати ефемерну незалежність. Пора позбуватися нарешті старих радянських звичок і залежностей, основні з яких ледарство та пияцтво.

Роман Рак, газета "Коловорот"

 

Передавайте вітання свому другові. Розумна, неупереджена і незазомбована людина, наскільки можна судити з його статті.

І правильно робите, що не пропонуєте. Я туди ні ногою. Бо маю певний досвід в цій справі. Колись ще юнаком боровся проти совдепії і навіть був депутатом мєстного разліва першого скликання. Ах той юнацький ентузіазм і максималізм! Як я тоді з сльозами радості в сесійній залі сприйняв звістку про проголошення незалежності і з головою кидався у вир боротьби, як хотів все докорінно змінити! Не тут то було. Воно ізнутрі виявилося абсолютно не таким, як здавалося ззовні. І ця вся брудна кухня влади, і "електорат", що погруз в пиятиці і неробстві ще за часів совка, і лжепатріоти-оборотні і ще багато чого - це все мені відомо, як то кажуть, нє по наслишкє. І краще вам того не бачити і не знати, що бачив я, щоби спати спокійно вночі і не розчаруватися в житті. З того часу в цей бруд і не лізу і ні в г...но, ні в партії не вступаю.
Правда на позаминулих виборах одна з маловідомих партій, про яку я мало знав досі, запропонувала мені балотуватися до міської і обласної ради. Не знаю звідки вони про мене взнали, але просили погодитися бути в їхніх списках в прохідній частині. І я, дурень, погодився. Мав кілька виступів по радіо і телебаченні, проводив кілька мітингів на вулиці. Хочу вам сказати, що той мій попередній жах - це дитячі іграшки, в порівнянні з тим, що побачив кілька років тому. І, в тому числі, натовп абсолютно не змінився, а якщо змінився - то до гіршого. Вже далеко немає тої ідеї, того запалу і ентузіазму, що був у 1991 р. Та й інтелект натовпу змінився в гіршу сторону. Бачучи те, одного разу на мітингу вирішив "прикольнутися" і говорив в кінці виступу абсолютно діаметрально протилежні речі, але народ це схавав на ура і аплодував що на початку, що в кінці. Це ми тут на форумі чи на роботі спілкуємося з більш-менш інтелігентними і освідченими людьми і часто не можемо собі навіть уявити настрою мас.
З тих пір мене туди і калачем не заманиш.

 

Так і який висновок? Ясно що не на мітинги треба ходити і не листівки в палатках роздавати, а фізично винищувати набридлу владу. Так завжди було, є і буде в усіх країнах, це і є революція, а не концерт Оксани Білозір.

 

І що далі? Хіба 40 років диктатури, бо той же народ вибере таких же покидьків.
Обирає більшість, обирає за власним образом і подобієм. І якщо для більшості громадян України є нормальним красти і брати хабарі - то влада завжди буде злодійська і корумпована...

 

Ой не знаю, який висновок. Насправді не знаю. Як би знав, то б і іншим розповів. А може і дійсно вихід з ситуації такий, як ви щойно написали? Не виключено, що так.

 

Кому надоевшую?
Одним - одна надоела, а другим она-любимая только пришла и они одели розовые очки, уселись и ждут чудес!
А Вы, тут как тут, с гранатометом!

 

Тоді генна інженерія вам в поміч.

 

Разъяснять и растить и ждать!
Сеять и ждать всходов... - ничего нового, но так актуально!

 

Абсолютно правильне твердження. Тільки типи свідомості є індивідуальні і колективні. Тут і ваша помилка. Не можна до зміни колективної свідомості підходити з механізмами змін індивідуальної свідомості. Індивідуальна свідомість міняється тільки працею (навчання, досвід...і т.д). Колективна свідомість складається з суми індивідуальних і вроді якщо б всі працювали над собою то мали б ідеальну колективну свідомість, але так не є і ніколи не буде. Бо тут на арену виходить набагато сильніша сила - сутність людини, як такої. Не можуть бути всі люди одинакові- один мудріший другий дурніший, один працьовитий другий лінивий. Статистика каже що на 100тис населення завжди є 2% людей з відхиленною психікою (вбивць гвалтівників, психів і т.д). І це неважливо чи це українці чи китайці. Але всі вони мудрі і дурні, роботящі і ліниві і навіть тих 2% це і є все народ. І з них усіх і складається колективна свідомість нації. І не будуть ці всі однаково працювати над собою, щоб була ідеально правильна колективна свідомість - це просто утопія. Але мудріші і працьовитіші повинні це розуміти і вести за собою всіх інших. А от коли мудріші і працьовитіші починають казати що їх політика не обходить чи вибирають позицію противсіхів і їх потім є 5% таких(а інакше і бути не могло) то виникає питання чи насправді вони є такими як себе вважають і чи мають вони моральне право іншим щось розказувати і чи повинні інші їх слухати. Бо на місце тих мудріших приходять дурніші і починають командувати мудрішими.

 

І шо? Тут вже описували що свідомість була - а потім облом, п'яте-десяте. Ви хочете дочекатись, щоб свідомість в усіх одночасно збіглася синхронно? Нічого не вийде. Треба несвідомих просто відлучити від справ любим способом.