Україна без Юлії Тимошенко: "Сісти! Суд іде..."

Та ну?
Невже те, що половина бютівців в ВР зрадники - брехня? Ні. Хоча тут дивуватись нічому - "Каков поп - таков приход!".
Невже те, що Йулька з подєльніками, розкрадала державні гроші - брехня? Ні. Фактів вдосталь.
Невже те, що Йулька крім вереску і підгавкування її свори, нічого не підтверджує фактами - брехня? Ні. Бо жодного позову немає.
Йулька - брехлива шавка. А її зграя - портові шлюхи... Віддаються всім, хто заплатить.

А доказів катма. І докази цього будуть в неділю. Коли пролетить люляша і у стольному граді Києві і у патріотичному Львові.

 

Який піп, така й його парафія.

Безперечно, такі і багато інших реальних, а не сфабрикованих, фактів будуть фігурувати в кримінальних справах. Звичайно, не при цій владі, а тоді, коли люди остаточно зметуть її на смітник. Фальсифікації не пройдуть - не той час, і не та країна.

 

А вони шукали?

 

Дідіа питайте. Це він дезу розповсюджує.

 

Богдан Данилишин: я вірю в правову систему України
А я, вибачте - ні. Бо правова система без громадянського суспільства не буває. А його немає, поки в країні дуже багато громадян, подібних до VasMT, які підримують беззаконня "раді дєла".

http://www.epravda.com.ua/publications/2010/10/28/254135/

Я не хочу сказати, що я "святий", але, знаючи всіх сьогоднішніх і колишніх високопосадовців, думаю, Господь Бог не поставить мене в один ряд із більшістю з них... Але зараз крику навколо мене найбільше. А хто, до речі, кричить?

Скажу відверто - в політику я потрапив випадково, все життя пропрацював в науковій сфері, автор більше 350 публікацій, майже 20 монографій. В 32 роки став доктором наук, в 44 - академіком Національної академії наук України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України.

Ніколи ні від кого протекції не мав, так як мої батьки - прості люди з найвіддаленішого прикарпатського села. Мої праці опубліковано в 16 країнах світу. Це до того, що я був відомий широкій науковій громадськості ще до розшуку Інтерполу.

Не вважаю свою роботу на посаді міністра економіки України втраченим часом. Все, що було напрацьовано мною в науковій сфері, я старався застосувати на практиці. Нічого нового та кращого сьогодні не придумано.

А це більше 50 Законів України, десятки рішень Уряду, які діють і зараз. Навіть Закон України "Про державне прогнозування та стратегічне планування в Україні", ініціатором якого я був, уже видають за свій.

Те, що зараз розглядають в якості дерегуляції підприємницької діяльності Мінекономіки та Держпідприємництва, було розроблено ще в 2009 році, включаючи і закон "Про державно-приватне партнерство".

Я нікому не побажаю працювати міністром економіки у найважчі кризові роки, в які довелося працювати мені. Як би зараз не старалися очорнювати діяльність уряду в 2008-2009 роках, говорячи про падіння ВВП та інше - скажу прямо: ми не допустили дефолту і вистояли.

У цей період жодна найдосконаліша антикризова програма об'єктивно не була б здатна запобігти тим процесам, які мали місце в Україні. Весь час протягом 2008-2009 років уряд працював в умовах колосальної політичної блокади, ветування урядових рішень і кадрових призначень.

Але не зважаючи на це урядова антикризова програма продемонструвала достатньо сильну, прагматичну та відкриту політику, націлену на захист національних інтересів. За відносно короткий період Уряд забезпечив:

по-перше, припинення стрімкого падіння в базових галузях економіки і відновлення загального зростання економіки (у розрахунку квартал до попереднього кварталу) вже починаючи з ІІ кварталу 2009 року. Як результат, Україна зайняла місце у групі країн світу, глибина падіння в яких зменшувалась з кожним кварталом (Франція, Італія, Німеччина);

по-друге, в кризовий період Уряд забезпечив утримання цінової стабільності. Інфляція на рівні 12,3% є цілком прийнятною, зважаючи на те, що у 2007-2008 роках вона була суттєво вищою - 16,6% та 22,3% відповідно;

по-третє, уряд України на відміну від ситуації, яка спостерігалась у багатьох розвинених країнах світу, не допустив масового безробіття.

Попри песимістичні прогнози, Україна у 2009 році залишилася серед країн з низьким рівнем безробіття, який становив 8,6%, в той час як в Іспанії - 17,7%, Латвії - 16,2%, Естонії - 13,2%.


Незважаючи на складну економічну ситуацію, Урядом не було закрито жодного підприємства, сформовано спеціальні антикризові заходи для металургії, хімічної промисловості, підтримки машинобудування та державного оборонного замовлення, не зменшено жодної пенсійної виплати, збережено пенсії для працюючих пенсіонерів та забезпечено перегляд розміру пенсії з урахуванням індексу споживчих цін.


Вважаю, що тут є певна і моя заслуга як міністра економіки і в цілому попереднього уряду України.

І за все це - не те, що подяки, але й жодного хорошого слова не почуєш.

Зараз я, за офіційними твердженнями - злодій, оголошений у міжнародний розшук поряд з відомими терористами, вбивцями, ґвалтівниками та серійними злочинцями.

Запитання: навіщо? Кому я заважав в Україні та як я зараз туди повернуся, коли не можу виїхати з жодної країни світу?!

Я ніколи не був членом жодної політичної партії. Виходить, що зараз мене в Україні не хоче бачити ніхто: опозиція вважає, що багато знаю, правляча верхівка непокоїться, щоб я не зміг використати свій науковий потенціал для обґрунтування окремих програм опозиційних сил.

Тут свою роль зіграли мої інтерв'ю УНІАН, газеті "День" та деяким іншим виданням. Зараз говорю відкрито і чесно - дайте мені повернутися в Україну і працювати на її благо.

А тепер дещо про справу. Звинувачення мене в злочинних діяннях на посаді міністра, а також працівників Департаменту державних закупівель Мінекономіки України, обшуки в моєму кабінеті директора Інституту та оселях співробітників, нічні допити й таке інше не мають під собою жодних правових підстав.

Більше того, хочу наголосити, що завдяки мені та Департаменту державних закупівель після ліквідації Тендерної палати вдалося розпочати рух в напрямку створення системи цивілізованого використання бюджетних коштів у сфері державних закупівель.

Всі ми пам'ятаємо історію з тендерною мафією. Скільки в 2007-2008 роках говорили про Тендерну палату, який галас тоді стояв! Згідно з інформацією, яка була у всіх на вустах, третина усіх коштів, які виділялися на потреби державних закупівель - розкрадалися. А хоча б одна справа є? А де керівники - і почесні і непочесні, а також президенти Тендерної палати? ДЕ?

Форми і методи розкрадання були різноманітними, але досить вишуканими. Обсяги розкрадання - десятки мільярдів гривень щорічно. І про все це не писав тільки лінивий.

З передачею функцій держзакупівель до Міністерства економіки України були зроблені перші кроки до правового регулювання процедур державних закупівель. В Мінекономіки було утворено департамент, який мав унормувати зазначені процедури.

Ми зуміли підібрати молодих фахівців, які почали чесно виконувати покладені на них зобов'язання зі створення правової бази державних закупівель.

Але з перших же своїх кроків у цьому напрямку зустріли шалений по своїй суті, методах і формах здійснення опір з боку тих, хто до цього часу наживався на державних закупівлях. В першу чергу це були колишні керівники Тендерної палати.

Застосовувалися всі можливі й неможливі шляхи, аби поставити штучні перепони в роботі департаменту у зв'язку з тим, що до цього "тендерного" угруповання входили представники всіх найбільших депутатських фракцій.

А тому фактично кожний нормативний акт, підготовлений департаментом, завдяки лобіюванню "своїми" представниками в процесі узгоджень набував абсолютно протилежного, на їхню користь, змісту.

В хід пускалося все - запити народних депутатів, їх колективні листи, звернення до Генпрокуратури, СБУ й тому подібне. Вимагалося звільнення співробітників департаменту, заступників міністра, самого міністра.

Створювалися всілякі робочі групи, які мали вплив на роботу департаменту. Був час, коли за один день від окремих народних депутатів України надходило більше 80 запитів.

Дійшло навіть до того, що народні депутати разом зі своїми помічниками і охоронцями робили обшуки в приміщеннях департаменту, вимагали віддати конкретні справи, по яких їм не подобалися рішення не на їх користь.

Апогеєм стало блокування роботи департаменту з боку все тих же осіб з метою винести з міністерства всі справи по державних закупівлях. За такого розвитку подій я як міністр був вимушений звернутися за допомогою до МВС і протягом декількох діб департамент, його співробітники та матеріали щодо закупівель охоронялися більш ніж сотнею озброєних бійців спецпідрозділів МВС України - охоронялися від народних депутатів України і їхніх помічників.

Документи вивозилися за межі Міністерства і в час, коли я вже не був міністром. Скажіть мені - в якій країні може відбуватися щось подібне!? Тоді Генеральна прокуратура не зреагувала ніяк.

Але всі дії по захисту державних коштів та наведенню порядку в державних закупівлях отримували з боку тендерної мафії все більш жорсткий супротив та опір - уже й Прем'єр-міністр не завжди мала можливість допомогти.

Зважаючи на особистий шантаж колишнього прем'єр-міністра України деякими народними депутатами України, я був вимушений передати функції державних закупівель одному із заступників міністра та звільнити директора департаменту.

 

Продовження 2 листа Данилишина:

 

Закінчення листа Данилишина.

 

Все стало на свої місця: - Так, я злодій, але ж я тобі "допоміг" захистити десиртацію!

 

...вот это да !!! А ведь чуть не выбрали.

 

Дійсно...пазорррр....пазоррррр....
Зато вибрали достойнішого з достойних....

 

Янукович достойнийший ? Не смешите людей , Его правительство проводит политику совсем не намного лучше чем предлагала Тимошенко.

 

Зато Тимошенко красівша від Януковича. І попу кращу має. І хворми. І мордашку. Шкода,що ті,хто голосував за Януковича і противсіхи думають по-іншому. Зате маємо то,шо маємо(с).

 

Чули-сти?
Йуляшя сі збирає поназбирувати підписи, геби фекнути в бік влади
То сі бде звати референдум...
Йой, як-єм хочу геби назбирала...
Тоді знов вибори і знову зиркнути на Йулькін фанерноплан...
Нє... Цьотка не має спокою. Певно "коса" вже над головов... Чи то пак - довічна клітка. В Київському звіринці... Я б щотижня їздив обзирати тото цудо...

 

Я так розумію, Тимошенко вам не подобається? Ви за Януковича і ПР, так?
І це дає вам привід зневажливо говорити про неї, ну і, получається, заодно і про 11593357 громадян України, які голосували за Тимошенко на останніх виборах президента. Правильно?
Відкрийте нам істину, будь ласка. Бо я по ваших дописах відчуваю, що ви істину пізнали, знаєте щось, чого ми не знаємо. Чи ми ще не готові знати?

 

Правильно думаєте.

так

Висновок невірний.

Так. Але не через вищезазначене.

Не правильно!
Отут, як кажуть "мимо касси"...
До людей моя зневага до Йульки, не має жодного відношення. Крім звичайно її ревних служителів.

Я знаю те, у що дехто з оцих 11593357 (тих що лишилось), ніяк не може повірити - Йлькє алєс... Кірдик... Капєц...

Все просто як два на два...

 

Я бачу, що один тут у нас ніяк повірити не може, що той капєц прийшов до пересічного українця. І до нього також.

 

Странная логика у этих голубых. Янукович плохой, а его уркаганы хорошие. У других голубых наоборот. У третьих голубых и Янукович, и его уркаганы-все хорошие. Но ведь партия и Ленин-близнецы братья!
Собраться бы им в Харькове и выяснить отношения чисто конкретно, кто из них прав! А я бы полюбовался.

А вдруг "Йлькє" не кердык? Ведь в политике абсолютные победы и абсолютные поражения бывают крайне редко! Посему, на всякий случай, не тешьте себя надеждами. Ведь разочарование может Вас огорчить. А на фига это надо при нашей нелегкой жизни?

---------- Додано в 02:59 ---------- Попередній допис був написаний в 02:56 ----------

Не забывайте про цвет их знамени!

 

Эх, Ома, Ома...
Невже Ви самі собі вірите?
Як Вам з далекого Данецка видно капєцування отого "до нього теж"?
Пам"ятаєте народну мудрість: - Поки товстий спласне, худий здохне!

 

Да - думаю иначе. Не собирался - и не собираюсь менять своего мнения - не буду выбирать между бандитом и воровкой. Даже если попа воровки красивей, чем у бандита.
P.S. пан Ромко - Вы же вроде тоже были - противсiх? Или я ошибаюсь?

 

Нет! Не ошиблись...
Но Ромко, как он сам выразился - эстет, ёшкин кот...