...у справі фінансування церковних потреб

думаю, що якби це не йшло із верхівки, то в церквах такого б не було, бо втрачалися би цінності (матеріальні чи духовні - то як для кого) самого патріарха (може не правильно назвав)

 

Мені також колись дуже складно було навіть уявити, щоб віддавати 100грн. із заробленої 1000.
А зараз я віддаю кожного місяця з радістю і навіть більше як 10-тину!
А знаєте чому?

Тому що раніше я опирався на гроші, а зараз я опираюся на БОГА, котрий мене забезпечує ! !

Віддаючи щомісяця 10% я кожен раз говорю Богові, про те, що тільки Він моя опора, а не ці гроші.

І роблячи так я, дійсно бачу кожен раз чудо, з моїми грошима! Бог так забезпечує!! Слова Бога з Малахії 3.10 тоді по-справжньому оживають. І довіра до Бога тільки росте! ! !

Віддавати з надлишку дуже легко! Чомусь люди думають, що віддаючи зі свого надлишку, вони цим завойовують прихильність в Бога. Але насправді вони радше заспокоюють своє сумління перед Ним.

Жертвувати- означає віддавати, щось цінне зі свого, а не те, що не є цінним для нас.

Варто згадати вдову з її двома лептами. Хіба вона з надлишку свого віддала? Але зі всього натовпу тільки вона своїм вчинком привернула увагу Ісуса.

А ще чому людям так тяжко віддавати свої гроші на церкву.Тому що не довіряють священникам.
Навіть зі звернення Любомира Гузара видно, що Католицька церква розділяє служителів церкви і її парафіян.
Люди думають, що церква- це тільки священники, а прості люди то уже не церква.
Люди не почувають себе відповідальною частиною церкви. А чому себе не почувають частиною церкви?
Тому що нема довіри між парафіянами і священниками.
А чому нема довіри?
Тому що нема спілкування між ними.
Це як в сім"ї: коли є здорові стосунки і спілкування між чоловіком і жінкою, тоді і є довіра в питанні грошей.

 

Це лише православної церкви стосується. ТАКА у них практика.
Якщо таке в церквах УГКЦ, то це

Я знаю ці моменти. Я вже сказала, що я за десятину, але я не керую.
Дякую за описане!

 

Зараз грошей дають набагато менше.
А ти любиш чужі гроші рахувати?

 

Дякую за довіру.
Я просто бачу, що в тих Церквах, де священикам дають зарплату, де дозволяють мати іншу роботу, зловживань менше. Без зловживань тяжко, бо людина лише людина, але якщо фінанси не є свого роду "темною кімнатою".

Якщо організувати так, як є у протестантів, чи в наших церквах у Пн. Америці, все буде набагато мудрішим, і прозорим.

 

Прошу!
Нехай Бог благословить Вас в розумінні Своєї волі !!!! І нехай ще більше виявляє у вашому житті перш за все Себе а також принципи Свого Царства! ! ! ! Еф.1.16-19

 

Є різні парафії ... церква у яку я ходжу останні 2 роки (у зв"язку із переїздом) є маловідвідувана, порівняно із попередньою (обидві у Львові). І незважаючи на це, священник (головний, їх там 3, правда останнім часом бачив хіба двох) досить активний у церковно-суспільній роботі, дійсно себе віддає своїй роботі, спонукає віруючих бути активнішими і далеко не грошима. Кожного місяця звітує про отримані церквою гроші за кожне Богослужіння і пожертви поіменно. У місяць без великих свят назбирується десь 5-6 тис. грн., що, на мою думку, мало навіть на зарплату тим священникам, не говорячи про різні постійні господарські витрати церкви. Напевно зазначена парафія є дотаційна, бо дійсно бачу, що народу ходить небагато і доходи справді невеликі.

 

Сьогодні греко-католицький священник виголосив на церкву, що йому потрібно здати 5 тис. гривень на духовну семинарію, враховуючи що на парафії є трохи більше 600 номерів. В мене виникає питання: чому ніхто не збирав гроші на інститут, коли я навчався? Наскільки мені відомо в духовній семинарії в більшості випадків навчаються далеко не бідні студенти. Чому православні, автокефальні та інші не збирають грошей на навчання своїх студентів, а в греко-католиків це ввійшло в традицію? Я питав про це священника, на що він відповів мені, що це не йому потрібні ці гроші - це гроші для навчання наших майбутніх священників. На мою думку ми сами привчаєм священників ще із студентських років, що на них має хтось робити. В кінці-кінців в тих студентів є родичі, брати, сестри, родина, хай проявлять свою християнську любов і допоможуть бідаці, який немає за що навчатись.
Вважаю, що не семинаристам потрібні ці гроші, а тим, хто "стоїть у руля". Якщо з такої невеликої парафії хочуть 5 тис. гривень, то що казати про більш прибуткові, такі як хоча б в місті Львові. Невже один з другим не розуміє, що тими зборами він відштовхує людей від себе і люди шукають те, що на їх думку хоч трохи подібне до справедливості Божої...

А на якого милого їх там аж троє? Про яку дотаційність ви говорите? Дотації з таких як ми з вами. Чи може скажете, що держава ці дотації дає? Мало грошей, хай здобуває більш прибуткову професію: будівельник, машиніст, юрист і т.п.. В нас час хто хоче мати гроші, не проблема, лише приклади зусиль і все буде добре.

 

Чув що десятина - десята частина заробітку, тобто 10%. Це так?

 

Так, але крім того ви самі можете визначати свою десятину, наприклад: десятина від нерухомості, десятина від заробітньої плати, десятина від річного. чи поквартального прибутку, як вам підказує совість і душа. Жертвуєте її туди, де вважаєте за потрібне.

 

певно священник, то трохи більше, ніж просто професія .....
і я не казав, що хтось жаліється на те, що мало грошей, я сам бачу що на тій парафії їх не може бути багато ....
дотації, то я так умовно припускав, що є багаті парафії, а є інші, де навіть одному священнику на зарплату і госпвитрати церкви не вистачить, і напевно робиться певний перерозподіл всередині церкви

"... иди на завод ! ..." (с) "Наша раша"

і так, і ні

 

Заснуйте власний університет чи інститут, який не матиме ні копійки від держави. За рахунок чого він буде утримуватися?
Ви так добре знаєте, ХТО вчиться в семінаріях і який там устрій, на що треба гроші?
Впевнена, що навіть не цікавилися.

Саме так і є. Є взагалі збиткові парохії, але їх не закривають.

 

Якщо люди скинуться так, як на будівництво духовної семинарії, то може і засную. Чи може ви хочете сказати. що духовні семинарії засновують люди, які заробили ці кошти в шахті, на будівництві, чи в Італії на заробітках? Вистачає тих духовних семинарій, що є, для чого будувати нові. Моєї родички син закінчив греко-католицьку духовну семинарію і пойхав шукати парафію аж на схід України в той час, як деякі "наближені" до канцелярії отці мають по кілька парафій. От тобі і любов до ближнього. Про яку духовність можна говорити, якщо серед духовних пастирів така несправедливість?

 

Ви про яку церкву говорите?

До чого там любов до ближнього?
То називається клановість. Мій чоловік теж кілька років на висвячення чекав, бо не зі "своїх". І що з того?

Ну так, судити легше, що ви й робите. Дуже успішно.

 

Греко-католицьку.

Не суджу, а констактую факти. Не я їм суддя, а Господь Бог. Ніколи не люблю говорити поза очі і тому все те, що тут пишу постійно кажу священникам. Більшісті з них віднімає мову, інші червоніють, а решта визнають те, що є, але на жаль нічого зробити не можуть.

 

І скільки є семінарій?
Можу вам точно сказати, що самих священослужителів є замало.

Цікаво, кому саме віднімає мову?
А зробити можливо, якби того справді хотіли. Просто звикли, аби було, як є і живуть, як є. Пристосуванство - страшна річ.
Та й не багато є здорових, які вміють критику сприймати.
Але щодо коштів, то повірте, що у вас погляд на то людини, яка не має поняття, як то все відбувається і наскільки складно насправді.

 

Діють греко-католицькі семінарії: львівська, івано-франківська, мукачівська та василіанська духовна семінарія, де навчається близько 600 семінаристів.

А ви що хочете сказати, що вся Україна повинна бути греко-католиками?

В основному тим, хто зловживає стосовно церковної каси.

Не погоджуюсь, тому що як тільки хтось з них щось скаже проти вищестоящого, може позбутись парафії і всього, що зв"язане з дипломом священника, а хто годуватиме і утримуватиме сім"ю?

Навпаки, я по житті зустрічав і зустрічаю дуже багато таких. Такі священники під впливом громадськості міняються на очах. Припиняють безпідставні побори з парафіян, стають більш ввічливими, вітаються здалека і зблизька, показуть приклад християнського життя іншим, працюють на власних присадибних ділянках, тримають підсобне господарство. І я вважаю, що це заслуга в першу чергу людей. які не мовчать на їх неправомірні дії і не шушукають поза очі, а називають речі своїми іменами.

Враховуючи кількість священників в моїй родині, серед друзів та знайомих, враховуючи духовний сан і посаду деяких з них, можу з повною впевненістю сказати, що маю.

 

А на яку гроші збирають?

Та ні, але й для західної бракує.

Або ті, хто має зв'язки з церковною мафією.

Ну, повірте, що безсімейні не такі вже святі, тому ви даремно про сім'ю зразу пишете. Я знаю багатьох одружених і мало хто з них живе на широку ногу. Живуть дуже скромно.
Щодо грошей і т.п., то коли я з чоловіком зустрічалася тільки, моїм мамі всі бабці в церкві казали "та нащо вона мучиться поступанням в університет, якщо вона буде їмость і люди їй все принесуть". Так що люди перше самі спокушають та розбещують, а тоді самі ж і пліткують.
Не всі так, але такого багато.

Добре, то як утримують семінарію? І чи платять всі семінаристи цілі суми за навчання?
Взагалі забавний аргумент. Це якщо в мене в родині багато географів було, то мені вже географію можна не вчити?