У що ми грали коли не було інтернету

У мене й зараз старша дитина в "квадрат" грає - ця в нього улюблена гра. А ще вони біля школи грають у пінг-понг. Ще в "Заказного" на турніках. Це коли хлопці діляться на дві команди, чи більше (вони там, навіть змагання проводять), і по черзі замовляють супротивникам види фігур та їх кількість, що цей суперник повинен зробити на турніку.(чесно кажучи, вони там таке виробляють, що я в своєму дитинстві не могла і уявити), якщо супротивник не виконав, то повинен виконати, той, хто загадав. Гра на рахунок, хто більше набере очок. (біцепсі, трицепси і т. ін. говорять "велике дякую" тим, що цю гру винайшли, та своїм хазяям, які в її грають.

 

Один стояв, прикриваючи щоку двома долонями.
Ззаду хтось виходив із шеренги і ззаду давав першому ляпаса (несильно і обов"язково по долонях). Через три секунди перший мав повернутися і вгадати, хто стукнув. Вгадав - стаєш у шеренгу, а той, хто вдарив - займав його місце.

 

А ще грали в "показухи"

Та в принципі і далі граєм

Ведучий загадував слово і показував його, хто відгадав, той ставав на місце ведучого, і попередній ведучий загадував йому слово, яке він мав показати...

 

стандартна відмазка...
імунітет до неї виробився десь за 3 роки...

 

ше була така з мнячиком не знаю назви. гравці сідали на сходах, десь за сходинок 5-10 від ведучого. той брав мнячик і кидав гравцям, в останню мить кажучи слово. наприклад завдання - їстівне. коли їстівне ловиш мяч. коли ні, навіть руки не піднімай. якщо назвали кавун і зловив, спускаєшся на сходинку вниз. якщо зловив на слові камінь, на сходинку назад. той хто перший спускався вниз, ставав новим ведучим.
не любив цю гру.бо коли занадто близько добирався до ведучого, то починались слова неїстівні, коли ти не мав ловити мяч. а він летить тобі прямо в ніс. )))

---------- Додано в 17:11 ---------- Попередній допис був написаний в 17:08 ----------

ше нас дівчата просили грати в колєчко.
це ставили всіх хлопців рядочком і робили роки лодочкою закритою. і одна дівчина проходила через всіх. в неї також бул руки закритою лодочкою, атам було кільце. от вона кожному проводила по його лодочці і комусь лишала це кільце. а наступний мав йти через шеренгу і вдивляючись в очі вгадувати чи є в нього кільце.. не знаю чому, але зазвичай ті що мали якось спалювались..

---------- Додано в 17:14 ---------- Попередній допис був написаний в 17:11 ----------

ааа! дуже не любив оту шкільну гру - вибивали. думаю всі знають правила. завжди старався підставитись відразу і чемно відвалити у вибиті. не знаю чому, але вчителі з фізкультури в школі мало не на мус заставляли в неї грати. видно вона в них була по ГОСТу, одобрена самим головним )))

 

У нас вона так і називалася "съедобное-несъедобное"

А ще в дитячему садку грали в "розривні ланцюги", "хусточку".

 

Молодші класи:
по одному заходили до порожньої крамнички (наприклад канцтоварів) і питалися про конкретний, але відсутній в них товар. Треба було підходити із серйозним або невинним виразом обличчя - мовляв, я до флешмобу не маю ніякого відношення.

Старші класи:
підходили по одному до каси гастроному (тоді спочатку пробивав чека на штучний товар, потім брав товар) і називали суму 1.49 або 2.87 (чекушка або півлітра горілки).
Прожене чи виб"є чек?
Якщо касирка вибивала, але нам та півлітра була непотрібна - чекали на реального покупця і продавали йому чек за номінал. Або на кілька копійок дешевше.

 

да уж, в мое детство были вишнестрелы на жгутах, и упрощенные из хитрозагнутого электрода или какой другой проволоки, все детство была трубка, стальная 8 мм и длиннее метра, с 20 ти шагов спицой с поролоном спичечный коробок сносил ... а пластилином мог отбиваться от камней (игры бывали разные иногда и камнями кидались) от 8-ми миллиметрового шарика синяки оставались на "жертвах" солдатиков из пластилина лепил потом они воевали с помощью той же трубки или пневматического пистолета (такой тоже был "Байкал"), катапульту построил маленькую на энергии скручиваемых ниток (роликом от подшипника разбил стекло в дверях ) луки были, самострелы на базе лука были, интересные приспособы из шила и катухи деревянной с которой запускался жестяной винт иногда выше 5-го этажа летал ... сюрекены из толстой жести, деревянные мечи, скейт от Андроповского производственного отъединения машиностроения , шилка была на проводном дистанционном управлении, бильярд с железными шариками, кегельбан пластмассовый, о! еше популярны были "берданки" из под дихлофоса пустые баллончики с вырванной крышкой в которые карбид кидался а образовавшиеся газы воспламенялись из отверстия в донышке, ну и конфетки (сурико-серебрянковые взрывпакеты) которыми я правда не увлекался ... вот такие вот забавки ...

 

А ми з пацанами з сусідського будинку стояли за брустверами рову в дворі(постійно,роками ремонтувалась каналізація і мінялись труби) і кидались грудамахами...
А ще робили луки,з пружного дроту і стріляли в небо - хто вище.Навіть ми розуміли,що стріла з наконечником - захостреним цвяхом,примотаним ізолентою,трохи небезпечна для здоров"я.
А у висоту стріляли на висоту девятиповерхового будинку і особливий успіх мав той,чия стріла перелітала на другу сторону.

 

Ще була така хуліганська забавка:
З телефона-автомата набирався випадковий номер (і занотовувався).
- Алло, це номер 1234567?
- Так.
- Телефонна станція турбує. Ми проводимо ремонт обладнання і просимо вас протягом 15 хвилин не вішати слухавку, я встромити її в дупу (відбій).
Через 15 хвилин телефонує інший за тим же номером.
- Алло, це номер 1234567? Дільничний інспектор міліції Хоменко турбує. До вас щойно телефонували хулігани?
- Так.
- Ми їх затримали
- І що від мене потрібно?
- Тільки одне - витягти слухавку із дупи!

 

Ми теж в це грали, але треба було крикнути "Стоп, калєка, точка, запєтая точка, стоп!"
Зі згаданих вище бавилась в "квадрат", "колєчко", "вибивали", стандартні "класики", "козаки-розбійники", "хованки", ще не згадували "лови". Територія - дитячий садочок. В "вибивали" на фізрі ми не грали. Але пригадую, що грали в школі в "вожатий, вожатий, подай піонера".
Ще з вуличних ігор пригадую ігри з резинками, зокрема "Бабка, бабка, розплутай нитки". Суть: двоє натягують резинку і промовляючи "бабка, бабка, розплутай нитки" махають руками і ногами так, щоб зробити "павутину", через яку треба перелізти не торкаючись резинки.

А ще були гра зі скакалкою типу "Роза-мімоза". Ведуча ставала по середині кола з гравців, тримала за один кінець скакалки і крутилась так, щоб скакалка била по ногах інших Але треба було всім підскакувати, щоб власне не дістати по ногах. Аа, ведуча промовляла "роза, мімоза, лілія, мак, дєвочка умная, мальчик дурак". Суть гри не пригадую.

А ще був "сліпий кіт". Лазити по парканах, деревах і турніках дитячого садочку із закритими очима було класно Правда я один раз впала з паркану на пеньок, боліло. І раз в стовп металевий врізалась

А ще скакали із величезного десь півтораметрового пенька зрізаного дерева на швидкість. А ще чіпляли "лєнточки" (стрічки з магнітофонних касет) до палок і влаштовували олімпіаду з гімнастики Були ще виступи з м'ячем. Треба було придумати якісь круті виступи. Зараз мені було б соромно таким займатись :shy:

З вуличних ігор ще була "Море волнуєтся". Морє волнуєтся рас, морє волнуєтся два, морє волнуєтся трі - морская фігура *** замрі. *** - це було якесь звірятко, якого треба було вдавати. Всі завмирали, а ведучий мав розсмішити "фігури".

Ще пригадую гру "3-15-рубль-20". Треба було стрибати по ногах.

Частина ігор були змавповані з ТБ. Наприклад, "Відгадай мелодію". Ведучий щось мугикав - решта відгадували. Популярне "Поле-чудес" на повішання. А ще з дівчатами з класу якось в іншому садочку провели довгий шнурок між різними турніками і треба було пролазити маршрут за певний час. І відгадувати слова в "батечки Фура". Так, так, то був наш "Форд Буаяр"

З домашніх ігор: тетріс, доміно, карти (виносились на вулицю деколи), шахмати, шашки, морський бій, слова в квадратах, "НЕП", в пєшкі якісь і інші настільні ігри.
А ще цілою сім'єю розгадували кросворди з "Експресу" і "Високого Замку". Великі радянські словники-енциклопедії в 3 томах були читані-перечитані. Береглись, як Біблія. Гарні такі, акуратні. Коли появився нет, енциклопедії почали виконувати роль підставок. Зараз їх обкладинки протерті..

Щось забагато написала.. І так сумно закінчила..

 

так, а хто грав у заморозки?
один чувак - заморозко бігав за гравцями і мав доторкнутись, гра схожа на лови чи квача. але різниця в тому що той, до кого він торкнувся завмирав і чекав поки його розморозять - будь-хто із незаморожених гравців. наскільки себе памятаю, чомусь завжди був заморожений. а той хто заморожений не мав права рухатись, мав бути в тій позі, в котрій його заморозили, а це було дуже незручно. можна було рухати тільки очима. той хто порушував правила просто вилітав з гри. що-що, а заморозки була єдиною грою з правилами без поблажок. напевно смисл гри був щоб більша частина вилітала за порушення..

і звичайно оборатні )))
те ж саме що й лови. тільки оборотнем ставали назавжди і ти сам мав ловити інших. фішка була в тому, що гравці зустрівшись не знали точно хто перед ним - оборотєнь чи ше непійманий. зазвичай оборотєнь міг притворятись звичайний, а коли увага падала і жертва наближалась, то накидувався і робив оборотнем ))) верх майстерності, це коли сам оборотень не підпускав до себе гравця, вдаючи що не вірить тому що він звичайний. і трохи погравшись, накінець "вірив" йому, а потім перетворював на оборотня )))

---------- Додано в 10:03 ---------- Попередній допис був написаний в 10:00 ----------

і в першому і в другому випадку треба було голосно кричати (чи може не треба було): ОБАРАТЄНЬ! чи ЗАМОРОЖЕНИЙ! )))
от тільки зараз згадав що кожна гра супроводжувалась диким галасом
за винятком "поломаного телефону". там треба було шопотом нерозбірливо передавати слово через гравців і потім останній говорив ведучому що почув, чи що не почув але додумав.

 

Мы тоже в "пекаря" резались всем двором.Особенно прикольно было,когда и отцов подключали.
Кстати,помню там ещё в начале соревновались на дальность броска,но не рукой,а с мыска ноги

 

Хто дістав по ногах, той вибуває, і так до останнього переможця

 

Перший раз чую про таке, хоча, здається десь в 2 рази старіше за вас, та ще й зі сходу., не могли б, бути так люб'язні та пояснити сутність гри? а то помру від цікавості.

Я так розумію, що ви усіх перемогли, якщо пишете тут на форумі..

Р.S. От зараз міркую, якщо об'єднати ці дві ігри в одну? "Поле чудес: Подай піонера". (гра на повішання.)

 

Під час уроків дехто грав у ті чи інші "стратегії" - з малюванням мап і обов"язковим малюванням купюр "своєї" держави.
Щодо мап і купюр - були певні правила і дехто навіть звіряв по газеті "Известия" курс наприклад йєни відносно рупій (для сплати контрибуцій, штрафів або викупу з рабства).
А також у певних місцях ставилися криптограми, які супротивник намагався розшифрувати. Розшифруєш - тобі зачот.
Повторюю - це виключно під час уроків.

 

Гравці діляться на 2 команди. Сили мають бути рівні - приблизно одинакова кількість хлопців і дівчат в обох командах. Хоча деколи хлопці були проти дівчат. Команди стають в шеренги тримаючись за руки навпроти одна одної. Відстань десь 10-20 метрів. Одна команда кричить "Вожатий, вожатий, подай піонера!". Друга команда питає "Кого?". Перша команда вибирає з противників одного піонера. Він виходить зі своєї шеренги, розбігається і протаранює першу команду. Мета - розірвати ланцюг. Якщо в нього це виходить, то він забирає в свою команду когось з тих, кого "розірвав". Якщо не виходить розірвати шеренгу, то він залишається в ній. Гра триває доти, поки одна з команд не "забере" до себе всіх противників. Відповідно вона і перемагає.
В школі вчителі вчили казати не "вожатий, вожатий", бо то вже був 1991 рік (неактуально), а якось так "Фіолетове чорнило, золоте перо...". Кінцівки не пригадую.

А то! Я могла обійти садочок довкола по паркану (скільки там та "рама" сітки має - 5 см товщини? ). І то нічо, що не всюди були дерева поруч - могла і не тримаючись пройти Закритими очима не ризикувала. В "сліпого кота" грали там, де було поруч багато дерев і турніки.

Ще згадала, що була гра, в якій ведучий казав "а тепер день", "а тепер ніч - всі сплять". Але що в ній треба було робити, то не пригадую..

 

Є певна територія гри. І ведучий. Коли був день, то всі бігали, дурачились. Коли ведучий раптово оголошував ніч, то всі завмирали. А ведучий ходив між гравців і дивився, якшо хтось порухається, або змінить позу, навіть кліпне, той ставав ведучим. Якшо таких не було, то ведучий залишався тим самим і знов оголошував день.

 

А ще робив все можливе аби гравці поворушилися,засміялись і т.п.