У Грузії таки вийшло

Мене дивують ці представники народу-"пабєдітєля", які з іронією споглядають на більш культурну від них Грузію. Тому варто заглянути в історію, щоб зрозуміти різницю між цими народами. Почнемо з віддаленості в 2500 років. В цей час майбутні "русскіє" ще були повністю азійцями в своєму Сибіру та Алтаї, ще не змішувалися з європейцями, були звичайними дикими Мауглі серед ведмедів та рисей. А грузини в цей час вже навчилися плавити метал і сформувалися в народ навколо однієї мови, мали дотик до греків та ассірійців з їх культурами.

 

Лібертаріанська промова Михайла Саакашвілі:

Шановні депутати! В країні встановилася дуже добра традиція. Спершу, у відповідності до Конституції, президент з’являвся у Парламенті раз у рік, з тим, щоб виступити с формальною промовою, і, як правило, за цим навіть не відбувалися дебати. Сьогодні наше співробітництво набагато динамичніше, більш ділове і мій виступ носит характер особистого звіту і повідомдення парламенту.

Це не тільки і не скільки звіт уряду, оскільки президент особисто звітується перед вами як перед головним Законодавчим органом країни. Я, також, вітаю ініціативу депутатів – як парламентської большості так і різних опозиційних груп – за їх активні інтеракції з нашим мульти-етничним грузинським народом.

Помітна дуже активна включенність різних груп у цьому обміні думками. Мені, також, очевидна зростаюча критика з боку опозиції деяких дій влади. Ми уважно вивчаємо цю критику, хоча і не з усім згодні, однак, хочу вас запевнити, що це корисна критика.

Дуже часто, внаслідок саме критики з боку опозиції розмови в уряді приймають, іноді,( мабуть, навіть, доволі часто), неприємний характер. Насамперед неприємний характер у питанні вирішення або не вирішення поставленних опозицією питаннь.

Саме тому я хочу висловити велику подяку опозиції. І, особливо, за те, що політичні дебати повернулися у стіни Парламенту. Хоча, часом, ці дебати приймают характер гострого протистояння, я дуже тішуся, що відносно зовнішної політики у нас є ,в основному, злагода і спільний курс. Уранці мені вдалося послухати виступ пана Чонте Богатурия.

Він був гострим, однак дуже і дуже цікавим.І це, і спільні досягнення грузинськой делегації в Страсбурзі дають змогу сподіватися, що в межах діалогу щодо найгостріших питаннь, навіть якщо ми не зможемо знайти спільну мову, то, принаймні, зуміємо дотримуватись загальних для всіх правил гри. Виходячи з цього, я перейду до головної теми мого сьогоднішнього виступу – представлю вам Акт Економічної Свободи.

Гадаю, що всі ви згодні, що незлічимі і невимірні ті труднощі, які виникли перед нашею країною, на протязі усіх років сучасного її існування з початку 90-х років. Безліч проблем були подолані , деякі ослабли, але деякі завдали нам серйозних збитків . З дня набуття Незалежності всі ці проблеми різної складності і різного рівня і масштабу, по нашій економіці пройшлися плугом, усе було зруйновано.

З часу встановлення Незалежності ми пройшли через найтяжчі роки політичного безладдя і хаосу . Зокрема ми пережили важке кровопролиття і найтяжчу Громадянську війну з втручанням іншої держави. Були періоди, коли в Грузії безконтрольно господарювали кримінальні елементи. Періоди, коли «законодавці» крали, а крадії встановлювали свої закони в країні.

Були часи, коли не лише єдиною формою співробітництва, але навіть єдиним способом мислення була корупція, і закон існував тільки тому, що існувала такса щодо його порушення. Я не маю наміру перераховувати всі біди того періоду, проте слід зазначити, що поряд із іншими бідами кожна лише поглиблювала катастрофу в економіці. Ми пам’ятаємо, як економіка лежала в руїнах помним, пам’ятаємо купонизацію, пам’ятаємо так звану «ліберальну видачу кредитів», що була відображенням тотальной корупції у Національному Банку.

Пам’ятаємо, як були зруйновані сімейні бюджети у всіх будинках. Пам’ятаємо як у народу витягалися останні копійки, у деяких людей до їх «гробових» заощадженнь.… Це руйнувало інфраструктуру наших міст. До цього додавалася повна відсутність будь якої економічної політики, тотальна корупція, повний хаос у державній системі, з року в рік дедалі більше грабувався і зубожів наш народ. Усе знищувалось, і з кожним роком зникало все більше робочих місць.

Сподіваючись лише на іноземну допомогу або «кенійське м’ясо», ми лише аби як підтримували існування. Інколи сподіваясь виключно тільки на фінансування з боку міжнародних організацій, надіясь, що вони створят якесь економічне диво і ми вийдемо з цієї ситуації. Ставало більш жорстким і без того жорстке законодавство, хоча його ніхто не дотримувався. Обтяжувався податковий кодекс, який, втім,з допомогою корупції всі обходили.

Дедалі більше регулюючих законів приймались тут, у цій залі, звісно не з вашою участю, але з участю інших складів Парламенту. Регулятори, власне, регулювали тільки те, якою буде частка хабаря цих «законодавців». Далі над регуляторами засновувались контролери регуляторів, які лише ускладнювали і здорожчювали корупційні схеми.

У цьому процесі все більш нездійсненними і незбагненними ставали абсурдні регуляторні схеми. Результатом ставало тільки зростання корупції. Чергова реакція –створення Шеварднадзе антикорупціонної комісії, що визначала норми боротьби з корупцією. Сьогодні все це виглядає абсурдом. І все це давило бізнес і добивало і без того зруйновану інфраструктуру. Чергувалися періоди інфляції і періоди дефляції.Скарбниця була порожня , і ми добре пам’ятаємо, як не виплачувались зарплати і пенсії.

В державі не було газу. Гроші «робилися » на темряві та безнадії … Наш економічний лексикон складався зі слів «секвестр» , «дефіцит», «стагнація», «девальвація», «обвал» , «стагфляція».Найулюбленіш� �ю передачею був «Дев’ятий блок», нині благополучно забутий, але тоді притягувавший увагу. Головною дійовою особою в економіці країни був Майкл Скоул відомий директор АЕС ТЕЛАСІ. Не спрацював ні один антикризовий план. Не спрацювала жодна іноземна рекомендація.

Далі була Революція Троянд і, Разом із нею, почалася економіко-політична революція. Революційним було і те, що ми оголосили, що замість економіки регуляцій ми підемо шляхом ліберальної економіки. Ми сказали, що вірним буде не збільшення податків а, навпаки, зменшення податків. Що потрібно не ускладнювати а, навпаки, спрощувати податковий кодекс.

Ми оголосили, що економіку врятують не нові регулюючі правила і створення нових державних контролюючих органів, а, навпаки, спрощення функціонування. Не закриття економіки і протекціонізм, а її відкриття та впровадження вільних ринкових відносин. Мы оголосили, що уряд повинен бути максимально можливо зменшений і до мінімума повинно бути скорочено його, уряду, втручання в економіку.

Тоді цей підхід був рас критикований як утопічний. І, між іншим, розкритикований не лише у нас в країні, але і Міжнароднім Валютнім фондом. Я добре пам’ятаю, як нам пояснювали, дуже добре пам’ятаю, як говорили мені особисто: «Ви просто не розумієте, яку дурість робите …» Вони пояснювали нам, що з такою політикою на протязі року ми прийдемо до тотальної бюджетної катастрофи. І відтоді рівно через рік бюджет Грузії подвоївся!

Була досягнута економічна і фінансова стабілізація. Держава вперше за багато років почала виконання своїх забов’язань з пенсій та зарплат. Найважливіше, що це були перші наявні ознаки пожвавлення економіки та бізнесу. За півтора року всі ці ознаки стали більше і більше наявними, незважаючи на зростання виплат.

Саме в той період Міжнародний Валютний фонд виступив з офіційною заявою, визнав свою помилку і визнав, що уряд Грузії виявився правим у свойому підході. З того часу пройшло шість років. Я не буду розповідати, яким чином відтоді змінилася наша економіка. Нам не треба хвастати темпами нашого економічного зростання. Кожна сім’я це знає у своєму випадку.

Є люди, у яких добробут істотно виріс, є такі, у яких добробут не змінився і є ті, у кого, можливо, навіть погіршився. Не буду також, хвастати ростом іноземних інвестицій в нашу країну і наш ВВП. Проте скажу, що судячи з результатів жоден з попередніх рецептів і жодна з економічних політик не дали такого економічного зростання і не були настільки виправдані та настільки плідні, яким стало максимально ліберальна побудова нової економіки,що базується на принципі свободи.

Крім того в цей період у нас виникли найтяжчі потрясіння для экономіки: натяжча російська агресія та окупація, світова економічна криза, що вразила до основ економіки набагато великі і більш потужні, ніж наша економіка. Одного такого чинника як війна могло б вистачити ,щоб розвалити економіки, більші за нашу. Що, до речи, сталося з багатьма економіками у Східній Європі у наслідок кризи. З усіх можливих варіантів нам довелося тримати іспити перед випробуванням через надзвичайно скрутне поєднання– війни та кризи.

Проте результати показали, що ті реформи і ліберальна відткритість економіки стала не лише гарантом просування уперед, (тобто, це було правильною відповіддю) але й дали можливість встояти під час зовнішньої кризи і політичних потрясінь. І якби не проведені реформи, то у нас не було б наприкінці року ні бюджету, ні економіки, ні інвестицій, і країна була б у такому ж становищі, як була у період значно меншої кризи 1994 року. Тоді у країні на протязі цілого року просто не було бюджету.

Сьогодні тільки завдяки мінімальному втручанню уряду в економіку і скороченим податкам Грузії вдалося стати для інвесторів однією з найбільш цікавих країн. Ми стали «цікавими» для припливу капіталу, попри неуявні політичні проблеми, які могли б у принципі налякати будь- якого інвестора у будь-якій країні.

полностью

 

В грузинів вийшло після Майдану, в українців - ні. Все тому, що грузинська нація більш організована, більш патріотична, більш культурна, тому що її не так потріпала москальська колонізація.

 

У вражеского опорного пункта между Россией и Ираном нет будущего
Коллаж: ИА REGNUM
Иран и Россия выстояли перед давлением Запада. Такое заявление сделал на днях в Минске министр иностранных дел Ирана Али Акбар Салехи. "В связи с избранием президентом России Владимира Путина мы очень позитивно оцениваем перспективы развития российско-иранских отношений", подчеркнул он. Проводя параллели между состоявшимися практически параллельно выборами президента РФ и парламента в Иране, глава иранской дипломатии заявил: "Особенно большое внимание выборам в Иране уделяли западные страны и западные СМИ, негативное вмешательство которых в выборы принесло прямо противоположный эффект тому, на который рассчитывала западная пресса. Такая реакция только поспособствовала росту интереса в иранском обществе к выборам - на избирательные участки пришло 64% избирателей. Было видно, что практически такая же ситуация сложилась и на выборах в Российской Федерации: давление Запада привело только к сплочению патриотических сил страны, которые проголосовали вопреки тому, чего хотели оппоненты России".

Пока избранный президент России Владимир Путин получал поздравления от глав государств и правительств многих стран мира, руководитель Грузии Михаил Саакашвили многозначительно изрек: "у России в условиях ее нынешнего правительства нет и не может быть будущего, потому что сегодня Россия строит прошлое". "Какие бы выборы она (Россия - В.Я.) ни проводила, в условиях нынешнего правительства у России нет будущего, потому что они строят прошлое, ментально возвращают свою страну назад", - заявил Михаил Саакашвили и пояснил, что "руководство России пытается восстановить советскую империю под видом Евразийского союза".

Касательно содержательной части заявления Саакашвили, необходимо уточнить, что советская империя была основана на коммунистической идеологии, выдающимися и ярыми апологетами которой были многие соотечественники самого Саакашвили.

Грузинский президент в привычном для себя стиле жонглирует понятиями и штампами, прекрасно понимая, что Евразийский союз базируется, прежде всего, на экономической интеграции России, Казахстана и Белоруссии. Это политическая интеграция соседних государств, основанная на взаимной экономической выгоде. То есть, с тем же успехом Саакашвили мог заявить об отсутствии будущего у Европейского союза, объединенного вокруг все тех же экономических перспектив. И в этом случае, он, возможно, был бы прав, учитывая несопоставимый ресурсный потенциал двух союзов.

Впрочем, решающим для Евразийского союза может стать вступление в него Украины. Тогда он становится одним из крупнейших в мире экономических игроков, огромным рынком с едиными правилами игры. Что в этом плохого? Ясно, что ни о какой новой советизации Украины в данном случае речи не идет. Сам Владимир Путин в ходе одного из своих выступлений заявил, что решение о вступлении в интеграционные проекты с Россией, Казахстаном и Белоруссией - "суверенный выбор" независимой Украины. И от этого выбора Киева многое зависит, в том числе и судьба самой Грузии, которая в период правления Виктора Ющенко - кума Саакашвили - имела совершенно иной геополитический потенциал, нежели сегодня. Украина, которой дали понять, что вступление в Европейский союз ей не светит, стоит сегодня перед совершенно простым вопросом - или союз с Россией, Казахстаном и Белоруссией, или потеря основ экономического суверенитета. Подчеркнем, экономического, а не политического. Хотя, за одним обязательно следует другое.

Для Грузии потеря суверенитета - пройденный этап. "Какие бы выборы ни проводила Россия...", - говорит Саакашвили. Вспомним, какие выборы проводились в последнее время в самой Грузии. Гражданские столкновения, политические убийства и разгоны митингов с человеческими жертвами - неотъемлемый атрибут всех последних электоральных процессов в этой стране. Предстоящие парламентские выборы также не сулят ничего хорошего. Саакашвили столкнется с мощным оппозиционным блоком, конструируемым его бывшим "кошельком" - миллиардером Бидзиной Иванишивили. Надо констатировать, что политические полюсы, вся содержательная политическая борьба в Грузии, сегодня может формироваться и вестись вокруг двух составляющих - денег, заработанных в России (Патаркацишвили, Иванишвили) или денег и политической поддержки США (Саакашвили). Ничего своего Грузия за эти годы не родила и вряд ли родит. За "фасадной демократией" и "транзитной экономикой" - пустота и отсутствие возможности маневра.

Говоря о "ментальности" России, грузинский президент ничего не говорит о ментальности самой Грузии - усваивающей английский язык столь же лихорадочно, как в советские годы русский язык, и поставляющей "пушечное мясо" в Афганистан, словно и не было развала СССР вовсе.

Сразу после выборов в России, Михаил Саакашвили направился с официальным визитом в Азербайджан, где заявил, что "развитие Грузии происходит благодаря помощи, которую мы получаем от Азербайджана". "То есть, независимость Азербайджана означает и независимость Грузии", подчеркнул Саакашвили.

Действительно, после войны августа 2008 года Грузия смогла устоять на своих слабых ногах исключительно при поддержке Азербайджана и Турции, окончательно потеряв при этом шансы на возвращение Абхазии и Южной Осетии. Это главная "заслуга" Саакашвили перед своим народом, не считая раздачи американской кукурузы, которая не взошла.

И сегодня суверенитет Грузии гарантирован настолько, насколько ее территория гарантирует транзит азербайджанских углеводородов в Турцию, а также продвижение политических целей США в Закавказье.

Ничего не изменилось в регионе. Азербайджан-Грузия-Турция и Россия-Армения-Иран формируют перпендикулярные друг другу политические оси. И в наиболее сложном и уязвимом положении сегодня пребывают Грузия и Армения - по определению промежуточные звенья. Любые изменения в этой конфигурации делают Грузию мишенью или аутсайдером региональной конкуренции. И это естественный исход политики любого грузинского лидера, который строит отношения с Россией в духе конфронтации в интересах США. Не говоря уже о том, что тем самым он отрезает каналы содержательного политического диалога с Ираном.

Поэтому у Грузии в условиях ее нынешнего правительства нет и не может быть будущего, потому что сегодня она строит не будущее и даже не прошлое (кстати, весьма динамичное и успешное в советский период). Грузия строит вражеский опорный пункт между Россией и Ираном, который будет в любом случае разрушен, даже если приведет к катастрофе весь регион. И лучше всех это понимают американцы, упорно призывающие Саакашвили наладить мосты общения с Россией. И раздражение Саакашвили, по всей видимости, связано именно с тем, что ему не удается выполнить данное поручение своих заокеанских боссов. А после избрания Путина, сделавшего все возможное, чтобы выборы в России прошли буквально на экранах персональных компьютеров миллионов людей во всем мире, данное поручение становится для Саакашвили и вовсе невыполнимым.

Виктор Якубян - эксперт по проблемам Закавказья (Москва)



Подробности: http://www.regnum.ru/news/fd-abroad/georgia/1507648.html#ixzz1qIjdXoaR
Любое использование материалов допускается только при наличии гиперссылки на ИА REGNUM

 

Хм..интересненько....

 

а ещё Саакашвили ест на ужин осетинсно-абхазских младенцев...
так на какие башли пирвели проживает в Австрии?

 

Да у Грузии кое-что получилось:
Фото с бывшей студии "Грузия-Фильм". Коробки с фильмами, снятыми ещё в советское время:

В одном из бывших съёмочных павильонов студии "Грузия-Фильм":


Аллея славы на студии Грузия-Фильм - бюсты выдающихся грузинских кинорежиссёров:


Современное состояние студии:


Кинофильмы, идущие в современных грузинских кинотеатрах:

 

И шо? Нафиг стране с 3 миллионами (или сколько их там) человек своя киностудия? )

 

Это космодром им не нужен, а грузинские фильмы снимать для воспитание молодежи где?
Или пусть смотрят только Голивуд, и нафиг её эту саму "национальную. самоидентификацию"?

 

Учитывая то, как их мало, им даже невыгодно по идее дублировать фильмы на грузинский. Так нет же - почти всё дублируют. Хотя там они смотрят в основном латиноамериканские сериалы )

 

Ну чтож грустно.
Пипец грузинской культуре через 40 лет.

 

Грузинская культура - это никак уж не фильмы.

И пусть лучше уже ничего не снимают, чем такой отстой, какой сейчас снимают в России.

 

Вы наверное еще очень молоды и никогда не видели фильмов производства "Грузия фильм"
Отстой и коньюнктурщину снимают везде.
И тем не менее "Утомленные солнцем" и "Фауст" Сокурова говорят сами за себя, а на Украине и в Грузии ничего подобного уже 20 лет не снимают. А какие фильмы были! Одни "В бой идут одни старики" Быкова чего стоят.
Печально.

 

Короче - нафиг грузинам культура?
Не так ли?
С какого количества населения, по Вашему мнению, стране можно заиметь собственную киностудию?
Украине можно?

 

"Мимино" не Грузия-фильм снимала? Тогда не видела.

Я всегда очень молода - и не сомневайтесь.

 

Именно ТАК!!!!Культура Грузии не нужна...ей нужны полицейские со знанием .... английского языка.....

 

На те же самые ...что и береза в Лондоне.....Тимошенко в Чехии и еще кто то там....а Аваков в Италии.....Паша Лазаренко в США.........

 

Тю-у-у, как будто культура определяется количеством киностудий. ) Если бы это было так, то россияне были бы культурнее грузин. )

 

Вопрос на засыпку: Какой полицейский более культурный - тот, который знает английский или тот, который не знает? (при прочих равных условиях)

 

Так не бывает!!!Знаток английской мовы не обязательно не хабарник и культурный.....