У чому сенс усього?

Перепрошую, якщо я Вас образив, насправді то був жарт, коли я спитав чи не Ви той "натхненний автор"... я ж ці самі слова відніс і до себе, написавши - "таке саме Ви можете запитати і в мене"... Невдалий жарт вийшов...

Перепрошую, не потрібно з"їждати на гнилій кобилі...
Ми говорили, наскільки я пам"ятаю, не про фізичні емоційні прояви Бога такі як "наморщене чоло, чи посмішка і сяюче обличчя"- смішно би було про таке сперечатися. Ми говорили про здатність Бога на глибокі душевні почуття, притаманні нам людям- такі як переживати, сумувати, радіти...


А чому я почав цю розмову? Просто, часто тут на форумі літають думки про те, що Бог є щось таке невизначене, невідоме, типу, що "Він у листочках дерев, у траві, у наших думках..." І так частково воно і є, але мені хотілося показати з Його Слова, що Бог не є якась аморфна невідома і невизначена сила, а що Він, перш за все є ОСОБИСТІСТЮ, з усіма притаманними нам людям почуттями (звичайно що негріховними) тільки в досконалій найвищій і довершеній формі:
Якщо Бог любить нас- то до смерті!
Якщо хоче радіти з нами- то без кінця у вічності... !

 

Ви мене не образили. Ваша "крилата фраза" взагалі була не на місці.
Але оскільки ви самі зрозуміли, що то був

відповідно і говорити немає про що.

 

Звідки Вам знати де є довершена форма почуттів, а де недовершена!? І як це виглядає, що Бог має лише довершені почуття? От, наприклад, почуття жалю, сумніву, захоплення, гордості, пристрасті, вагання, трепета (рос.), збентеження, вдячності притаманні Богові чи ні? Як вони виглядають в "довершеній формі"?
Маєте, що сказати по кожному? ))

І ще чи може Бог дивуватися? ) І як почуття подиву виглядає "в досконалій найвищій і довершеній формі"?

 

Бут.6:6 І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.

Бут.1:31 І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

Йов.1:8 І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає.

Переконаний, що ці почуття не притаманні Богові Отцеві, а сатані...

Зрештою, Ісус Хритстос- Бог Син, Котрий втілився у людській природі розкрив характер Отця, показав нам який є Бог:

Ніхто й ніколи не бачив Бога, лише Єдиний Син, який і є Богом, той, що найближчий до Отця, Той, що показав нам, який є Бог. Iоан.1:18(пер. Р.Турконяка)*

 

Ось ключові слова допису. Ісус Христос був богочоловіком, тому і мав емоції притаманні людській природі, а ті цитати, що ви вище подавали, як вияв Божих почуттів, то є приклад того, що Біблію писали люди, які приписували свої почуття та емоції Богу, який є Досконалим Духом.

 

цікаво... а чому, на вашу думку, досконалий Дух не повинен мати емоцій?

цитати цитатами але навіщо тоді взагалі Богу з нами панькатися якщо Він не відчуває до нас анічогісінько...

Здається це людський дух був створений на подобі Божого а не навпаки...

хіба що Бога не має і люди Його вигадали на свою власну подобу... - проте мені так не здається ( пробачте панове атеїсти - та особисто для себе маю багато доказів що Він існує)

Богочоловік - отже Він відчував голод, спеку, холод і (вибачаюсь) до туалету ходив - це те що відчуває людина у тілі.
але чисто душевні почуття такі як радість, сум... та в кінці-кінців любов - це не є ознака людини - але ознака того що людина це духовна особистість і має не лише інстинкти і рефлекси (як тварини).

 

Люди придали Йому людську подобу..в своїх фантазіях...приписуючи Йому свої думки...слова...

 

Для чого щось придумувати, якщо вседавно давним сказано: І сказав Бог:" Створімо людину за образом Нашим, та подобою Нашою..." кн. Буття 1.26.

 

за законами логіки, ніщо не може взятися нізвідки, в тому числі й почуття.
Якщо Бог - першооснова і першопричина, то звідки в людей з"явилися почуття, емоції та переживання? самі собі придумали?

 

То є Ваша суб"єктивна думка...

Для мене якось логічніше і природніше сприймати те, що Бог мене створив за Своїм образом і подобою і все те, що я маю має і Він!

 

Можливо, Ваш знайомий "встав не з тої ноги"? Бувають же в людей раптові і нетривалі зміни настрою? Наприклад, з причини ось такої погоди за вікном... А ще взяв і Вас "нагрузив". На жаль, кожному з нас властиво знущатись над собою за допомогою не потрібних думок...
А щодо заняття улюбленою справою, цілком погоджуюсь. Це, справді, рятує від подібного апатичного настою.

 

Та не зовсім. Але нехай буде. Буду мати час і натхнення, то напишу, що означає на образ і подобу. Хоча, навряд чи ви хотіли би це знати, якщо вам легше сприймати Бога на зразок греко-римської міфології.

 

Звичайно, що хотів би знати. Принаймі, хотів би знати як Ви це сприймаєте. А то у нас якесь вийшло повне нерозуміння один одного в цьму питанні. А може якраз, як казав Мих, ми говоримо про одне і те саме...
Напишіть. Буду чекти...

Я не сприймаю Бога Отця "на зразок греко-римської міфології".
До речі, Ви самі, плутаючи духовне і фізичне, показали мені якусь картинку з зображенням старого дідуся...

Мова з мого боку йшла про Божий характер, почуття... Тобто про духовну матерію, з котрої складається Сам Бог і про те, що Він з цієї ж матерії зліпив нас людей, заклав у нас частинку Свого характеру, почуттів... і не більше...

 

Гм... Єдине, що можу сказати, що не вдячна то справа описувати якості Бога.

Тут прозвучала така думка, що Бог не має емоцій, таких, як гнів, радість, переживання і т.д. тому, що він поза емоціями. З тим я дозволю собі не погодитися. Бог, як Творець ВСЬОГО не може бути ПОЗА чогось. У Ньому є і радість і гнів і т.д.
Ну взяти допустимо така емоція, як "хвилювання". Для чого Богу хвилюватися, коли все в Його руках? Проте, я думаю, що і це відчуття Богу відоме, бо немає нічого у нас такого, що Богові невідоме. Інакше кажучи, ми нічим не наділені таким, чим Бог би був ненаділений. Але то так... думки вголос...

 

як мені здається, то справа вдячна бо краще говорити і сперечатися про Нього, ніж про щось інше (гроші, плітки, чутки)...
Ми згадуємо Його і хоч таким чином ми трохи часу виділяємо на Нього
АЛЕ ТРЕБА ПАМ"ЯТАТИ, ЩО МИ НЕ ТІ ІСТОТИ, ЯКІ МОЖУТЬ ОСЯГНУТИ ХОЧА Б ЯКУсь значну ЙОГО ЧАСТИНУ... у нас всього 5 почуттів (ми навіть інтуіцію як слід не освоїли), усього 3 виміри підвладні нам (із часом, як виміром, також щось не складається) і ми навіть у собі до кінця не розібралися
Ми знаємо тільки те, що нічого не знаємо Але Він любить нас і такими, Він радіє, коли ми згадуємо про Нього як тато, який бачить, що дитина нерозумна, ще в житті ніц не тямить, але старається зробити якісь висновки, щось мудре сказати

 

Дякую, Миху.
Ви дуже чітко сформулювали те що я уже так довго намагаюсь пояснити...
До болі, просто і логічно...

 

А якщо "ми" і є Бог?
Або "Бог" і є ми ))

Як Отець є отцем лише маючи дітей, то може і Бог є Богом лише маючи нас?
Чи був би бог Богом, якби не створив нас?

І якщо ми кажем: Він створив нас, то чи не можна припустити, що Ми створилиСЯ "Його" руками?
Тоді можна було б говорити, про якусь відповідальність у виборі, про волю і сенс.

 

Ви настільки заплутались, що дальше вже немає куди. Пройдіться по свіжому повітрі та провітріть голову. Сенс всього у всьому!

 

Нєа...
Сенсу нема ні в чому...

то на противагу...

 

Бачу Ви багато зрозуміли. На Ваші роки можливо навіть забагато...