Трындеж-6. Весна на носу

мое вам здрасьте! а шо так скучно сегодня? в течении рабочей недели было веселее....

 

Приколист - у нас и завтра рабочий день, хоть и укороченный...

 

И у меня тоже...

 

а ничче шо я работаю всегда..у них еще и завтра день рабочий...или ты думаешь что я на печке прохлаждаюсь?

 

объявляю пятницу!

надеюсь, я сегодня первый?)

и всем огромный приветищще!

 

) Оно и видно...:rolleyes:

 

) И это всё?

 

мабудь все...хоть бы темку кто предложил:o

 

А где Змей? ему наверное тоже скучно...

 

) Какая ещё тема в пятницу? Их три... Или пить, или любить, или то и другое...:rolleyes:
Пятница же! На западе так и поступают...

 

Норт- трудоголик...%-) Хватит работать - карточка распухнет и в банкомёт не влезет....)

Сам с собой в тишине... Жрет наверно, где ещё ему быть...

 

хм..если бы это была правда....мечты мечты

 

значит ты позволила о себе так думать :rolleyes:
это мнение супер толерантных людей
Зимненький - это шутка :rose:
ты бы нас просто выгнала, а после того как вылетел бы последний сказала про себя - задолбали засранцы :rose:

 

так что - о еде, или как?

 

добрый вечер, народ!!! трындим??

 

Или как - это где ?

 

Змеюшка, а я могу и обидеться

 

НАША МЕНТАЛЬНІСТЬ

Щоб не скучали, даю для розтерзання кусочок зі своєї книжечки.

Тут йтиметься про ті глибинні риси, які в'їлися в нас протягом багатьох століть, які також, по зрівнянні з культурою, не можна змінити за десятиліття. Я буду описувати ці риси менталітету не систематизовано і поруч, підмічені як в Х так і в ХХ століттях, тому що суть їх мало змінилася. Також тут йтиметься про так званий середньостатистичний тип, тому що Україна є великою і різнорідною. Виходячи з цього, в тонкощі різниці, наприклад, темпераменту черкащанина і гуцула в такому невеликому творі непрофесіонала не стоїть заглиблюватися. Отже, перейдемо без посередньо до аналізу того, хто ми є.
Інколи про дитину кажуть: «Що з нього візьмеш – таке вродилося». Ось так і з нашим народом, який формувався в нетрях якогось полісся, відірваний від інших спільнот землі, допотопно живучи на дарах природи. А Бог наділив дану нам цю природу досить великими багатствами, на які було багато претендентів, і які для нас перетворювалися в конкурентів і ворогів. В такому середовищі завдяки невмінню організувати достойний захист своїх інтересів від цих «конкурентів» історія протягом тисячоліття виробила в нас менталітет хитруватого, а часто і підленького пристосуванця до нав'язаної кимсь ситуації. Якщо євреї та цигани виділили в собі ці риси для виживання в чужому середовищі, то ми опустилися до цього на своїй території. Як описує француз Г. де Боплан (ХVII століття) – «недовірливі, зрадливі, підступні, звірятися їм можна з великою обережністю». Це описувала людина, яка ставилася до наших земляків навіть з більшою прихильністю ніж до поляків чи москалів.
По виходу з полісся в степ подальша сліпа прив'язка до вічного порпання в землі зробила нас також одноосібниками. А цей тип людей не здатний до пристойної організації суспільства. "Моя хата скраю" - ось та наша риса, яка знищувала всі потуги для об'єднання зусиль по досягненню спільної мети. Тільки якісь радикальні події заставляють нашого Петра залишити це «порпання» і підтримати "Хмельниччину" чи вийти на «Майдан». Тому в буденному житті навіть на початку ХХІ століття українець, розваливши колективне господарство, індивідуально спасається на малопродуктивному особистому клаптику землі, не розуміючи ступінь свого невігластва.
Паразитування на багатій землі породило в нас лінь до навчання, малоінтелектуальність, що в поєднанні з примітивним гонором одно осібника дає дуже погані наслідки нашого життя. Багата природа не привчила нас до достатнього аналізу, тому ми більше піддаємося впливу слів, показушних ефектів ніж результату справ. В типових українців алергія на діяльність людей, не схожих на себе. Розумніших він просто не любить, причисляє їх до "вискочок" і пробує опустити до свого рівня. Тому маса талановитих земляків вимушена розкривати свої здібності десь за кордоном, або розділила долю знищення так званих куркулів. Людей, шляхтніших за нього, наш герой записує в ранг "білої ворони" і пробує заклювати. Відповідальність за свої слова та вчинки моєму землякові не присуща, він навіть гордиться тим, що "там, де побував хохол, єврею робити нічого". В цьому національному постулаті проявляється поєднання явної переоцінки свого «я» та чергового елементу невігластва. Праця століттями "на того парня" і, особливо, закріпачення породили байдужість до якості цієї праці і недисциплінованість при виконанні її. Якби автор був фахівцем в галузі культурної соціології, то з задоволенням науково дослідив би вплив кріпосництва XVIII та XX століть на цю якість нашого земляка чи вивчив би культурну різницю українських і москальських сіл Сибіру чи Зеленого клину на Далекому сході. В цьому дослідженні явно проявилося б, що висланий до Сибіру куркуль (не дав себе зламати до рівня раба) зберіг при собі більше свого позитивного "я" ніж залишений на батьківщині духовний та фізичний злидень, який став опорою побудови рабства колгоспного ладу. Історія показує, що багатство навколишньої природи і відчуження її на користь якогось чергового загарбника привело нашого земляка до нехтування в збереженні її. Оте в душі одноосібника "не моє" робило в ньому байдужість до вказаної якості праці і відношенню до природи, тим самим руйнувало одні з головних принципів культури людини. Працелюбність українця дещо надумана, тому що вона явно програє подібній корейця чи шотландця, особливо в частині ефективності. Розумова складова праці явно атрофована в українця.
Українець по натурі неагресивний, бо Бог нагородив його достатніми запасами природи. Історія це підтверджує - чисто українські загарбницькі дії (без поводирства варягів чи москалів) були дуже поодинокими і абсурдними по задуму. Для прикладу згадайте безглуздий похід Тимоша Хмельницького в Молдову. Навпаки - вічне чекання нападу звідкись без планування своїх агресій породило в нас якусь знівечену і алогічну миролюбність. В сфері захисту своїх інтересів в нашого «героя» більша схильність до емоцій ніж до розуму, тому його супротив в основному приводив лиш до гайдамаччини чи махновщини з їх малопродуктивними наслідками. Ці емоції привили нам короткоплинний, імпульсний деспотизм, а не постійнодіючий, як у наших деяких сусідів. Хоча на даний час наш герой не здатний і на махновщину, бо він опустився до стану базікаючого раба, який вміє проявляти лиш "кухонний" героїзм, коли з кумом за чаркою обговорює високу політику - "От би мені автомат, я б цім паразитам показав". Після чого вранці, маючи похмільний синдром, він спокійно терпить знущаючогося над ним маленького начальника. Отже, як не вперта ментальність, але тисячолітня історія поступово (чи з явним зламом) з непокірливого древлянина робила раба, хоча він цього не помічав і продовжує на даний час себе помилково причисляти до вільних людей.
З суспільного життя українцю до вподоби лиш сімейна структура, далі він з впертістю одноосібника ігнорує громаду, державу. Йому присуща терплячість раба і примітивна кмітливість останнього. Він весь час "на сторожі" з боязню, що хтось постійно хоче його надурити, але й не гребує це зробити з кимось іншим. Шляхетність - це не те середовище, в якому привик жити і формувався наш земляк, тому, попадаючи в нього, він часто досить позитивно міняє свою поведінку, відкриваючи глибинні і несподівані навіть для нього риси характеру. Для прикладу, основна маса українських емігрантів стали порядними громадянами цивілізованих країн. Але, якщо він попадає в погане іноземне середовище (типу "рашен" на Брайтон Біч), то і в еміграції продовжує залишатися зі своїм зіпсованим "я". Візьміть порівняйте українців з Тюмені і Бостона з однаковим стажем еміграції і ви побачите дуже різних людей. Отже не українець створює моду життя, а середовище ліпить його, тому він з легкістю може позбутися свого хорошого культурного здобутку (наприклад мови) ради того, щоб бути "як всі". Оце мавп'яче "як у сусіда" може привести і до позитиву, якщо підсуне життя відповідну моду. Як колись Париж "розкрутив" нам наші ж чоботи (тамтешні модельєри помітили такі в 60-х роках в ансамблі Вірського), то може якась розумна людина підкине нам моду і на рідну мову. Тому десь в Канаді, бачачи, що представники інших народів бережно ставляться до своєї доеміграційної культури, наші земляки теж дублювали їх, зберігаючи свою. Але поки що ми беремо з цієї "моди" в більшості випадків лиш малопідходяще для нас - типу коротких курточок з омитої теплим Гольфстрімом західної Європи, які при нашій континентальній погоді нічого нам крім замученого попереку не приносять. По цій же причині і наші менші мавпенята, не вивчивши історію свого народу, позитиви гопака, подібно копіюють заморський брейк. І це невігластво вони називають "круто", тому що не мають достойних вихователів в вигляді батьків чи вчителів, в яких самих немає достатньої "клепки" в голові, яку цивілізований світ називає аналізом. Але з приведеного витягнемо позитив - з українця можна щось ліпити, потрібен лиш хороший скульптор з підходящою для нашого майбутнього модою.

Більше не влізло в 10000 знаків.

 

ты поняла смысл всего поста?
я абсолютно не хотел тебя обидеть, наоборот, прочитай еще раз плиз и без эмоций :rose:

П.С. и не забудь включить чувство юмора

 

Занятная книжеца, Ты её хотя бы на англицкий переведи...